Аналіз кредитних операцій

 

Вступ.

Основна частина:

2.1. Теоретичні аспекти кредитних операцій комерційного банку.

2.2. Шляхи вдосконалення роботи  з проблемними активами банку.

Висновки.

Список  використаної літератури.

 

ВСТУП. 

     Актуальність  роботи: полягає в тому, що для успішного кредитування, підвищення дохідності кредитних операцій банки мають впровадити зрозумілу та гнучку систему управління власним кредитним портфелем. За реалій сьогодення із нестабільним та недосконалим законодавством, успішне вирішення цього питання прямо пов’язане з бухгалтерським обліком, що є інформаційною підсистемою управління.  Економічний зміст кредитування досліджується як складний і багатогранний процес з його принципами, умовами та методами.

     На сучасному етапі в теорії та практиці кредитних відносин в Україні науковий підхід до кредиту як до економічної категорії ще належно не застосовується. Нехтування об’єктивними законами кредиту, який є економічними відносинами, з приводу зворотного руху позиченої вартості, а не позиченою вартістю, тобто позичкою, призводить до негативних наслідків у реалізації зазначених відносин на практиці.

     Мета  роботи. Розглянути організацію кредитної діяльності банку, запропонувати шляхи удосконалення використання кредитних ресурсів.

Предметом роботи є  кредитні операції банку. 

 

2.1. Теоретичні аспекти кредитних операцій комерційного банку. 

В сучасних умовах провідним видом кредиту є банківський, тобто

кредит, котрий надають і одержують банки. Саме вони акумулюють переважну частину  кредитних ресурсів і надають  їх у позички. Банки є одним з найголовніших джерел кредитування, тобто провідна роль у кредитуванні різних галузей економіки, виробництва та суб’єктів господарювання належить їм. Зважаючи на те, що позички є найприбутковішими активами банку і становлять основну частину їх активів, кредитна діяльність банку потребує ретельної організації.

     Організацію кредитної діяльності банку визначає чітко розроблена

кредитна політика. Правильна організація процесу  банківського

кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління

кредитними операціями виступають основою фінансової стабільності

і ринкової стійкості  комерційних банків.

       Кредитна політика комерційного  банку окреслює коло ключових  цілей і завдань банківської  діяльності, визначає конкретні  прийоми, способи і методи її реалізації з метою максимізації доходності кредитних операцій та досягнення прийнятного рівня ризиків банківської діяльності у сфері кредитування.

     У більшості банків позикові рахунки  складають не менше половини їх сукупних активів і дають близько 2/3 прибутків.

      Система кредитування базується на трьох  «китах»:

      • суб´єктах кредитування;

      • забезпеченні кредиту;

      • об´єктах кредитування.

      Суб´єктом кредитування з позиції класичної  банківської справи є юридичні або  фізичні особи, дієздатні та правоздатні й такі, що мають матеріальні або інші гарантії, щоб здійснювати економічні, в тому числі кредитні угоди. 
 
 
 

     Банківські  позики можуть бути розділені на сім  основних категорій.

      1. Іпотечні позики, тобто позики, забезпечені  нерухомістю — землею, будинками  та іншим майном, а також короткострокові кредити на будівництво і землевпорядкування та більш довгострокові кредити на купівлю сільськогосподарських угідь, будинків, квартир, комерційних споруд і майна за кордоном.

      2. Позики фінансовим установам,  тобто позики банкам, страховим і фінансовим компаніям, а також іншим фінансовим установам.

      3. Сільськогосподарські позики, надані  власникам фермерських господарств  з метою сприяння і розвитку  їх діяльності.

      4. Позики торговельним та промисловим  компаніям — надаються підприємницьким фірмам для покриття видатків на купівлю товарно-матеріальних запасів, сплату податків і виплату зарплати.

      5. Позики приватним особам на  споживчі цілі, на придбання товарів  у розстрочку.

      6. Інші позики — містять всі  інші види позик, що не описані вище, у тому числі під забезпечення цінними паперами.

      7. Лізингове фінансування — передбачає, що банк купує устаткування  або машини і передає їх  в оренду своїм клієнтам.

      У кожному окремому випадку види кредитів можуть мати своє положення, що регламентує порядок їх видачі та погашення. Наприклад, особливий технологічний порядок характерний для міжбанківських позик. 

      За  зв’язком кредиту з рухом капіталів його можна розділити на два типи: позику грошей і позику капіталу.

      За  сферою застосування кредити поділяються на кредити у сферу виробництва та у сферу обігу. 
 

      Виходячи  з принципу прибутковості банківського господарства банківські позики є платними.

      Умови кредитування:

      • дотримання вимог, які ставляться до базових елементів кредитування;

      • збіг інтересів обох сторін кредитної угоди;

      • наявність можливостей як у банку-кредитора, так і в позичальника виконувати свої зобов´язання;

      • дотримання принципів кредитування;

      • можливість реалізації застави і  наявність гарантій;

      • забезпечення комерційних інтересів банку;

      • планування взаємовідносин сторін кредитної  угоди.

      При всьому розмаїтті об´єктів і суб´єктів  кредитування, різних видів позик, наданих  юридичним і фізичним особам, система кредитування являє собою певну єдину схему, яка містить в собі:

      1. Методи кредитування і форми позикових рахунків.

      2. Кредитну документацію, що подається  банку.

      3. Процедуру з видачі кредиту.

      4. Порядок погашення позики.

      5. Контроль у процесі кредитування.

      Сучасна кредитна система — це сукупність різноманітних кредитно-фінансових інститутів, що діють на ринку позикових капіталів і здійснюють акумуляцію та мобілізацію грошового капіталу.

      Основна маса банківських кредитів видається  під забезпечення, що є одним із принципів банківського кредитування.

      Формами забезпечення зобов´язань щодо повернення кредиту можуть бути:

      • застава майна позичальника;

      • гарантія або доручення;

      • пере відступлення на користь банку контрактів, вимог і рахунків позичальника до третьої особи;

      • договір страхування відповідальності позичальника за непогашення заборгованості стосовно позики;

      • товаророзпоряджувальні документи (гарант — складське свідоцтво, що підтверджує  перебування товару на складі, залізнична накладна, коносамент — свідоцтво  про приймання вантажу до морського  перевезення тощо);

      • цінні папери;

      • поліси страхування життя;

      • інші грошові вимоги позичальника до третьої особи.

      Незабезпечені позики, які в банківській практиці називаються бланковими, надаються  тільки під зобов´язання позичальника погасити позику. Ці кредити пов´язані  з великим ризиком для банку і видаються під вищий відсоток.

      За  кількістю кредиторів:

      • надані одним банком;

      • синдиковані (консорціумні) кредити  — що видаються банківським консорціумом, у якому один із банків бере на себе роль менеджера, об´єднує кошти для  загального кредиту, укладає з клієнтом договір і займається розподілом відсотків;

      • паралельні, що передбачають однакову узгоджену участь кількох банків у наданні кредиту одному позичальникові.

     Класичною формою видачі кредиту є кредит, за овердрафтом. При овердрафті банк надає кредит, видаючи клієнтові гроші (або оплачуючи його рахунки) з поточного рахунка клієнта понад наявні на рахунку залишки в межах певного ліміту (в результаті утвориться дебетове сальдо). Сума ліміту, тобто максимальна сума овердрафту, встановлюється при відкритті поточного рахунка. Овердрафт зручний для клієнта тим, що дає змогу кредитувати саме ту суму, яка йому необхідна в даний момент, виплачуючи відсоток лише за фактично витрачені кошти. 

      Комерційний кредит надається одним діючим підприємством іншому у вигляді продажу товарів із відстроченням платежу. Знаряддям такого кредиту є вексель, оплачуваний через комерційний банк.

      Споживчий кредит, як правило, надається торговельними  компаніями, банками і спеціалізованими кредитно-фінансовими інститутами для придбання населенням товарів і послуг із відстроченням платежу.

      Другим  способом споживчого кредитування є  кредитна картка. Кредитна картка —  це іменний платіжно-розрахунковий  документ, за допомогою якого здійснюється запозичення грошей або оплата при купівлі товарів і послуг. Кредитні картки випускаються банками, промисловими й торговельними підприємствами, широко використовуються при наданні споживчого кредиту. З їх допомогою здійснюється реєстрація фінансових операцій клієнта, вносяться зміни в його рахунок, відзначаються платежі, податкові виплати тощо.

      Лізинговий  кредит — довгострокова здача  в оренду з правом викупу основних засобів, куплених орендодавцем для  орендаря з метою виробничого  використання. У лізингових операціях  беруть участь три сторони: постачальник (виробник) машин і устаткування, організація, що фінансує угоду (орендодавець) та організація, що використовує орендоване майно у своїх інтересах (орендар). Організаціями, які фінансують лізингові операції, є комерційні банки або їхні дочірні лізингові компанії.

      У межах довгострокової оренди розрізняють  дві основні форми лізингових операцій — фінасовий і оперативний  лізинг.

      Оперативний лізинг передбачає передачу орендного  права користування основними фондами, що належать орендодавцю на термін, що не перевищує термін їх повної амортизації, з обов’язковим поверненням цих основних фондів орендодавцю. Право власності на орендовані основні фонди залишається в орендодавця протягом усього терміну оренди.

 

2.2. Шляхи вдосконалення роботи  з проблемними активами банку. 

      Світова фінансова криза, наслідком якої було посилення тенденції до

зростання рівня  проблемної кредитної заборгованості, викликала значне погіршення ліквідності  банківського сектора економіки. Тому особливо актуальним є пошук шляхів вдосконалення роботи з проблемною кредитною заборгованістю. Показники прострочених і сумнівних кредитів у банківській

системі України  перевищують рівень аналогічних  показників банківських систем розвинених країн, тому постає завдання щодо розробки методів її погашення.