Аналіз економічного розвитку країн регіону

відкрити в  Шанхаї фондову біржу та випустити  акції. За статистикою,  у  1993

р. активи Шанхайських  кредитних установ на іноземному та змішаному  капіталі

досягли 586 млн доларів, сума виданих позичок в іноземній валюті  зросла

порівняно з 1991 р. на 127,4, а депозити в інвалюті -  на  134,3%,  на  їхню

частку припадає чверть (811 млн дол.) розрахункових операцій по  експорту  у

Шанхайському  регіоні.

      Після утворення нового району Пудун  у  червні  1992  р.  за  рішенням

Держради шість  міст по берегах Янцзи (Уху, Цзуцзян, Юеян, Ухань,  Хуанши  та

Чунцін), а також  Хефей,  Наньчан,  Чанша,  Ченду,  що  є  адміністративними

центрами провінцій, стали відкриватися для зовнішнього  світу. Нині  відкрита

зона вздовж Янцзи  простяглася від Пудуну  аж  до  Чунціна  (пров.  Сичуань),

охоплює 28 великих  та середніх міст, вісім районів, більше  1000  селищ,  що

входять до м. Шанхаю, провінцій Цзянсу,  Чжецзян,  Аньхой,  Цзянсі,  Хуань,

Хубей та Сичуань. Відкриття зовнішньому світові Пудуна та районів  по  Янцзи

дасть іноземному капіталові дуже сприятливі можливості  інвестицій  у  Китай

та широкий  доступ до внутрішнього ринку країни.

      У Китаї 13 безмитних зон.  Китайська   безмитна  зона  -  це  особлива,

ізольована територія, що нагадує  "зону  безмитної  торгівлі"  деяких  країн

світу. У такій зоні розвивається головним чином  обробна  промисловість,  що

виробляє експортну  продукцію,  та  зовнішня  торгівля,  діє  особлива  митна

політика, запроваджено  особливі  правила  митного  управління  та  нагляду.

Починаючи від 1990 p., за дозволом китайського уряду  утворено 13 таких  зон.

1. Вайгаоцяоська  безмитна зона (Шанхай), її площа  3,38 км2. Вона є найбільш

відкритою в країні. 2. Зона порту Тяньцзиня займає 5 км2. Вона  -  найбільша

безмитна зона у Північному Китаї. 3. Далянська зона розташована у  Північній

частині Далянської зони техніко-економічного освоєння, її  площа  1,25  км2.

4. Шатоуцзяоська  безмитна зона (Шеньчжень) розташована   у  селищі  Шатоуцзяо

м. Шеньчжень, площа 1,35 км2. 5. Футянська безмитна зона (Шеньчжень)  площею

в 1,35 км2. 6. Гуанчжоуська безмитна зона площею в 1,4  км2  -  у північно-

східній  частині  Гуанчжоуської  зони  техніко-економічного   освоєння.   7.

Чжанцяганська безмитна  зона  пролягла  вздовж  нижньої  течії  р.  Янцзи  у

східній частині  території Чжанцзяганського річкового порту,  проектна  площа

4,1 км2. Вона  -  єдина в країні  безмитна  зона  в річковому  порту.  8.

Хайкоутська безмитна зона розташована у  межах Цзинпанської  зони  обробної

промисловості м. Хайкоу, загальна площа 1,93  км2.  9.  Циндаоська  безмитна

зона - на західному  березі затоки Цзяочжоувань, поблизу  м. Циндао,  проектна

площа 2,5 км2. 10. Нинбоська безмитна зона площею в 2,3 км2,  розташована у

північній частині Бейлуньганського морського порту м. Нінбо. 11.  Фучжоуська

безмитна зона - на території Мавейської зони  техніко-економічного  освоєння

м.  Фучжоу,  площа  1,8  км2.  12.  Єянюйська безмитна  зона   м.   Сямень,

розташована у  Сяменському ВЕР, площа першої черги  будівництва  -  0,6  км2.

13. Шаньтоуська  безмитна зона площею у 2,3 км2 - у Шаньтоуському ВЕР.

      Безмитні  зони  Китаю  на  першому  етапі  свого   існування   УСПІШНО

розвиваються. В  даний час у Вайганоцяо, Тяньцзинському  морському  порту  та

Шатоуцзяо вже  зареєстровано майже  3000  підприємств,  вкладені  в  ці  зони

кошти склали відповідно 19,87 млрд, 16,1 млрд та 250 млн дрл.

Із березня 1992 р. Китай відкрив зовнішньому  світові 13  прикордонних  міст:

Хуньчунь  (провінція  Цзилінь),  Суйфе-ньхе,   Хейхе   (пров.   Хейлунцзян),

Маньчжурій, Ерлянь-Хото (Внутрішня Монголія), Тачен, Боле,  Інін  (Сіньцзян-

Уйгур-ський авт. р-н), Хекоу, Ваньдін,  Жуйлі  (пров.  Юньнань),  Пінсян  та

Дунсін (Гуансі-Чжуанський авт. р-н). Відповідно до  постанов  Держради,  усі

13 відкритих прикордонних  міст мають право утворювати  на  своїй території

зони прикордонного  економічного  співробітництва,  де  застосовується  також

пільгова  політика,  розроблена  для  приморських  зон  техніко-економічного

освоєння.