Акціонерне товариство

Таким чином, у цьому  випадку метою державного регулювання  фінансів акціонерних товариств  є законодавче забезпечення вимоги, згідно з якою відбувається закріплення  гарантійного характеру статутного капіталу, що повинен визначати мінімальний  розмір майна, який гарантує інтереси кредиторів. Тому на акціонерні товариства тепер дивитимуться через призму величини його статутного капіталу, а ситуація, коли товариство з мільйонним розміром статутного капіталу не має чистих активів, стає неможливою.

У разі емісії акцій  за рахунок нарахованих дивідендів та індексації балансової вартості основних фондів продаж акцій не здійснюється, а структура акціонерного капіталу не змінюється, хоча розмір статутного капіталу збільшується. За своєю суттю реінвестиція дивідендів є додатковою емісією за рахунок прибутку підприємства, наявність якого, за підсумками фінансового року, є обов'язковою. У такому випадку існують певні переваги з точки зору оподаткування акціонерного товариства. Згідно з пп. 7.8.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 року акціонерне товариство не робить авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 25% від суми дивідендів, призначеної для виплати, за умови, що така виплата не змінює пропорцій участі усіх акціонерів. Відповідно до пп. 3.2.7 Закону України «Про податок на додану вартість» така операція не є об'єктом оподаткування ПДВ. За допомогою такого підходу до оподаткування реінвестованих дивідендів держава стимулює розподіл прибутку, спрямований на збільшення величини статутного капіталу акціонерних товариств. Для фінансування довгострокових інвестиційних проектів акціонерні товариства останнім часом розпочали активну діяльність на борговому сегменті фінансового ринку, використовуючи з цією метою такий фінансовий інструмент, як корпоративні облігації.

Щодо формування боргового  капіталу шляхом випуску корпоративних  облігацій, то законодавством для акціонерних товариств встановлювалося обмеження на обсяг таких емісій величиною статутного фонду. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.1991 року акціонерні товариства могли випускати облігації на суму не більше 25% від розміру статутного фонду і лише після повної оплати усіх випущених акцій. Обмеження щодо випуску облігацій іншими видами підприємств не встановлені. Зазначені умови створили негативну практику, коли при обмеженні емісійних можливостей акціонерних товариств випуск облігації їхніми дочірніми структурами фактично нічим не регулювався.

3.3. Захист реєстру акціонерного товариства - головне завдання у відбитті рейдерської атаки

Рейдерська атака  на акціонерне товариство не обходиться без контакту загарбника та компанії -- власника реєстру акціонерів. По-перше, через те, що в реєстратора зберігається ключовий для будь-якого АТ документ -- реєстр акціонерів. У ньому міститься інформація про власників підприємства та про належні їм пакети акцій. Саме через реєстратора найлегше отрима-ти інформацію про колишніх і теперішніх акціонерів товариства, їхнє місцезнаходження, історію придбання цінних паперів та кількість акцій у кожного власника. Не одержавши цих відомостей, рейдер зазвичай не починає атаки. По-друге, тільки реєстратор має повну і оперативну інформацію про всі угоди купівлі-продажу, дарування, застави та інші операції з акціями підприємства.

По-третє, відповідно до чинного законо-давства новий власник цінних паперів може реалізувати свої права акціонера тільки після внесення змін до реєстру. Знову ж таки, задіяний реєстратор. Ставши акціонером, загар-бник набуває право голосу, право на одержання інформації про господарську діяльність товариства, право вимагати проведення незалежної аудиторської перевірки, а також доступ до установчих документів, протоколів загальних зборів акціонерів та спостережної ради товариства. Якщо ж реєстратор довгий час під різними приводами не буде вносити зміни до реєстру акціонерів, дії рейдера будуть заблоковані і компанія-жертва матиме змогу підготуватися до відбиття атаки. Таким чином, успіх або невдача рейдерської атаки багато в чому залежить від відносин між акц-іонерами товариства і власником реєстру.

Один з варіантів  убезпечити себе від шахрайства з  реєстром під час рейдерської атаки на підприємство -- вести реєстр самостійно. За чинним законодавством, якщо в АТ менш ніж 50 акціонерів, то компанія не зобов'язана звертатися до послуг спеціалізованих підприємств. У такому разі небезпека несподіваної зміни складу власників є мінімальною. Крім того, керівництво підприємства буде в повному обсязі і вчасно дізнаватися про всі угоди з акціями, знати про інтерес, який проявляють треті особи до списку акціонерів і госпдіяльності товариства. Експерти, що рекомендують цей спосіб захисту, не враховують принаймні однієї істотної деталі -- вразливості реєстру при силовому вторгненні рейдера на підприємство.

Найкращий варіант - організувати власну компанію-реєстратора, єдиним засновником якої буде акціонерне товариство. Причому розташуватися компанія має за іншою адресою, ніж саме АТ (можливо, навіть в іншому місті). У такому разі гарантується лояльність реєстратора. Адже основним, а часто і єдиним клієнтом такої компанії є товариство-засновник.

Більшість вітчизняних  АТ користується послугами незалежних компаній-реєстраторів. Утім, незалежність таких компаній є радше номінальною - неабияка частина українсь-ких  реєстраторів так чи інакше пов'язана з якоюсь ФПГ. Тому є ризик, що рейдерську атаку на підприємство може замовити ФПГ, яка контролює реєстратора. У такому разі різко зростає ймовірність зникнення справжнього реєстру і появи списку акціонерів, зручного для загарбника.

Кращий варіант -- довірити ведення реєстру акціонерів професійній  компанії-реєстраторові з перевіреною репутацією, яка веде реєстри акціонерів підприємств стратегічного масштабу.

Безпеку таких компаній гарантують професіонали, вони мають  змогу використовувати адміністративний ресурс, причому не лише свій, у деяких випад-ках -- і своїх клієнтів. Такий реєстратор зможе на якийсь час навіть затримати виконання судової постанови, що зобов'язує передати іншому реєстраторові реєстр акціонерів компанії-жертви.

Висновки

Найбільш розвинутою формою господарських товариств  є акціонерне товариство. Головним атрибутом такого товариства служить  акція - цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить пор пайову участь у статутному фонді товариства, підтверджує членство в ньому і право на участь в управління ним, дає учаснику товариства право на одержання частки прибутку у вигляді дивіденду та участь у розподілі майна за ліквідації товариства.

Акціонерна форма  господарювання має істотні переваги: фінансові - створює механізм оперативної  мобілізації великих за розміром інвестицій і регулярного одержання  доходу у формі дивідендів на акції; економічні - акціонерний капітал  сприяє встановленню гнучкої системи  виробничо-господарських зв'язків, опосередкованих перехресним або  ланцюговим володінням акціями; соціальні - акціонування є важливою формою роздержавлення власності підприємств будь-яких розмірів, перетворення найманих працівників на власників певної частки майна підприємства.

Фінансову структуру  капіталу акціонерного товариства утворює  співвідношення власного і позикового капіталу. Тенденція переважання власного капіталу в структурі фінансового забезпечення акціонерних товариств в Україні є доволі стійкою, що обумовлене їх низькою інвестиційною привабливістю та слабким розвитком ринкових механізмів і, перш за все, банківської системи та фондового ринку.

Література

1. Новое в законодательстве  Украины о предпринимательстве  (Серия «Законы Украины»), Харьков,  «Одиссей», 1998-255 с.

2. Хозяйственный кодекс  Украины (по состоянию на 15.08.2006), Харьков, «Одиссей», 2006 - 255 с.

3. Єщенко П.С., Балкін  Ю.І. сучасна економіка, навч.посіб.-К., Вища шк..,2005 - 327 с.

4. Основи економічної  теорії: Підручник. Підприємництво, маркетинг, менеджмент. Відтворення в національному та світовому господарстві. Ю.В. Ніколенко, М.М. Віденко, А.В. Шегун та ін., К., Либідь, 1994 - 272 с.

5. Задоя А.А., Петруня  Ю.Е. Основы экономики. Учеб.пособие - К., Вища шк. - Знання, 1998 - 478 с.

6. Сугеев И.В. Экономика  предприятия. Учеб. пособие, М., Финансы и статистика, 2004 - 304 с.

7. Грузинов В.П.  и др.. Экономика предприятия. Ученик для ВУЗов (под ред.. проф.. Грузинова В.П.), М., банки и биржи, ЮНИТИ, 1998 - 535 с.

8. Економіка підприємства. Навч.посіб. За ред.. А.В. Шегун - К., Знання, 2005 - 431 с.

9. Василик О.Д. Теорія  фінансів., К., НІОС, 2001 - 328 с.

10. Тренінг-семінар  «Менеджер малого бізнесу», К., Гештальт, 1997 - 183 с.

11. Журнал «Актуальні  проблеми економіки» № 5, 2005

12. Журнал «Фінанси  України» №2, 2004; №4, 2007; №9, 2005

13. Журнал «Економіка  України» №2, 198; №1, 2005

14. Журнал «Економіка  і держава» №1, 2008

15. Журнал «Фондовий  ринок», №22, 2007

16. Економіка підприємства. Підручник за редакцією С.Ф. По кропивного, К., КНЕУ, 2001 - 528 с.

      У 2008 році 478 товариства (7,83% від загальної  кількості акціонерних товариств, які надали інформацію щодо стану  корпоративного управління у 2008 році) планували включити власні акції  до лістингу бірж чи торгово-інформаційних  систем протягом наступних трьох  років.

    Серед 6104 акціонерних товариств, які надали інформацію щодо стану корпоративного управління, 75 товариств мають власний  кодекс (принципи, правила) корпоративного управління.

    Висновки. Результати проведеного дослідження дозволили зробити наступні висновки:

1.        Об’єктом дослідження стало 6104 акціонерних товариств, які подали до ДКЦПФР інформацію про корпоративне управління в них.

2.        До позитивів практики корпоративного управління слід віднести: регулярне проведення загальних зборів акціонерів, у т.ч. позачергових для вирішення невідкладних проблем; формування спостережних рад і ревізійних комісій; залучення до складу спостережних рад підприємств, які мають стратегічне значення, представників держави; використання послуг зовнішніх аудиторів і фінансових консультантів, створення спеціальних підрозділів, які відповідають за роботу з акціонерами, напрацювання внутрішніх Положень регулювання діяльності товариства.

3.        Недоліками корпоративного управління окремих підприємств є: відсутність незалежного контролю за ходом реєстрації акціонерів на загальних зборах; неналежні умови для вільного волевиявлення під час голосування на них; недотримання вимог до кількісного і якісного складу спостережної ради і періодичності проведення її засідань; відсутність комітетів у складі спостережної ради і посад корпоративного секретаря; формальний характер діяльності ревізійної комісії; перерозподіл повноважень органів акціонерного товариства на користь спостережної ради і правління; низький рівень використання інфраструктури фондового ринку і фінансових інструментів залучення капіталу; формування фінансової звітності лише до національних стандартів; відсутність внутрішніх регламентів з ключових питань діяльності акціонерного товариства: кодексу корпоративного управління, положень про посадових осіб акціонерного товариства, розподіл прибутку, дивідендну політику тощо.

4.        Для покращення практики корпоративного управління необхідно:

-         покращити захист міноритарних акціонерів, що передбачає, зокрема, обов'язкове представництво дрібних власників в органах управління підприємства і забезпечення їх прав під час банкрутства або реструктуризації;

-         забезпечити рівноправний доступ усіх акціонерів до інформації, яка стосується компанії, шляхом надання інформації про діяльність компанії її акціонерам вчасно і у встановлених обсягах;

-         чіткіше розподілити повноваження і обов'язки органів управління компанії, розширити перелік питань, які знаходяться у виключній компетенції зборів акціонерів;

-         підвищити вимоги до професійно-особистісних якостей членів спостережної ради, здійснювати оплату їх діяльності залежно від результатів операційної діяльності товариства і котирувань акцій. 
 
 
 
 
 

метою даної роботи є дослідження стану акціонерної власності в сучасних умовах. 
   Предметом дослідження в даній роботі виступають методи аналізу стану та перспектив розвитку акціонерної власності. 
   Обєктом дослідження виступають акціонерні товариства національної економіки. 
   Для досягення мети роботи необхідно провести дослідження по наступним напрямкам: провести теоретичне дослідження щодо сутності та ролі акціонерної власності в ринковій економіці, дослідити сучасний стан розвитку акціонерної власності в Україні та розробити шляхи по її покращенню. 
   Тема даної роботи є досить актуальною на сучасному етапі розвитку економіки і її вивченню приділяють увагу такі видатні дослідники-економісти як Базилевич В.Д., Попов В.М., Климко Г.Н., Капелюшников Р. Старовойтов М. та інші.