Автор: Пользователь скрыл имя, 30 Сентября 2013 в 19:38, реферат
Актуальність проблеми. Зміцнення ринкових позицій країни у сфері агробізнесу істотно залежить від фінансового становища виробників, їх стійкості до мінливого зовнішнього середовища, гнучкості виробництва, матеріально-технічного, фінансового і маркетингового забезпечення сільськогосподарського виробництва, від масштабу застосування сучасних інноваційних технологій у системі постачання, виробництва і збуту. Ще у 2002 р. Постановою Верховної Ради був прийнятий закон України № 24 “Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу”, у якому були визначені основні напрями державної політики пріоритетного розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу та економічні умови для збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської техніки і обладнання для харчової і переробної промисловості, а також шляхи формування ринку та вдосконалення системи забезпечення агропромислового комплексу вітчизняною технікою і обладнанням.
Вступ
1. Зміни обсягу експортно-імпортних поставок сільськогосподарської продукції в Україні
2. Умови вигідності агробізнесу
3. Система показників в агровиробництві
Висновок
Список використаних джерел
План
Вступ
1. Зміни обсягу експортно-імпортних поставок сільськогосподарської продукції в Україні
2. Умови вигідності агробізнесу
3. Система показників в агровиробництві
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Актуальність проблеми. Зміцнення ринкових позицій країни у сфері агробізнесу істотно залежить від фінансового становища виробників, їх стійкості до мінливого зовнішнього середовища, гнучкості виробництва, матеріально-технічного, фінансового і маркетингового забезпечення сільськогосподарського виробництва, від масштабу застосування сучасних інноваційних технологій у системі постачання, виробництва і збуту. Ще у 2002 р. Постановою Верховної Ради був прийнятий закон України № 24 “Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу”, у якому були визначені основні напрями державної політики пріоритетного розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу та економічні умови для збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської техніки і обладнання для харчової і переробної промисловості, а також шляхи формування ринку та вдосконалення системи забезпечення агропромислового комплексу вітчизняною технікою і обладнанням. Згідно з цим законом перед товаровиробниками постають нові маркетингові завдання щодо забезпечення потреб агропромислового комплексу вітчизняною технікою і обладнанням для впровадження сучасних технологій у виробництво, зберігання та переробку сільськогосподарської продукції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2004 року № 906 було затверджено “Державну програму розвитку виробництва складної сільськогосподарської техніки на 20042006 рр.”, яка передбачала реконструкцію і технічне переоснащення базових спеціалізованих підприємств, нарощування виробництва тракторів, комбайнів та двигунів до них. Законом України № 2826 “ Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року” визначені нові підходи щодо формування внутрішнього ринку і створення на ньому платоспроможного споживача, коли основним стимулюючим фактором у збільшенні обсягів закупівлі техніки стали часткова компенсація вартості складної сільськогосподарської техніки (до 30 %) і можливості застосування фінансового лізингу. До того ж невирішеними є маркетингові проблеми під час розроблення товарно-цінової політики і вибору схем дилерсько-дистрибуторських мереж підприємств - виробників сільгосптехніки.
Аналіз останніх наукових досліджень і розробок. Важливою складовою соціально- економічного розвитку країни є формування вітчизняного ринку сільгосптехніки завдяки розширенню сфери дії маркетингових інструментів у виробничій діяльності і в процесі створення дилерсько-дистрибуторських мереж підприємств - виробників сільгосптехніки; для агропромислового комплексу, сприяння підвищенню рівня технологічних процесів та екологічної безпеки. Це вимагає розроблення нових стандартів і впровадження наукових досліджень, дослідно- конструкторських, технологічних та проектних розробок комплексного характеру, пов'язаних з розвитком виробництва техніки і обладнання для агропромислового комплексу. Без координації виробництва у номенклатурі техніки і обладнання для агропромислового комплексу і впровадження технічного обслуговування та освоєння прогресивних технологій ремонту техніки неможливо забезпечити цілісність і повноту реалізації фінансових і маркетингових заходів, адже в сучасних умовах поглиблення системної кризи актуальною є політика сприяння скороченню витрат енергетичних і матеріальних ресурсів під час виготовлення, технічного обслуговування та ремонту техніки і обладнання для агропромислового комплексу, підвищення надійності та збільшення термінів їх експлуатації. У стратегії розвитку макроекономіки, як показує досвід постіндустрі- альних країн, важливою складовою виступає розроблення програм соціального та економічного розвитку села, його інфраструктури. Основні засади державної аграрної політики повинні бути спрямовані на забезпечення сталого розвитку аграрного сектору національної економіки, системності та комплексності в умовах посилення процесів інтеграції України до Європейського Союзу та світового економічного простору.
Мета - виявити основні фінансово-економічні та маркетингові проблеми і передумови забезпечення ефективного бізнесу у конкурентному середовищі завдяки розширенню сфери дії маркетингових інструментів у виробництві і в розподілі продукції сільськогосподарських підприємств.
1.Зміни обсягу експортно-імпортних поставок сільськогосподарської продукції в Україні
Для усіх суб’єктів господарювання
в Україні вагому роль у створенні
сприятливих умов для розвитку бізнесу
відіграє вирішення проблеми імпортозаміщення.
Про динаміку експортно-імпортних
продажів сільськогосподарської
Не вдаючись до аналізу структури продажів, аналітики часто характеризують подібну динаміку як позитивну, проте, на нашу думку, досить важливим є питання про структуру експорту та імпорту, вияснення, що саме виступає об’єктами бізнес-операцій (товари чи послуги) на зовнішніх ринках і який приріст доданої вартості в ланцюгу створення суспільних благ отримує вітчизняний агробізнес і кожен товаровиробник зокрема.
Рис. 1. Діаграма зміни обсягу експортно-імпортних
поставок сільськогосподарської
*Примітка: джерело: www.ukrstat.gov.ua
З рис. 1-2 зрозуміло, що темпи зростання експорту є значно вищими порівняно з імпортом, проте такий міжнародний маркетинг не призвів до зміцнення ринкових позицій і фінансового становища ескпортоорієнтованих підприємств. Так, у 2005-2007 рр. кількість інноваційно активних організацій, що здійснюють технологічні інвестиції, становила усього 0,4-0,5 % від їх загальної кількості, а в агропродовольчому комплексі цей показник становить лише 0,1-0,2 %. Це означає, що кількісні структурні зміни не були підкріплені відповідними маркетинговими програмами завоювання зовнішніх ринків з продажу інноваційної продукції з високою часткою доданої вартості.
Рис. 2. Трендові моделі зміни обсягів експорту та імпорту сільськогосподарської продукції
в Україні за 2001-2008 рр.
Не отримали належного розвитку такі прогресивні види інноваційної активності, як дослідження та розробки, закупівля високотехнологічних сільськогосподарських машин і устаткування, нових агротехнологій, придбання прав на патенти і ліцензії [1]. У практичному маркетингу відносин фактично не використовується такий важливий стратегічний ресурс, як нематеріальні активи, які в новому тисячолітті, як це демонструють компанії Японії, США, Німеччини та інших країн, здійснюють революційний переворот у моделях практичної поведінки основних гравців на міжнародних товарних ринках, зокрема, у розвитку інтелектуального капіталу і в політиці інвестування маркетингу - торгової марки, товарних знаків, прав використання баз даних, розкручування бренду тощо. Так, у 2008 р. тільки одне сільськогосподарське підприємство Львівської області, яке презентує результати в галузі “Дослідження і розробки” (КВЕД №73) - ВАТ” Львівагромашпроект”, забезпечило рентабельність реалізації на рівні 18.00 % за середньої по області цього виду діяльності - 16.46 %.
Відомо, що для будь-якого підприємства
важливою умовою забезпечення компенсації
виробничих і маркетингових затрат
є виконання умови
2. Умови вигідності агробізнесу
Кількісні умови вигідності агробізнесу з врахуванням оподаткування визначаються в такий спосіб. За основу визначення приймаються затрати і результати в точці беззбитковості (так званий поріг рентабельності). Складаємо таке рівняння через порівняння цих показників:
N * • Ц = Оо + Нпос + Ксн • Сзм + Нпос + (Ксн - Кс ) • Нзм, (1)
де N сН - виробнича програма підприємства, що відображає особливості маркетингової товарної політики для забезпечення його самоокупності в умовах оподаткування; Н зм - змінна складова податку, що припадає на одиницю виготовленої продукції; Нпос - стала складова податку в
абсолютному виразі; Спос - постійні річні затрати підприємства, важливою складовою яких є
амортизація, рівень зарплати управлінського персоналу та їх частка у фонді оплати праці, бонуси для маркетологів тощо; Сзм - змінні затрати на одиницю продукції, рівень яких залежить від прогресивності технологічних систем (бізнес-процесів).
Шляхом простих алгебраїчних перетворень отримаємо:
МН = Спос + Нпос - Мс - Мзм = Спос (1 + І - В) (2)
с Ц - Сзм - Нзм (Ц - Сзм)(1 - (З)’
де І - коефіцієнт, що відображає співвідношення сталої частки податку і постійних затрат, а також специфіку дії пільгової державної політики підтримки вітчизняного агробізнесу; ( - величина податку з результату виробництва (валового доходу, балансового прибутку, виручки) в частках від одиниці; рівень ПДВ для вітчизняних підприємств сільськогосподарського виробництва дорівнює нулю).
При цьому
Н В
І = ^п°^; ( =—, (4)
Спос 100
де Вп - величина податку з результату виробництва, що встановлюється відповідно до чинного законодавства, в %.
Частина прибутку (Оп), що залишається в розпорядженні з кожної гривні:
0 = 1 - (Ц - Сзм) + Сзм] + Спос (1 + 1 - В) (5)
п КЦ '
Показники, відображені у (1)-(5), залежать від ефективності маркетингової діяльності підприємства (табл. 1), в тому числі інноваційної, масштабу дії концентрованого чи диверсифі- кованого маркетингу, еластичності основних чинників виробництва, а також еластичності попиту і пропозиції за зміни цін.
Таблиця 1
Зміна фінансово-економічних
РОКИ |
Чистий дохід, тис. грн. |
Чистий прибуток, тис. грн. |
Чисті активи, тис. грн. |
Поз. кошти / Активи |
Кількість підприємств |
2004 |
16588 |
645 |
87398 |
9,43 |
6 |
2005 |
22769 |
609 |
94893 |
8,31 |
15 |
2006 |
32797 |
25,9 |
80087 |
19,29 |
20 |
2007 |
34469 |
-2563 |
67189 |
27,55 |
21 |
2008 |
9882 |
-3737 |
50398 |
22,0 |
20 |
* Джерело інформації: www. alt. com.ua
На рис. 3 відображені регресійні трендові моделі щодо зміни чистого доходу і чистого прибутку за даними, показаними у табл. 1. Якщо для чистого прибутку досить високий коефіцієнт детермінації (R2 =0,875) існує для лінійної форми зв’язку, то для ілюстрації зміни в часі чистого доходу найбільше підходить парабола, що свідчить про істотні відхилення обсягів продажів за різні проміжки часу, особливо за 2007-2008 рр., - перші наслідки зародження системної кризи і проблеми з покриттям фінансових витрат, пов’язаних із борговими зобов’язаннями.
Рис. 3. Трендові моделі зміни чистого
доходу і чистого прибутку для
сільськогосподарських
За зростаючої кількості