Теория экономического анализза

Розподіл  обов’язків між функціональними  службами підприємства щодо виконання  аналітичних робіт передбачається робочою програмою. Він може мати такий, наприклад, вигляд.

Планово-економічний  відділ є відповідальним виконавцем і за участю інших економічних і технічних служб здійснює:

• розробку плану аналітичної роботи і контроль за його виконанням;
• методичне забезпечення аналізу;
• комплексний огляд узагальнюючих показників виробничо-господарської діяльності, метою якого є оцінка кількісних та якісних показників виконання виробничої програми, використання ресурсів, оцінка рівня організаційно-технічного, економічного й соціального розвитку виробництва та економічної ефективності господарської діяльності;
• конкретний аналіз виконання виробничої програми, оцінку впливу основних факторів на показники обсягу виробництва, зміну структури і якості продукції;
• аналіз використання основних та виробничих потужностей;
• аналіз собівартості за техніко-економічними факторами її зниження;
• аналіз ефективності економічного стимулювання;
• узагальнення результатів аналізу господарської діяльності підприємства і його структурних підрозділів;
• розробку заходів за результатами аналізу.

Фінансовий  відділ проводить аналіз показників використання плану реалізації, показників прибутку та рентабельності, взаємовідносин з Державним бюджетом (фінансування з бюджету і розрахунки з бюджетом та з позабюджетними фондами).

Відділ  бухгалтерського  обліку аналізує виконання кошторису витрат на виробництво, собівартість продукції, виконання плану прибутку і його використання, фінансовий стан і платоспроможність підприємства.

Відділ  матеріально-технічного забезпечення контролює своєчасність і якість матеріально-технічного забезпечення виробництва, виконання планів поставок за обсягом, номенклатурою, строками, якістю, стан збереження складських запасів, дотримання норм відпуску матеріалів, транспортно-заготівельних витрат.

Відділ  праці і заробітної плати аналізує рівень організації праці, виконання плану заходів щодо його поліпшення, забезпечення підприємства трудовими ресурсами за категоріями та професіями, рівень продуктивності праці, використання фонду робочого часу та фонду заробітної плати.

Відділ  збуту вивчає виконання договірних зобов’язань і планів поставок продукції споживачам за обсягом, якістю, строками, номенклатурою, стан складських запасів і збереження готової продукції.

У комплексному аналізі виробничо-господарської  діяльності беруть участь також і  технічні служби: відділ якості продукції або відділ технічного контролю (ВТК), виробничий відділ, відділи головного технолога, головного механіка, головного енергетика, конструкторський відділ та ін. Ці служби здебільшого здійснюють техніко-економічний аналіз, який уможливлює пов’язання виробничо-технологічних факторів із кількісними та якісними показниками роботи окремих дільниць і підрозділів підприємства.

Виробничий  відділ — аналізує виконання плану випуску продукції за обсягом та асортиментом, ритмічність роботи, підвищення якості продукції, запровадження нової техніки та технологій, комплексної механізації та автоматизації виробництва, роботу обладнання, витрачання матеріальних ресурсів, тривалість технологічного циклу, комплектність випуску продукції, загальний технічний та організаційний рівень виробництва.

Відділ  головного механіка — вивчає стан експлуатації машин та обладнання, виконання планів-графіків ремонту й модернізації обладнання, якість і собівартість ремонту, повноту використання обладнання та виробничих потужностей, раціональність потреби в енергоресурсах.

Відділ  технічного контролю — аналізує якість сировини та готової продукції, брак і втрати, рекламації покупців, розробляє заходи щодо зменшення браку, підвищення якості продукції, дотримання технологічної дисципліни. Комплексний економічний аналіз треба проводити щоквартально, опрацьовуючи заходи для реалізації виявлених резервів. Проте з деяких питань необхідно проводити аналіз за місяць, декаду, навіть окрему зміну (дотримання графіків виконання робіт, стан матеріально-технічного постачання, фінансовий стан, випуск продукції підсобними виробництвами). За підсумками аналізу цих господарських процесів рекомендується приймати відповідні рішення, не чекаючи результатів за квартал. Керівник підприємства контролює проведення аналітичної роботи. Об’єктом такого контролю є цифровий матеріал, висновки та пропозиції, опрацьовані в результаті аналітичної роботи. Отже, організація економічного аналізу передбачає оптимальний вибір і використання великої кількості різних показників діяльності будь-якого колективу, чого, у свою чергу, можна досягти тільки глибоким вивченням технології, економіки й організації виробництва, стану обліку і звітності, особливостей взаємозв’язків об’єктів економічного аналізу. Створення таких умов як на мікро-, так і на макрорівні забезпечить повну реалізацію економічним аналіз ом своєї практичної функції, дасть можливість скоротити розрив у часі між демонтажем адміністративних методів управління економікою та становленням (формуванням) ринкових інструментів регулювання. Охоплюючи всі сторони діяльності підприємства, економічний аналіз має бути постійною складовою економічної роботи в цілому. Вимога безперервності аналітичної роботи відповідає реальній дійсності процесу відтворення. Дальше становлення економічного аналізу повинно враховувати особливості розвитку кожного суб’єкта господарювання і водночас базуватися на вже досягнутому науковому рівні методології, методики й організації аналітичної роботи. У сучасних умовах господарювання змінюються принципи та методи управління підприємствами, створюються нові форми господарювання, з'являються нові досягнення в методології аналітичних досліджень, тому керівник підприємства не може розраховувати лише на свою інтуїцію та приблизні розрахунки, його дії мають базуватися на точних розрахунках, глибокому і всебічному вивченні проблеми, бути науково обґрунтованими, оптимальними. Все це посилює роль економічного аналізу в управлінні підприємством, а насамперед, проведення внутрішньогосподарського аналізу, який здійснюється безпосередньо на підприємстві суб'єктами аналізу, які знаходяться і підпорядковані системі управління підприємством, і спрямований на дослідження економічного розвитку підприємства і його структурних підрозділів.  
В умовах ринкової економіки для кожного підприємства на ряду з іншими важливим питаннями постає проблема ефективного аналізу матеріальних запасів, адже визначення оптимального рівня та якості матеріальних запасів може сприяти появі у підприємства конкурентних переваг, що надасть можливість збільшити валовий прибуток, на досягнення якого спрямована діяльність всіх господарюючих суб’єктів. Таким чином, актуальним постає питання внутрішньогосподарського аналізу матеріальних запасів підприємства, на що й спямована мета даної роботи.  
Дослідженням проблеми щодо вдосконалення процесу аналізу матеріальних запасів на підприємстві займалися такі вчені, як Ф.Ф. Бутинець, О.О. Гетьман, Є.В. Мних, А. М. Зеваков, Р. Манн, П. Я. Попович, Г.В. Савицькая та інші науковці, які зробили вагомий внесок у вирішенні питання аналізу матеріальних запасів. Запаси є складавою частиною оборотних активів підприємства, запаси це активи які:

> утримуються  для подальшого продажу за умов звичайної госпо¬дарської діяльності;  
> перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва

> утримуються  для споживання під час виробництва продукції, вико¬нання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.  
Розрізняють три види матеріальних запасів: виробничі запаси; незавершене виробництво (товари, що знаходяться на стадії виготовлення) і готова продукція. 
Основною метою аналізу матеріальних ресурсів — є визначення забезпеченості підприємства різними видами матеріальних ресурсів з точки зору конкурентноспроможності його діяльності, пошук резервів раціонального їх використання і зниження матеріаломіст¬кості, собівартості продукціі для зростаня прибутку.  Процес внутрішньогосподарського аналізу матеріальних запасів можна умовно поділити на два етапи: 1) аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами; 2) аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів. При аналізі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами в першу чергу оцінюють якість матеріально-технічного постачання. Перевірку його реаль¬ності починають вивченням норм і нормативів, які покладені в основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах. Надалі порівнюють відповідність плану постачання необхідним запасам, виходячи із прогресивних норм витрати матеріалів До зовнішніх джерел відносяться матеріальні ресурси, які надходять від постачальників у відповідності з заключеними договорами. Внутрішні джерела — це скорочення відходів сировини, використання вторинної сировини, власне виготовлення матеріалів і напівфабрикатів, економія матеріалів у результаті вдосконалення технології та організації виробництва. Реальна потреба в завезенні матеріальних ресурсів зі сторони — це різниця між загальною потребою в певному виді матеріалу і сумою власних внутрішніх джерел її покриття.[1,с.156]  
Визначення потреби і забезпечення раціонального викорис¬тання матеріальних ресурсів тісно пов'язані з їх нормуван¬ням.  
Норми встановлюють на одиницю продукції, беручи за осно¬ву те, що вони мають ураховувати підвищення якості продук¬ції, її конкурентоспроможність, прогресивність нових видів.  
Виявлення відхилення фактичної витрати від таких норм не відображає реальної перевитрат матеріальних ресурсів чи зміни матеріаломісткості. Тому під час внутрішньогосподаського аналізу обґрунтованості норм витрат проводять порівняння:

• поточних норм і фактичних витрат по кожному  структурному підрозділі;  
• поточних норм на порівняльну продукцію з нормами ми¬нулого року відносної матеріаломісткості нової та старої про¬дукції;  
• фактичних витрат із поточними нормами.  
Дані про відхилення норм, отримані в результаті аналізу причин їх утворення (заміна одного матеріалу іншим унаслі¬док розподілу та ін.) є важливою інформацією про зміну ма¬теріаломісткості продукції.  
Перевищення фактичних норм, норм минулого року свід¬чить про їх необґрунтованість або про невиконання заходів, спрямованих на забезпечення нормативних витрат на виріб.[2,с.278]  
Після аналізу забезпеченості підприємства матеріальними запасами здійснюється оцінка ефективності їх використання. До основних показників ефективності використання матеріальних ресурсів відносять: матеріаловіддача; матеріаломісткість; співвід¬ношення темпів росту обсягу виробництва і матеріальних затрат; питома вага матеріальних затрат у собівартості продукції; кількість використання матеріалів.  
Матеріаловіддача визначається як співвідношення вартості виробленої продукції до суми матеріальних затрат. Даний показник характеризує віддачу матеріалів, тобто вартість спільно вироблені продукції з кожної гривні використаних матеріальних ресурсів (сировини, матеріалі, палива, енергії і т. д.). Матеріаломісткість — це відношення суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції, що показує, скільки матеріальних витрат необхідно здійснити на виробництво одиниці продукції. Часткові показники матеріаломісткості застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (сировиномісткість, матеріаломісткість, паливомісткість, енергомісткість), а також для характе¬рними рівня матеріаломісткості окремих виробів (відношення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни). Питома матеріаломісткість можна визначати як у вартісному виразі, так і у натуральному виразі (відношення кількості або маси використаних матеріальних ресурсів виробництво і-го виду продукції до кількості випущеної продукції цього виду).  Кількісне співвідношення темпів росту обсягу виробництва і матеріальних затрат визначають як відношення темпів росту обсягу виробництва і матеріальних затрат, яке характеризує відносну динаміку матеріаловіддачі і розкриває фактори її росту. Питома вага матеріальних затрат у собівартості продукції визначається як відношення суми матеріальних затрат до собівартості виробленої продукції.  
Кількість матеріальних затрат визначається відношенням суми фактичних витрат до запланованої, перерахованої на фактичний обсяг вилученої продукції, що показує, наскільки економно використовуються матеріали у виробництві чи немає перевитрат у порівнянні з встановленими нормами.  
Таким чином, проведення внутрішньогосподарського аналізу матеріальних запасів характеризується наступними основними особливостями:  
> специфічним набором показників, за якими проводиться аналіз. Основними показниками ефективності роботи цехів є не прибуток чи рентабельність, бо цехи випускають продукцію, що не пройшла всіх стадій технологічної обробки, а витрати на виробництво про¬дукції чи виконання робіт;  
> широкою можливостю використання натуральних показників для оці¬нки обсягу виробництва, продуктивності праці, якості продукції;  
> даний вид аналізу проводять лише спеціалісти підприємства і від¬повідні служби цехів;  
> відіграє значну роль у встановленні обґрунтованих нормативних завдань для цехів, дільниць, бригад;  інформаційною базою є не тільки дані звітності, а також первинні облікові документи.

Отже, здійснення внутрішньогосподарського аналізу  матеріальних запасів є дуже важливою ланкою в системі управління підприємством, адже від ефективності проведення аналізу  залежить прийняття керівництвом підприємства оптимальних управлінських рішень щодо підвищення ефективності діяльності підприємства та його підрозділів за надходженням і збереженням матеріальних запасів, доцільності і обгрунтованості матеріальних затрат та використання сировини і матеріалів на об’єктах в процесі виробництва, тобто здійснення внутрішньогосподарського аналізу матеріальних запасів сприяє:

- встановленню  обґрунтованої виробничої програми  нормативних завдань по зберіганню  та витрачанню матеріальних запасів  для окремих структурних підрозділів;

- об'єктивній  і всесторонній оцінці виконання  планових завдань підрозділами підприємства;

- підтримці розмірів матеріальних запасів на такому рівні, щоб забезпечувати безперебійне виробництво;

- виявленні  внутрішньогосподарських резервів  підвищення ефективності використання матеріальних запасів;

- вивченні  економіч¬них особливостей функціонування  і розвитку того чи іншого підрозділу;

- широкому  залученню до вивчення економічної  ситуації керівників усіх структурних підрозділів підприємства;

- дослідженню роботи по використанню матеріальних запасів окремих структурних підрозділів підприємства, виявлення найкращих з них та розповсюдження їх досвіду;

- удосконаленню  управління матеріальними запасами  структурними підрозділами під¬приємства.  
 

3. ТЕХНОЛОГІЯ АНАЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЇЇ ЕЛЕМЕНТИ ЕТАП, ПРОЦЕДУРА, ОПЕРАЦІЯ.

Значне  місце в організації аналітичної  роботи належить визначенню змісту і  послідовності окремих її етапів. Перелік етапів економічного аналізу в підручниках різних авторів і навчальних посібниках коливається в межах від трьох до восьми. Наявність у суб’єктів господарювання різноманітних як технічних, так і економічних засобів досягнення цілі — випуску продукції (товарів) — впливає, у свою чергу, на особливості планування аналітичної роботи, кількість та послідовність етапів. У попередніх розділах давалося обґрунтоване визначення предмета й методу економічного аналізу. Визначення методу економічного аналізу дає змогу сформулювати ті головні елементи, які характеризують етапи аналітичної роботи:

— вивчення і попередня оцінка досягнутого  підприємством рівня (проти запланованого);

— вимірювання  взаємозв’язку показників і факторів та визначення на цій основі причин розбіжностей планових і фактичних показників;

— підсумкова оцінка, підрахунок резервів підвищення ефективності господарювання. Ці головні елементи майже повністю збігаються з найбільш практично поширеною організацією аналітичної роботи за трьома етапами: підготовчим, основним і завершальним.

Підготовчий етап:

• Розробка плану та програми аналітичної роботи.
• Вибір і визначення загального стану об’єкта аналізу.
• Формування цілей та завдань аналізу і напрямків використання його результатів.
• Розробка системи синтетичних та аналітичних показників, за допомогою яких характеризується об’єкт аналізу.
• Розподіл роботи між аналітиками.
• Розробка макетів і форм аналітичних таблиць, графіків, схем.
• Перевірка достовірності джерел інформації та вивчення матеріалів попередніх обстежень.
• Визначення конкретних виконавців та розподіл обов’язків між ними, а також інші організаційні питання.

Основний  етап:

• Збирання та опрацьовування необхідної інформації.
• Перевірка повноти й вірогідності звітних даних, проведення арифметичного, логічного і балансового зведення показників.
• Визначення загальних відхилень величини показників виконання завдань від базових величин.
• Виявлення взаємодіючих факторів і обчислення їхнього впливу на зміну величини показників.
• Виявлення зайвих витрат і невикористаних можливостей (перспективних резервів) підвищення ефективності виробництва.

Завершальний  етап:

• Проведення підсумкової оцінки діяльності і узагальнення результатів аналізу.
• Розробка висновків і пропозицій щодо прийняття належних управлінських рішень за результатами аналізу, відповідно до його цілей і завдань. Ці висновки та пропозиції оформляються у вигляді пояснювальної записки до звіту чи доповідної записки на ім’я керівника підприємства або особи, за доручення якої проводився аналіз.
• Розробка організаційно-технічних заходів щодо усунення недоліків, підвищення ефективності використання виявлених резервів (за виконанням заходів слід встановити дійовий повсякденний контроль).
• Підготовка розпорядчих актів, призначення осіб, відповідальних за виконання прийнятих рішень.
• Контроль за впровадженням у виробництво пропозицій, що їх було висунуто за результатами аналізу.