Тенденції розвитку товарного виробництва за сучасних умов

2) спеціалізацією суспільної  праці (відгалуження окремих виробничих  функцій у самостійні виробництва);

3) збільшенням кількості  економічно відокремлених виробників (у США в 1947—2002 pp. кількість підприємств зросла приблизно на 17 млн., що з погляду відносин власності означає відокремлення товаровиробників, які, виготовляючи товари чи надаючи послуги, вступають у відносини з іншими товаровиробниками і споживачами);

4) перетворенням науки  на безпосередньо продуктивну  силу (внаслідок чого матеріальні  результати наукових досліджень  у вигляді патентів, ліцензій, ноу-хау  та ін. стають товаром);

5) четвертим великим (та  початком п'ятого) суспільним  поділом праці;

6) зростанням ролі та  економічної значущості сфери  нематеріального виробництва (освіта, охорона здоров'я та ін.) у відтворенні  робочої сили. Послуги, які надають ці галузі, перетворюються на товар (який набуває навіть таких спотворених форм, як продаж людських органів).

Аналогічно впливає на розширення товарного виробництва  процес поглиблення міжнародного поділу праці, зокрема міжнародної спеціалізації  виробництва. Тенденція до розширення товарного виробництва зумовлена також зростанням кількості населення та дією закону зростання потреб.

Дія тенденції до підриву  товарного виробництва, а отже, ринкових відносин зумовлена:

• розвитком масштабів одиничного поділу праці, в основі якого — подетальна та поопераційна спеціалізація всередині окремих виробничих одиниць. Матеріальною основою цих процесів є зростаюча концентрація капіталістичного виробництва, виникнення й розвиток гігантських об'єднань;
• розширенням масштабів організованості та планомірності в межах окремих компаній;
• розвитком контрактних відносин між монополіями, з одного боку, малими й середніми капіталістичними підприємствами — з іншого, за яких останні спеціалізуються на виробництві окремих деталей, вузлів для комплектування кінцевої продукції. При укладенні письмового або усного контракту, що має юридичну силу, кожна зі сторін бере на себе зобов'язання щодо виконання його умов контракту, а порушення передбачає судові санкції. Тому складаються попередні плани виробництва, його забезпечення устаткуванням, робочою силою, сировиною, фінансові плани підприємства, плани науково-технічних досліджень тощо. За таких умов немає потреби підтверджувати через ринок суспільно необхідний характер товарів, що виробляються.

Певний підрив товарного  виробництва відбувається й тоді, коли створюються міжнародні та транснаціональні корпорації, спільні підприємства, коли держава укладає контракти  на національному та міжнародному рівнях, централізовано регулює економіку. Таку саму роль значною мірою виконують  наднаціональне регулювання економіки, гігантські банки, які створюють  апарат для суспільного регулювання  процесу виробництва й розподілу  продуктів, перехід від індивідуальної до колективної власності та ін.

Дія тенденції до підриву  товарного виробництва зумовлює зародження третьої основної форми  суспільного виробництва — безпосередньо  суспільної.

Безпосередньо суспільна  форма виробництва — організація суспільного господарства, за якої внаслідок радикального розширення й удосконалення відносин планомірності та організованості, процесу планування на мікро- і макрорівні, використання досягнень НТР задоволення більшої частини суспільних потреб відбуватиметься без перетворення продуктів праці на ринку на товар.

Основними ознаками сучасного товарного виробництва  є:

— поглиблення існуючих форм суспільного поділу праці й  виникнення нових великих поділів  праці;

— переважання колективного виробництва, колективного характеру  праці та колективних форм власності;

— економічні зв'язки між  товаровиробниками не лише через  ринок, а й через контрактну систему, зв'язки кооперації, спеціалізації  тощо;

— переважно планомірний  характер розвитку товарного виробництва  в національному та інтернаціональному масштабах;

— державне регулювання  товарного виробництва, конкурентного  середовища;

— перетворення держави  на великого товаровиробника, а отже й підприємця, фінансиста, кредитора, організатора тощо;

— послаблення соціально-економічної  відокремленості товаровиробників внаслідок розвитку перелічених  вище явищ і процесів.

Натепер дія тенденції  до розширення масштабів товарного виробництва переважає.

Висновок

Заперечення зародкових форм її наявності свідчить про позаісторичний підхід до товарної форми організації  виробництва, яка існувала не завжди і тому не може функціонувати вічно. Розвиток її внутрішніх суперечностей  неминуче зумовлює появу розвинутішої форми, яка діалектично, тобто з  утриманням сильних прогресивних складових, заперечить товарну форму. Тенденція до розширення товарного виробництва зумовлена також зростанням кількості населення та дією закону зростання потреб.

Ці прогресивні елементи діятимуть в якісно інших, нових  формах, підпорядковуючись при цьому  закономірностям розвитку безпосередньо  суспільної форми виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1.http://ebk.net.ua/Book/OsnEkTeor/Oet01-05/5501.htm

2.http://ebk.net.ua/Book/economics/mochernyj_et/part2/204.htm

3.http://ekonomistoff.ru