Світове господарство: сутність та етапи розвитку

Україна стала також одним з ініціаторів формування Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), до якого входять 11 країн Причорномор'я і прилеглих регіонів (Росія, Грузія, Вірменія, Туреччина, Греція, Болгарія, Румунія, Молдова та ін.). Створюється спільний банк країн ОЧЕС, однак поки що вагомих проектів регіонального співробітництва в рамках даної організації не було.

Надзвичайно важливе значення для України має західний (європейський) напрямок зовнішньоекономічної діяльності. Тут існує найбільш розвинене міждержавне інтеграційне угруповання світу — Європейський союз (ЄС), який на даний час об'єднує 15 країн Західної Європи. Серед кандидатів, що найближчим часом можуть увійти до складу ЄС, — сусіди України (Польща, Угорщина й Словаччина) та країни Балтії, тобто колишні соціалістичні країни, що досягли найбільших успіхів у ринковому реформуванні економіки.

Україна зацікавлена у зміцненні зв'язків з ЄС і навіть у вступі до нього, однак це — віддалена у часі перспектива. Наразі Україна співпрацює з Європейським союзом на основі спеціальної угоди про партнерство.

Значного поширення в Європі набуває прикордонне співробітництво. Країни ЄС набули значного досвіду у формуванні т. зв. єврорегіонів— відносно невеликих територій, де активно взаємодіють адміністративно-територіальні одиниці двох-трьох суміжних країн. Країни Центрально-Східної Європи, в т.ч. Україна, також прагнуть використати переваги прикордонного співробітництва. Окремі області і райони України залучені в єврорегіони "Карпатський" (спільно з адміністративно-територіальними одиницями Польщі, Угорщини, Румунії та Словаччини), "Західний Буг" (спільно з білоруськими і польськими територіями), "Нижній Дунай" і "Верхній Прут" (разом з прилеглими районами Молдови і Румунії). Діяльність зазначених єврорегіонів зосереджена здебільшого на розробці проектів співробітництва, а не на їх реалізації.

Таким чином, національне господарство України поки що недостатньо залучене до регіонального економічного співробітництва. Зовнішньоекономічна діяльність України базується на двосторонніх міждержавних угодах і договорах, укладених як із сусідніми, так і з більш віддаленими країнами.

                                       Висновки

Світове господарство - це політико-економічна і економіко-географічна система, яка характеризується розвитком і територіальним розміщенням планетарного господарства, його галузей, окремих країн і великих регіонів.

   Найбільш переконливим аргументом єдності світового господарства є реальність міжнародного територіального поділу праці, спеціалізація господарства країн світу і формування єдиного світового ринку.

   У сучасних умовах світове господарство дедалі більше набуває ознак цілісності. Цей процес об’єктивно зумовлений дією певних факторів:

1.Прагнення народів світу вижити за умов нарощування ядерних потенціалів і загрози можливої ядерної війни, політикою мирного співіснування.

2.Розгортанням НТР.

3.Інтернаціоналізацію господарського життя, міжнародним поділом праці.

4.Необхідність об’єднання зусиль країн для розв’язання глобальних проблем (екологічних, продовольчих тощо).

Функціонування світової системи  господарства проявляється через форми економічних відносин. Ці форми:

1.Міжнародна торгівля.

2.Міжнародний рух капіталу.

3.Міжнародна міграція робочої сили.

4.Міжнародний обмін технологіями.

5.Міжнародні валютні відносини.

6.Міжнародні кредитні відносини.

Формування світового господарства – процес тривалий і безперервний. Він розпочався відносно давно, триває зараз і буде продовжуватися в неосяжній перспективі. Він ділиться на чотири етапи:

Перший етап. На цьому етапі створюються передумови для формування світового господарства у вигляді світового ринку.

Другий етап(сер.19 – поч..20 ст.). На цьому етапі світове господарство сформувалося як світове капіталістичне господарство.

Третій етап(з 20-х – до 90-х рр. 20 ст.). Найважливішою характерною рисою цього етапу є те, що капіталістична система господарювання перестала бути всесвітньою. Поруч з нею виникла нова, соціалістична система світового господарства.

Четвертий етап(з поч. 90-х рр. 20 ст.). Він характерний ти, що світова соціалістична система, яка70 років була складовою частиною світового господарства, розпалася.

Структура сучасного світового господарства може бути представлена як сукупність таких типів країн:1)група економічно розвинутих країн з рисами постіндустріального розвитку;2) Середньо розвинуті країни з перехідною економікою; 3) Постсоціалістичні країни з перехідною економікою, 4) країни, що розвиваються.

     За іншою організаційно-економічною структурою сучасного світового господарства визначає поєднання регіональної та функціональної підструктур. Регіональна підструктура світового господарства представлена економічними об’єднаннями країн, що ґрунтуються на територіальному принципі і мають на меті розв’язання широкого кола економічних проблем. Функціональна підструктура представлена міждержавними економічними організаціями з певних питань функціонування світового господарства.

За часів СРСР господарство України було залучене до системи міжнародних економічних відносин. Однак зовнішньоекономічні зв'язки українських підприємств і організацій поширювалися, здебільшого, на колишні соціалістичні країни і ряд країн, що розвиваються. . З початку 90-х років XX ст. Україна поступово входить у світове господарство як повноправний учасник. Розширюється коло зовнішньоекономічних партнерів, урізноманітнюються форми зв'язків з ними.

Але національне господарство України поки що недостатньо залучене до регіонального економічного співробітництва. Зовнішньоекономічна діяльність України базується на двосторонніх міждержавних угодах і договорах, укладених як із сусідніми, так і з більш віддаленими країнами.

Список використаної літератури:

1.Загальна теорія економіки. Ковальчук В.М.;Тернопіль:АСТОН,1998.

2.Основи економічної теорії: політ економічний аспект:Підручник для студентів вищих навчальних закладів;Ред. Г.Н. Климко. – 5-те видання., випр., - к.:Знання – Прес,2004.

3.Економічна торія: Посібник для студентів вищих закладів освіти, Мочерний С.В., 1999.

4.Світове господарство і міжнародні економічні відносини: просторові аспекти розвитку: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Центр навч. літератури.,2004.

5.Основи економічної теорії: Посібник/ Ред. С.В. Мочерний – К.:КМ Академія, 2001.

6.Основи економічної теорії: Посібник/ В.О. Рибалкін – К.:Академія,2002.

7.Трансформаційна економіка: Навчальний посібник для студентів  вищих навальних закладів/ Ю.К. Зайцев, І.Й Малий, О.М. Мельник,

О.М. Мельник; Ред. В.С. Савчук – К.:КНЕУ, 2006.

8.Політична економія: Навчальний посібник/ О.О. Бєляєв, А.С. Бебело. – К.: КНЕУ, 2001.

9. Політична економія капіталізму і після соціалістичного перехідного суспільства: Підручник для вищих навчальних закладів/ О.Г. Гош –

К.:Знання – Прес, 2006.

10. Економічна теорія: політекономія:підручник/ Ред. В.Д. Базилевич. –

5-те видання.,стер., - К.:Знання – Прес, 2006.

11.Основи економічної теорії: Підручник/ Ред. В.А Предборський. –

К.: Кондор, 2002.

12. Міжнародна економіка: Підручник / За ред. А. П. Румянцева. – К.: Знання – Прес, 2003.