Сутність, класифікація та взаємодія економічних інтересів

Сутність, класифікація та взаємодія  економічних інтересів

 

Зміст

 

 

Вступ...............................................................................................................3

Розділ 1. Економічні потреби  як джерело, першооснова мотивації  діяльності людини...................................................................................................5

Розділ 2. Сутність, класифікація та взаємодія економічних інтересів...14

Розділ 3. Споживче благо  як засіб задоволення потреб..........................24

Висновки .....................................................................................................30

Список літератури.......................................................................................32

 

Вступ

 

Для економічного життя суспільства характерна наявність різноманітних взаємозв'язаних і взаємодіючих інтересів, які утворюють єдину систему. Проте система економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб'єктами конкретних економічних цілей. У реальному житті єдності інтересів досягають через реалізацію кожного з них у процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації.

Вольові компоненти економічної  свідомості – це економічні норми, економічний інтерес, економічний вчинок, економічна діяльність.

Економічні норми, як правило, закріплюються юридично, набуваючи  статусу правових, та наділяються  відповідними засобами контролю (санкціями) за невиконання.

Економічний інтерес  розвивається на основі мотиву, але під регулярним впливом норм. Якщо розглядати власність як певну форму влади економічних благ над людиною, то економічний інтерес – це форма дії влади власника на волю суб’єкта господарювання та джерело господарської активності.

Економічні інтереси є формою вияву різних типів і форм відносин власності. Відповідно до їх кількості розрізняють кількість типів і форм економічних інтересів. Так, існування трьох основних типів власності (приватної, колективної та державної) зумовлює існування приватних, колективних та суспільних економічних інтересів.

Економічні інтереси визначаються місцем людей в економічній  системі. Ці інтереси є формою прояву відповідних видів економічних  потреб, усвідомлення їх окремим індивідом, трудовим колективом та суспільством. Кожний суб’єкт економічних відносин є носієм конкретного інтересу.

Реалізація економічних інтересів  здійснюється через досягнення їхніми суб’єктами конкретних економічних  цілей. Так, реалізація індивідуальних інтересів забезпечується через  зростання індивідуальних доходів. Засобом реалізації колективних інтересів є максимізація прибутку та фонду заробітної плати (наприклад, для підприємств державного сектора, що функціонують на комерційних засадах господарювання). Нарешті, засіб реалізації суспільного інтересу – максимізація національного доходу та мінімізація фонду відшкодування створюваного суспільного продукту.

Обрана тема курсової роботи на сучасному  етапі розвитку нашої держави  є надзвичайно цікавою та актуальною. Адже рівень розвитку країни в значній  мірі характеризується рівнем споживання та задоволенням потреб населення.

 Метою написання курсової  роботи є дослідження питання  економічних інтересів та потреб  суспільства.

Завданнями дослідження в даній  роботі являються:

1. Характеристика сутності  економічних потреб та їх класифікації.

2. Визначення сутності, класифікації та взаємодії економічних  інтересів.

3. Аналіз споживчих  благ як засобу задоволення  потреб.

Дане питання широко висвітлено в підручниках та посібниках з економічної теорії та політекономії. В періодичній літературі тема роботи майже не зустрічається.

 

 

 

 

Розділ 1. Економічні потреби як джерело, першооснова мотивації діяльності людини

 

 

Людина  завжди була і залишається головним фактором розвитку та вдосконалення  виробництва. З позицій виробництва  людина - це не тільки його суб'єкт, але і кінцева мета. Суспільний продукт, пройшовши через розподіл і обмін, завершує свій шлях у споживанні, без якого будь-яке виробництво недоцільне. В споживанні задовольняються потреби людей.

Потреба - це об'єктивна необхідність окремої людини, сім'ї, колективу, суспільства, держави в життєвих благах, послугах, духовних і культурних цінностях. Потреби виникають з народженням людини і супроводжують все її життя (поїсти, поспати, прикраси, іграшки, зошити, одяг, зачіска тощо). Характер походження потреб досить складний, але в їх основі лежать дві визначальні причини. Перша має фізіологічний характер, тому що людина, як жива істота, потребує певних умов і засобів існування. Друга є результатом суспільних умов.

Сукупність  суспільних потреб можна розглядати під різним кутом зору. Наприклад, суспільні потреби поділяються на економічні та неекономічні, виробничі та невиробничі. Їх можна розподілити з урахуванням суб'єкта споживання окремої людини, сім'ї, колективу підприємства, працівників певної галузі виробництва, жителів певних населених пунктів, суспільства в цілому або окремого класу.

Широко  відома класифікація потреб, запропонована  американським ученим А.Маслоу. Він  поділив їх на нижчі та вищі. До першої групи належать потреби фізіологічні, без задоволення яких неможливе саме життя людини. Після цього індивід прагне безпеки для себе, своєї сім'ї. До вищих потреб входять прагнення належати до певного кола людей, відчувати їх підтримку. Задоволення цієї потреби викликає прагнення завоювати визнання, повагу, підняти свій престиж в очах оточуючих. Найвищою потребою у другій групі є прагнення людини до самореалізації. Визначальними є економічні потреби, тобто той внутрішній мотив, що спонукає людину до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту і добробуту членів сім'ї.

Економічні  потреби - це частина суспільних потреб, задоволення яких пов'язане з  функціонуванням суспільного виробництва, включаючи виробничу і невиробничу  сферу. Економічні потреби надзвичайно  різноманітні. У розвинутих країнах світу вчені налічують близько 11 тис. потреб, серед яких переважна більшість - економічні. Тому існують різні критерії їх класифікації. Задоволення економічних потреб відіграє неоднакову роль у відтворенні здібностей людини.

В зв'язку з цим виділяють:

– фізіологічні (матеріальні) потреби, задоволення  яких забезпечує відтворення фізичних здібностей людини (продукти харчування, одяг, взуття, житло, товари господарсько-побутового призначення);

– духовні  потреби, задоволення яких забезпечує відтворення та розвиток інтелекту людини (одержання освіти, підвищення кваліфікації, культурний відпочинок, предмети і послуги культурного призначення);

– соціальні  потреби, задоволення яких пов'язане  з функціонуванням соціальної сфери  суспільства (охорона здоров'я, сімейно-побутові умови, умови праці, транспорт, зв'язок ).

За  способом задоволення виділяють:

- індивідуальні  - це потреби в одязі, житлі,  їжі та ін.;

- колективні - ті, що спільно задовольняються  у трудовому колективі (підвищення кваліфікаційного рівня працівників, будівництво спільних баз і будиночків відпочинку, колективне управління виробництвом та ін);

- суспільні  - це потреби у забезпеченні  громадського порядку, захисті  навколишнього середовища тощо.

За  ступенем реалізації потреби можна класифікувати на:

- абсолютні  потреби - визначаються максимально  можливим обсягом виробництва  матеріальних благ і послуг (за  найбільш сприятливих умов), які  могли бути спожиті суспільством;

- дійсні  потреби - відповідають рівню  розвитку економіки певної країни;

- платоспроможні - потреби, які людина може задовольнити  відповідно до власних доходів  та рівня цін (тобто вони  визначаються співвідношенням цін  на предмети споживання і грошових  доходів населення).

Численні  потреби людини за спільністю ознак можна об'єднати у такі групи:

– матеріальні  і духовні;

– загальні і конкретні;

– поточні  та перспективні;

– задоволені і незадоволені;

– дійсні та абсолютні.

Слід  пам’ятати - те, що вважається предметом  розкоші при одному рівні розвитку виробництва та добробуту суспільства, стає предметом першої необхідності при більш високому рівні розвитку економіки; те, що є предметом розкоші для однієї людини, вважається предметом першої необхідності для людини з іншим рівнем достатку.

Західні вчені великого значення Надають градації потреб за ступенем їх нагальності. Так, А. Маслоу запропонував ієрархію потреб відповідно до їх вагомості (рис. 1.1.).

 

 

 

 

Рис. 1.1. Ієрархія потреб відповідно до їх вагомості за А. Маслоу

 

Потреби характеризують лише можливість споживання, але щоб ця можливість перетворилася в дійсність, слід виробити життєві засоби. Величезна роль економічних потреб полягає в тому, що вони спонукають людей до дії. Отже, виробництво забезпечує різноманітні блага, які становлять необхідні умови життя і розвитку людського суспільства на будь-якому історичному щаблі його існування. Інакше кажучи, блага, створені в процесі виробництва, утворюють різноманітні потреби, які становлять предмет інтересу.

Економічні  потреби мають історичний характер. Розмір потреб, так як і способи їх задоволення, являють собою продукт історії і залежать від культурного рівня країни, а також від умови, з якими навичками та життєвими запитами сформувались соціальні прошарки суспільства, окремі люди і суспільство в цілому.

Продуктивні сили, безперервно розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають ґрунтом для виникнення нових потреб. Зростання маси і різноманітності споживних вартостей у результаті зростання продуктивних сил приводять до зміни структури виробництва і витіснення старих потреб новими. Цей процес, як і сам процес суспільного виробництва, відбувається безперервно. Розвиток продуктивних сил, міжнародний поділ праці, спеціалізація сприяють економічному зближенню народів різних країн, що зумовлює розширення складу продуктів праці, а отже призводить до появи нових потреб. Потреби людини безмежні у своєму розвиткові і мають тенденцію до зростання, тобто до якісних і кількісних змін, тобто в суспільстві діє закон зростання потреб.

Свої  економічні потреби людина реалізує у виробництві, вступаючи у певні  економічні відносини. Конкретна потреба  людини в чомусь у її свідомості перетворюється в інтерес, бажання, прагнення діяти. Так, відчуття спраги у свідомості перетворюється на інтерес, що спонукає людину до пошуків якогось питва; потреба в новій інформації переростає в інтерес до читання, відвідування публічних лекцій тощо.

Інтерес здебільшого має вибірковий характер і виявляється у стійкому зосередженні уваги на певному об'єкті. Як і потреби, інтереси людей численні й різноманітні. З інтересом тісно пов'язане поняття мотиву як спонукального чинника дій та вчинків людей. За мотивом логічно відбувається певна дія, що породжує конкретний результат у вигляді задоволення потреби. Таким чином, утворюється логічний ланцюжок: потреба-інтерес-мотив-дія-результат (задоволення потреби). Для економіки є дуже важливим зв'язок між економічними потребами, економічними інтересами і трудовою або підприємницькою поведінкою людини, між мотивацією і ставленням людей до економічної діяльності.

Людина  намагається задовольнити насамперед найнагальніші свої потреби. Якщо вони задоволені, то на певний час ці потреби  перестають бути рушійним мотивом для  людини. В неї виникає бажання  задовольнити наступні за вагомістю потреби. Останні задають програму діяльності, а діяльність забезпечує можливість їх задоволення. Потреби визначають зміст майбутньої діяльності і необхідний рівень її ефективності: діяльність повинна задовольняти потреби на прийнятному рівні.

За  ступенем реалізації потреби можна класифікувати на абсолютні, дійсні і платоспроможні.

Абсолютні потреби породжені сучасним рівнем розвитку світової економіки. Дійсні потреби  відповідають рівню розвитку економіки  певної країни. Платоспроможні - потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін (тобто во-ни визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення). Споживати, задовольняючи таким чином потреби, можна лише те, що вже вироблено, і лише те, що можна оплатити. Залежно від цих двох чинників структура платоспроможного попиту може відповідати дійсним потребам або не відповідати їм. Тим самим суперечність між потребами та виробництвом набуває форми незбалансованого попиту і пропозиції на товари і послуги.

Одне  з фундаментальних положень економічної  теорії полягає в тому, що матеріальні  потреби суспільства є безмежними, а економічні ресурси, що необхідні  для задоволення цих потреб, є  обмеженими.

Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільного розвитку - закону зростання потреб і закону економії праці. Ці закони взаємопов'язані та відбивають дві сторо-ни загальноекономічного закону зростання соціально-економічної ефективності. На рівні суспільства дія цього закону виявляється в тому, що в умовах безмежності потреб суспільство, що прагне за-безпечити їх найповніше задоволення, тобто максимально набли-зитися до мети, повинно прагнути до всебічної економії праці (як живої, так і уречевленої), тобто до ефективного використання економічних ресурсів, їх раціонального поєднання та розподілу між виробництвом різних благ і на цій основі" - створення умов для задоволення одних потреб і просування до інших потреб більш високого рівня, задоволення яких, у свою чергу, створює умови для просування до потреб ще вищого рівня і т. д.

На  індивідуальному рівні дія закону виявляється в тому, що кожна людина, заінтересована, з одного боку, в  максимальному задоволенні потреб, завжди намагається зберігати свою працю - раціонально розподілити  її між різними видами діяльності, полегшити, зробити ефективнішою за допомогою різних засобів праці, еко-номно використовувати предмети праці, а з другого, - забезпечити раціональне обмеження потреб, жорстку черговість їх задоволення, пошук найефективніших комбінацій.