Сутність і функції ринку

З великої кількості парних понять, які сучасні західні науковці протиставляють ринку, найуживанішим є «планування». Більшість напрямів, течій і шкіл сучасної економічної думки доводять необхідність запровадження планування для стабілізації економічної системи Заходу.

Американський економіст Б. Селігмен, полемізуючи  з Ф. Хаєком (який був проти планування (називав його рабством) та проти  втручання держави в економіку), заперечував: «Головна проблема не в  тому, чи потрібні планування і контроль, а передусім у тому, хто буде затверджувати плани — панівна еліта, зокрема вузьке коло приватних осіб, чи суспільство загалом». Логічного завершення ці погляди (про необхідність діалектичного поєднання планування і ринку) набувають у положенні про те, що сучасний ринок є регульованим. Тому, враховуючи вимоги діалектичної логіки (зокрема необхідність адекватного відображення у поняттях і категоріях реальної дійсності), існуючу в Україні соціально-економічну систему слід трансформувати не в ринкову, а в планомірно ринкову або регульовану ринкову систему. Однак така назва не характеризує економічної системи щодо відносин власності.[3]

 

Розділ 2. Функції ринку  та форми їх реалізації

Для того, щоб  якнайкраще зрозуміти функції ринку, необхідно розглянути погляди декількох авторів.

Функціями ринку являються [4, ст. 139-140]:

1). здійснення остаточного визначення вартості товарів і послуг та їх реалізації, перетворення продукту праці на товар;

2). забезпечення  безперевності процесу суспільного відтворення (зокрема зв’язку між виробництвом і споживанням), формування цілісної національної економічної системи та її зв’язку з іншими національними економіками в маштабі світового ринку;

3). спонукання виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні витрати порівняно із суспільно необхідними, підвищення суспільної корисності товарів і послуг, їх якості та споживчих властивостей;

4). регулюючий вплив на економіку в цілому, на  пропорції між різними сферами та галузями економіки, проведення у відповідність платоспроможного попиту і пропозиції, нагромаджень і споживань;

5). сприяння контролю споживачів за виробництвом, вирівнювання цін;

6). посилення конкуренції між виробниками товарів і послуг у межах як окремих країн, так і світового господарства.

    Автор  Журавльова виділяє такі функції ринку [9]:

а) оптимальне (з  точки зору прибутковості) розподілення обмежених ресурсів;

б) об’єднання попиту та пропозиції;

в) забезпечення кожному члену суспільства гарантований рівень життя;

г) забезпечення ефективності виробництва;

д) забезпечення соціальної справедливості;

е) задоволення  попиту;

є) стимулювання науково-технічного процесу;

ж) збереження навколишього середовища;

з) диференціація  виробників.

    В  економічно розвинутих системах  функціями ринку є:

- відтворення матеріальних передумов для дїї об’єктивних  економічних  законів загального характеру;

- забезпечення еквівалентності економічних відносин, пріоритету економічних інтересів господарюючих суб’єктів;

- блокування господарської і регіональної автаркії, інтернаціоналізація суспільного виробництва, розвиток інтеграційних процесів у міждержавних відносинах;

- утворення економічних передумов для демократизації господарського життя;

створення ефективного господарювання;

- оцінка людської праці, визнання першочергового значення професійності та компетентності;

- стимулювання структурних змін в економіці, диверсифікація виробництва;

- встановлення об’єктивно необхідної рівноваги, пропорційності в економіці;

- розвиток конкурентних засад.  

Отже, існує велика кількість класифікацій функцій  ринку. Тому оптимально узагальнити і виділити чотири основні функції ринку: регулююча, стимулююча, розподільча та інтегруюча.

    Регулююча  функція ринку забезпечує постійнійсть  зв’язків між різними галузями  виробництва, попитом і споживанням,  встановлення пропорцій в економіці та безперевність процесу відтворення. Через конкуренцію  ринкові відносини активно впливають на рівень витрат та на виробництво будь-якого товару, науково-технічних прогрес, на задоволення  платоспроможного попиту населення. Внаслідок дії закону вартості, закону попиту та пропозиції, інших законів ринкової економіки індивідуальна праця зводиться до суспільно необхідної та визначення цінності товару. Без конкуренції, еквівалентного обміну вартість не може бути визначена. Цей механізм сприяє вирівнюванню прибутків підприємців різних галузей виробництва,утворення середньої но-

рми прибутку, що досягається через перелив капіталів  між галу-

зями. Останнє, в  свою чергу, є регулятором  пропорцій  в економіці.

    У  зв’язку з тим, що створена споживча вартість перетворюється на товар лише після визнання її суспільством, можна зробити висновок, що споживач здійснює контроль над виробником. Якщо цього немає, то в суспільстві знижується роль ринку, як регулятора, що призводить до наростання диспропорцій між попитом і пропозицією товарів, виникнення дефіциту як загально економічного явища.

    Визнаючи  важливість регулюючої функції ринку, не можна абсолютизувати її, як це інколи робиться. У сучасних розвинених ринкових системах ринок регулюється також державою і товаровиробниками. А це означає, що методи регулювання можуть бути також державними і недержавними. До перших належать: а) економічні важелі: кредити, податки, ціни, які встановлює держава; б) адміністративні важелі - державне замовлення, державні програми, пра-

вила укладання  господарських договорів.

    Стимулююча  функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації, стимулювання праці та управління. Якщо суб’єкти господарювання не прагнутимуть до постійного підвищення ефективності виробництва, їхні індивідуальні витрати виробництва будуть вищими, ніж

суспільно необхідні, то вони будуть не конкурентними і стануть банкрутами. А це означає, що ринок виконує і таку функцію, як розподільча.

    У  конкурентному середовищі ринкова  ціна диференціює доходи товаро-виробників, виявляє переможців і переможених. Для перших створюються умови для подальшого розвитку і процвітання, а для інших постає питання про їх існування. Відповідно відбувається і соціальне розшарування суспільства за доходами – на багатих і бідних.

    Ринок  “зшиває” економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв’язків (підприємств, галузей, регіонів), у тому числі зовнішньоекономічних. У цьому виявляється інтегруюча функція ринку.

    Також  слід пам’ятати ще одну функцію  ринку, яка проявляється в тому, що ринковий обмін слугує засобом задоволення економічних інтересів продавців (виробників товарів) та покупців (споживачів).

Взаємозв’язок цих інтересів будується на принципі, який чітко сформував А.Сміт: “Дай мені те, що мені необхідно, і ти отримаєш те, що тобі необхідно”.[10]Звичайно, що цей принцип особистої матеріальної зацікавленості має на увазі: а)обмін необхідною один одному корисністю; б)еквівалентність ринкової угоди.

Для здійснення функцій ринку необхідні певні  умови:

1) реальний плюралізм   форм власності та форм  господарювання. Якщо виходити з досвіду розвинених країн Заходу, то для забезпечення такого плюралізму повинні існувати індивідуальна приватна власність (заснована на власній, так і на чужій праці), колективна власність (у формі акціонерних компаній, кооперативів, власності трудових колективів, тощо), державна власність, муніципальна власність, змішана форма власності як результат різної комбінації названих форм;

2) ефективність  функціонування ринку залежить  від здатності різних суб’єктів  підприємницької діяльності впливати  на рівень цін. Наявність такого впливу, що передбачає існування монополій (у тому числі олігополій, як колективних монополій), знижує ефективність функціонування ринку;

3) розвинуте  антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації значно послаблюють монопольні тенденції в економіці й сприяють ефективному функціонуванню сучасного ринку;

4) добре розвинута  система економічного та адміністративного  регулювання економіки державою (за переважання економічних методів) створює передумови для існування регульованого ринку;

5) наявність  і доступність всебічної інформації  про ринок, розвинута маркетингова  діяльність;

6) розвинутий і розгалуджений комплекс об’єктів власності, які можуть стати об’єктом купівлі-продажу (засоби виробництва, у тому числі земля, робоча сила, інтелектуальна власність у формі патентів, ліцензій, тощо, послуги, різні види цінних паперів - акцій, облігацій, сертифікатів та ін., гроші, нерухомість, предмети споживання);

7) конкурентна  боротьба між  різними суб’єктами  підприємницької діяльності.

    Сучасна  конкуренція державно регульована. Державне регулювання конкурентних відносин полягає в дотриманні оптимального поєднання монопольно-регулюючих та конкурентних сил на тих чи інших ринках. Засобами державного регулювання є  законодавство про правила створення й припинення діяльності підприємств і регулярний вибірковий контроль з боку виконавчої влади, в тому числі через аудиторську систему.

    Найважливішими напрямами державного регулювання  економіки, а отже, і встановлення рівноваги національного ринку, є такі:

• антициклічне регулювання, що має короткочасний характер і спрямоване на послаблення циклічних коливань, зниження рівня інфляції;
• програмування (капіталістична планомірність), що має тривалий характер, прагне цілеспрямовано ввпливати на обсяг і напрями капіталовкладень, зміну структури народного господарства, тобто має стратагічні цілі.

Для досягнення, як короткочасних, так і тривалих цілей викорис-

товують:

1) пряме ( адміністративне) регулювання, що здійснюється за допомогою прийняття актів і дій виконавчої влади;

2) непряме регулювання, що грунтується на використанні різних економічних, фінансових важелів ( зміна ставки податків, норми подання податкових пільг та ін.).

Економічна роль держави в цьому разі полягає в тому, що вона забезпечує регулювання суспільного капіталу в цілому.

        Основні методи державного регулювання  економіки є:

• проведення реформ в оподаткуванні корпорацій, державних підприємств і підприємств немонополізованого суктора економіки;
• державне стимулювання науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, або науково-технічна політика;
• активна амортизаційна політика;
• кредитно-грошова політика;
• здійснення структурної або промислової політики.

Нині  у країнах  з ринковою економікою і в тих, що переходять до неї, посилюється підтримка  державою ринково-конкурентних сил. Незважаючи на специфічні особливості, переорієнтація на пріоритет ринкового механізму в країнах обох степенів розвитку має загальні риси, основу яких становить зміна економічних функцій держави. На перший план було висунуто завдання створити сприятливого інвестиційного клімату і стимулювання капіталоутворень шляхом здійснення бюджетно-податкової та кредитно-грошової політики; заохочення сил конкуренції і створення приватному підприємніцтву певних умов для розгортання ринкової діяльності. Серед заходів, спрямованих на виконання цього завдання, були дерегулювання в ряді галузей економіки, реформа управління державними компаніями, ревізія (або створення) антимонопольного законодавства.

Рушійні сили розвитку, втілені в товарному виробництві, особливо в період їх стихійної дії, нерідко зумовлювали потрясінь в господарстві країн розвинутої  ринкової економіки, руйнівні економічні кризи. Вихід було знайдено в посиленні регулюючих функцій держави. Основою господарської системи, як і раніше, залишається ринок, проте регулятори цого взаємодіють з внутрішнім фірмовим плануванням і державними важілями централізованого регулювання. 

 

Розділ  3. Проблеми та перспективи розвитку ринкової економіки в Україні