Сучасні проблеми зайнятості та відтворення робочої сили в Україні

.

Проблема нововведення "престижних" спеціальностей торкнулася й вищих  учбових закладів, які забезпечили  пересичення ринку праці спеціалістами  з менеджменту, правознавства, підприємництва тощо. Водночас, рівень професійної  підготовки у випускників ВУЗів  з "престижними" спеціальностями, залишається незадовільним.

В Україні фактично зруйновано систему перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів відповідно до вимог часу, яку вони в середньому проходять лише раз на 5 років (для порівняння, в країнах з розвиненою економікою – раз на 3 роки). Брак моніторингу реального стану на ринку праці та його нагальних потреб, відсутність дієвого механізму прогнозування та державного замовлення при формуванні попиту на необхідні спеціальності, нестача інформації про рівень забезпеченості кадрами підприємств, зводить нанівець ефективність функціонування вищих та професійно-технічних учбових закладів.

Проблеми розвитку трудових ресурсів в Україні негативно позначаються на макроекономічних показниках, й, в цілому на соціально-економічній ситуації в нашій державі. Без підвищення кількісних і якісних показників трудових ресурсів, Україна не зможе успішно конкурувати з іншими країнами, економічні системи яких мають переваги за рахунок високої якості трудових ресурсів (Західна Європа, США, Японія тощо), або за рахунок їх високої кількості та низької вартості (Китай, Південно-Східна Азія), або за рахунок надприбутків в енергетичній сфері (Росія).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Шляхи подолання  сучасних проблем зайнятості  та відтворення робочої сили  в Україні.

У нас є два варіанти дій. Або  ми розвиваємо економіку знань і  входимо до складу розвинених країн; або ми відкочуємося на узбіччя історії  й перетворюємося на придаток, що є  постачальником якщо не сировини, то чорноземів або робочої сили.

Сьогодні Україна має унікальний шанс прискорення економічного розвитку у зв'язку зі світовою продовольчою кризою, але для цього потрібно підняти сільське господарство, створити відповідну інфраструктуру, провести реформу охорони здоров'я, зокрема, забезпечити доступ сільського населення  до якісних медичних послуг. Нам, безперечно, необхідно підвищити народжуваність і знизити смертність. Серед конкурентних переваг, які має наша держава, є  земельні ресурси і розвиток сільського господарства, яке неминуче зіткнеться з проблемою дефіциту робочої сили. Вже сьогодні можна сказати, що чимало аграрних регіонів потерпають від демографічної деградації.

Глибоку демографічну кризу, яку нині переживає Україна, називають періодом "украй затяжної депопуляції". За прогнозом, розробленим її інститутом, у 2050 році в Україні буде 36 млн. населення. Щоправда, ООН називає більш песимістичну цифру - 26 млн. Тим часом кардинально  вплинути на цю ситуацію важко.

В Інституті демографії та соціальних досліджень спробували прорахувати, що буде з нашим населенням, якщо кожна  жінка народжуватиме двох дітей (ніде в Європі немає такого високого показника), а середня тривалість життя збільшиться до рівня Японії, тобто на 13 років. І навіть за таких  умов населення України буде скорочуватися.

Наявність дієвої, ефективної системи соціального захисту - це свідчення рівня розвитку держави, його відповідність вимогам часу. Чим вищий рівень життя членів суспільства, які втратили за різними  причинами можливість працювати, тим  більш розвинутим може вважатися  суспільство. На жаль, в Україні протягом довгих років соціальний захист підмінювався різними постановами та інструкціями, які найчастіше були не забезпечені  необхідними коштами. Як результат ми мали величезні заборгованості по соціальних виплатах, тяжке становище пенсіонерів, інвалідів й т. ін. 

Основні напрями поліпшення соціального захисту безробітних Кабінету Міністрів та місцевим органам влади:

* забезпечити істотне збільшення  масштабів надання населенню  (не тільки безробітним, а й  тим, хто звертається до центрів  зайнятості ще до втрати роботи) профорієнтаційних та консультаційних  послуг;

* розширити масштаби професійної  підготовки та перепідготовки  безробітних на замовлення роботодавців  під конкретні робочі місця;

* забезпечити поширення громадських  робіт у соціальній сфері;

* істотно збільшити масштаби  надання допомоги на відкриття  власної справи шляхом організації  попередньої підготовки та дальшого  супроводу, надання консультаційних  послуг у перші роки самостійної  діяльності;

* використовувати сучасні методи  інформування працедавців щодо  пропозиції робочої сили, а населення  - щодо попиту на неї.

Трансформація політики ринку праці  має бути спрямована на забезпечення достойною роботою населення  незалежно від місця проживання, на стимулювання економічної активності населення, розвиток та реалізацію трудового  потенціалу. Це стане вагомим чинником дальшого економічного зростання.

Найближчим часом Україна повинна  віднайти своє місце у системі  міжнародного поділу ринку праці  та стати активним продуцентом конкурентоспроможної продукції. Проблеми українського ринку  праці неможливо вирішити без  впровадження державного регулювання  зайнятості.

Основними напрямами зайнятості є:

- створення нових робочих місць;

- професійна підготовка і перепідготовка робочої сили;

- організація інтервенційних громадських робіт.

 

 

 

 

Висновки

Зайнятість і безробіття – найважливіші показники використання людських ресурсів у виробничому процесі. Разом  з інформацією про інші аспекти  економіки вони є базою для  оцінки та аналізу макроекономічної політики уряду будь-якої країни.

Зайнятість населення  — це є суспільно-корисна діяльність громадян, яка пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і  така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Безробіття – економічна категорія, яка відбиває економічні відносини  щодо вимушеної незайнятості населення, яке є працездатним. Його можна  вважати серйозною проблемою  будь-якої держави. Але водночас ми повинні зрозуміти, що таке поняття  як «повна зайнятість» є досить складним, адже в жодній країні 100% зайнятості немає.

Інші, не менш важливі, проблеми України – брак робочої сили, невисокий рівень кваліфікації робочої сили, диспропорції між попитом на робочу силу та її пропозицією за професіями.

Незважаючи на низку проблем  у сфері зайнятості населення  та відтворення робочої сили, Україна  після проведення певних реформ має  високі шанси увійти до складу розвинених країн світу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Закон України „Про зайнятість населення” // http://www.rada.gov.ua/

2. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка:       Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2004. - 851 с.

3. Заходи реформування ринку праці в Україні // http://www.niss.gov.ua/Monitor/Monitor21/index.htm

4. Коломієць О. Структурні  диспропорції ринку праці України  // http://www.niss.gov.ua/Monitor/Monitor39/01.htm#a1

5. http://www.ukrstat.gov.ua/ Державний  комітет статистики України