Історія економіки та економічної думки

      
 
 
 
 
 

      Історія економіки та економічної думки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                              План: 

1. Вступ

 

2. Що  є предметом вивчення ІЄЄД?

 
 

3. Порівняйте  «прусський» та «американський»  шляхи розвитку капіталізму  в сільскому господарстві.

 

4. Висновок

 
 

5. Список  використаної літератури

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                           Вступ: 

     Економіка завжди була і є найважливішою сферою життєдіяльності людей. Нею охоплені усі, без винятку, сторони життя, що безпосередньо пов'язані із задоволенням фізіологічних та духовних потреб людини. Економічні процеси, що відбувалися на різних етапах завжди цікавили людей, вивчалися ними. Історія економічної думки, підпорядкована законам еволюційно-поступального розвитку та передбачає ґрунтовне знання її історії, основних етапів формування та розвитку.

      В кінці XIX ст. капіталізм активно втручався в сільське господарство. Різні соціально-економічні умови зумовили й різні шляхи утвердження капіталістичних відносин в сільськогосподарському виробництві: прусський чи американський.Розвиток капіталістичного сільського господарства зі збереженням великих поміщицьких латифундій є прусський шлях розвитку. Цей шлях був повільне переростання феодального господарства в капіталістичне.Він був використаний в Німеччині, країнах Центральної та Східної Європи, в окремих регіонах Росії і в Японії і характеризувався збереженням елементів феодального способу виробництва, зокрема, повинностей селян на користь поміщиків, високого ступеня експлуатації селян і наймитів.

      Американський шлях відзначався високими темпами розвитку капіталізму в сільському господарстві: впровадження машин, використання передових способів агротехніки та агрохімії, складання фермерства, закріплення землі за безпосереднім виробником-фермером, його право вільних продажу та купівлі землі,поширення оренди,використання найманої праці.Цей тип розвитку сільського господарства з 80-х рр.. XX ст. був характерний для США, Канади, Австралії, Но-вої Зеландії, Росії, Франції, а також Болгарії. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Що  є предметом вивчення ІЄЄД?

 

Предмет історія економіки та економічної думки – економічні теорії, їх виникнення, розвиток та зміна іншими теоріями. Історія економічної думки вивчає всі погляди і ідеї.

    Спільним об'єктом економічних наук є господарська сфера (підсистема) суспільства, їсторико-економічна наука досліджує еволюцію господарської сфери суспільства, основні етапи ЇЇ становлення і розвитку.

      Історичні явища і факти господарського життя суспільства виступають об'єктом історико-економічної науки. Відбір та опис історичних явищ і фактів науковими засобами є однією з найскладніших проблем історико-економічних досліджень. Методологічною базою такого відбору є панівна парадигма економічної теорії, яка науково відбиває реально існуючу господарську систему суспільства.

     На основі системи наукових знань про економічну сферу суспільства здійснюється оцінювання процесу її історичного поступу, установлюються факти та явища, що мали історичне значення. Історичними явища і факти в господарській сфері суспільства стають лише тоді, коли засвідчують виникнення якісно нових, нетипових (унікальних) рис (характеристик), що з'явилися в її історичному розвитку, як правило, вони пов'язані з виникненням нових форм господарювання, нових способів виробництва і обміну, нових факторів виробництва та інших змін. Задача історії економічної науки полягає у виявленні взаємозвязку між цими факторами та пошук причинїх виникнення.

    Господарській системі притаманна певна цілісність, її основними характеристиками є:

1) відповідний  рівень розвику, поділу праці, техніки і технологій;

2)форми власності  на засоби вир-ва;

3)характер  влади та ососбливості впливу держави на економічні процеси;

4)особливість  суспільних умов протікання цих процесів, наявні ресурси що використов у виробництві.

    В історії розвитку суспільного господарства ключову роль відіграють історичні форми господарсва (господадські одиниці) та способи їх взаємодії між собою і суспільством вцілому. Іншою важливою його складовою є глибина та адекватність пізнання людьми господарських процесів і віддзеркалення їх в економічних поглядах, думках, теоріях.

    Історико-економічна наука повинна не тільки аналізувати історичні форми господарств та способи їх взаємодії, а й розглядати економічні думки, учення та теорії, які з різною глибиною та науковою довершеністю їх теоретично відображали. При цьому в економічних теоріях необхідно виділяти позитивний та нормативний аспекти, на які звернув увагу ще Адам Сміт.

      Позитивний підхід в економічній думці покликаний розкрити реальний зміст явища чи процесу, дати відповідь на питання; «що є?», «як є?», охарактеризувати історичні форми господарювання і стан господарської системи в конкретно-історичний момент її існування.

     Нормативний аспект економічної науки орієнтує нас на пошук відповіді на питання «як має бути?», щоб суспільство якнайповніше реалізувало свої цілі в господарській сфері. Він є основою для обґрунтування рекомендацій стосовно свідомої організації господарського життя суспільства, проведення економічної політики, адекватної наявним потребам. Так предмет історико - економічної науки включає до себе історичні форми господарства і способи їх взаємодії та відображеня їх в економічній функції.

    Історія економіки та економічної думки вивчає становлення та розвиток господарської сфери суспільства. Історія економіки у своїх дослідженнях спирається на низку фундаментальних положень, методологічних підходів, що у своїй єдності утворюють наукову парадигму розвитку суспільства. Від розуміння природи суспільства, причин і тенденцій його історичного розвитку залежить і науковий аналіз його складової — господарської сфери. засадах формаційної парадигми, згідно з якою історичний розвиток кожного суспільства полягав у закономірних

    Тривалий час суспільні науки грунтувалися на і послідовних змінах первісно-общинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної та комуністичної суспільно-екоиомічних формацій. Утім вразливість формаційної парадигми для аргументованої критики її фундаментальних постулатів, невідповідність її висновків реальному перебігу історичних подій, ідеологічна заангажованість призвели до відмови переважної більшості дослідників від її постулатів. Тому виникла необхідність розглядати суспільні процеси на засадах цииілізаційної парадигми.

    Цивілізаціина парадигма передбачає розглядати людство як ціле, що утворює світові цивілізації. Одиницею історичного розвитку людства виступає конкретне суспільство, що належить до певної цивілізації і характеризується власними етапами розвитку. Самобутність кожної цивілізації та особливості суспільства, що входить до неї, взаємодія між цивілізаціями та суспільствами є фундаментальною характеристикою їхнього історичного розвитку. Форми такої взаємодії постійно змінювалися від війн, поглинань до співіснування, культурногота   економічного   взаємообмінів,   формування   інтеграційних утворень.

    Цивілізаційний аналіз суспільства в центр усіх суспільних процесів ставить людину, її взаємодію з іншими людьми та суспільством загалом.Основні рисиз точки зору цмвілізац.парадигми:

1).Самобутність-відносно  відокремлене самостійне існування.

2).Внутрішня  структурованість.

3).Самоорганізованість.

4).Наявність  внутрішніх джерел саморозвитку.

5).Особливість духовно-культурних цінностей, що утворюють центр і відображують цілісність суспільства.

     Історично утвердилися два типи цивілізацій, які характеризують східну і західну гілки розвитку людства. До першої належать такі світові цивілізації, як китайська, індійська, близькосхідна (мусульманська), до другої— східноєвропейська, західноєвропейська, латиноамериканська. Історичний розвиток кожного суспільства обумовлений особливостями цивілізації, до якої воно належить. Цивілізаційні фактори репрезентовані специфікою духовно-культурних цінностей, формами і способами здійснення влади, організації життя суспільства та іншими ознаками, що відіграють вирішальну роль у будь-якій сфері суспільства.  

     Як складова суспільства, господарська сфера покликана забезпечити розв'язання однієї з ключових задач — створення матеріальних благ і послуг для забезпечення невпинно зростаючих потреб окремої людини і суспільства загалом. Ця функція охоплює існування відносно відокремленої структури суспільства — його господарства, що самостійно функціонує як цілісне утворення та підсистема суспільства. Остання також розглядається на засадах системного підходу, має власну структурну будову, кожний складник якої виконує відповідно відтворювальну інтеграційну, цільову та адаптивну функції.

    Розвиток господарської системи суспільства здійснюється під впливом еволюції суспільного поділу праці та форм власності па засоби виробництва. Поділ праці дозволяє більш ефективно здійснювати виробництво матеріальних благ і послуг внаслідок спеціалізації виконання окремих виробничих операцій та використання нової техніки та технології, які виникають під тиском змінподілу праці. Власність на засоби виробництва відбиває характер суспільної залежності людей, особливість впливу суспільства на їхню активність у процесі виробництва.

    Суспільний поділ праці та історичні форми власності на засоби виробництва характеризують рівень функціональної та соціальної (структурної) диференціації господарської системи суспільства.Тому вони утворюють найміцніші підвалини її історичного розвитку, систему координат, у рамках якої формуються господарські одиниці, що у своїй єдності і взаємодії репрезентують господарську систему суспільстваТому вони утворюють найміцніші підвалини її історичного розвитку, систему координат, у рамках якої формуються господарські одиниці, що у своїй єдності і взаємодії репрезентують господарську систему суспільства.

    Рівень розвитку поділу праці та власності на засоби виробництва обумовлюють не тільки певні історичні типи господарських одиниць (форми господарств), а й роблять їх залежними як одна від одної, так і від суспільства в цілому. Унаслідок цього виникає потреба їхньою взаємодії між собою та суспільством як цілим (державою). Вона здійснюється у формі взаємообміну благами і послугами, що історично мав різний характер (нееквівалентний та еквівалентний), різний спосіб реалізації (реципрокність, редистрибуція тощо) та різні форми (натуральну, товарну, товарно-грошову).

    Обмін є засобом Інтеграції господарств, чисельність і різновиди яких постійно зростають завдяки диференціації господарської сфери суспільства. Взаємодія між окремими господарськими одиницями та державою здійснюється на основі встановлених правил і норм.

    Сукупність суспільних норм та механізмів їх додержання в господарській сфері утворює суспільне середовище господарської діяльності, яке є важливою складовою господарства суспільства. Його формування здійснює держава, яка реалізує вплив з боку цілісності суспільства на окремі господарські одиниці способом формування економічних інститутів, проведення економічної політики, здійснення економічних реформ.

    Господарство суспільства — це сукупність господарських одиниць (історичних форм господарств), що взаємодіють, створюють та обмінюють матеріальні блага та послуги в рамках установленого інституційного середовища. І лише в єдності всіх складових суспільного господарства можна пізнати природу економічних процесів певної господарської системи.

    Господарська система є об'єктом різних економічних наук, кожна з яких має власний погляд на складні та багатоаспектні процеси господарського життя. Історія економіки та економічної думки досліджує генезис господарської сфери суспільств певних світових цивілізацій. У своєму розвитку історико-еко-номічна наука пройшла тернистий шлях від простого збирапня та опису історичних фактів до формування власного предмета дослідження, установлення наукової періодизації історичного розвитку господарства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Порівняйте  «прусський» та «американський»  шляхи розвитку капіталізму  в сільскому господарстві.

 

    Первісне  накопичення капіталу в Німеччині  в основному проходило лише  в XIX ст. і було пов’язане з  ліквідацією кріпосного права.  За законами селяни при звільненні  повинні були віддати частину  своєї землі поміщикам і в  якості викупу за-платити їм  суму, яка в 20 разів перевищувала  величину річної ренти. В результаті  проходила капіталізація ренти,  тому що для поміщика феодальна  рента перетворювалась. Промислова  революція у найбільш розвинутих  країнах Західної Європи та  США перетворювалась в дохід  з капіталу: поклавши викуп в  банк, поміщик продовжував би  отримувати у вигляді процентів  такий же дохід, який він  раніше отримував у вигляді  оброку з селян.