Становлення середнього класу в Україні

Насамперед - у створенні сприятливих умов для ефективної комерціалізації результатів вітчизняних науково-технічних розробок як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. На жаль, сьогодні використовується тільки незначна частка науково-технічного потенціалу держави, що обумовлено відсутністю фінансування перспективних проектів для їх комерційної реалізації, недостатністю правової охорони об'єктів інтелектуальної власності, яке необхідно отримувати в іноземних державах, відсутністю сучасних маркетингових досліджень міжнародного ринку товарів і послуг. Все це вимагає кошти, яких не мають українські науково-дослідні організації та установи, а також малі та середні підприємства. Країна повинна, врешті-решт, зрозуміти, що вдало вкладена в інноваційне підприємництво гривня може принести до державного бюджету, щонайменше, п'ять.

Внутрішній ринок об'єктів інтелектуальної власності в Україні, пройшовши стадію формування, сьогодні потребує державної підтримки, здійснення єдиної державної політики щодо захисту національних інтересів у сфері економіки, технологічної безпеки та регулювання експорту українських технологій. Необхідна цілеспрямована інвестиційна та інноваційна діяльність, яка стимулює створення і виробництво конкурентоспроможної новітньої техніки та сучасних технологій. Саме такий шлях підтримки державою інтелектуальної діяльності сприятиме, перш за все становленню та розвитку середнього класу в Україні.

2. 2 Роль середнього класу у формуванні громадянського суспільства в Україні

Процес формування середнього класу в Україні йде паралельно зі становленням громадянського суспільства. Для нього характерне представництво інтересів різних груп населення у вигляді об'єднань громадян. Для розвитку громадянського суспільства важлива наявність значної кількості політичних партій, громадських організацій та об'єднань, а також участь громадян в їх діяльності. У країні існує значний резерв для зростання суспільного сектора та його основи - середнього класу, який в українському соціумі є гарантом розвитку громадянського суспільства. У цілому середній клас в Україні може виконати роль його каталізатора, якщо йому вдасться усвідомити свої цілі і ті переваги, які укладені для нього в розвитку громадянського суспільства.

Еволюція соціальної структури сучасного суспільства зумовлена ​​різними причинами, в числі яких - поява нових виробничих і інформаційних технологій, зростання матеріального добробуту громадян, зміна ціннісних орієнтацій в інтересах культурного дозвілля, зростання кількості населення, зайнятих у невиробничій сфері тощо. Особливо слід відзначити в соціальній структурі суспільства становища середнього класу як групи людей, об'єднаних приблизно однаковим соціальним статусом, рівнем доходів, престижності професій, рівнем освіти, доступом до владних структур, спільністю в поведінці, свідомості і способі життя.

Категорія середнього класу знайшла свій розвиток у західній политка-соціологічнской думки. Характеризуючи середній клас, західні вчені розглядають його або щодо буржуазії і пролетаріату, або стосовно більш високого чи більш низького. Наприклад, Гідденс, Єренрайх розробляючи теорію середнього класу, пов'язували його групі-утворюють ознаки, з формами власності, освітніми або технічними навичками, управлінською діяльністю. [3]

Гідденс виділяв у середньому класі три сектори: старий, вищий і нижній. «Старий середній клас включає власників невеликого бізнесу, власників приватних магазинів і маленьких фермерських господарств ... Вищий середній клас складається в основному з менеджерів і професіоналів ... Нижній середній клас є більше гетерогенної категорією і включає конторський персонал, продавців, вчителів, медсестер і т.д. »[3] Саме поняття середній допускає також перебування його між двома шарами населення - багатими і бідними.

У західних країнах ми спостерігаємо провідні соціальні позиції середнього класу в соціальній структурі суспільства. Саме середній клас зацікавлений у політичній стабільності, у захисті ідеалів свободи і прав людини, у розбудові громадянського суспільства. Звідси прагматика актуальності досліджень у соціальній структурі середнього класу як гаранта будівництва громадянського суспільства - необхідної передумові удосконалення демократії. Актуальність досліджень соціальної структури середнього класу в контексті його ролі в громадянському суспільстві обумовлена ​​також відсутністю великих монографічних досліджень в Україну, присвячених даній проблемі. Разом з тим окремі розробки її ми знаходимо в працях ряду українських вчених - політологів і соціологів, таких як Є. Головаха, А. Колодій, Г. Коржов, В. Каспарук, В. Полохало та ін. У вітчизняній науковій літературі існують різні точки зору на визначення складових у структурі середнього класу, його ознаки, чисельність, рівень доходів тощо. [3]

Протягом перших років існування незалежної української держави відбулося розшарування суспільства, перегрупування його класового складу, виділення нових суспільних верств. Становлення державності, процеси приватизації зумовили перехід від класової тріади радянських часів - робітники, селяни і прошарок інтелігенція до нового класового поділу, в якому виділяють вищий, середній і нижній (бідні верстви) класи, а також декласовані верстви населення.

У масовій свідомості склався стереотип представника середнього класу, заснований на менталітеті минулої радянської епохи. Це або заможний селянин (кулак), або міщанин. Усім пам'ятне зародження середнього класу в період горбачовської перебудови. Це були перші кооператори, фермери, човники, які самостійно збивали капітал і вкладали гроші в розвиток свого бізнесу. Ці люди чуйно реагували на запити ринку, насичували його товарами і саме на них покладалися надії щодо розвитку ринкових відносин в України в той період. Саме ці верстви населення дали поштовх розвитку ринкової економіки та інститутів громадянського суспільства, в першу чергу, місцевому самоврядуванню. [12]

На думку авторів «Основ демократії», «в Україні середній клас тільки почав формуватися» Цей процес відбувається паралельно зі становленням громадянського суспільства. Його економічною основою є формування недержавних форм власності шляхом роздержавлення і приватизації. Однією з найважливіших цілей роздержавлення і приватизації став пошук ефективного власника, що стане ядром середнього класу в Україні. Проте в результаті перекосів у їхньому здійсненні наділу кожного громадянина часткою власності не відбулося, а колишня державна власність опинилася в руках незначної частини населення України - керівників приватизованих підприємств, політиків і чиновників вищої та середньої ланки, спритних ділків і кримінальних елементів.

Проте в структурі самого середнього класу відбувся цілий ряд змін. У зв'язку з цим деякі вчені вважають, що в Україні до середнього класу варто віднести в першу чергу, представників молоді. Вони керуються ознаками середнього класу, які змінилися, на початку третього тисячоліття. До них відносяться доступ в Інтернет, наявність дисконтної картки, мобільного телефону. Саме це характерно в першу чергу для молоді. Тому, на думку журналу "Економічний часопис", середній клас складається переважно з молодих людей, а їх середній вік - у 33 році. Для цієї частини населення характерна соціальна активність: зміна роботи, професії. [12] Загальновизнано, що в Україні середній клас - найбільш активна частина населення. Це є одним з важливих відмінностей його від середнього класу в західних країнах. Там велика частина середнього класу менш рухлива. Однак згодом активність молоді Україна буде спадати в міру старіння і стабілізації економіки. Звичайно ж, у складі середнього класу є й особи більш старших вікових категорій.

Незважаючи на настільки широкий спектр представників середнього класу в Україні, його частка у складі населення України відносно невелика. З цього питання існує безліч різних думок. За даними, що приводиться В. Каспаруком, в 1997 році середній клас становив 12% населення [11]. А вчені з ДНАУ, керуючись даними на березень 2001 року, прийшли до висновку, що середнього класу у нас приблизно 25 млн. чоловік. Наприклад, 70% киян відносять себе до «твердим середняків». А за результатами опитування, проведеного центром Разумкова, у 2002 році до середнього класу віднесли себе 45.6% українців. [11]

Середній клас в силу свого положення в суспільстві й одержуваних доходах зацікавлений у політичній стабільності, схильний до компромісів, примиренню політичних крайнощів. Його відрізняють компетентність і активність при прийнятті електоральних і політичних рішень. Він досить чуйний щодо змін у державній політиці, оскільки які-небудь зміни в розподілі ресурсів загрожують йому неприємностями у всіх сторонах життєдіяльності. Тому він намагається впливати на державні структури, в першу чергу через інститути громадянського суспільства - політичні партії, громадські організації та об'єднання. Вони створюються їм для захисту особистих інтересів, для зміцнення своїх позицій у класовому суспільстві. У роки існування незалежної української держави значна частина середнього класу отримала певний досвід у нових формах громадянської активності (благодійна діяльність, неприбуткові організації, активний захист своїх прав, участь у маніфестаціях, пікетуванні тощо). [12]

Для громадянського суспільства характерне представництво інтересів різних груп населення у вигляді об'єднання громадян. Всеукраїнські опитування громадянської думки в травні 1996 р. показали, що "тільки 25% респондентів не бажали приєднатися до жодного виду громадських організацій та 5% не мали позиції з цього питання. Інші ж вказали на той чи інший вид об'єднань, в яких вони згодні були б працювати. Серед старшого покоління найбільшим авторитетом користувалися організації споживачів, благодійні та релігійні об'єднання, серед молоді - спортивні, молодіжні, екологічні, за інтересами споживачів.

Представники середнього класу, беручи участь у роботі громадських об'єднань і організацій, отримують можливість активно впливати на політику держави. При цьому вони підтримують ті організації, що у своїх програмних документах проголошують підтримку ринкових відносин, підприємництва, малого і середнього бізнесу, оскільки розуміють, що порушення демократичних норм може призвести до згортання демократичних процесів і встановленню в країні тоталітарного або олігархічного режиму. В основному цим людям властиво розвинуте почуття патріотизму й активна громадянська позиція, що націлена на забезпечення нормальних умов життя і впевненість у завтрашньому дні. Консолідація зусиль цих груп населення в розбудові громадянського суспільства зумовлена ​​також їх турботою про недопущення негативних наслідків для їхнього бізнесу. В Україні існує велика кількість різних асоціацій, створених підприємцями. У їх числі - Українська національна асамблея підприємців, Загальноукраїнська асоціація приватних власників та підприємців тощо. Саме ці інститути громадянського суспільства лобіюють інтереси середнього класу.

Такі соціальні групи, які входять в середній клас, як науково-технічна інтелігенція, вчені, діячі культури і освіти, фахівці середньої ланки управління і тому подібне також зацікавлені в розвитку громадянського суспільства. Як правило, ці групи населення здійснюють свою активність під час виборчих кампаній, при вирішенні кадрових питань у своїй сфері діяльності тощо. Їх участь у політичних партіях і громадських об'єднаннях не дуже поширене в українському соціумі. Вони більше є учасниками об'єднань громадян професійної спрямованості, охорони природи, товариств охорони пам'яток історії та культури, освітніх, культурно-виховних, спортивних і т.д. У цілому ці організації рідко об'єднуються для проведення масових акцій. Однак події політичної активності населення України в період президентської виборчої кампанії в 2004 році дають підставу сподіватися на те, що ці представники середнього класу також зможуть активно впливати на політику держави.

У політичній сфері середній клас реалізує свої інтереси, коли він організується в політичні партії. Про це свідчать його політичні переваги і активність. На межі третього тисячоліття виникли такі партії, орієнтовані переважно на представників середнього класу як "Партія пдтрімкі вітчізняного виробника", "Політична партія малого і середнього бізнесу Україна", "Партія приватної власності", "Партія промісловців і підпріємців Україна", "Партія інтелігенції України", "Партія педагогів Україна", "Партія озимого покоління "та інші. [1] При цьому політичні переваги представників середнього класу різні. Наприклад, підприємці, фермери менш схильні голосувати за ліві партії, тоді як некваліфіковані працівники більш схильні до лівого голосування. В Україні на голосування впливає більш регіональна структура, а не класова. Базові цінності, такі як свобода, воля, самодисципліна і «цінності, які відмирають", як правило, більш властиві представникам старшого покоління, які потрапили в середній клас. При цьому велика частина підприємців скаржиться на непередбачуваність податкової політики уряду, корупцію в центральних і місцевих органах влади, хитке законодавство щодо підприємців. Багато в чому це впливає на їхній політичний вибір.

Середній клас в Україні є в основному об'єктом доповнення зусиль з боку правих і центристських партій. Їх ідеологи вважають середній клас основою подальшого розвитку незалежної української держави. [12]

Таким чином, можна підсумувати, що наявність значної кількості політичних партій, громадських організацій та об'єднань, а також участь громадян у їх діяльності - важливий елемент розвитку громадянського суспільства. У країні існує значний резерв для зростання громадянського сектору і його основи - середнього класу, що в українському соціумі є гарантом розвитку громадянського суспільства у вигляді зростання його чисельності й активності. У цілому він може стати серйозною силою, якщо отримає поштовх для усвідомлення себе як середнього класу і зрозуміє свою роль в суспільстві, якщо стане більш активним членом громадянського суспільства і буде більш широко брати участь у політичних партіях і громадських об'єднаннях.

Висновки

До представників середнього класу відносять стійку прошарок людей - власників нерухомості, земельних ділянок, акцій, а також прискореного розвитку малого та середнього бізнесу, фермерських господарств ... науково-технічну інтелігенцію, науковців, діячів культури і освіти, фахівців середньої ланки управління, фінансистів, менеджерів. Його складають представники виробничої та невиробничої сфер, які отримують середній за своїми розмірами дохід у вигляді прибутку або заробітної плати