Регыональна економыка

 У результаті сукупний дохід регіону визначається як сума часток у відповідних статтях  доходів по регіону вищого таксономічного рівня в цілому і виражається в грошовому вигляді.

 Застосування  методу пропорційного розподілу  при розрахунку регіонального доходу має свої переваги, які полягають у забезпеченні погоджених оцінок доходів окремих територіальних одиниць, отриманих на основі єдиної методології. Така оцінка піддається контролю на основі єдиного офіційного показника. Але цей метод має й свої недоліки. По-перше, точність усіх регіональних оцінок залежить від точності розрахунку сукупного особистого доходу, що отримують окремі особи. По-друге, точність регіональних оцінок залежить від точності і вдалого добору коефіцієнтів розподілу. По-третє, використання показників по країні в цілому значною мірою звужує роботу з визначення регіональної струк-тури доходу через необхідність додержуватися стандартної системи понять і рахунків, яка приводить до заперечення специфіки регіонів, тобто передбачається їх загальна ідентичність, крім промислово-аграрних комплексів. Це, в свою чергу, зумовлює те, що регіональна політика повторюватиме державну, лише з деяким коригуванням зважаючи на особливості промисловості, сільського господарства та економічних ресурсів регіону. Культурні, географічні, історичні та інші місцеві відмінності до уваги  не беруться. Перелічені недоліки вимагають при проведенні регіонального аналізу не тільки використання даних про доходи регіонів, а й підкріплення їх місцевими матеріалами, які є найдоречнішими при розробці системи регіональних рахунків.

 Джерелами, які  можуть використовуватися для оцінки регіонального доходу, є: податкові  декларації, переписи населення, результати досліджень, які базуються на коваріаційному аналізі.

 На основі податкових декларацій можливо отримати детальні, класифіковано точні відомості  про основні види доходів населення  і підприємств, які знаходяться  у межах певних територіально-адміністративних одиниць. На жаль, такої стрункої і  досконалої системи зараз немає, на що існують причини як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру.

 Матеріали, що надають переписи населення, є важливим джерелом про доходи, особливо для  базисних років, тим більше, що вони надаються за окремими групами населення, а не джерелами отримання. Дослідження на матеріалах перепису можуть бути дуже корисними для розробки різних цільових програм органами місцевого самоврядування.

 Відомості, які  отримуються в результаті коваріаційного аналізу, на основі регресії і т.п., хоча і є непрямими джерелами, однак корисні при оцінці місцевих доходів від сільського господарства, оскільки його досить важко оцінити звичайними методами пропорційного розподілу. Це відбувається з таких причин:

 немає необхідних статистичних даних за доходами фермерів;

 значну частину  свого доходу фермер отримує в  натуральному вигляді, тому вона не знаходить  відображення в ринкових операціях;

 доходи від  сільського господарства низькі і значно коливаються протягом року залежно  від сезонності, з різною інтенсивністю, яка визначається погодними умовами;

 вплив інших  факторів на сільськогосподарський  дохід.

 Тому корисним є використання додаткового способу  розрахунків, який пов’язує місцевий потік сільськогосподарського доходу за допомогою методу множинної регресії з такими незалежними величинами, як вартість реалізованої рослинної і тваринної продукції регіону, середній заробіток сільськогосподарського робітника, співвідношення між заробітком за аналізований і попередній роки (у відсотках), співвідношення між витратами на робочу силу та інші фактори виробництва.

 Слід зауважити, що застосовувати метод множинної  регресії потрібно з обережністю  внаслідок того, що співвідношення між окремими регіонами, яке звичайно лежить в основі рівнянь, не завжди є правомірним для окремих  територій (районів), які входять до складу регіону (області). До того ж ще накладаються проблеми мультиколінеарності і послідовної кореляції, які виникають при використанні незалежних змінних.

 Національний  дохід вимірюється на різних стадіях  його утворення в процесі економічної діяльності. Детальнішою схемою його розрахунку є побудова системи рахунків у регіональному розрізі. Так, Кузнецем було встановлено, що при вивченні і порівняльній характеристиці окремих країн розмір доходу на душу населення в регіоні знаходиться: 1) у зворотній залежності від частки сільського господарства і суміжних галузей у загальному доході і чисельності робочої сили; 2) у прямій залежності від частки добувної та обробної промисловості, а також будівництва в тих самих показниках; 3) у прямій, але слабо вираженій залежності від частки всіх галузей сфери обслуговування в тих самих показниках. Така схема дозволяє розширити перспективу порівнянь з тією, що відкривається при обліку тільки одного національного доходу, і тим самим полегшує розуміння і послідовне прогнозування процесів і кількісних показників у регіональному розрізі. Вона має також вирішальне значення для районів, які розвиваються і в яких існує дуже обмежений і недостатній статистичний матеріал. Для таких регіонів з метою повнішого використання обмежених статистичних даних слід докладно використовувати всі альтернативні схеми регіональних рахунків. У табл. 3.1 представлена схема регіональних рахунків, яку запропонував У. Ізард для визначення доходу слаборозвинутих регіонів. В її основі лежить потрійний запис рахунків.  
 

 РОЗРАХУНОК  РЕГІОНАЛЬНОГО ДОХОДУ

 Наведена  таблиця, як і інші рахунки національного і регіонального доходів, відображає економічну діяльність і залежний від неї рівень добробуту постійних жителів регіону.

 Оскільки  йдеться про відкриті регіони  в межах однієї держави, то всі  розрахунки, пов’язані з економічною діяльністю, проводяться в межах одного регіону. У такому разі враховується чистий продукт певного регіону незалежно від участі його постійних чи непостійних мешканців у створенні цього продукту. Такий підхід спрямований на визначення ефективності використання ресурсного комплексу певного регіону і з’ясування, наскільки взагалі ефективно функціонує його економіка. Систему рахунків національного доходу завершують таблицею платіжного балансу, яка відображає зв’язки досліджуваного регіону із зовнішнім світом. Зміст такої таблиці залежить від цілей дослідження, специфіки регіону та особливо від того, чи повинен вимір рівня добробуту стояти на першому плані в даному аналізі.

 ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС РЕГІОНУ

 При вивченні відкритих  регіонів, особливо в межах однієї країни, необхідно звертати більшу увагу на зв’язки із зовнішнім  світом, через те, що вони мають більше значення саме для відкритого регіону (ВЕЗ), ніж для замкнутого. Таким чином, представлені вище таблиці розрахунку регіонального доходу для слаборозвинутого регіону не відповідають вимогам, висунутим перед аналізом відкритого регіону.

 Деякі дослідники вважають, що саме сектор, який працює на експорт, в першу чергу визначає обсяг доходу і рівень економічного добробуту відкритого регіону на противагу тому, що інвестиційний сектор має вирішальну роль у замкнутих регіонах. Сектор, який обслуговує внутрішній ринок, відіграє пасивну роль, залежить від ступеня розвитку експорту і рівня добробуту регіону. Обов’язковою умовою при цьому є наявність класифікації, яка відображає зв’язки між конкретним регіоном і зовнішнім світом.

 Для відкритих  регіонів не встановлено обов’язкового  співвідношення між обсягами чистого регіонального продукту і регіональним доходом, який отримують його постійні мешканці.

 Матеріали про  дохід і регіональні рахунки  являють собою описові засоби. Частково вони сполучаються з типом  економічного аналізу для з’ясування важливих соціальних і економічних завдань, який розробив Кейнс. Самі по собі ці регіональні розрахунки не можуть підказати необхідні шляхи економічного розвитку, але вони поглиблюють аналіз і надають додаткову цінність вивченню регіонів з метою планування використання їх ресурсів, якщо вони поєднуються з дослідженнями, які стосуються систем інших типів. До таких досліджень належать вивчення розміщення продуктивних сил і міграцій, прогнозування їх динаміки, дослідження зовнішніх і внутрішніх грошових потоків, витрат і заощаджень споживачів тощо.