Прибуток на капітал і фактори, що його визначають. Економічна роль прибутку

       Капітал — це вартість, яка приносить дохід, тобто приріст до початково -авансованого розміру вартості активів (грошових, матеріальних і нематеріальних). Капітал складається з двох частин: постійної та змінної. Постійний капітал — це витрати підприємця на придбання засобів виробництва, він переноситься конкретною працею на новостворений продукт. Отже, постійний капітал бере участь у процесі виробництва своїм речовим змістом і є фактором виробництва (знаряддя та всі засоби праці, сировина, матеріали, паливо, електроенергія тощо). Він не бере участі у процесі збільшення вартості.

       Друга частина капіталу — вартість робочої сили, яка визначається за домовленістю між працівниками і роботодавцями (в руках працівників вона є заробітною платою), змінює свою вартість у процесі виробництва і тому є змінним капіталом. Ця частина капіталу забезпечує збільшення первісної вартості, відтворюючи первісну вартість і створюючи додану вартість т. Отже, постійний капітал і вартість робочої сили становлять витрати виробництва, а створювана найманими працівниками нова вартість розпадається на еквівалент вартості робочої сили і додану вартість. Додана вартість то є доходом виробництва.

      Для того щоб приватні інтереси реалізувалися в своїй сукупності, потрібно, щоб виробнича діяльність давала виробникові надлишок доходу над його витратами, тобто можливість збагачення. Наявність такого надлишку означає, що вся продукція підприємства визнається суспільством необхідною щодо споживної та мінової вартості, що створюються фонди для виплати заробітної плати персоналу, нормального відтворення засобів виробництва і нагромадження, робляться певні відрахування на задоволення суспільних потреб, повніше задовольняються особисті потреби. Отримання надлишку над витратами є основним рушієм підприємництва. Такий висновок цілком справедливий для більшої частини ділових одиниць (бізнесів).  
 

                                                 Задача №1

      У дві рівновеликі ділянки вкладений капітал по 6000$, отримано 600 і 400 центнерів продукції. Середня норма прибутку – 20%. Як зміниться диференціальна рента, якщо в обробку буде залучена третя ділянка що приносить за інших рівних умов 300 центнерів продукції?

                                               Рішення:

      Диференціальна  рента це різниця між громадською  ціною виробництва, визначаємою  умовами виробництва на гірших землях, і індивідуальною ціною виробництва  на кращих і середніх землях.

      1) Ціна виробництва вирощеної продукції на усіх ділянках однакова:

      6000 + 6000 20 / 100= 7200$ 

      2) Сукупна ціна виробництва 1 центнера продукції на кожній ділянці дорівнює:

      Для 1 ділянки: 7200 : 600 = 12$

      Для 2 ділянки: 7200 : 400 = 18$

      Для 3 ділянки: 7200 : 300 = 24$ 

      3) Диференціальна рента на 1 ділянці – немає;

      Диференціальна  рента на 2 ділянці = 400 12 – 7200 = - 2400$;

      Диференціальна  рента на 3 ділянці = 300 12 – 7200 = - 3600$.

      Таблиця №1

                                                        Задача №2 

      Сума  цін товарів, які знаходяться  в обороті 240 тис. грн., сума цін товарів, які продані у кредит – 10 тис. грн., взаємні розрахунки – 50 тис. грн., термінові платежі – 20 тис. грн. Грошова одиниця здійснює в середньому 20 оборотів на рік. В обігу знаходиться 1 тис. грн.. Проаналізувати як відреагує на це товарно-грошове обернення.

                                                      Рішення:

      Кількість грошей необхідних для обернення, виходячи з кола функцій грошей, які враховуються, визначається за формулою: 

      1)                                          ,

      2)                                    

      де, Д – кількість грошей;

            ТЦ - сума цін товарів, що обертаються;

            К – сума цін товарів, проданих  в кредит;

            П – платежі, що настали;

            ТП – взаємні розрахунки;

            О – число обертів грошових  одиниць. 

                                  тис. грн. 

      Оскільки  в обігу знаходиться 11 тис. гривень, то утворюється надмірний грошовий попит на товари, що призводить до зростання  цін, тобто інфляції. 
 
 
 
 

                                                  Завдання №1 

      З’ясуйте економічні та соціальні наслідки інфляції.

   Проблема інфляції є складовою частиною теорії грошей.

      Існують різні погляди на природу і причини інфляції, але переважають два напрями: перший розглядає інфляцію як суто грошове явище, спричинене порушенням законів грошового обігу; другий — як макроекономічне явище, спричинене порушенням пропорцій відтворення, і насамперед між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією товарів.

      Інфляція — це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.

  Економічні наслідки інфляції

      По-перше, інфляція руйнує нормальні господарські зв'язки, посилює диспропорції в економіці, дезорганізує інвестиційний процес, оскільки при нестримному зростанні цін мета виробництва (прибуток) може бути досягнута і без зростання виробництва.

      По-друге, капітали переливаються з виробництва у сферу обігу, насамперед у спекулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються і приносять величезні прибутки, а також "втікають" за кордон у пошуках прибутковішого застосування й надійного прибутку. Зростають спекуляція, тіньова економіка, корупція.

      По-третє, порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи. Знецінення грошей підриває стимули до нагромадження їх, породжуючи таке явище як "втеча від грошей", коли підприємці й населення надають перевагу вкладанню грошових заощаджень у товари та інші матеріальні цінності. Розриваються кредитні угоди, бо при інфляції невигідно надавати довгострокові кредити під невеликі проценти, оскільки кредиторові доведеться отримувати борги у знецінених грошах.

      По четверте, поступово згортаються товарно-грошові відносини й розширюється прямий продуктообмін на основі бартерних угод. Це призводить до втрати грошима своїх економічних функцій, і відносини обміну повертаються назад — до простої, або випадкової, форми вартості.

      По п’яте, інфляція негативно впливає і на міжнародне економічне та валютно-кредитне становище країни. Вона підриває конкурентоспроможність і експорт вітчизняних товарів, водночас заохочує імпорт товарів з-за кордону, оскільки па внутрішньому ринку вони продаються за вищими цінами. Інфляція стримує надходження іноземного капіталу, знижує офіційний і ринковий курси національної валюти через її знецінення.

   Соціальні наслідки інфляції

      По-перше, інфляція знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги.

      По-друге, інфляція знецінює попередні грошові заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю.

       По-третє, інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві.

      Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка передбачає:

• зростання виробництва і насичення ринку товарами;
• структурну та конверсійну перебудову економіки;
• обмеження емісії грошей;
• скорочення дефіциту державного бюджету;
• стимулювання нагромаджень та інвестицій;

  — проведення обґрунтованої кредитної та податкової політики;

    — приватизацію і стимулювання середнього й малого підприємництва;

• обмеження емісії грошей;
• збільшення безготівкового обігу;

    — широке впровадження електронної системи розрахунку;

• скорочення ставок податків;
• регулювання валютного курсу;
• ослаблення інфляційних очікувань;

    — роздержавлення, приватизацію, розвиток підприємництва;

— проведення грошової реформи конфіскаційного типу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                  Завдання №2 

      Які функції, спрямовані на регулювання  економіки, виконує держава?

      Економічна  діяльність держави реалізується в  сукупності конкретних видів діяльності, тобто функцій. Функції класифікують за певними ознаками, видами і цілями діяльності, за джерелами фінансування, за характером заходів (економічні, адміністративні, стимулюючі, обмежені, національні тощо), за обсягом і розподілом діяльності (уся економіка чи певна сфера, довгострокові і короткострокові) і т. ін.

      Найбільш  розповсюдженою є класифікація за сферою дії: внутрішні і зовнішні функції. Внутрішні функції — це напрями  діяльності держави щодо суспільства  в економічній, політичній, ідеологічній, соціальній та інших сферах. Зовнішні функції — це напрями діяльності щодо інших держав у сфері забезпечення економічних інтересів даної держави і суспільства.

      Держава надає правовий статус приватним  підприємствам, визначає права приватної  власності і гарантування дотримання угод, контрактів; установлює «правила гри», що регулюють відносини між підприємствами, постачальниками ресурсів і споживачами; правила поведінки, якими повинні керуватись виробники в своїх відносинах із споживачами.

      Монополізм в економіці обмежує обсяг продукції, дозволяє монополіям встановлювати монопольно високі ціни заради своїх прибутків на шкоду суспільству; ціни і прибутки монополій, які перевищують конкурентні, прямо суперечать інтересам споживачів; ресурси монополіями розподіляються таким чином, що вони задовольняють потреби не суспільства в цілому, а окремих монополістичних об'єднань. Тому держава своїми методами добивається обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції.