Прибуток на капітал і фактори, що його визначають. Економічна роль прибутку

План

           Вступ……………………………………………………………………….3

1. Капітал як економічна категорія………………………………………4
2. Структура авансованого капіталу. Витрати виробництва, їхня

сутність та класифікація…………………………………………………………9

          3.  Прибуток на капітал і  фактори, що його визначають. Економічна роль прибутку………………………………………………………………..….13

3. Кругообіг і обіг промислового капіталу…………………………….17
4. Амортизація і відтворення основного капіталу…………………….21

Висновки………………………………………………………………….24

Задача №1………………………………………………………………...26

Задача №2…………………………………………………………...……27

Завдання №1………………………………………………………….…..28

Завдання №2…………………………………………………………...…31

Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Заритий скарб ржавіє і згниває, лише в обороті золото зростає.

Вільям Шекспір

      Необхідною умовою виникнення і розвитку ринкових відносин є первісне нагромадження капіталу. Вивчаючи особливості формування і становлення капіталізму як стадії розвитку суспільства, К. Маркс зазначав: "...Первісне нагромадження є не що інше, як історичний процес відокремлення виробника від засобів виробництва".

      Відокремлення засобів виробництва від виробника і зосередження їх у руках невеликої групи людей сприяло розвитку капіталістичних відносин, які поступово перетворились на цивілізованішу форму — ринкові відносини. Але за своєю економічною суттю ці форми відносин близькі, бо мають на меті нагромадити грошову масу в руках тих, хто володіє засобами виробництва. В результаті первісного нагромадження капіталу формуються два нерівноцінні елементи: власники робочої сили, які бажають продати свою працю, та власники засобів виробництва. Що стосується України, то для неї, як і для інших постсоціалістичних країн, характерний процес поступового розшарування населення, в результаті чого виникає полярність у суспільстві. Утворився контингент людей, які мають можливості розпочати виробництво, відкривати магазини, створювати різні фірми і ринкові структури, де використовується наймана праця, витрати якої не повною мірою компенсуються розміром заробітної плати, а доходи, отримувані "хазяїном", значно перевищують сукупний дохід найманих працівників. Персоніфікаторами капіталу в Україні є власники приватних підприємств, комерційних банків, магазинів, компаній, пов'язаних з нафто та автомобільним бізнесом, фірм з продажу будівельних матеріалів і продовольчих товарів, а також закладів ігорного бізнесу з їх інфраструктурою, ділки тіньової економіки та ін.

1. Капітал як економічна категорія товарного виробництва 

      Сучасна економічна наука трактує капітал як складну, багатоаспектну категорію, еволюція якої відобразила історичний процес розвитку природи, форм руху, динаміки та структури товарного виробництва. В економічній теорії сформувалися такі підходи до визначення сутності капіталу.

  1) Предметно-функціональний підхід, згідно з яким капітал ототожнюється з нагромадженою працею, призначеною для подальшого виробництва або продажу й одержання доходу.

      У рамках цього підходу значного поширення набув аналіз капіталу як фактора виробництва, що впливає на результати підприємницької діяльності і приносить дохід власникові. При цьому підкреслюється особливе місце капіталу в системі економічних ресурсів, зумовлене його високою мобільністю, опосередковуючою роллю та похідним характером формування.

Аналіз матеріально-речового змісту капіталу постійно збагачується за рахунок розширення діапазону видів нагромадження праці та певних благ, однак не дає можливості виявити джерело зростання підприємницького доходу та розкрити його соціально-економічний зміст.

  2) Соціально-економічний підхід, згідно з яким капітал  трактується як економічна категорія – специфічні суспільні відносини, що виникають за певних історичних умов.

       Розглядаючи капітал як самозростаючу вартість (що в процесі свого руху приносить додаткову вартість), прихильники цього підходу ототожнюють капітал з капіталістичними виробничими відносинами експлуатації найманої праці.

      Особливістю соціально-економічного підходу є прагнення охарактеризувати суспільно-економічну сутність капіталу в органічному взаємозв'язку з економічними відносинами та виявити джерело самозростання вартості.

      Водночас необхідно враховувати, що розвиток соціально орієнтованої ринкової економіки завдяки поширенню колективних форм приватної власності, акціонуванню, демократизації управління капіталом тощо змінює соціально-економічну природу капіталу. Зростає взаємозумовленість мотиваційних пріоритетів найманих робітників та підприємців на основі "соціалізації" капіталу та "капіталізації" праці. Зближенню інтересів суб'єктів сучасної ринкової економіки сприяє також подальший розвиток співробітництва праці та капіталу, що ґрунтується на якісному вдосконаленні трудового законодавства та системи колективних договорів.

      3) Грошовий підхід, згідно з яким капітал досліджується як фінансовий ресурс, що приносить дохід власникові у вигляді процента.

      4) Ототожнення капіталу з часом як особливим економічним ресурсом, що визначає дохід підприємців як винагороду за відмову від задоволення поточних потреб заради отримання майбутніх благ.

      5) Трактування капіталу як певного вкладення, завдяки чому забезпечується одержання доходу.

      У рамках цього підходу виокремлюється категорія "людського капіталу" як міри втіленої у людині здатності приносити дохід. Освіта, професіоналізм, здоров'я, природні здібності та творчість індивіда розглядаються як чинники його продуктивної сили, що сприяє збільшенню обсягів виробництва високоякісної інноваційної продукції і приносить так звану технологічну ренту, виступаючи найважливішим джерелом зростання доходу окремої людини й суспільства в цілому. При цьому особистість визначається не лише як суб'єкт, а й як об'єкт економічної діяльності та інвестицій, які прибутковіші, ніж капіталовкладення в інші фактори виробництва.

      Інвестиціями у людський капітал вважаються витрати на здобуття освіти, кваліфікації, підготовку та перепідготовку робітників, підтримку здоров'я, інформаційне забезпечення тощо. Величина людського капіталу оцінюється потенційним доходом, який він може приносити власнику.

      Соціально-економічне багатство інтелекту відображає категорія "інтелектуальний капітал", який функціонує у "чистому" вигляді в таких сферах, як наука, освіта, охорона здоров'я, управління тощо. У високоцивілізованому суспільстві інтелектуальний капітал починає переважати над усіма іншими формами капіталу, виступаючи головною передумовою нагромадження суспільного багатства.

      З огляду на те, що нагромадження, вдосконалення та всебічний розвиток людського багатства набувають першо-вартості у контексті наявних джерел сучасного економічного зростання, стає зрозумілою важливість цього підходу до аналізу капіталу як економічної категорії.

      Не відкидаючи жодного з трактувань капіталу, накопичених науковою думкою за всю історію розвитку економічної теорії, слід наголосити на необхідності аналізу сутності капіталу в контексті соціально-економічних та історичних умов його саморозвитку.

      Капітал (від лат. capitalis — головний) — самозростаюча авансована вартість; вкладення, які дають змогу отримати дохід.

      Матеріально-речовий зміст капіталу формують речові та особисті, фінансові та інтелектуальні фактори товарного виробництва, його продукти (товари і послуги), які обслуговують процес створення економічних благ та їх просування у сфері виробництва, обміну, споживання.

      Соціально-економічну форму капіталу визначає взаємодіючий рух підприємницької та особистої власності економічних суб'єктів у процесі їх виробничо-господарської, комерційної діяльності та отримання відповідних доходів.

      Багатоаспектність категорії "капітал" виявляється у різноманітних конкретних формах його існування (рис. 1.1.) У сучасній економічній літературі категорія капіталу аналізується за такими аспектами. 
 
 

        
 

  

  

  

    
 
 
 

  Рис. 1.1. Багатоаспектність аналізу конкретних форм існування капіталу 

      За сферами застосування (промисловий, торговельний, позичковий капітал, або капітал сфери виробництва, та капітал сфери обігу).

   За напрямами інвестування (речовий, людський капітал).

      За масштабами функціонування (національний, міжнародний капітал).

      За роллю у створенні додаткової вартості (постійний, змінний капітал).

  - постійний капітал — частина авансового промислового капіталу, яка вкладається у засоби виробництва і переноситься конкретною працею на новостворений продукт, не збільшуючи його вартості.

  -  змінний капітал — частина авансового промислового капіталу, вкладена в найм робочої сили, яка змінює свою вартість у процесі виробництва і є джерелом додаткової вартості.

  - додаткова вартість — вартісна форма додаткового продукту, створеного додатковою працею найманих робітників.

   За джерелами формування (власний та залучений капітал).

  - власний капітал — капітал, вкладений власником фірми, визначений як різниця між сукупними активами фірми та її зобов'язаннями.

  - залучений капітал створюється за рахунок розміщення цінних паперів та отримання банківського кредиту.

      За способом обороту та перенесення вартості на готову продукцію (основний та оборотний капітал).

      За значенням у створенні та перерозподілі доходу (реальний та фіктивний капітал).

  - реальний капітал обслуговує насамперед рух промислового капіталу, відіграє визначальну роль у створенні доходу, втілюючись у матеріально-речові, грошові та духовні цінності.

  -  фіктивний капітал (від лат. fictio — вигадка) не функціонує безпосередньо у виробничому процесі, уречевлюється у цінні папери (акції, облігації) та дає їхнім власникам право на отримання прибутку. Сам по собі фіктивний капітал не створює доходу, а лише сприяє його перерозподілу.

      За формами функціонування (індивідуальний, колективний, суспільний). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Структура авансованого капіталу. Витрати виробництва, їхня сутність та класифікація. 

      Авансований промисловий капітал вкладається у засоби виробництва і робочу силу.

      Робоча сила (особистий фактор виробництва) — це здатність людини до праці, сукупність її фізичних та розумових здібностей.

      Рівень розвитку робочої сили в сучасних умовах зазнає докорінних змін під впливом науково-технічної революції. Зростає значення розумових здібностей, творчих і духовних зусиль працівників в організації та управлінні виробництвом, зростають вимоги до рівня їхньої освітньої та кваліфікаційної підготовки. Якість та рівень розвитку робочої сили визначається величиною інвестицій у людський капітал.

      Засоби виробництва (речові фактори виробництва) включають:

• предмети праці — об'єкти цілеспрямованої діяльності людини, що є матеріальною основою створюваного продукту (природні речовини у первісному або частково обробленому стані);
• засоби праці — річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці (машини, інструменти, обладнання, транспортні засоби тощо).