Платіжний баланс України

ЗМІСТ 

Розділ 1.  Поняття платіжного балансу та його структура………………….. 5

Розділ 2.Рівновага платіжного балансу та методи її встановлення………… 13

Розділ3. Платіжний баланс України………………………………….............  19

РОЗДІЛ 1 Поняття платіжного балансу 
 

    Поняття "платіжний баланс" було запроваджено у 1767 р. Дж. Стюартом (JamesSteuart, 1712-1780) — шотландським економістом, одним з найостанніших представників пізнього меркантилізму.

    Статті  платіжного балансу покликані відображати  всі зовнішньоторговельні операції країни із зовнішнім світом. Ці статті охоплюють експорт товарів і послуг, витрати туристів за кордоном тощо. Платіжний баланс країни є балансом між надходженнями країни від зовнішнього світу та її платежами йому.

    Платіжний баланс складається з трьох основних компонентів:

    1. Зовнішньоторговельний баланс. Стосується  експорту та імпорту товарів,  обчислюється за даними митної  статистики і враховує вартісні  обсяги товарів, що у реальному  часі перетинають митний кордон  відповідної країни. Платіжний же  баланс враховує платежі й  надходження у сфері зовнішньоторговельного  обороту, які за часом можуть  не співпадати з рухом товарів.

    2. Баланс платежів за послуги  й односторонні трансферти. Останні  є некомерційними платежами. Баланс  платежів за послуги — це  надходження та витрати на  транспорт, страхування, пошту,  телеграф, телефон, комісійні операції, культурний обмін, туризм, споживацькі  перекази (зарплата, спадщина, стипендії,  пенсії тощо), утримання дипломатичних  і торговельних представництв,  відсотки і дивіденди на інвестиції, ліцензійні платежі тощо.

    Зазначені два баланси утворюють разом  платіжний баланс за поточними операціями, або поточний баланс. Він визначає обсяг чистих доходів (надходжень) або  чистих витрат конкретної країни у  зв'язку з її міжнародною торгівлею  товарами, послугами, а також трансфертами.

    3. Баланс руху капіталів і кредитів. Він є співвідношенням ввозу  та вивозу як приватного, так  і державного капіталу, а також  одержаних і наданих міжнародних  кредитів. Його можна розуміти  і як співвідношення продажу  та купівлі активів.

    Зовнішньоторговельний баланс є різницею між товарним експортом  та імпортом. Якщо експорт більший  за імпорт, то має місце позитивне  сальдо торговельного балансу, якщо ж імпорт перевищує експорт —  негативне. Отже, у першому разі маємо  активний торговельний баланс, у другому  — пасивний. У разі пасивного  торговельного балансу у зовнішній  торгівлі певної країни виникає дефіцит.

    Слід  зазначити, що поточний баланс і баланс руху капіталів і кредитів тісно  пов'язані між собою. Дефіцит балансу  за поточними операціями — це пряма  вказівка на те, що країна живе не по кишені, бо експорту недостатньо для сплати за імпорт. Фінансування імпорту у  такому разі потребує або залучення  зовнішньої позики, або продажу іноземцям  певних активів. При останньому варіанті розвитку подій дефіцит платіжного балансу покривається припливом  капіталу до країни. Якщо ж платіжний  баланс активний (тобто сальдо додатне), то часто спостерігається відплив  капіталу за статтею "Рух капіталів".

    У разі негативного платіжного балансу  країна змушена "влізати" у борги  та продавати іноземцям свої активи (пам'ятатимемо, що боргам притаманна величезна  несправедливість — береш чуже і  ненадовго, а віддаєш своє і назавжди), тоді як при позитивному балансі  країна може використовувати надлишок капіталу для придбання іноземної  нерухомості та активів (ряд країн  у такий спосіб створюють свої другі (закордонні) економіки) і надавати позики іншим державам.

    Країни  з некорумпованими адміністраціями  намагаються мати так звані офіційні резерви (тобто суми іноземної валюти) для регулювання збалансованості  своїх платіжних балансів. Сума скорочення таких резервів є індикатором  дефіциту платіжного балансу країни. Навпаки, зростання офіційних резервів свідчить про збільшення обсягу позитивного  сальдо.

    Резервні  активи є міжнародними високоліквідними активами певної країни. Ці активи контролюють  уряд та банківська влада країни і  їх можна використовувати будь-коли для фінансування дефіциту платіжного балансу, а також для регулювання курсу національної валюти. До міжнародних високоліквідних активів належать: монетарне золото (що має пробу не нижче 995); спеціальні права запозичення (СПЗ або англ. — SDR) — штучний актив, що розподіляється між країнами-членами МВФ відповідно до їх квот і може використовуватися для придбання іноземної валюти, надання позик та здійснення платежів; резервна позиція в МВФ, що є сумою резервного транша країни; валютні активи (іноземна валюта, банківські депозити, урядові та інші цінні папери, фінансові деривативи, акції приватних підприємств, вимоги, що виникають у результаті угод між національним та іноземними центральними банками, а також між урядовими органами).

    У процесі підготовки платіжного балансу  країни використовується розрахункова одиниця, що застосовується й у внутрішніх розрахунках. Для перерахунку у  долари використовується курс національної валюти до долара, що встановився на час складання платіжного балансу. Якщо для зовнішньоекономічних операцій використовують кілька валютних курсів, то для перерахунку даних платіжного балансу у долари застосовується середньозважений курс.

    В Україні за складання платіжного балансу відповідають Національний банк і Державний комітет статистики. Щокварталу складають два баланси  — з країнами колишнього СРСР і  соцтабору та з країнами капіталістичного світу. Основними проблемами є недосконалість інформаційної бази, неповнота даних, їх недостатня достовірність.

    За  станом на 2002 р. фактично була відсутня достовірна інформація про експорт-імпорт послуг, прямі інвестиції, оплату праці  нерезидентам, нерозподілені прибутки спільних підприємств тощо.

                                Структура платіжного балансу

За характером операцій платіжний баланс поділяється  на баланс поточних операцій та баланс руху капіталів. Вирізняють також розділи«Помилки та пропуски» і «Зміни у валютних резервах».

    Платіжний баланс поточних операцій складається з: 
- торгового балансу; 
- балансу послуг; 
- балансу іноземного туризму та некомерційних операцій; 
- балансу доходів і платежів по закордонних інвестиціях.

    Баланс  руху капіталів складається з: 
- балансу короткострокових капіталів; 
- балансу довгострокових капіталів.

    У торговому балансі відображається співвідношення між експортом та імпортом товарів. Стан торгового балансу віддзеркалює економічне становище країни, ступінь залежності її від зовнішніх ринків. Активне сальдо торгового балансу не завжди свідчить про економічне благополуччя країни. Наприклад, активний торговий баланс країн, які розвиваються, як правило, супроводжується пасивним сальдо всього платіжного балансу, що свідчить про їхню хронічну зовнішню заборгованість. Для правильного оцінювання стану торгового балансу та його сальдо необхідно зважати на способи оцінювання експортних та імпортних товарів, а також враховувати відмінності в умовах збуту та надходження цих товарів. Наприклад, у багатьох країнах вартість експорту обліковується за цінами «франко-державний кордон» або FOB порт відвантаження (тобто без урахування транспортних витрат і страхування товарів за кордоном). Одночасно вартість імпорту обліковується за цінами CIF (тобто із включенням в ціну товару витрат по фрахту та страхуванню). Для виправлення цих розбіжностей необхідно відокремити вартість імпортного товару від супутніх витрат (фрахт і страхування), які б мали відображатися у балансі послуг. Ця поправка може здійснюватися шляхом зниження вартості імпорту, зареєстрованої за цінами CIF, на певний коригуючий відсоток.

    Баланс  послуг відображає платежі та надходження по фрахту, поштових, телефонних та телеграфних послугах, страхуванню та банківських послугах, передачі «ноу-хау», орендній платі, різноманітних комісійних та ін. За останнє десятиріччя в економіці країн суттєво зросло значення сектора послуг. Він все більше переорієнтовується на надання не тільки традиційних послуг (транспортні перевезення, зв'язок, будівництво, страховий бізнес та ін.), але й на такі спеціалізовані послуги, як науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи, розробка програмного забезпечення та технічне обслуговування обчислювальної техніки, маркетинг, інжиніринг, послуги в галузі права, менеджменту, консультування та ін.

    Баланс  розрахунків по іноземному туризму  та некомерційних операціях включає платежі та надходження по туризму, приватних та офіційних переказах, пенсіях, дарах, контрибуціях та репараціях, державних витратах на утримання іноземних представництв, субсидіях, наданню військової допомоги іншим державам, утриманню військових баз за кордоном тощо. Сальдо цього балансу у багатьох країнах має велике значення для кінцевого результату платіжного балансу. Це стосується країн з розвиненою індустрією туризму або країн, де значна частина населення виїжджає в інші країни на заробітки.

    Баланс  доходів і платежів по закордонних  інвестиціях відображає сплату відсотків і дивідендів імпортерами капіталу та їх отримання експортерами.

    Країни, які тривалий час мають активний баланс поточних операцій, використовують кошти, що дорівнюють величині позитивного  сальдо, для закордонних інвестицій. Вони можуть здійснювати вивіз капіталу в формі інвестування грошей у  нерухомість (будівництво та придбання  земельних ділянок за кордоном), придбання акцій та облігацій  підприємств інших країн та облігацій  іноземних урядів, розміщення капіталів  в іноземних банківських установах. Країни, які мають пасивне сальдо балансу змушені ввозити капітали.

    Баланс  руху капіталів відображає платежі та надходження по експорту-імпорту державного і приватного короткострокового та довгострокового капіталу. До них належать прямі та портфельні інвестиції, комерційні кредити, авуари в банках, спеціальні фінансові операції тощо.

    Баланс  короткострокових капіталів відображає рух кредитів у товарній та грошовій формах терміном до одного року, зміни у короткострокових авуарах, а також ввіз та вивіз національної та іноземної валют. У світовій практиці існує поняття «гарячі гроші» («блукаючий капітал»). Це грошовий капітал, який стихійно переміщується з країни в країну з метою збереження вартості або отримання спекулятивних прибутків. Надходження цих грошей в країну може тимчасово поліпшити платіжний баланс і спричинити небажане підвищення курсу національної валюти. Але раптовий їх відплив з країни посилює нестабільність її платіжного балансу та валютного стану.

    Кожна позиція платіжного балансу містить  досить важливу характеристику тій  чи іншої форми зв'язку національної економіки зі світовим господарством, та на практиці економічного аналізу  користуються певними агрегованими показниками (різновидами платіжного балансу), а саме:

    1. Операції з експорту та імпорту  товарів (товарна торгівля) являють собою товарний торговельний баланс.

    2. Операції з експорту товарів  та послуг — це баланс торгівлі  товарами та послугами. Він характеризує фінансові потоки, пов'язані з експортом-імпортом товарів та послуг. Зазначимо, що об'єктами товарної торгівлі є фізичні продукти, тоді як до сфери обміну послугами (або невидимої торгівлі) відносяться такі операції, як

    а) транспортне забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків. Ця позиція охоплює рух  коштів, пов'язаних з оплатою переміщення  товарів та приватних осіб всіма видами транспорту;

    б) туризм. За цією статтею обліковуються  виграти туристів та інших осіб під час перебування на території іншої держави (оплата житла, продуктів харчування, екскурсійних та транспортних послуг на території країн перебування);

    в) купівля-продаж патентів, ліцензій;

    г) різні послуги, що надаються приватним  особам (страхування;банківські та посередницькі  послуги, консультування, поштово-телефонний зв'язок тощо);

    д) утримання дипломатичних та інших  офіційних представництв за кордоном;

    е) військові витрати за кордоном (утримання  військових об'єктів та військовослужбовців  в інших країнах);

    є) переказ коштів, отриманих від  інвестиційної діяльності вітчизняних інвесторів за кордоном та іноземних підприємців на території даної країни (дивіденди, проценти, тобто різні види доходу за надання послуг у вигляді факторів виробництва).

    3. Операції категорій І та ІІ становлять поточний платіжний баланс або баланс поточних операцій (Бпо). Слід зазначити, що до категорії ІІ належать односторонні перекази грошей приватними особами (наприклад, заробітної плати робітників, що працюють за кордоном, своїм родичам на батьківщину), а також урядові гранти та дари Важливість цього різновиду платіжного балансу для економічного аналізу полягає в тому, що він значною мірою відображає джерела та напрями використання національного доходу. Так, експорт товарів та послуг є джерелом доходів відповідних виробників, які разом з переказами, отриманими з-за кордону, є джерелом доходу резидентів у поточному періоді. З іншого боку, ці поточні доходи використовуються для придбання товарів і послуг за кордоном та переказу грошей в інші країни.