Інтернаціоналізація господарського життя і світовий ринок

Київський Національний Університет імені Тараса Шевченка 
 
 
 
 
 
 

Інтернаціоналізація господарського життя і світовий ринок 
 
 
 
 

                                                                                         Виконала:

               студентка І курсу, 2 групи

             спеціальності «економічна кібернетика»

             Людкевич Т.М. 
 
 
 
 

2010 р. 

План.

1. Вступ.

2. Передумови виникнення світового господарства.

3. Міжнародний поділ праці.

4. Світовий ринок і світова економіка.

5. Міжнародна торгівля.

6. Міжнародна міграція трудових ресурсів.

7. Міжнародна міграція капіталу.

8. Висновок.

9. Список використаних  джерел. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Вступ.

Згідно із темою  реферату нам необхідно ознайомитись і вивчити, що являє собою взагалі  поняття інтернаціоналізація, а загалом і інтернаціоналізація господарського життя,світовий ринок,його структура. Також введемо такі поняття – світової економіки,міжнародного поділу праці, міжнародної торгівля, міжнародної міграції трудових ресурсів та міжнародної  міграції капіталу.

Інтернаціоналізація господарського життя - участь країни у світовому господарстві.

Саме визначення терміна інтернаціоналізація являє  собою визнання чого-небудь інтернаціональним, міжнародним, вільним для користування всіх народів (держав).

Взагалі рівень участі вимірюється такими показниками:

- участі у світовій  торгівлі,яка в свою чергу поділяється  на:

а) експортна квота (експорт / ВВП країни або іншими словами - експортна квота граничний  обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України протягом встановленого терміну та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях);

б) імпортна квота (імпорт / ВВП країни або іншими словами - імпортна квота - це граничний обсяг  певної категорії товарів, який дозволено  імпортувати на територію України протягом встановленого терміну та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях);

в) зовнішньоторговельна квота ((експорт + імпорт)/ВВП країни);

г) питома вага імпорту  в роздрібному товарообігу;

д) відношення питомої  ваги країни у світовому експорті до її питомої ваги у світовому ВВП за паритетом купівельної спроможності;

е) абсолютні показники  інтернаціоналізації (наприклад, вартісний  обсяг експорту товарів і послуг на душу населення);

- участі у міжнародному  русі капіталу:

а) обсяг накопичених іноземних капіталовкладень / ВВП;

б) обсяг накопичених  в країні іноземних інвестицій / ВВП;

в) питома вага іноземного капіталу у щорічних інвестиціях  країни;

г) обсяг зовнішнього  боргу / ВВП;

д) обсяг платежів з обслуговування зовнішнього боргу/надходження від експорту товарів та послуг.

- участі у міжнародному  русі інших факторів виробництва: ,

а) частка іноземної  робочої сили в загальній чисельності  зайнятих;

б) чисельність зайнятої за кордоном вітчизняної робочої  сили;

в) частка іноземних  патентів і ліцензій у загальній чисельності зареєстрованих у країні патентів і ліцензій;

г) розміри експорту та імпорту технології і управлінських  послуг.

Щодо інфраструктури інтернаціоналізації,то вона складається  із:

- світової транспортної  системи;

- світова сітка інформаційних комунікацій;

- уніфікованої системи  статистичного обліку економічного  і соціального розвитку країни.

Існують такі фактори  зростання інтернаціоналізації:

• збільшення мінімальних  і оптимальних розмірів підприємств;

• економічна вигідність крупносерійного і особливо масового виробництва;

прискорення морального зношування і швидка оновлюваність асортименту промислових товарів;

Де моральне зношування основного капіталу – це технічно-економічне старіння елементів,що виявляється  у втраті доцільності їхньої подальшої експлуатації через появу дешевших або досконаліших засобів праці. [0; с.270]

• розширення діапазону  і подрібнення наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок.

2. Передумови виникнення світового господарства.

Світове господарство — це сукупність національних господарств та їх економічних взаємовідносин. Виникнення світового господарства - не випадковий процес, а об'єктивна закономірність розвитку суспільства, зумовлена формуванням в ході історичного розвитку суспільного виробництва матеріальних передумов цього процесу. Передумовами є:

     1. Перш за все - це міжнародний  поділ праці, який визначає  необхідність спеціалізації виробництва  країн відповідно до їх природно-кліматичних, історичних та економічних умов, що забезпечує підвищення ефективності виробництва, економію затрат суспільної праці, раціональне розміщення продуктивних сил.

     2. Спеціалізація на певному етапі  породжує процес інтернаціоналізації виробництва й всього господарського життя (тобто кооперування у світовому масштабі). Отже, інтернаціоналізація виробництва стає розвитку міжнародного поділу праці. Однією з найважливіших форм інтернаціоналізації виробництва виступили транснаціональні корпорації (транснаціональні корпорації – корпорація, в якій головна компанія належить капіталу однієї країни, а філії знаходяться в багатьох країнах).

     3. Інтернаціоналізація в свою чергу  передбачає розвиток економічної інтеграції, яка зумовлює тенденцію до економічної єдності світу на основі зближення й взаємозв’язку національних економік, проведення державної економічної політики.  
 
 
 
 
 
 
 

3. Міжнародний поділ праці.

Міжнародний поділ  праці як економічна категорія – це зумовлена певним рівнем розвитку продуктивних сил специфічна форма поділу суспільної праці, що,перерісши межі національних економік,визначає спеціалізацію окремих країн і господарських структур на виробництві певної продукції та її взаємному обміні. [1; с. 452]                      

 Міжнародний поділ праці — інтернаціональна форма суспільного поділу праці, що базується на спеціалізації та кооперації країн у виробництві товарів і послуг, якими вони обмінюються шляхом міжнародної торгівлі.      

Можна сказати,що МПП – складна багаторівнева система світо господарських зв’язків, що постійно розвивається,наповнюючись новим змістом. МПП спрямовується на забезпечення зростання суспільної продуктивності праці та економії робочого часу. До промислової революції кінця XVIII — початку XIX ст. міжнародний поділ праці базувався на природній основі — відмінностях між різними країнами у природно-кліматичних умовах, сировинних ресурсах, географічному положенні та ін. Процес його становлення зумовлений переходом від мануфактури до машинної індустрії у країнах Європи, промисловою революцією( Англія,Франція і т.д.). За цих умов потрібно було ввозити з-за кордону значну масу сировини, палива і продовольства, а вивозити промислові вироби, яких було більше, ніж цього вимагали національні потреби. Після промислової революції міжнародний поділ праці став залежати від рівня розвитку продуктивних сил, від особливостей економічного розвитку країни: чим він вищий, тим різноманітніші й глибші форми її зовнішньоекономічних зв'язків. . Існують три основних форми міжнародного поділу праці, що збігаються з формами суспільного поділу праці: 1) загальна, 2) часткова і 3) одинична. [3; с. 387-388]

Загальна форма міжнародного поділу праці — поділ праці між галузевими сферами виробництва : сільське господарство, сфера послуг, добувні та обробні галузі промисловості. Тому в міжнародному поділі праці країни-експортери поділяють на індустріальні, сировинні, аграрні.

Часткова форма  міжнародного поділу праці — поділ  родів і сфер виробництва на окремі галузі промисловості, сільського господарства тощо.

Одинична форма  міжнародного поділу праці — спеціалізація країни на виготовленні окремих деталей та вузлів певного складного товару: по-детальна, по-вузлова (або технологічна), типорозмірна.   Спочатку у сфері світового ринку переважав загальний поділ праці та істотне зростання інтернаціоналізації виробництва. Важлива роль – науково-технічний прогрес. Основні носії часткового і одиничного поділу праці виступають транснаціональні корпорації. В результаті у міжнародній торгівлі почала зростати частка внутрішнього обміну фірм. Наприклад у США вона становить 2/5,а у державах Західної Європи -  майже 1/3 загального обсягу зовнішньоторговельних угод. [1; с. 455]                                                             Через НТП і також розвитку глобалізації економічної системи виробництва відбулися глибокі якісні зміни у розвитку МПП. Також ще можна зазначити те,що через розвиток міжнародної мережі Інтернет,спеціалізації у сфері науково-технічних знань та інформації. Важливим значенням виступило здешевлення комп’ютерної техніки   і доступність її для всіх верств населення. Важливим структурним елементом міжнародного поділу праці є інтернаціоналізація сфери послуг. Провідна роль належить транснаціональним корпораціям. Лідером тут є монополії США ( послуги становлять близько 1/3 експорту. Переваги міжнародного поділу праці. Завдяки участі у міжнародному поділі праці кожна країна отримує певні переваги, які зумовлені вибором країнами таких форм спеціалізації та кооперування виробництва, які найбільшою мірою відповідають: 1) її природним умовам; 2) досягнутому рівню розвитку продуктивних сил (передусім особистісного фактора і техніки); 3) національним затратам праці.

Ці затрати визначаються з урахуванням, з одного боку, витрат на виробництво тих товарів, які  країна виробляє і які обходяться їй відносно дешевше, а з іншого — витрат на виробництво таких товарів, які у разі відсутності міжнародної торгівлі обійшлися б їй дорожче при організації власного виробництва. Економічні вигоди, отримувані країнами з різним рівнем продуктивності, інтенсивності, складності праці, спонукають їх до участі у міжнародному поділі праці, в процесі інтернаціоналізації виробництва. За відсутності зовнішньої торгівлі промислово розвинутим країнам довелося б збільшити витрати виробництва у промисловості щонайменше у 1,5—2 рази. Принципово нові аспекти у р у розвитку міжнародного поділу праці виникли у зв’язку з процесом інтеграції в структуру світової економіки господарств країн, що входили до складу колишньої СРСР,а також Китаю і держав Центральної та Східної Європи.[1; с. 455] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Світовий ринок і світова економіка.

Ринок є невід’ємною  частиною суспільного господарського відтворення і формується в тісній взаємодії з усіма його елементами: виробництвом, споживанням, розподілом. Ринок являє собою сферу товарно-грошового обміну, розвитку торговельних функцій між продавцем і покупцем. Первісним елементом світового ринку є внутрішній ринок, який здійснює торговельні операції з внутрішньої торгівлі. Національний ринок поєднує внутрішню та зовнішню торгівлю даної країни. Світовий ринок - це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв’язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва і збуту товарів і послуг. З виникненням великого промислового виробництва в епоху первісного нагромадження капіталу в результаті розвитку міжнародного поділу праці та її міжнародної кооперації склався єдиний світовий ринок Його формування завершилось в кінці XIX століття. Світовий ринок становить собою сферу стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базуються на міжнародному поділі праці та інших факторів виробництва. На світовому ринку господарює подвійна міра вартості – золото і срібло. Звідси нісенітниця всяких закономірних мір, які національні банки накопичують лише благородний метал,який функціонує в якості грошей всередині країни. [2; с.153-154]

 До категорії  світових належать усі товарні  ринки, на яких виключно велику  частку складають зовнішні торговельні  операції (наприклад, світовий ринок  олова, де експортна квота сягає 90% від його виробництва) і ті, де вона помірна - 30-50% (наприклад, світовий ринок автомобілів) і навіть незначна - 10-20%. Структуру світового товарного ринку можна розглядати в трьох аспектах – регіональному (або географічному), товарно-галузевому та соціально - економічному. Згідно з регіональною структурою світового ринку розрізняють ринки окремих країн або їх угруповань. За товарно-галузевою структурою світового ринку відрізняють окремі товарні ринки, які відповідають рівню ринку певного товару або його частини. За основу цієї класифікації беруть Міжнародну класифікацію 00Н - Стандартну Міжнародну торговельну класифікацію - Брюссельську митну номенклатуру, Гармонізовану систему опису товарів. За товарно-галузевою структурою світового ринку відрізняють три провідних групи товарів - готові вироби, сировину і напівфабрикати, послуги.               

Кожну товарну групу  складають підгрупи товарів, які  можуть бути окремими товарними ринками. Ринок промислової сировини поєднує ринки руд чорних, кольорових металів, дорогоцінного каміння, діамантів, хімічної сировини та ін. За ступенем монополізації та характером торговельних угод на світовому ринку виділені такі типи його структури: