Національне багатство: сутність, особливості характеристики, значення

      Переваги  людського потенціалу особливо очевидні в країнах з високим рівнем доходу. У деяких з них, таких як Німеччина, Японії і Швейцарія, його частка досягає 80 відсотків від загального обсягу капіталу. Проте в країнах Африки, розміщених на південь від Сахари, де людські ресурси обмежені, більш як половину національного багатства, як і раніше, становлять природні реcурси. Згідно з методикою, що застосовується я нашій країні, до національного багатства входять:

      1) фонди виробничого призначення;

      2) фонди невиробничого призначення; 

      3) природні ресурси (лише та частина, яка доступна суспільному виробництві).

        Вітчизняна методика не враховує  нагромадженого досвіду, знань, кваліфікації робітників. Між тим, в умовах науково-технічної революції людський капітал є головним рушієм ВВП і національного багатства країни.

      Фонди виробничого призначення охоплюють:

      1) основні виробничі фонди (виробничі будівлі та споруди, машини, устаткування тощо);

      2) запаси матеріальних оборотних  фондів - - матеріальні запаси у виробничій сфері (запаси сировини, палива і матеріалів, незавершене виробництво і будівництво) та готову продукцію виробництва засобів виробництва на складах підприємств, комерційних установ, у дорозі;

      3) суспільні резерви засобів виробництва  (у тому числі засоби, предмети  праці та матеріали);

      4) нагромаджені матеріальні та  трудові витрати на поліпшення  земель, лісів та інших природних  ресурсів.

      Фонди невиробничого призначення містять:

      1) фонд особистого споживання населення;

      2) фонд суспільного невиробничого  споживання, який є необхідним для суспільства, але безпосередньо не визначає матеріального добробуту населення.

      Фонд  особистого споживання населення складається з таких елементів:

      1) основні невиробничі фонди установ  охорони здоров’я, народної освіти, побутових послуг, культурного обслуговування, спорту, житловий фонд;

      2) готова продукція — предмети  споживання складах підприємства, в торгівлі та громадському харчуванні, в особистих підсобних господарствах, у дорозі);

      3) особисте майно (предмети тривалого користування) населення;

      4) суспільні резерви предметів споживання.

      Фонд  суспільного невиробничого споживання містить:

      1) основні фонди наукових установ, установ державного управління, фінансової системи політичних і громадських організацій, основні фонди воєнних установ і організацій;

      2) запаси матеріалів типу оборотних  фондів у перелічених установах,  запаси воєнного майна і резерви.

      Під природним багатством розуміють  не взагалі всю сукупність предметів  і сил природи, не весь фізично-географічний комплекс, що оточує людину, а лише ту його частину, яка доступна впливу суспільного виробництва, і при певному рівні продуктивних сил безпосередньо може бути і є джерелом природної речовини для матеріального виробництва.

      Національне багатство має таку структуру:

        

      Наявність природних багатств створює сприятливі умови ддя зростання національного багатства

      Економіка незалежної України потребує істотних структурних змін у національному багатстві.

      По-перше, треба поступово зблизити темпи  зростання фондів виробничого і  невиробничого призначення з  метою докорінного поліпшення добробуту населення. Особливо це стосується таких невиробничих галузей, як освіта, охорона здоров'я. Тут необхідне більш швидке зростання фондів порівняно з виробничою сферою і навіть промисловістю.

      По-друге, потрібні істотні зміни у складі виробничих фондів. Особлива увага  звертається на розвиток високотехнічних, наукомістких галузей машинобудування, порошкової металургії, виробництво надтвердих матеріалів, електрозварювальної технології. К Гостро не вистачає деяких видів продукції, потреба в яких в Україні дуже висока. Треба створити виробничі потужності для випуску зернових, кормо-, картоплезбиральних комбайнів, сіялок, косарок, тролейбусів, автобусів, навантажувачів, холодильників, взуття, тканин, автомобілів, теле-, відео-, аудіотехніки тощо.

      Україна має зайняти відповідне місце у світовій торгівлі.   Тому слід зміцнювати виробничі потужності з виробництва літаків, суден,  верстатів, приладів, електротехнічних виробів. Уже сьогодні на світовому ринку ця продукція має досить високу репутацію.

      По-третє, для збільшення валютних надходжень треба у національному багатстві України створити відповідну індустрію туризму: готелі, кемпінги, транспортні засоби і підприємства, що їх обслуговують, відповідні шляхи сполучення, засоби зв'язку, підприємства харчування і підприємства, що виробляють туристичні товари. Україна, спираючись на відповідну матеріальну базу, може збільшити кількість туристів у 20-40 разів, а це значні валютні надходження, які так потрібні для оплати ряду імпортних товарів, у тому числі енергоносіїв.

      По-четверте, гостро постає проблема збільшення виробництва 
продукції, яка становить фонд споживання. Тут мова йде про створення потужностей для виробництва не тільки продуктів харчування, взуття, одягу, а й предметів довготривалого користування легкових, пральних машин, телевізорів тощо. 

      По-п'яте, прискорений розвиток ВВП, докорінне поліпшення 
його структури знаходяться у прямій залежності від інформаційної 
індустрії, що потребує інтелектуальних інвестицій, створення повноцінного ринку інформаційних товарів. Так, світовий ринок комп'ютерів щороку збільшується на 17,5 відсотка.

      Знання, у тому числі економічні, стають найважливішим мірилом неоекономічної моделі. На професії, в яких переважаючою є інтелектуальна складова, припадає основний приріст зайнятості. Так, за розрахунками фахівців, у США цей показник становить 85 відсотків, у Німеччині — 89, у Великій Британії — 95, у Японії — до 90 відсотків. Якщо у США в 50-х роках галузі, що виробляють і поширюють знання та інформацію, виробляли тільки 25 відсотків кінцевого продукту ВВП, у 60-х роках — понад 33, то у 80-х—уже більше 60 відсотків. Економіка знань постає як головний мультиплікуючии комплекс економік країн — світових лідерів.

      Якщо  країна втрачає своє інтелектуальне багатство внаслідок еміграції  провідних учених і спеціалістів, як це нині спостерігається і в Україні, і в інших країнах СНД, вона безповоротно втрачає певну частину ВВП, а отже, і можливості в нагромадженні більшого національного багатства. Те саме спостерігатиметься і при зниженні інтелектуального рівня нації, а саме: у разі погіршанні якості навчання, скорочення асигнувань на науку та освіту тощо, що в свою чергу знизить рівень національного багатства країни.⁴ 
 
 
 
 

Висновки.

       Про рівень економічного розвитку країни та її можливості в нарощуванні економічної  могутності свідчить структура національного багатства. Найбільше значення має економічний потенціал країни, який представлений основним і оборотним виробничим капіталом, кадрами працівників, вчених і спеціалістів

       Природне  багатство слід розглядати в складі національного багатства як таке, що у відтворювальному процесі (поряд з нагромадженими працею ресурсами) є умовою постійної відтворюваності.

       Отже, національне багатство в процесі  відтворення відособлюється від  продукту як постійної умови забезпечення безперервності відтворювального.

       Ефективне використання і збільшення національного  багатства сприяють подальшому розвиткові суспільства, зростанню добробуту  його громадян.

       Національне багатство безпосередньо пов’язане  і з виробництвом національного  доходу та його відтворенням. Воно збільшується передусім за рахунок вказаного доходу, який відтворюється на розширеній основі.

       Збільшення національного багатства є результатом розвитку суспільного виробництва і матеріальною основою підвищення добробуту населення.

       Таким чином, статистика національних рахунків забезпечує нас засобами виміру сукупного виробництва товарів і послуг, стану економіки в цілому. Такі дані мають велике значення для розуміння цих процесів та управління ними. 
 
 
 

Список  використаної літератури 

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С.: Ринкова економіка: основні поняття і категорії. - Навчальний посібник - К.: Знання, 2008. - 263 с.

2. Мельник Л. Ю., Макаренко П. М.: Економічна теорія – політекономічний контекст. - Навчальний посібник - К.: Кондор, 2008 - 430с.

3.Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О.: Макроекономіка. - Підручник. – К.: Знання-Прес, 2008. – 743 с. (Класичний університетський підручник)

4.А.С. Гальчинський, П.С. Єщенко, Ю.І. Палкін.: Основи економічних знань. - Навчадьний посібник. – К.: Вища шк., 2002. – 543 с.

5. http://studentam.net.ua/content/view/5412/132/

6. http://finance-library.com.ua/article.php?book=103&article=6743

7. http://www.grinchuk.lviv.ua/book/56/2208.html  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Контрольні  запитання і завдання. 

1. Дайте визначення поняттю національне багатство?
2. Якою є його структура?
3. Які фонди входять до національного багатства? Якою є їхня роль?
4. Що включає в себе матеріальне багатство суспільства?
5. Що включає в себе не матеріальне багатство суспільства?
6. Які є погляди на національне багатство?
7. Чи впливає на структуру національного багатства науково-технічний прогрес?
8. З чим пов’язане національне багатство?
9. Яких істотних структурних змін у національному багатстві потребує економіка України?
10. Як впливає еміграція на національне багатство?