Національне багатство: сутність, особливості характеристики, значення

Національний авіаційний університет

Факультет менеджменту і логістики

Кафедра економічної теорії 
 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни “Основи економічної теорії” 

на тему: “Національне багатство: сутність, особливості характеристики, значення.” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

студентки 1 курсу 104 групи

                                                                             денної форми навчання

                                                                            ФМЛ 

                                                                                           Бадюк Наталії 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2010 

Зміст

стор.

Вступ………………………....…….……………………………………3

1. Національне багатство, загальні характеристики та його сутність……………………………….…………………………………4

2. Перспективні структурні зрушення національного багатства України. …………………………………………….…………………..9

Висновки………………………………………………………………14

Список використаної літератури……………………………….……15

Контрольні  запитання і завдання……………………………………16 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

    Національне багатство відноситься до макроекономіки і тісно пов’язане з такими поняттями як  відтворення, нагромадження, суспільні блага, суспільна праця і виробництвом.

    На  різних етапах розвитку людства виникала проблема оцінки

результатів виробництва, їх споживання і накопичення, а також їх вимірювання з аналогічними результатами в інших країнах. Однак довгий час не існував єдиної системи оцінки елементів національного багатства. Як відомо, в грошовому вираженні національне багатство представляє всю сукупність споживаних вартостей, накопичених суспільством за весь його період виробничої діяльності (за станом на певну дату).

    Національне багатство є одним з найважливіших показників економічної могутності країни, джерелом соціально-економічного прогресу. Воно грає важливу роль в економіці країни, в оцінці її добробуту.

    До  складу національного багатства  входять фонди, які описані нижче. Про рівень економічного розвитку країни та її можливості в нарощуванні економічної могутності свідчить структура національного багатства.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Питання 1.

Національне багатство, загальні характеристики та його сутність.

    Показник  суспільного багатства як національного  вперше був визначений у XVII ст. як сума нагромаджених матеріальних цінностей. Подальші спроби статистичного дослідження  національного багатства належать до XIX ст., а з 1853 р. його виміри стають темою міжнародних статистичних конгресів.

    В трактуванні французького економіста Е. Роговського національне - це багатство, що приносить прибуток його власнику, а в масштабі суспільства - це сума багатств приватних осіб, визначена в діючих цінах. Англійський економіст Р. Гіффен обчислював національне багатство на основі інформації про прибутковий податок. Інші дослідники визначали його виходячи з даних про майно, що одержувалося в спадщину або в дарунок, та іншими способами.

    Національне багатство - це те, чим володіє суспільство (країна), на даний момент, що накопичено за всю його історію, чисельність, рівень освіти та кваліфікації робітників, розвідані і залучені до процесу виробництва природні ресурси. Структура національного багатства, якісний рівень, масштаби багато в чому характеризують економічне становище країни, можливості подальшого економічного й соціального прогресу та підвищення рівня життя людей. ¹

      Таке тлумачення національного багатства дається в сучасній економічній літературі. Але дискусії щодо визначення національного багатства і його структури тривають.

    Також існують такі визначення національного багатства:

    Національне багатство – різниця між сукупністю фінансових і не фінансових активів та зобов’язаннями країни. ²

    Згідно з концепцією балансу народного господарства, національне багатство — це сукупність матеріальних благ, якими розпоряджається суспільство та які створені працею людей за попередній період свого розвитку.

    За системою національних рахунків національне багатство, визначається як сума чистого власного капіталу всіх господарюючих суб’єктів, тобто в нього включаються, крім матеріальних благ і ресурсів, також невиробничі матеріальні активи (авторські права, ліцензії і т. п.), фінансові активи (проте вираховуються фінансові зобов’язання).

    Сучасна економічна теорія все частіше критикує тезу про матеріальний зміст багатства і висловлюється за його уточнення і доповнення новими елементами. Це пов’язане з тим, що в наш час у розвинутих країнах відбувається посилення гуманістичних тенденцій у теорії і практиці господарювання. Розвиток суспільства розглядається в єдності матеріальних, духовних, етнічних і культурних цінностей.

       Якщо раніше розвиток країни  визначався ступенем нарощування матеріально-речових обсягів виробництва, то на сучасному етапі вирішальне значення мають ефективні якісні перетворення і структурні зрушення в економіці. Можливість цих зрушень визначається в значно більшій мірі, ніж раніше, станом нематеріальних форм багатства і сфер, які забезпечують розвиток людини. Тому особливої актуальності в сучасних умовах набувають дослідження, формування і розвиток нематеріальних форм багатства, пов’язаних з людиною.

       Нематеріальне багатство суспільства  — це ті його елементи, що перш за все визначають якість робочої сили — науково-технічний, освітній, культурний потенціал.

   Таким чином, у широкому розумінні  національне багатство включає в себе як матеріальне, так і нематеріальне багатство країни

У складі національного багатства слід виділити дві великі складові: матеріальні та нематеріальні блага.

      До  першої слід віднести: виробничі фонди (основні і оборотні); основні  невиробничі фонди; власне майно  населення; товарні запаси в народному  господарстві; природні ресурси (потенційні та залучені до виробництва).

      Нематеріальне багатство включає: професійні, інтелектуальні та фізичні здібності людей; теоретичні та практичні знання, досвід, уміння й навички, культурний та морально-етичний потенціал суспільства; досягнення науки, техніки й управління, науково-управлінський потенціал; сукупність духовних, культурних, художніх та літературних цінностей. Інтелектуальні здібності людини набувають особливого значення з огляду на розвиток недержавних форм власності та перехід до ринкової економіки, Гроші це абсолютна суспільна форма багатства, яка відрізняється від власне багатства, та існує поза ним.

      Структура національного багатства зазнає значних зрушень в умовах високих  темпів науково-технічного прогресу —  посилюється потреба в оновленні основних виробничих фондів, швидко зростає в складі оборотних фондів частка штучних матеріалів (синтетичні волокна, каучук, пластмаси, смоли тощо). У структурі невиробничих фондів дедалі більшу частку посідає майно наукових організацій, закладів освіти та охорони здоров'я. Постійно прискорюються темпи залучення в господарське використання природних багатств, що водночас часто негативно впливає на навколишнє середовище, зумовлює різке підвищення витрат суспільства на екологічні заходи.³

      Розподіл  національного багатства залежить від системи економічних відносин і політики держави в тій чи іншій країні.

      Облік національного багатства України  відбувається за методом прямого  підрахунку (дані інвентаризації, бухгалтерська та статистична звітність). Враховуються такі чинники: основні та оборотні виробничі фонди, тобто фонди матеріального виробництва, що складаються із засобів праці (машин, устаткування, транспортних механізмів, будівель виробничого призначення тощо) і предметів праці, які пройшли обробку (сировина, паливо, матеріали); невиробничі фонди суспільства, тобто основні фонди соціальної сфери, до яких належать житловий фонд та фонди культурно-побутового призначення, що є власністю державних, колективних та громадських організацій; особисте (споживче) майно населення (в тому числі й житловий фонд) та засоби виробництва, що перебувають у його власності. Крім того, до цих чинників належать товарні запаси виробничого призначення на підприємствах сфери матеріального та нематеріального виробництва; державні резерви, в тому числі й страхові; золотий та валютний запаси; матеріальні запаси для потреб оборони; природні ресурси, наявні у виробничому процесі, - сільськогосподарські угіддя, ліси, корисні копалини, гідроенергетичні ресурси. Зміст складових частин національного багатства та частка їх не залишаються незмінними.

       Найважливішою ознакою суспільного багатства є застосування при його створенні суспільної праці. Остання є не лише джерелом усіх створюваних матеріально-речових та духовних благ, а й необхідною умовою розвитку самої людини, поза творчою діяльністю якої блага втрачають якості соціального або суспільного багатства.

    Суспільна праця як економічна категорія багатства  є універсальною мірою цього  багатства, що може кількісно виразити сукупність його елементів, незалежно від специфіки їх матеріального змісту і соціальної форми руху. Разом з тим, як основне джерело багатства (поряд з матеріальними об'єктами і силами природи) праця не є його безпосередньою складовою частиною.

    Національне багатство безпосередньо пов’язане з виробництвом національного продукту і його відтворенням. Воно зростає і збільшується насамперед за рахунок національного продукту, який відтворюється на розширеній основі

       Елементи багатства класифікуються за ознаками праці, відтворюваності, нагромаджуваності. Так, існують природні ресурси, які не створені працею (наприклад, ліс), але можуть бути відтворені. В той же час деякі види природних ресурсів (природні копалини) в своїй основній частині невідтворювані. В деяких галузях (тваринництво, розведення риби у водоймах) процес праці здійснюється в єдності з природними процесами. Однак, незалежно від особливостей різних споживних вартостей чи галузей виробництва, можна виділити частину національного багатства, що функціонує в процесі відтворення і створена працею, і частину його, яка не результатом праці.

      Отже національне багатство є одним з найважливіших показників економічної могутності країни, джерелом соціально-економічного прогресу. 
 
 

Питання 2.

    Перспективні структурні зрушення національного   багатства України.

      Всесвітній  банк на експериментальній основі використовує нові методи оцінки національного багатства, Хоча ці методи і не є досконалими, вони принесли ряд несподіваних результатів,

      Головним  компонентом багатства країни традиційно вважився фізичний капітал (нагромаджені матеріально-речові фонди), Однак згідно з оцінкою, здійсненою Всесвітнім банком, у 1995 р, в 192 країнах частка фізичного капіталу дорівнювала в середньому лише 16 відсотків від загального обсягу багатства. Більш вагоме значений має людський капітал, що становить 64 відсотки.