Національні і міжнародна економічні системи

Нині країни з суттєвими  елементами традиційної економіки  є постачальниками сировини й  матеріалів у світове господарство, виступають ринком збуту готової  продукції для розвинутих держав.

Командна, або адміністративно-командна, система: всі ресурси становлять власність держави, яка й здійснює централізоване управління на всіх його рівнях. Держава вирішує, що, як і для кого виробляти.

Характерними рисами системи  є:

• державна власність практично на всі фактори виробництва, які відокремлено нікому не належать, навіть господарюючим суб’єктам;
• колективне прийняття господарських рішень шляхом централізації планування економічною діяльністю;
• централізоване виділення підприємствам ресурсів для виконання державних планів та централізоване ціноутворення;
• практично відсутня конкуренція, звідси – монополізм виробників і панування їх над споживачами.

Суттєвим недоліком такої  економіки є те, що вона не створює  дійових економічних стимулів на мікрорівні, не чутлива до запитів  конкретного споживача.

Цій економічній системі  притаманні і деякі переваги:

• має великі можливості нагромадження виробничих ресурсів, перерозподілу їх у приоритетні галузі;
• такий перерозподіл дає можливість уникнути масового хронічного безробіття, дає можливість забезпечити повну зайнятість;
• забезпечує за рахунок централізованих коштів певний рівень освіти, медичного обслуговування, вирішує ряд інших соціальних проблем.

Ринкова економіка ці питання вирішує через ринок, ціни, прибуток, витрати.

Характерні риси:

• панування приватної власності на виробничі і трудові ресурси;
• ринкова система координації та управління господарською діяльністю;
• дотримання принципу свободи підприємництва, вибору сфери діяльності;
• поведінка суб’єктів ринкової економіки диктується егоїстичними інтересами, але саме так досягається великий суспільний результат;
• кожен суб’єкт прагне до отримання максимального прибутку, самостійно приймає рішення, діє на свій страх і ризик;
• деякі з виробників не мають реальної можливості вплинути на ситуацію на ринку. Діє загальна конкуренція – всі проти всіх.

Змішана економіка базується на широкому розмаїтті форм власності та господарювання. Вона характеризується активним втручанням держави в економічне життя. Зрозуміло, що всі згадані економічні системи не існували і не існують у чистому вигляді, оскільки різні форми господарювання, управління і координації економічної діяльності функціонують паралельно, доповнюють одна одну, а часто навіть органічно переплітаються.

Схема 1.1

Рівні економічної системи  та її основні суб’єкти

 

Методи  дослідження економічних систем

Надзвичайно важливими методами дослідження  економічних систем на різних етапах їх еволюції є історичне і логічне.

Історичне — спосіб пізнання конкретних умов розвитку економічних явищ і процесів, самої економічної системи в  їх історичній послідовності — від  простих і абстрактних категорій  до складніших і конкретних.

Взаємозв'язок історичного і логічного полягає  в тому, що логічне — це водночас і історичне, але очищене (звільнене) від випадковостей, які 
перешкоджають безперервному розвитку по висхідній. Основою логічного завжди є історичне, надаючи логічному визначеності абстрактної категорії.

Логічне (грец. logos — слово, вчення) — спосіб пізнання економічної системи, окремих її елементів у період досягнення зрілості найрозвинутіших форм. Збігання логічного розвитку понять і категорій з історичною еволюцією має двоякий і суперечливий характер. Простіша категорія виражає ще недостатньо розвинуті економічні зв'язки й відносини, тому розвинутіша конкретність (і категорія, що її виражає) зберігає просту категорію як підпорядковане відношення, як одну зі своїх залежних сторін. Так, гроші, а отже, й категорія "гроші", історично виникли раніше, ніж капітал, наймана праця, банки. Тому при дослідженні економічної системи капіталізму, при переході від категорії "гроші" до категорії "капітал", "наймана праця", "акціонерний капітал" тощо логічний хід мислення від простого до складного збігається з історичним реальним розвитком. Але хоча гроші виникли раніше, ніж капітал, повного розвитку (виконання всіх своїх функцій) вони набули за капіталізму. Тому найобґрунтованішими критеріями щодо місця й послідовності певних категорій при сходженні від абстрактного до конкретного є значення, яке ці категорії виражають у системі економічних відносин, і роль, яку вони у ній виконують. Історичний спосіб пізнання означає, що економічна система досліджується як система, що саморозвивається, а логічний спосіб утримує історичний в діалектично знятому виді. Обидва способи тісно взаємопов'язані.

Специфікою  логічного способу дослідження  щодо капіталістичного способу виробництва  є те, що він розкриває систему  законів розвитку й функціонування капіталістичного способу виробництва, виокремлює 
найважливіші підсистеми, їх елементи та взаємозв'язки. З'ясовується процес субординації різних типів економічних законів і категорій, специфічні форми вияву всезагальних і загальних законів у межах панівної системи. Проте методологічно неправильно при дослідженні економічної системи капіталізму розглядати категорії в тій послідовності, в якій вони історично відігравали вирішальну роль. їх слід досліджувати відповідно до внутрішньої структури системи в сучасних умовах.

Важлива ланка діалектичного методу дослідження  в економічній теорії—чітке виокремлення економічного аспекту в аналізованих явищах і процесах, особливо коли йдеться  про суспільні феномени, в яких поєдналися економічний, соціальний, політичний, юридичний аспекти. Але це не означає, що можна обмежитися лише економічним  аналізом і не досліджувати вплив  конкретних економічних процесів на соціальні відносини, політику, право, класову свідомість тощо. Обов'язковим  є вивчення зворотного впливу цих  надбудовних відносин на економічне життя.

За діалектичного  методу дослідження необхідно дотримуватися  також діалектики загального, особливого й одиничного, які відображають внутрішні, суттєві, сталі зв'язки об'єктивного  світу. Загальне позначає спільну властивість  або ознаку, характерну для певного  класу предметів, явищ або процесів. Таким є виробництво взагалі, що виражає відносини між людиною  і природою, закони розвитку продуктивних сил. Загальне встановлює зв'язки і  послідовності в розвитку суспільства. До особливого належать ознаки і властивості, характерні для кількох суспільних способів виробництва, наприклад, спільні  риси товарних відносин, закони товарного  виробництва. Одиничне властиве лише окремому суспільному способу виробництва, воно характеризує його суспільну форму, специфічні економічні закони.

      Загальне, особливе й одиничне  перебувають у нерозривному зв'язку, в єдності, взаємопроникають одне  в одне. Так, внаслідок дії закону  зростання продуктивності праці, закону адекватності виробничих відносин рівню й характеру розвитку продуктивних сил, що супроводжується розвитком суспільного поділу праці (загальне), виникають товарна форма організації виробництва, її закони (особливе). Їхня взаємодія із законами продуктивних сил зумовлює появу капіталістичного товарного виробництва (одиничне).

Завершальний  елемент діалектичного методу дослідження  в економічній теорії — єдність  наукової теорії та суспільної практики. Суспільна практика є основою  і критерієм правильності економічної  теорії. Важлива ланка суспільної практики — економічний експеримент, перевірка ефективності запровадження  нових форм управління спершу на окремих  підприємствах, у низці підприємств  або в кількох галузях.

Сучасна західна економічна наука часто  використовує аналіз законів, які відображають статичну рівновагу економічної  системи (своєрідну миттєву фотографію потреб, ресурсів, технології тощо), і  законів, що 
відображають явища в динаміці, у процесі еволюції. У політичній економії економічні закони поділяють також відповідно на закони функціонування і закони розвитку, але нерівноважний метод використовується недостатньо.

У зв'язку з поділом економічної теорії на нормативну і позитивну розмежовують нормативний аналіз(ґрунтується  на оцінці явищ з точки зору справедливості і несправедливості, передбачає з'ясування причинно-наслідкових зв'язків та ін.) і позитивний, який не дає оцінних (нормативних) суджень, а лише констатує  факти(наприклад, зростання ціни на товар знижує попит на нього).

 

 

 

 

 

Розділ 2. Національні економічні системи: сутність, особливості формування і  розвитку

Специфіка і особливості економічної  системи конкретної держави залежить від домінуючої форми власності, комбінацій природно-ресурсних, техніко-технологічних, інституціональних, юридичних, морально-психологічних факторів, що закріплені в економічній національній доктрині. Саме вони формують національну модель економічної системи.

Найбільш ефективними і конкурентоздатними наприкінці XX ст. з усіх сформованих  національних моделей економічних  систем є американська і японська моделі.

Висока ефективність цих національних моделей пояснюється такими факторами:

• інноваційною структурою капіталовкладень і високим рівнем витрат на НДПКР (науково-дослідницькі і проектно-конструкторські роботи);
• наявністю висококваліфікованої робочої сили;
• комплексом розвинутої інфраструктури;
• специфічними системами стимулювання високої якості продукції;
• оптимальною системою менеджменту.

Звертають на себе увагу останні  дві позиції: у японському менеджменті прийняття рішень засновано на системі «ріджі»(запитай підлеглого, «джі» — подумай). Американський менеджмент практикує прийняття рішень за одночасного інформування співробітників про плани керівництва і стратегічні перспективи.

Специфічні властивості кожної з цих моделей можна відобразити у порівняльній формі (табл. 2.1).

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.1

Особливості американської та японської систем менеджменту 

Критерії організації роботи фірми	Американський підхід	Японський підхід
Основа організації	ефективність	гармонія
Ставення до роботи	головне — реалізація проекту	Головне —виконання обов'язків
Конкуренція	дуже жорстка	практично невелика
Гарантії для працівника	низькі	високі (пожиттєвий найм)
Прийняття рішень	зверху донизу	колективні
Відносини з підлеглими	формальні	сімейні
Метод найму	за діловими якостями	після закінчення навчання
Оплата праці	залежно від результатів	залежно від стажу

 

       У зарубіжних виданнях, коли мова йде про те, що капіталізм став обов'язковою умовою нинішнього і майбутнього існування світу, то ставиться запитання: 3 чим можна його порівнювати? З якою економічною системою? Очевидно, на думку зарубіжних авторів, можна говорити про різновиди капіталізму.

Американська модель

       Економічна система Сполучених Штатів, за твердженнями американських економістів, не відповідає моделі чисто ринкового капіталізму. «До економіки США більше пасує назва «модифікована ринкова економіка», де уряд відіграє дуже важливу роль, та все ж він менше втручається в економіку, ніж уряди Німеччини та Японії».

    Основою американської економічної системи слід вважати приватне підприємництво. США називають «всесвітньою корпорацією» — це особливо притаманно сучасному розвиткові завдяки процесам глобалізації та інформатизації. Всесвітня американська корпорація зазначається в американських економічних виданнях, «робить свій бізнес по всьому світові». Одночасно сотні тисяч малих і середніх підприємницьких фірм забезпечують зайнятість для більшості населення США, на їх долю припадає чимало нововведень, необхідних для міжнародної конкурентоспроможності.

       Втручання держави в ринкову систему відбувається через застосування фіскальної та монетарної політики. Вона здійснюється через системи оподаткування, цільових виплат, замовлень на товари і послуги; контроль з боку Федерального резервного фонду за грошовою масою і процентними ставками. Фінансова система — це індикатор рівня участі держави в модифікованій ринковій економіці. Податки в США служать двом цілям: 1) забезпечують джерело надходжень для держави і 2) використовуються для впливу на перерозподіл доходів. Найважливішими джерелами доходу для федерального бюджету є: а) податок на особистий прибуток; 6) для штатів — податок з обороту; в) місцеві органи влади покладаються на оподаткування майна. Державні витрати в США досягають 20% ВВП і забезпечують попит для багатьох фірм. Наприклад, у 90-ті роки валовий національний продукт у США складав 5,7 трил. дол, а державні витрати — 1,7 трил. дол.

У США з боку держави здійснюється також контроль за діловою активністю. Важливу роль у цьому відіграє антитрестове законодавство: закони Шермана-Клептона, які забороняють створювати монополії та інші великі бізнесові об'єднання, що обмежують торгівлю між Штатами та іншими державами, а також забороняють використання антиконкурентних методів ведення підприємництва.

На початку 90-х років минулого століття Конгресом США була схвалена нова економічна програма, у якій були виділені три частини: