Міжнародні кредитні відносини

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Аналіз міжнародних кредитів України в умовах глобалізації

 

В умовах фінансової глобалізації кількість фінансових альтернатив  для підприємств і банків —  реципієнтів іноземного капіталу зростає, а вартість залучення капіталу знижується, розширюється база потенційних інвесторів та підвищується ліквідність фінансових інструментів.

 

 С. Шмуклер аргументує  положення про те, що основним  здобутком фінансової глобалізації  слід вважати розвиток національних  фінансових систем країн, що  розвиваються, та країн з перехідною  економікою. По-перше, фінансова  глобалізація створює умови для  залучення значних обсягів міжнародних  капіталів та підвищення якості  позикового капіталу у межах  національної економіки. По-друге,  фінансова глобалізація дає поштовх  становленню адекватної фінансової  інфраструктури, зменшуючи таким  чином гостроту проблем асиметричності  інформації. [http://www.info-works.com.ua/all/groshi_ta_kredit/3837.html]

 

 Отже, гіпотетично фінансова  глобалізація має вагомі позитивні  ефекти і є одним із чинників  прискорення динамізму економічного  розвитку. Проте емпіричні дослідження,  які проводилися для визначення  результатів фінансової глобалізації, не дали однозначних результатів.

 

Відсутність чітко визначеного  позитивного впливу міжнародного кредитування на темпи економічного зростання  у довгостроковому періоді є  відображенням того факту, що поряд  із здобутками фінансова інтеграція несе із собою низку втрат, які  значною мірою зводять їх нанівець. Загальновизнаним негативним аспектом фінансової глобалізації є посилення  макроекономічної волатильності. Фінансова глобалізація підвищує чутливість економік країн, що розвиваються, та перехідних економік до дії зовнішніх шоків. У таких умовах ризики фінансової інтеграції тісно пов'язані з можливістю настання фінансових криз.

Фахівці Світового банку  зазначають, що посилення частоти  і глибини фінансових криз в умовах фінансової глобалізації відбувається під дією таких чинників:

 

— недосконалостей міжнародного ринку капіталів, які породжують стадну поведінку інвесторів, спекулятивні атаки, нераціональні дії, "мильні бульбашки" та ін. Проблеми, пов'язані  з асиметричністю інформації, у деяких випадках запускають у дію механізми  розгортання фінансових криз навіть у країнах зі здоровим макроекономічним середовищем. Так, якщо інвестори вважають обмінний курс нестійким, вони вдаються до спекулятивних атак на валюту і прошкують виникнення криз платіжного балансу навіть за відсутності будь-яких економічних передумов.

 

— Покладання на зовнішні чинники  розвитку, зокрема надмірне залучення  іноземного капіталу, що породжує фінансові  труднощі й економічний спад у  разі зміни настроїв іноземних інвесторів. Відомо, що глобальні економічні чинники  великою мірою визначають обсяги припливу іноземних капіталів до країн, що розвиваються. Особливо вагомий  вплив має динаміка світових відсоткових  ставок. Циклічний розвиток економік розвинених країн та схильність до диверсифікації фінансових інструментів у головних фінансових центрах також  є детермінантами надходження позикового капіталу до менш розвинених країн.

 

— "Ефекту зараження" в  умовах нерегульованого руху приватних  капіталів між країнами. Паніка і  стадна поведінка інвесторів є своєрідними  механізмами трансмісії фінансових шоків між ринками окремих  країн. В основі стадної поведінки  інвесторів лежить проблема асиметричності інформації: недоступність інформації чи дорожнеча її отримання робить інвесторів схильними до формування цінових очікувань на основі реакції  інших учасників ринку. Тому виникнення фінансових потрясінь на одній частині  планети майже миттєво перекидається  до іншої — на фінансові ринки  країн зі схожими соціально-економічними умовами.

 

Аналізуючи обсяг наданих  кредитів впродовж зазначеного періоду  варто відмітити, що у з 2007-2008 роках  обсяги наданих кредитів збільшувались  суттєво і становили у 2007 році майже 216074 млн. грн., що у 2 рази більше за попередній. У 2008 році сума наданих  кредитів збільшилася на 63% або 256876 млн. грн. Водночас впродовж 2009 року відбулось  зменшення цих темпів унаслідок  фінансово-банківської кризи на 5,67% або 44896 млн. грн. Починаючи з 2010 року відбувається поступове зростання  темпів кредитування і на початок 2011 року загальний обсяг становить 755030 млн. грн., що на 1,02% або 7682 млн. грн. більше початку попереднього року. Більш суттєва динаміка відбувалась  впродовж 2011 року, зокрема сума наданих  кредитів зросла на 8,83% або 66655 тис. грн. Хоча в аналізованому періоді  темпи росту кредитних вкладень були суттєвими, процентні ставки мали мізерну динаміку до зменшення.

У розрізі довгострокових та короткострокових кредитів спостерігалася аналогічна ситуація. Так, впродовж 2008 року сума наданих довгострокових кредитів збільшилася на 73,89% або 215752 млн. грн., а короткострокових 47,12% або 91124, а  унаслідок фінансово-банківської  кризи зменшилися 2008-2009 років довгострокові кредити на 13% або 65937 млн. грн., а короткострокові кредити збільшилися на 7,4% або 21041.

Отже, можна сказати, що у 2007-2008 роки значно зростав обсяг  наданих кредитів. Впродовж 2009-2011 років  відбувався відтік депозитів та інших  ресурсів із банківських установ  та суттєве зростання запозичень держави через випуск ОВДП, що найбільше  обмежувало обсяги кредитування реального  сектору економіки. В 2011 році обсяги кредитування починають зростати у  незначній мірі, що зумовлено зростанням довіри до банківських установ та стабілізації їх ресурсної бази, уповільнення темпів інфляції тощо.

Для того, щоб покращити  розвиток кредитної діяльності банків в Україні необхідно стабілізувати  макроекономічні показники розвитку економіки та фінансового сектору, зокрема: розробити механізми стимулювання вкладень банками ресурсів у довготермінові інвестиційні проекти, в тому числі  через механізм формування резервів за кредитними операціями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Значення міжнародного кредиту для України

 

Міжнародний кредит займає велике місце в розвитку держави. Міжнародний кредит проявляється у різних формах, кожна з яких має свої особливості. Він є формою позичкового капіталу. Коли капітал передається у тимчасове користування на основі поворотності, строковості і платності. Учасниками міжнародних кредитних відносин є банки, підприємства, уряди, міжнародні і регіональні організації. Попит і пропозиція позичкового капіталу визначає рівень позичкового відсотка.

 

України також бере активну  участь у процесі міжнародного запозичення, вона співпрацює з міжнародними валютними  організаціями, такі як МВФ, СБ МБРР. Але  всьому треба знати межу, оскільки, розміри державного боргу вже  досягли критичного значення, перевищення  якого може привести до того, що країна буде хронічним боржником. І на подальшій  співпраці можна буде „поставити хрест”.

 

Як все у світі, міжнародний кредит має як негативні так і позитивні якості.

Негативні сторони міжнародного кредиту:

 

1. поглиблює і загострює диспропорцію в економіці;

2. сприяє перевиробництву товарів, перерозподіляє позиковий капітал між країнами і сприяє стрибкоподібному розвитку виробництва в періоди підйому та періодичним його спадам;

3.посилює диспропорції суспільного відтворення, полегшує розвиток найприбутковіших галузей і затримує розвиток галузей, у які не залучається іноземний капітал;

4. є важелем спекуляції, чинником загострення економічних, валютних криз;

5. сприяє проведенню політики кредитної дискримінації та блокади.

 

Але є і  позитивні сторони міжнародного кредиту, такі як:

 

1. стимулює зовнішню торгівлю, створює додатковий попит на ринку;

2. створює сприятливі умови для іноземних приватних інвестицій;

3. використовується у створенні інфраструктури, необхідної для функціонування підприємств, зокрема — іноземних і змішаних;

4. використовується для вилучення прибутку з країн-позичальників, посилюючи позиції фінансового капіталу;

5. сприяє створенню і закріпленню в країнах-боржниках вигідних для іноземних монополій економічного й політичного режимів.

 

Можна зробити висновок, що незважаючи на негативні сторони, міжнародний кредит дасть можливість українським підприємствам бути більш конкурентоспроможними на міжнародному ринку. Тобто, буде відігравати  значну роль в підтримці національного  виробника.

 

Отже, на сучасному етапі  розвитку України все більш перспективним, для товаровиробників нашої країни, становиться залучення міжнародних  кредитів. Це є запорукою стрімкого  розвитку підприємств, що дає можливість нашій країни інтегруватись у  світове господарство.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Підсумовуючи вище сказане, можна сказати, що міжнародний кредит займає велике місце в розвитку держави. Міжнародний кредит проявляється у  різних формах, кожна з яких має  свої особливості. Він є формою позичкового  капіталу. Коли капітал передається  у тимчасове користування на основі поворотності, строковості і платності. Учасниками міжнародних кредитних  відносин є банки, підприємства, уряди, міжнародні і регіональні організації. Попит і пропозиція позичкового  капіталу визначає рівень позичкового  відсотка.

 

України також бере активну  участь у процесі міжнародного запозичення, вона співпрацює з міжнародними валютними  організаціями, такі як МВФ, СБ МБРР. Але  всьому треба знати межу, оскільки, розміри державного боргу вже досягли критичного значення, перевищення якого може привести до того, що країна буде хронічним боржником. І на подальшій співпраці можна буде „ поставити хрест”.

 

Як все у світі, міжнародний  кредит має як негативні так і  позитивні якості.

 

Негативні сторони міжнародного кредиту:

 

1. поглиблює і загострює  диспропорцію в економіці;

2. сприяє перевиробництву  товарів, перерозподіляє позиковий  капітал між країнами і сприяє  стрибкоподібному розвитку виробництва  в періоди підйому та періодичним його спадам;

3. посилює диспропорції  суспільного відтворення, полегшує  розвиток найприбутковіших галузей  і затримує розвиток галузей,  у які не залучається іноземний капітал;

4. є важелем спекуляції, чинником загострення економічних, валютних криз;

5. сприяє проведенню політики  кредитної дискримінації та блокади.

 

Але є і позитивні сторони міжнародного кредиту, такі як:

 

1. стимулює зовнішню торгівлю, створює додатковий попит на ринку;

2. створює сприятливі  умови для іноземних приватних інвестицій;

3. використовується у  створенні інфраструктури, необхідної  для функціонування підприємств,  зокрема — іноземних і змішаних

4. використовується для  вилучення прибутку з країн-позичальників,  посилюючи позиції фінансового капіталу;

5. сприяє створенню і  закріпленню в країнах-боржниках  вигідних для іноземних монополій  економічного й політичного режимів.

 

Можна зробити висновок, що незважаючи на негативні сторони, міжнародний кредит дасть можливість українським підприємствам бути більш конкурентоспроможними на міжнародному ринку. Тобто, буде відігравати  значну роль в підтримці національного  виробника.

 

Отже, на сучасному етапі  розвитку України все більш перспективним, для товаровиробників нашої країни, становиться залучення міжнародних  кредитів. Це є запорукою стрімкого  розвитку підприємств, що дає можливість нашій країни інтегруватись у  світове господарство.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

1. Олег Соскін «Проблеми надання міжнародного кредиту»
2. Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні економічні відносини / А.С. Філіпенко, С.Я. Боринець, В.А. Вергун та ін. — К.: Либідь,(гл. 10: Міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини).
3. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»
4. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”
5. Закон України «Про лізинг»
6. 1.  Поручник А. М. Міжнародна економіка [Текст] : навч.-метод. посіб.
7. /А. М. Поручник, Я. М. Столярчук, О. Д. Павловська. -  К. : КНЕУ, 2005. –156с.
8. 2.  Руденко Л.  В.  Міжнародні  кредитно-розрахункові       та  валютні

операції  [Текст]: підручник / Л. В. Руденко. − К.: Центр учбової  літератури, 

2007. – 632 с. − ISBN 978-966-364-537-7.

9. 3.  Філіпенко А. С. Міжнародні валютно-кредитні відносини [Текст]: 

Підручник / А. С. Філіпенко, В. І. Мазуренко, В. Д. Сікора та ін.; за ред. 

А. С.  Філіпенка. − К.: Либідь, 1997. − 208 с. − ISBN: 966-06-0022-4.

10. 4.  Оспіщев В. І. Міжнародні фінанси [Текст]: навчальний посібник /