Міжнародні кредитні відносини

 

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торгівельно-економічний університет

Кафедра економічної  теорії та конкурентної політики

 

Отримано

Реєстраційний номер №_____________

Від «____»__________________2012р.

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «Політична економія», «Мікроекономіка»

 та «Макроекономіка»

 

 

на тему № 163 «Міжнародні кредитні відносини»

 

 

 

 

Виконала

Студентка ІІІІ курсу, групи 4-С

 

Павученко Наталія Василівна

 

Науковий керівник

 

Шевчук Оксана Василівна

 

Результат перевірки

_______________________

 

 

 

Київ 2012

Зміст

 

Вступ

1. Поняття "міжнародний  кредит" його форми та функції  .

2.Умови і регулювання міжнародних кредитних відносин.

3. Аналіз міжнародних  кредитів України в умовах  глобалізації.

4. Значення міжнародного  кредиту для України.  

Висновки  

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

     Міжнародний ринок позичкового капіталу грає багато позитивних ролей. Насамперед міжнародний кредит сприяє прискоренню розвитку виробництва країн-кредиторів. Для них він став важливим інструментом, який забезпечує вихід національного виробництва за рамки платоспроможного попиту населення і підприємств своєї країни. В країнах-імпортерах за рахунок кредиту розширюються існуючі підприємства і будуються нові промислові, транспортні та інші об’єкти. В наш час, дякуючи функціонуванню світового ринку позичкових капіталів, можливо спорудити нові підприємства в будь-яких віддалених куточках планети.

   Міжнародний кредит став потужним чинником розширення світової торгівлі. Особливо велике його значення при реалізації товарів, які мають тривалий цикл виготовлення, споживання і високу вартість. Це стосується, насамперед, машин і обладнання. Експортери цих товарів дуже часто пов’язують надання міжнародних кредитів з вимогою використовувати їх на закупівлю товарів в країн-кредиторів. Існування світового ринку позичкових капіталів породжує додатковий попит на машини і обладнання з боку країн-позичальників. Не маючи в даний момент достатньої кількості власних ресурсів, вони за рахунок міжнародного кредиту можуть придбати необхідні їм машини та обладнання.

    Відомо також, що міжнародний кредит забезпечує безперебійність міжнародних валютних і розрахункових операцій, які обслуговують зовнішньоекономічні зв’язки. Тим самим він допомагає підтримувати в рівноважному стані платіжні баланси країн за рахунок надходження іноземних капіталів при дефіциті власних коштів. На кінець, суттєве позитивне значення міжнародного кредиту полягає в тому, що, шляхом сприяння розвитку міжнародного виробництва і обміну, він прискорює процес інтернаціоналізації виробництва й обміну. Дякуючи міжнародному кредиту, укріплюються зовнішньоекономічні зв’язки більшості країн світу.

   Разом з позитивними підсумками, розвиток міжнародного кредиту супроводжується і деякими негативними наслідками. По-перше, кредит поглиблює диспропорції, які вже є в економіці країн, куди він спрямовується. Кредит здатний сприяти нерівномірному розширенню виробництва в найбільш прибуткових галузях і поглиблювати прірву між ними та тими галузями, в які він не залучається. По-друге, міжнародний кредит служить економічною основою для викачування коштів із країн-позичальників. Ці країни втрачають значну частину доходів від перекачування процентів і дивідендів за кордон. Щорічні платежі по поверненню позик з процентами негативно впливають на зростання нагромаджень країн-імпортерів і погіршують їхній економічний стан, зокрема поглиблюється неврівноваженість платіжних балансів. Ще більше погіршується економічний стан країн-позичальників у тих випадках, коли отриманий ними кредит використовується неефективно чи взагалі використовується не за призначенням.

    Основними кредиторами  на сучасному етапі є міжнародні  і регіональні валютно-фінансові  організації. До них належать  Європейський банк реконструкції  та розвитку, який здійснює програму мікрокредитування в Україні для малих і середніх приватних підприємств.

    В умовах глобального  економічного і фінансового спаду,  обмежених внутрішніх можливостей,  що характеризують перехідну  українську економіку, однією  з дієвих форм державної підтримки  національного товаровиробника  є залучення середньо-(1-5р) і довгострокових (5-7р) фінансових ресурсів у межах міжнародних договорів для забезпечення економічного розвитку України. Тому дослідження даної теми є актуальним.

   Завдання роботи: визначити сутність та форми  міжнародного кредитування;        Предмет дослідження: міжнародні  економічні відносини; Об’єкт  дослідження: іноземні кредити  в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття "міжнародний кредит" його форми та функції

Міжнародний кредит – це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають суб’єкти різних країн. Суб’єктами цих відносин виступають приватні фірми, комерційні банки, кредитні організації, не фінансові заклади, держави та державні органи, а також регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути.

 

До базових  функцій міжнародного кредиту можна  віднести:

 

• перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного виробництва;

 

• економію затрат обігу  у сфері міжнародних розрахунків;

 

• прискорення концентрації і централізації капіталу;

 

• обслуговування міжнародного товарообігу;

 

• прискорення науково-технічного прогресу.

 

Через виконання взаємозв'язаних функцій міжнародний кредит відіграє певну роль у розвитку світового  виробництва, яка може бути і позитивною, і негативною.

 

Позитивна роль міжнародного кредиту у процесі відтворення полягає в тому, що він: стимулює зовнішньоекономічну діяльність країни; створює сприятливі умови для зарубіжних приватних інвестицій; забезпечує безперервність міжнародних розрахункових та валютних операцій; підвищує економічну ефективність зовнішньої торгівлі та інших видів зовнішньоекономічної діяльності.

 

Негативна роль міжнародного кредиту у процесі відтворення полягає в тому, що він: загострює суперечності ринкової економіки; використовується для переказування прибутків із країн-позичальників, посилюючи позиції країн-кредиторів; сприяє створенню та зміцненню в країнах-боржниках вигідних для країн-кредиторів економічних і політичних режимів; виступає джерелом фінансування війн; використовується для проведення кредитної дискримінації та кредитної блокади.

     Міжнародний кредит має різні форми, які можна класифікувати за кількома головними ознаками, що характеризують окремі сторони кредитних відносин, які наведено у Таблиці 1.1.

 

 

Таблиця 1.1.

Форми міжнародного кредиту

 

Критерії	Види
за формою кредитування:	• товарні кредити —  міжнародні кредити, що надаються експортерами своїм покупцям у товарній формі  з умовою майбутнього покриття платежем у грошовій чи іншій товарній формі; • валютні (грошові) кредити  — кредити, надані у грошовій формі: у національній або іноземній  валюті;
за цільовим призначенням:	• зв'язані кредити —  надаються на конкретні цілі, обумовлені в кредитній угоді: • комерційні — для закупівлі  певних видів товарів і послуг; • інвестиційні — для  будівництва конкретних об'єктів, погашення  заборгованості, придбання цінних паперів; • проміжні — для змішаних форм вивезення капіталів, товарів  і послуг, наприклад у вигляді  виконання підрядних робіт; • незв'язані, або фінансові, кредити — це кредити, які не мають  цільового призначення і можуть використовуватися позичальниками на будь-які цілі;
за загальними джерелами:	• внутрішні кредити —  це кредити, що надаються національними  суб'єктами для здійснення зовнішньоекономічної діяльності іншим національним суб'єктам; • іноземні (зовнішні) кредити  — кредити, що надаються іноземними кредиторами національним позичальникам  для здійснення зовнішньоекономічних операцій; • змішані кредити —  кредити як внутрішнього, так і  зовнішнього походження; Продовження Таблиці 1.1.
за кредиторами:	• приватні кредити —  кредити, надані приватними особами; • урядові (державні) кредити  — кредити, надані урядовими установами від імені держави; • кредити міжнародних  фінансово-кредитних організацій; • змішані кредити;
за формою забезпечення:	• забезпечені кредити  — кредити, забезпечені нерухомістю, товарами, товарними документами, цінними  паперами, золотом та іншими цінностями як заставою; • бланкові кредити —  кредити, надані під зобов'язання боржника вчасно їх погасити, документом при  цьому виступає соло-вексель з  одним підписом позичальника;
за терміном кредиту:	• надстрокові — добові, тижневі, до трьох місяців; • короткострокові —  до одного року; • середньострокові — від  одного року до п'яти років, іноді  до семи — восьми; • довгострокові — понад  десять років;
за валютою  позики:	• у валюті країни-позичальника; • у валюті країни-кредитора; • у валюті третьої країни; • у міжнародній грошовій одиниці
за технікою надання:	• готівкові кредити, коли кошти зараховуються на рахунок  боржника в його розпорядження; • акцептні кредити —  надаються у формі акцепту  тратти (переказного векселя) імпортером, переважно банком, що полегшує облік  тратти в банку; • облігаційні позики —  широко використовуються при залученні  коштів на довгостроковій основі; • синдиковані і консорціальні кредити—дають змогу позичальникові мобілізувати особливо великі суми на довгий строк, тому що кредитором виступає не один банк, а кілька - «синдикат» чи кілька десятків банків - «консорціумів»; Продовження Таблиці 1.1.
за способом погашення:	• з рівномірним погашенням; • з нерівномірним погашенням; • з одночасним погашенням; • з ануїтетним погашенням (% погашення за основним боргом).

Джерело: http://pidruchniki.ws/17780122/ekonomika/formi_mizhnarodnogo_kredituvannya

 

 

     Отже міжнародний кредит - це позичка у грошовій чи товарній формі, яку надають кредитори однієї країни позичальникам з іншої країни на термінових умовах і за умови сплати відсотків.

Можна зробити висновок що міжнародний кредит виконує багато важливих функцій: стимулює експорт товарів та послуг, створює сприятливі умови для розширення приватних іноземних інвестицій, служить важливим знаряддям одержання прибутку у вигляді процентів від країн-боржників, сприяє розвитку міждержавних господарських зв'язків та поглибленню процесів міжнародної економічної інтеграції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Умови і регулювання міжнародних кредитних відносин

 

Для міжнародного кредиту  важливо, у якій валюті він наданий, тому що нестійкість її веде до втрат  кредитора. На вибір валюти позики впливає  ряд факторів, у тому числі ступінь  її стабільності, рівень процентної ставки, практика міжнародних розрахунків (наприклад, контракти по постачаннях  нафти звичайно полягають у доларах  США), ступінь інфляції і динаміка курсу валюти й ін. Валюта платежу  може не збігатися з валютою кредиту. Регулювання міжнародного кредиту здійснюється через регіональні організації.

 

 

Сума (ліміт) кредиту - частина позичкового капіталу, що наданий у товарній чи грошовій формі позичальнику. Сума банківського кредиту (кредитна лінія) визначається кредитною чи угодою шляхом обміну телексами (при короткостроковій позичці). Кредит може надаватися у виді однієї чи декількох траншів (часткою), що розрізняються по своїх умовах.

 

Термін міжнародного кредиту залежить від ряду факторів: цільового призначення кредиту; співвідношення попиту та пропозиції аналогічних кредитів; розміру контракту; національного законодавства; традиційної практики кредитування; міждержавних угод.

 

Вартість кредиту. Розрізняються договірні і сховані елементи вартості кредиту. До основних елементів вартості кредиту відносяться суми, що боржник безпосередньо виплачує кредитору, відсотки, витрати по оформленню застави комісії. Додаткові елементи включають суми, виплачувані позичальником третім обличчям (наприклад, за гарантію).

 

"Ціна" міжнародного кредиту (як і інтернаціональна ціна виробництва) базується на процентних ставках країн - ведучих кредиторів, у першу чергу США, Японії, Німеччини.

 

Міжнародні кредитні відносини, як і валютні, служать об'єктом  не тільки ринкового, але і державного регулювання в країні. Держава  є активним учасником міжнародних  кредитних відносин, виступаючи в  ролі кредитора, донора, гаранта і позичальника.

 

 

Як свідчить світовий досвід, держава заохочує зовнішньоекономічну  діяльність підприємств за допомогою  субсидій, кредитів, податкових, митних пільг, гарантій, субсидування процентних ставок, тобто боніфікації (відшкодування банкам за рахунок держбюджету різниці між ринковими і пільговими процентними ставками по експортних кредитах).

 

 Держава, звільняючи  експортерів від сплати непрямих  і деяких прямих податків, сприяє  зниженню цін товарів, що вивозяться, підвищуючи їхню конкурентноздатність. Держава подовжує термін кредитування експортерів, полегшує і спрощує процедуру одержання кредитів.

 

 З іншої сторони  протиріччя між рівнем інтернаціоналізації  господарського життя й обмеженістю  національних форм регулювання  привело до розвитку міждержавного  регулювання міжнародного кредиту. 

Воно переслідує наступні основні 3 мети:

1) регулювання міжнародного  руху позичкового капіталу для  впливу на платіжний баланс, валютний  курс, ринки позичкових капіталів;

2) спільні міждержавні  заходи для подолання кризових  явищ;

3) узгодження кредитної  політики стосовно визначених  позичальників - в основному до  що розвиваються, а також країнам  Східної Європи, України й інших  країн колишнього СРСР.

В Україні ринкові процеси  відбуваються на фоні гострої нестачі  інвестиційних ресурсів, необхідних для розвитку економіки. Питання  гарантування прав та визначення законодавчих рамок інвестиційної діяльності повинно бути однією з пріоритетних функцій держави і суспільства. При визначенні внутрішнього інвестиційного потенціалу та засобів його використання завданням державного регулювання  фінансового ринку в будь-якій країні є не стільки впорядкування  діяльності позичальників капіталу і фінансових посередників, забезпечення стабільного розвитку і функціонування фінансового ринку в цілому, скільки  детермінація кола та пошук шляхів вирішення проблем інвесторів, захист інвесторів, перш за все, дрібних і найменш захищених.

 

Регулювання фінансового  ринку повинно передбачати встановлення правил інвестиційного процесу, обов'язкових  для всіх - і для дрібних, і для  великих інвесторів. Завдяки цьому  стає очевидним те, що є закон, який захищає кожного інвестора, і  є покарання для тих, хто його порушить. Це підтримує віру людей  у необоротність позитивних змін, без якої не може розвиватись ринкова  економіка. Що стосується великих інвесторів і емітентів цінних паперів, деякі  обмеження їх «свободи» державним контролем - лише невелика плата за стабільність, довіру і забезпечення законності в їх сфері, які дозволять забезпечити державний контроль.