Методи боротьби з тіньовою економікою з урахуванням досвіду розвинутих країн

План

Вступ

1. Детінізація економіки україни у контексті економічних реформ.
1. Пріоритети детінізації економіки.
2. Детінізація фінансових потоків.
3. Детінізація ринку праці.
4. Детінізація земельних відносин.
2. Методи боротьби з тіньовою економікою з урахуванням досвіду розвинутих країн.
3. Реальні методи боротьби з тіньовою економікою.

Висновки

Список літератури

Вступ

Поширення в Україні такого соціально-економічного явища, як тіньова  економіка, а також зростання  обсягів продукції та фінансових ресурсів, які обертаються в цій  сфері, призводять до підвищення рівня  неконтрольованого державою сектора  економіки та становлять суттєві  перешкоди із забезпечення стійкого розвитку економіки в країні. За останні вісім років обсяг тіньової економіки збільшився на 5% від ВВП, що призводить до занепаду економічної діяльності країни та простою економіки в цілому. До проблем тіньової економіки в України неодноразово зверталися провідні вітчизняні вчені-економісти. Так, наприклад, В. Базилевич, І. Мазур намагалися оцінити масштаби тіньової економіки; В. Предборський вивчав механізми функціонування сучасної транснаціональної тіньової економіки: О. Черевко, Є. Романів, крім дослідження розвитку тіньової економічної діяльності, розробили комплекс заходів запобіжного характеру, спрямованих на зниження її рівня, тощо. Однак названі науковці більше оперують теоретичними поняттями, недостатньо уваги приділяється вивченню методів боротьби з тіньовою економікою у країнах світу (США, Польща, Франція, Німеччина та інші), які досягли успіху в боротьбі з розширенням тіньового сектора економіки. Сфера тіньового сектора України потребує детального аналізу та нових активних наукових пошуків методів його скорочення в умовах кризи, постає необхідність вивчення досвіду країн світу у боротьбі з тіньовим сектором економіки та використання його в розробці рекомендацій щодо шляхів зменшення обсягів тіньової економіки в Україні.

1. Детінізація економіки україни у контексті економічних реформ.
1. Пріоритети детінізації економіки.

Зниження частки тіньової економіки до 2014 р. на 30 % порівняно  з рівнем 2010 р. встановлено індикатором успіху реформування податкової системи згідно з Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки. Крім того, зниження рівня тінізації є передумовою досягнення цілей та ефективності передбачених програмою заходів з реформування економіки та соціальної сфери майже за усіма напрямами. Масштаби тінізації економічних відносин продовжують залишатися наближеними до критичного рівня, який за оцінками експертів сягає 40 %, що створює умови для слабкої дієвості важелів регулювання економіки.

Збереження високого рівня  тінізації фінансових потоків загрожує досягненню цілей стабілізації державного бюджету та знижує потенціал реформування фінансової системи. Недостатня надійність вітчизняного фондового ринку та страхових інститутів, спричинені їх інтегрованістю у тіньову економіку, є ризиком для запровадження II рівня пенсійної системи та переходу на страхову модель охорони здоров'я. Спотворення механізмів конкуренції внаслідок критичних масштабів тінізації діяльності економічних суб’єктів та недостатня надійність вітчизняного фондового ринку негативно позначатимуться на результативності реформ з покращення бізнес-клімату та залученні інвестицій.

Неформальна зайнятість та тінізація заробітних плат є ризиком  стабілізації державного бюджету та досягнення цілей реформування системи пенсійного страхування. Існуючий масштаб тінізації ринку праці та наявність налагоджених механізмів легкого виведення в «тінь» заробітних плат негативно позначається на розмірах страхових внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування, а також обсягах надходжень до бюджету податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість. За таких умов навіть незначні коливання економічної кон’юнктури можуть призводити до збільшення масштабів «виведення» заробітних плат в «тінь», що матиме дестабілізуючий вплив на систему державних фінансів та солідарну пенсійну систему. Крім того, тінізація заробітних плат загрожує стримуванням нагромадження коштів накопичувальної системи та розвитку її інвестиційного потенціалу.

Тінізація земельних відносин перешкоджає формуванню ефективних механізмів управління ринком землі у контексті земельної реформи. Реалізація земельної реформи без належного забезпечення інвентаризації, обліку, оцінки та контролю використання земель сприятиме подальшій тінізації ринку землі та створюватиме умови для легалізації

правопорушень. Зволікання з реформуванням ринку землі  призводить до низки негативних наслідків – стихійність процесів концентрації землі, незаконне захоплення земель і зміна їх цільового призначення, істотний обсяг перепрофілювання сільськогосподарських угідь та їх стихійна забудова, стихійний розвиток процесів оренди та купівлі-продажу землі шляхом непрозорої чи незаконної консолідації великих площ земель у руках окремих юридичних і фізичних осіб; надмірне виснаження земельних ресурсів; нераціональна структура виробництва, порушення науково обґрунтованих систем ведення сільського господарства, монокультуризації землеробства, деградації сільгоспугідь.

Таким чином, зважаючи на зазначені  ризики для реалізації реформ, пріоритетами детінізаці економіки у контексті реалізації Програми економічних реформ є:

• детінізація фінансових потоків;
• легалізація ринку праці;
• детінізація земельних відносин.

1.2. Детінізація фінансових потоків.

Певні кроки у напрямі  детінізації фінансових потоків  вже зроблено. Податковим кодексом, який був прийнятий на виконання Програми економічних реформ на 2010-2014 роки, передбачено перехід до загальної системи оподаткування прибутку страховиків. Це сприятиме зменшенню масштабів «схемного» страхування через значне здорожчання зазначених схем, що зробить невигідним їх використання для мінімізації оподаткування низкою підприємств.

Комісією з цінних паперів  та фондового ринку затверджено  програму попередження фактів випуску та організації обігу цінних паперів, які можуть використовуватись для непродуктивного відпливу капіталів, ухилення від оподаткування та легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. В рамках реалізації цієї програми визначено ознаки фіктивності цінних паперів та деривативів, до яких належать відсутність емітента за місцезнаходженням, нерозкриття регулярної інформації відповідно до законодавства, відсутність чистих доходів, переважна частка фінансових інвестицій або дебіторської заборгованості у структурі активів емітента, випадки, коли кількість працівників емітента менша за двох осіб та середньомісячні витрати емітента на оплату праці менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати, відсутність бухгалтера або бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером. Це дозволило здійснювати моніторинг зазначених емітентів, осіб, пов’язаних з випуском та обігом фіктивних цінних паперів, і учасників фондового ринку, які здійснюють операції з ними, а також зупиняти обіг та скасовувати реєстрацію цінних паперів з ознаками фіктивності. Як наслідок, кількість «технічних» цінних паперів на фондовому ринку має зменшитися.

Разом з тим, реалізація зазначених заходів є недостатньою для ліквідації схем мінімізації оподаткування, виведення ліквідних активів з компаній та грошових коштів за межі країни з використанням «технічних» цінних паперів. Для зменшення обсягів емісії та обігу «технічних» цінних паперів необхідно вжити такі заходи щодо обмеженняможливостей викор истання «технічних» акцій та посилення державного контролю за обігом векселів:

1) запровадження єдиного  державного реєстру виданих векселів  та забезпечення доступу до нього державних органів, у тому числі Державної податкової служби, Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг, Державної служби фінансового моніторингу тощо. Такий реєстр дозволить зазначеним державним органам здійснювати моніторинг обігу векселів та оперативно запобігати видачі та використанню фіктивних векселів суб’єктами господарювання. Оскільки, відповідно до чинного законодавства, кожен векселедавець зобов’язаний вести реєстр виданих векселів, єдиний державний реєстр виданих векселів можна сформувати на базі інформації, яка міститься у реєстрах векселедавців. До цієї інформації належать вид, номер, дата та місце складання векселя, його номінальна сума, місце та строк платежу за ним, дані щодо векселедавця, платника та першого векселедержателя, відмітка про стан платежу та П.І.Б. особи, що підписала вексель;

2) вивчення правомірності  та доцільності здійснення операцій  з купівлі-продажу векселів страховиками. Зважаючи на значні обсяги операцій з векселями у страхових компаній та практику використання їх у тіньових схемах, Державна податкова служба спільно з Державною комісією з регулювання ринку фінансових послуг мають опрацювати питання наявності у страховиків підстав для проведення операцій з купівлі-продажу векселів та його законодавчого врегулювання з урахуванням загроз та ризиків використання векселів у тіньових схемах;

3) доповнення вимог щодо  формування статутного капіталу  компаній, для яких мінімальний обсяг статутного капіталу та сума, яка має бути сплачена в грошовій формі, встановлюються на законодавчому рівні, вимогами щодо складу активів. У тому числі, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг мають розглянути доцільність встановлення на законодавчому рівні вимог щодо складу активів торговців та страховиків з метою унеможливлення виведення ліквідних активів з компаній після їх внесення у статутний фонд з використанням «технічних» цінних паперів;

4) внести зміни до законодавчих  актів щодо підвищення вимог  до емітентів цінних паперів, зокрема щодо

• зниження максимального обсягу випуску облігацій підприємств;
• надання повноважень ДКЦПФР щодо встановлення ознак фіктивності емітентів цінних паперів, зупинення обігу цінних паперів і похідних цінних паперів (деривативів) емітента, що відповідає ознакам фіктивності, перевірки достовірності даних, наданих емітентом при реєстрації проспекту емісії;
• надання права ДКЦПФР вимагати проведення додаткової аудиторської перевірки та незалежної оцінки майна, отримання додаткової рейтингової оцінки емітента у випадках, коли виникають сумніви у достовірності даних емітента, які містяться у документах, наданих для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів.

1.3. Детінізація ринку праці.

Легалізація зайнятості та детінізація заробітних плат є передумовами стабілізації Державного бюджету та досягнення цілей реформування системи пенсійного страхування, передбачених Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки. Існуючий масштаб тінізації ринку праці та наявність налагоджених механізмів легкого виведення в тінь заробітних плат негативно позначається на розмірах внесків працюючих до Пенсійного фонду (ПФУ) та фондів соціального страхування (ФСС), а також доходах бюджету від податку з доходів фізичних осіб. Крім того, додана вартість, яка формується на підприємствах, що сплачують нелегальну заробітну плату, штучно занижується, що негативно впливає на обсяг надходжень до бюджету від ПДВ За таких умов, навіть незначні коливання економічної кон’юнктури можуть призводити до збільшення масштабів «виведення» заробітних плат в «тінь», що справлятиме дестабілізуючий вплив на систему державних фінансів та солідарну пенсійну систему, а також стримуватиме нагромадження коштів накопичувальної системи.

Соціальна незахищеність  та неможливість реалізації соціальних гарантій нелегально працюючими або  тими, хто частково отримує тіньову  заробітну плату, призводить до зростання  рівня бідності в країні. Маніпуляції  з розміром офіційних доходів  дозволяють нелегально працюючим та легально працюючим з низькою  офіційною заробітною платою необґрунтовано отримувати від держави соціальну  підтримку, що може негативно позначитися  на результативності вирішення завдань  реформи системи соціальної підтримки.

Основним принципом реалізації заходів з детінізації заробітних плат має стати непогіршення умов ведення бізнесу та оплати праці  сумлінних платників податків.

Серед основних напрямів детінізації  оплати праці, які зараз широко дискутуються, слід виділити: зменшення навантаження на оплату праці податками та страховими внесками, посилення зв’язку між  фактично сплаченими страховими внесками та розміром пенсійного забезпечення, перерозподіл розмірів страхових внесків  між працюючим та роботодавцем, посилення  відповідальності за ухилення від сплати податків та страхових внесків, покращенням  адміністрування податків, запровадження  індикативних заробітних плат, підвищенням  якості соціальних послуг.

1. Перерозподіл  обсягів страхових внесків між  працівником та роботодавцем.

З одного боку, досвід розвинутих країн свідчить, що розмір страхових  внесків, які сплачує роботодавець, зазвичай є меншим, ніж внесок працюючого. Тому прихильники цього заходу наголошують  на необхідності перерозподілу внесків. Разом з тим, наявність причинного зв’язку між співвідношенням  внесків роботодавця і працівника та рівнем тіньової економіки поки залишається дискусійним питанням. Опоненти цієї позиції стверджують, що такий перерозподіл не матиме значення, оскільки для працівника важливим є  розмір отримуваних коштів у формі  оплати праці, а для роботодавця  – фактична вартість трудових ресурсів. Тому, як за існуючих умов, так і в  разі перерозподілу внесків, сторони  продовжуватимуть домовлятися. Крім того, опоненти стверджують, що реалізація цього  заходу призведе до зменшення розміру  «чистої» заробітної плати.

На нашу думку, значна кількість  працюючих, які частково або повністю отримують заробітну плату «у конвертах», не мають вибору. За існуючих умов економічна зацікавленість роботодавців у таких схемах оплати праці є  значно вищою, ніж у працюючих. Економічні втрати працюючого від такої схеми  полягають у відсутності гарантій пенсійного та соціального забезпечення. Проте, економічні втрати роботодавця  від застосування тіньових схем оплати праці є незначними (наприклад, вони пов’язані з можливими витратами  на «вирішення» питань з контролюючими  органами, неможливістю компенсації  шкоди, заподіяної роботодавцю такими працівниками).