Механізм встановлення ринкової рівноваги

Пропозиція характеризує можливість і бажання продавця (виробника) пропонувати свої товари для реалізації її на ринку за певними цінами. Таке визначення змальовує пропозицію і відображає її суть з якісного боку. У кількісному плані пропозиція характеризується своєю величиною та об'ємом. Об'єм, величина пропозиції — це кількість продукту (товару, послуг), яка продавець (виробник) бажає, може і здатний у відповідності з наявністю або продуктивними можливостями запропонувати для продажу на ринку протягом деякого періоду часу за певної ціни[6].

   Як і об'єм попиту, величина пропозиції залежить  не тільки від ціни, але і від ряду нецінових чинників, включаючи виробничі можливості, стан технології, ресурсне забезпечення, рівень цін на інші товари, інфляційні очікування.

   Закон пропозиції  — при інших незмінних чинниках  величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар. Зростання величини пропозиції товару при збільшенні його ціни обумовлене в загальному випадку тією обставиною, що при незмінних витратах, витрати виробництва одиниці товару із збільшенням ціни росте прибуток і виробникові (продавцеві) стає вигідним продати більше товару.

Реальна картина на ринку  складніше за цю просту схему, але  виражена у ній тенденція має місце[1].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

РИНКОВА РІВНОВАГА

 

2.1 Рівноважна ціна та  рівноважний обсяг

Ринкова економіка в умовах вільної конкуренції, постійної  зміни цін, регулювання економічних  процесів на основі зміни співвідношення попиту і пропозиції здатна уникнути хаотичного розвитку і досягти загальної  рівноваги. Хоча в ринковій економіці  можливі певні прорахунки, але  ціна на кожний товар встановлюється на основі рівноваги між попитом  і пропозицією (). Лінія 0Р відображує рух ціни, лінія 0Q—рух обсягу товарної продукції, крива D — попит, крива S —  пропозицію. Рр — це рівноважна ціна, a Qg — обсяг продукції, що реалізується за рівноважними цінами.

У кожний конкретний момент виникає  певна рівновага між попитом  і пропозицією. І ця рівновага  досить ефективна.

 У разі встановлення  такої рівноваги випуск продукції  досягає економічно доцільного  рівня. В результаті, як дотепно  зауважує П. Самуельсон, «людям, які  люблять яблука, ніхто не пропонує  апельсини, і навпаки».

 Відомий французький  економіст Л. Вальрас довів,  що в умовах ринкової економіки  є можливість встановлення рівноважної  ціни (або ціни рівноваги).

 Рівноважна ціна —  це така ціна на конкурентному ринку, за якої попит дорівнює пропозиції, відсутні товарний дефіцит і надлишок товарів і послуг[8].

 Така ціна не впливає  на зміну обсягів виробництва.  Рівновага досягається в результаті  діяльності всіх учасників ринку  і сприяє забезпеченню максимально  високого рівня задоволення потреб.

Рівноважна ціна та рівноважний  обсяг мають місце на рівні, де кількість товару, яку виробники можуть і бажають поставляти, дорівнює обсягу товару, яку покупці можуть і хочуть купувати[7].

2.2 Механізми встановлення  ринкової рівноваги

Ринковий механізм – це тенденція ціни на вільному ринку  змінюватись доти, доки ринок не досягне рівноваги. У точці рівноваги  відсутні як дефіцит, так і надлишок товарів, отже, зникають чинники, які  спричиняють зміну ціни. Ринок  не завжди перебуває в стані рівноваги, але завжди існує тенденція до вирівнювання обсягів попиту і пропонування.

Існує декілька моделей механізму  встановлення ринкової рівноваги, які  базуються на різних припущеннях, а  саме: модель «невидимої руки», павутиноподібна  модель, модель аукціоніста (але остання  є моделлю встановлення рівноваги  з втручанням держави). Механізм встановлення ринкової рівноваги в моделі «невидимої руки» ґрунтується на припущеннях  миттєвої реакції цін на ринкову  ситуацію та конкурентної поведінки  учасників обміну.

Якщо ціна відхиляється вгору  від рівноважної, з’являється надлишок товарів у продавців (Qs1>Qd1), загострення  конкуренції змушує їх знижувати  рівень ціни до рівноважного, а якщо ціна опустилась нижче за рівноважну, то виникає дефіцит товарів (Qd2>Qs2), і, користуючись конкуренцією серед  покупців, продавці піднімають ціну. Отже, зміна ціни повертає ринок до попередньої  рівноваги. Точка рівноваги є  стійкою, а коливання ціни відіграє роль механізму саморегулювання  ринкової системи[9].

 Павутиноподібна модель  є динамічною моделлю механізму  встановлення ринкової рівноваги.  Модель одержала назву завдяки  графічному зображенню процесів  пристосування, що нагадує павутиння.  Ціна і обсяги на ринку коливаються  від періоду до періоду і  зрештою досягають рівноважного  значення. Суть моделі полягає  в тому, що виробники визначають  заздалегідь обсяги пропонування.

 Ринковий механізм  є само регульованим, самодостатнім.  Відновлення ринкової рівноваги  відбувається автоматично, без  будь-якого зовнішнього для системи  втручання. Разом з тим, в  реальному житті у функціонування  ринкового механізму іноді втручається  держава або інші інституції.

Адам Сміт зі своєю визначною  книгою ”Багатство народів” (1776) був гордий своїм пізнанням порядку в економічній системі. Він проголосив принцип “невидимої руки”, який твердить, що кожною особою в її егоїстичному переслідуванні тільки своєї власної вигоди керує якась невидима рука, мета якої – досягти найбільшої вигоди для всіх. Сміт побачив гармонію між приватним і суспільним інтересами. За його підходом до економіки будь-яке державне втручання у вільну конкуренцію майже завжди шкідливе[10].

 Доктрина “невидимої  руки” Сміта пояснює, чому  результат діяльності ринкового  механізму є таким впорядкованим.  Його погляд на силу, що управляє  ринковим механізмом, надихає сучасних  економістів – і прихильників, і критиків капіталізму. Після  більш як двох століть досвіду  і міркувань ми тепер усвідомлюємо  розмах і реалістичні обмеження  цієї доктрини. Ми знаємо, що інколи  ринок дозволяє спади, мають  місце “невдачі” ринку, і що  ринки не завжди ведуть до  найефективніших результатів. Важливі  невдачі ринку - це недосконала  конкуренція і збитки від, наприклад,  забруднення навколишнього середовища. Давайте з’ясуємо ту вирішальну  роль, яку відіграє конкуренція  в ринковій економіці.

 Досконала конкуренція.  Сміт сам визнавав, що достоїнства  ринкового механізму проявляються  повністю лише тоді, коли присутня  система стримувань і противаг  досконалої конкуренції. Що розуміється  під досконалою конкуренцією? Це  спеціальний термін, який відповідає  ринку, на якому жодна з фірм  чи жоден із споживачів не  є достатньо могутніми, щоб  впливати на ринкову ціну. Наприклад,  ринок пшениці є досконало  конкурентний, оскільки навіть найбільше  сільськогосподарське підприємство  дає тільки мізерну частку  світового збору пшениці і  не може суттєво впливати на  ціну пшениці.

 Доктрина невидимої  руки прийнята для економіки,  в якій всі ринки досконало  конкурентні. За таких умов  ринку генеруватимуть ефективний  розподіл ресурсів, так що економіка  перебуватиме на межі виробничих  можливостей. Коли всі галузі  є об’єктами стримувань і противаг  досконалої конкуренції, ринки можуть забезпечити ефективну товарну номенклатуру за найефективніших технологій та використання мінімальної кількості ресурсів.

 З іншого боку, коли  телефонна компанія чи трудова  спілка достатньо могутня, щоб  впливати на ціну телефонної  послуги чи праці, встановлюється  певний рівень недосконалої конкуренції.

 Коли виникає недосконала  конкуренція, то суспільство рухається  всередину від МВМ. Це може  статися,наприклад, коли єдиний  продавець або монополіст підносить  до небес ціну товару з метою  отримання додаткових прибутків.  Виробництво цього товару зменшується  порівняно з найефективнішим  рівнем, а через це терпить  ефективність економіки. Коли  мало продавців, існує недостатньо  стримувань для того, щоб забезпечити  визначення цін витратами виробництва.  І за такої ситуації магічна  сила невидимої руки ринків  може зникнути.

 Таким чином, Адам  Сміт відкрив цікаву властивість  конкурентної ринкової економіки.  За досконалої конкуренції, без  невдач ринку, ринки витискають  з доступних ресурсів настільки  багато корисних товарів і  послуг,наскільки це можливо.  Проте коли сили монополії,  або збитки від забруднення  навколишнього середовища, або подібні  невдачі ринку стають надто  поширеними, ці чудові властивості  невидимої руки можуть зійти  нанівець.

  Проте не завжди  ринок працює ідеально. Радше  ринкова економіка терпить від  сили монополії і забруднення  навколишнього середовища, що разом  з інфляцією, безробіттям та  розподілом доходів в економіці  “laissez faire” не рідко вважається  несправедливим.

 У відповідь на ці  дефекти ринкового механізму  країни запроваджують видиму  руку уряду поруч з невидимою  рукою ринку. Уряди замінюють  ринки через власність на певні  підприємства й управління ними (такими, як оборонні); уряди регулюють  діяльність певних підприємств  (таких, як телефонні компанії); уряди витрачають гроші на  космічні дослідження і наукові  розробки; уряди оподатковують своїх  громадян і перерозподіляють  доходи на користь бідних; уряди використовують фіскальну та монетарну політику, щоб забезпечувати економічне зростання і пом’якшувати ділові цикли.

 Концепції державного  регулювання економіки завжди  визначаються методологією напрямку  і трактуванням сутності і  ролі ринкового координуючого  механізму. Менш за все засновників  і сучасних представників неокласичного  напрямку цікавлять питання соціального  розвитку, історичний аспект аналізу.  Свою задачу вони бачать у  тім, щоб досліджувати, як "економічна  людина", фірма, господарство будуть  діяти при незмінних соціальних  і довгочасно стійких умовах. Головним мотивом дії людини  вони вважають власний (іноді  підкреслюється навіть - егоїстичний)  інтерес. Економіка розглядається  як рівноважна і відносно гармонічна  система, у якій компетентний  егоїзм усіх її членів за  посередництвом вільної конкуренції  веде до найбільшого добробуту  всього суспільства (принцип "невидимої  руки"). У такому випадку усяке  втручання держави в дії ринкових  сил наносить їм величезний  збиток, утрудняючи досягнення індивідуумом, а отже, і всім суспільством  свого оптимуму (відзначимо, що мова  йде лише про умови вільної конкуренції.

 Отже, ринок - система  вільних цін, прибутків і збитків  - це той бог, до якого звернені  погляди економістів-неокласиків. "Рушієм" ринкової системи виступає капіталіст-підприємець,  від успішної, прибуткової діяльності  якого залежить процвітання всіх  інших груп населення, та й  самої держави. Неокласики - прихильники  і популяризатори традиційних  цінностей капіталістичної економіки,  з яких першість вони віддають  свободі, приватній ініціативі  і приватному підприємництву, яке  забезпечує всій системі динамізм  і ефективність.

 Украй скептично Кейнс  поставився до принципу "невидимої  руки", який сформулював А. Сміт  і який став кредом неокласиків.  Він підкреслював, що аж ніяк  не переконаний у тім, що  умови процвітання окремої економічної  людини чи фірми ідентичні  умовам процвітання всієї економіки  країни. Навпроти, між ними можуть  виникати і виникають протиріччя, розв'язання яких знаходиться  в сфері загальних умов відтворення і з необхідністю підлягає державному впливу.

 Поняття "невидимої  руки", що викликало і продовжує  викликати дискусії, для нас важливе  у сенсі його інтерпретативного  впливу на концепцію вільного  ринку для Адама Сміта. Річ  в тім, що це така невидима  рука, значення якої постає не  з самої економіки, а з культурного  середовища і традицій, в яких  виростала людина. А.Сміт, як всі  прибічники еволюційного розуміння  ринкової економіки, залишає за  останньою чинники спонтаційного  впливу, що походять не з чисто  економічних вигод, а з суспільного  життя людей як таких.

 Як свідчить історичний  розвиток, принцип "невидимої  руки", що скеровує економіку  вільного підприємництва до загальної  рівноваги, може діяти тільки  за наявності на ринку великої  кількості продавців (виробників) та покупців (споживачів), вільної  конкуренції між ними та свободи  підприємництва

 Саме тому політичне  керівництво постсоціалістичних  країн, взявши курс на відмову  від економічної системи соціалізму  та побудову замість неї економічної  системи вільного підприємництва, розробило та здійснило комплекс  заходів, спрямованих на формування  суб'єктів вільного підприємництва і вільної конкуренції.

Павутиноподібна модель ціноутворення  – це одна із класичних економіко-математичних моделей, що дозволяє досліджувати стійкість  цін та обсягів товарів на ринку, який описується традиційними кривими  попиту та пропозиції при наявності  запізнення в часі (лага) одного з  процесів. Етапи встановлення рівноважної  ціни на ній набувають форму спіралі, яка разом з лініями попиту і пропозиції нагадує павутину. Павутиноподібна  модель покликана показати як саме виробник встановлює рівноважну ціну .