Механізм встановлення ринкової рівноваги

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УРКАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

ННІ ЕКОНОМІКИ І ПРАВА

 

 

 

Кафедра економічної теорії та міжнародної економіки

 

 

 

 

МЕХАНІЗМ ВСТАНОВЛЕННЯ РИНКОВОЇ РІВНОВАГИ

 

 

 

 

 

Виконала

студентка групи 2-Т

Второва Тетяна Володимирівна 

 

Перевірила

кандидат економічних  наук, доцент

Прощаликіна Аліна Миколаївна

 

 

 

Черкаси - 2012

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………………..3РОЗДІЛ 1 РИНКОВИЙ МЕХАНІЗМ

1.1 Сутність та структура ринку……………………………………………..5

1.2 Ринковий попит та ринкова пропозиція…………………………………8

РОЗДІЛ 2 РИНКОВА РІВНОВАГА

2.1 Рівноважна ціна та рівноважний обсяг………………………………...11

2.2 Механізми встановлення ринкової рівноваги………………………….12

РОЗДІЛ 3 РОЗВИТОК РИНКУ ТА ЙОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ В УКРАЇНІ

3.1 Розвиток ринку………….……………………………………………….19

3.2 Особливості функціонування ринку в Україні………………………...20

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..22

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ...…………………...23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Всі мікроекономічні суб’єкти взаємодіють через ринок.

Ринок – це механізм, завдяки  якому відбувається реалізація господарських  рішень основних мікроекономічних суб’єктів  та їх оптимізація.

Ринок характеризують такі основні змінні: попит, пропозиція, ціна. Споживачі на ринку виступають як покупці, їх поведінку описує категорія «попит». Фірми виступають як продавці товарів і послуг, їх поведінку описує категорія «пропозиція». З огляду на це, дана тема дослідження є досить актуальною, оскільки показує механізм встановлення рівноваги між двома складовими ринку.

Ринкова ціна є результатом  взаємодії продавців і покупців. З одного боку, ціна виступає як складна  функція попиту і пропонування, а  з іншого – вона сама впливає  на величину попиту і пропозиції, які виступають як функції ціни. Всі змінні тісно пов’язані між собою і взаємно впливають одна на одну, формуючи ринковий механізм саморегулювання.

Мета роботи полягає в тому, щоб шляхом комплексного аналізу визначити механізми встановлення ринкової рівноваги. 

Для досягнення поставленої  мети потрібно реалізувати наступні завдання:

• дослідити основні змінні ринку;
• визначити  механізми встановлення ринкової рівноваги.

 Цю тему досліджувало  багато вчених, таких, як А.  Маршалл, Л. Вальрас. Рівновагу  Л. Вальрас характеризував як  «стан, за якого ефективний попит і пропозиція виробничих послуг є рівними, існує постійна стійка ціна на ринку продуктів і, нарешті, продажна ціна продуктів дорівнює витратам, втіленим у виробничих послугах. Дві перші умови належать до рівноваги обміну, третя — до рівноваги виробництва». В. Парето рівновагу трактував як економічний стан, за якого неможливо поліпшити становище будь-кого з учасників обміну, не погіршивши становища хоча б одного з них. К . Вікссель, А. Сміт і Д. Рікардо вказували, що порушення економічної рівноваги і зниження ефективності зумовлене, на їхню думку, не хибами ринкового механізму, а втручанням держави в економіку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 

1. Сутність та структура ринку

З давніх часів ринок визначали як місце (площу), де здійснюється купівля або продаж товарів. Ось чому у багатьох слово "ринок" асоціюється з базаром - місцем обміну вироблених благ. Це вірно лише частково. Як вказував французький економіст-математик О. Курно, економісти розуміють під терміном "ринок" не яку-небудь конкретну ринкову площу, на якій купуються і продаються предмети, а в цілому всякий район, де стосунки покупців і продавців один з одним настільки вільні, що ціни на одні і ті ж товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватися.

Англійський учений Уїльям Джевонс в свою чергу підкреслював, що ринок спочатку представляв собою  публічне місце в місті, де харчові  продукти та інші предмети виставлялися на продаж, але потім це слово  було узагальнено і стало означати всяку групу людей, які вступають  у тісні ділові відносини і  укладають великі угоди з приводу  будь-якого товару.

Ринок - поняття більш  широке і містке, ніж ми інколи думаємо. Це і універмаги, універсами, різні  палатки, де купують продукти харчування, одяг, взуття, товари щоденного вжитку. Є ринки, на яких продають і купують  цінні папери (акції, облігації) - це фондові біржі.

На товарних біржах, де продають товари (зерно, цемент, цукор) за стандартними показниками якості, покупці та продавці вступають у конкретні відносини. Два учасники, або більше, беруть на себе юридичні зобов'язання, якими  визначаються пені дії та відповідальність. Ці та інші відносини між продавцями і покупцями з приводу існуючих та потенційних товарів формують ринки.

Як явище господарського життя ринок з'явився багато сотень років назад внаслідок розвитку виробництва і обміну, що породили товарне господарство. Відбулося  це через розвиток суспільного поділу праці, появу економічно самостійних, юридично незалежних суб'єктів господарювання і переходу від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до товарного обміну та ринку[2].

 На думку П. Семюелсона, натуральний обмін значно досконаліший  порівняно з таким становищем, коли кожний виступає як майстер  "на всі руки", але насправді  не е майстром в жодній справі. І ми у великому і неоплатному  боргу перед тими двома первісними  людьми, які першими раптом усвідомили, що кожному з них було б  краще, якби один віддавав другому  якусь кількість свого товару  в обмін на деяку кількість  товару, виробленого другою людиною.  Тим не менше простий натуральний  обмін функціонував з такими  перешкодами, що складний поділ  праці не уявлявся без введення  нового великого удосконалення  - застосування грошей.

У сучасному розвиненому  суспільстві, де, з одного боку, неухильно  зростає кількість товарів, покупців і продавців, а з іншого - розвиваються засоби зв'язку, акти купівлі-продажу  можуть здійснюватися поштою, телефоном  та іншими сучасними засобами зв'язку, для цього не потрібний безпосередній  контакт суб'єктів ринку, а отже, нема потреби у місці для їхньої зустрічі. Виходячи з цього, можна  зробити висновок, що ринок - це обмін, який базується на засадах товарного  виробництва та обігу.

Проте, коли йдеться про  ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що це не просто сфера обміну (він може відбуватися і в неринковій формі - наприклад, бартером), а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить  своє відображення у ціні. Іншими словами, збалансування актів купівлі-продажу  повинно досягатися за допомогою  цін. Це положення має надзвичайно  важливе значення, тому що лише ринок  виконує роль механізму, який створює  рівновагу між попитом і пропозицією, узгоджує інтереси споживачів і виробників.

Ринок - це передусім місце  зустрічі продавців і покупців. Вони здійснюють обмін за ціною, про яку  вдалося домовитися. При цьому  відбувається добровільне відчуження своєї власності і привласнення чужої.

Отже, ринок означає взаємну  передачу прав власності. Для здійснення угоди необхідні витрати, пов'язані  з пошуком інформації, веденням переговорів, визначенням якісних і кількісних характеристик товару, специфікацією, захистом прав власності, укладанням контракту  тощо. Тому ринок можна визначити  як сукупність трансакцій[3].

Трансакційні витрати (витрати  обігу) - це витрати в сфері обміну, пов'язані з передачею прав власності. Поняття трансакційних витрат було введено в економічну теорію Р. Коузом у статті "Природа фірми" (1937). Політекономія XIX ст. фактично абстрагувалася від трансакційних витрат[4].

Повноцінний ринок неможливий без економічної свободи.

Економічна свобода - це можливості індивіда реалізовувати свої інтереси і здібності шляхом активної діяльності у виробництві, розподілі, обміні і  споживанні економічних благ.

Економічна свобода стає основою конкуренції.

Відомий у світі угорський  економіст Я. Корнаї підкреслював, що ефективний ринок не може існувати без переважання приватної власності. Ринок функціонує тільки за умови, що економічні агенти укладають між  собою добровільні контракти. Дня  цього потрібна справжня автономія. Іншими словами, ті, хто приймає рішення, не повинні виконувати вказівок політичного  керівництва. Такого роду незалежність може бути гарантована лише приватною  власністю.

Для того, щоб в Україні  була побудована ринкова економіка, функціонував ефективний ринок, який виконував  би притаманні йому функції, потрібно відтворити передумови, випробувані  світовою практикою. До них належать:

1) наявність суб'єктів  ринку, які, будучи економічно  та юридично незалежними, можуть  вступати у рівноправні партнерські  відносини з приводу купівлі-продажу.  Досягнути цього можна, як було  з'ясовано у Темі 3, трансформацією  значної частини державної власності  у різноманітні форми недержавної  власності - приватну, кооперативну, змішану,

2) еквівалентний обмін  товарів. Ринок за своєю природою  економічної допомоги, пільг тощо не визнає;

3) конкуренція, яка надає  усім суб'єктам господарювання  можливість вільної підприємницької  діяльності - свободу вибору покупців, постачальників, будь-яких контрагентів; примушує підприємців застосовувати  найсучасніші техніку і технології, і цим сприяти зменшенню витрат  виробництва, підвищенню ефективності  економіки;

4) вільне ціноутворення,  що як елемент конкуренції  та головний механізм контрольно-регулювальної  функції ринку сприяє поєднанню  інтересів суб'єктів економічного  життя, стимулюючи їх раціонально  використовувати фактори виробництва;

5) реальна інформація  про ринок і його суб'єкти.

Якщо таких умов не створено, то те, що називають ринком, насправді  є псевдо ринком, де гроші не виконують  повною мірою своїх функцій - засобу обміну та нагромадження, міри вартості.

Законами, декретами, указами  будь-якої владної структури ввести в економіку ринок нікому і  ніколи не вдавалося. Він є об'єктивною категорією. Проте суспільство, в  тому числі держава, можуть створити сприятливі умови для його відтворення. Єдність специфічних економічних  і юридичних передумов - це те середовище, в якому формується і відтворюється  ринок.

 

1.2. Ринковий попит та  ринкова пропозиція

Попит — це запит фактичного або потенційного покупця, споживача на придбання товару за наявних у нього коштів, що призначені для цієї покупки. Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах «доступного» діапазону.

Разом з цими узагальненими  визначеннями попит характеризується рядом властивостей і кількісних параметрів, з яких перш за все слід виділити об'єм або величину попиту. З позицій кількісного виміру попит на товар,розуміється як об'єм попиту, означає кількість даного товару, яку покупці (споживачі) бажають, готові і мають грошову можливість придбати за деякий період за певними цінами. Іншими словами — попит як об'ємний показник характеризує кількість продукту, яку покупці здатні, мають намір, будуть, купувати по різних можливих цінах нецінові характеристики товару

Але окрім ціни на величину попиту впливає і ряд інших  чинників, які іноді називаю неціновими. Це перш за все споживчі смаки, мода, величина доходів (купівельна спроможність), величина цін на інші товари, можливість заміщення даного товару іншими.

Закон попиту — величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару. Математично це означає, що між величиною попиту і ціною існує обернено пропорційна залежність (проте не обов'язково у вигляді гіперболічно представлено формулою y=a/x)[1].

   Природа закону  попиту не складна. Якщо у  покупця є певна сума грошей на придбання даного товару, то він зможе купити тим менше товару, що більша ціна і навпаки. Звичайно, реальна картина набагато складніша, оскільки покупець може залучити додаткові кошти, придбати замість даного товару інший — товар субститут. Але в цілому закон попиту відображає головну тенденцію — згортання об'єму закупівель зі зростанням цін на товар в умовах, коли грошові можливості покупця обмежені певною межею.