Кредит, суть, форми та значення в ринковій економіці

          Розрізняють такі форми  кредиту:

          Комерційний кредит має товарну форму і надається одним суб'єктом господарювання (підприємством) іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Комерційний кредит оформляється векселем.Векселі поділяються на прості та переказні. Простий вексель— це вексельне зобов'язання, що надається позичальником на ім'я кредитора, яке містить у собі зазначення місця і часу видання боргового зобов'язання, суми останнього, місця і часу платежу. Переказний вексель, або тратта, являє собою письмовий наказ однієї особи (кредитора) іншій (позичальнику) про сплату певної суми третій особі або пред'явнику. Особа, що надає переказний вексель, іменується трассантом; особа, яка зобов'язана здійснити платіж, трассатом, а особа, якій передається право на одержання грошей, ремітентом. Об'єктом переказного векселя є товарний капітал.

           Мета комерційного  кредиту —прискорити реалізацію  товарів. Відсоток за комерційним  кредитом, який входить в суму  векселя, нижчий, ніж по банківському кредиту. Розмір комерційного кредиту обмежений величиною вільних капіталів, що знаходяться у підприємців.

          Банківський кредит надається володарями грошових коштів, позичальникам у вигляді грошових позик. Об'єкт банківського кредиту - грошовий капітал. Позичальником може бути підприємець, держава, сектор домогосподарства. Кредитор — це володар (користувач) грошових коштів, насамперед банк.

          Банківський кредит виходить за межі комерційного, оскільки він не обмежений напрямом, терміном та сумами, кредитних угод. Сфера використання банківського кредиту ширша: комерційний кредит обслуговує тільки обмін.товарів, а банківський — нагромадження капіталу, перетворюючи в капітал частину грошових доходів і заощаджень населення.                     

          Банківський кредит виступає, з одного боку, як позика капіталу, якщо позичальник використовує його для збільшення обсягу функціонуючого капіталу, а з другого — як позику грошей— платіжних засобів, необхідних для погашення боргових зобов'язань.

          Банківський і комерційний кредити тісно пов'язані між собою. Це зумовлено тим, що основою кредитної системи є комерційний кредит, що виявляється в наданні комерційними банками облікового і акцептного кредитів, які пов'язані з обігом векселів. Комерційний кредит обслуговує рух товарів зі сфери виробництва у сферу споживання — виробничого та особистого, оскільки кредитуються не лише підприємства, а й споживачі.

          З розвитком кредитної  системи банківський кредит розвивається швидкими темпами (порівняно з комерційним), в ньому відбуваються суттєві зміни. Головна з них— зосередження зростаючої частки позикового капіталу у великих банках і використання значної частки національних кредитних ресурсів провідними компаніями.

          Споживчий кредит надається приватним особам. Його об'єктом, як правило, є товари довгострокового користування (меблі, автомобілі, холодильники, телевізори тощо), різноманітні послуги. Споживчий кредит виступає у формі комерційного (продаж товарів з відкладенням виплати через роздрібні магазини) і банківського (надання позик кредитними установами на споживчі цілі). Різновидом споживчого кредиту є довгострокові (на дуже довгий термін) позики приватним особам на купівлю або будівництво житла.

          Державний кредит — це сукупність кредитних відносин, в яких позичальником або кредитором є держава чи місцеві органи влади. Вони позичають кошти на ринку позикових капіталів шляхом випуску позик;через фінансово-кредитні установи. В провідних країнах-доходи'від внутрішніх позик стали другим після податків джерелом фінансування державних витрат. Заощадження населення, що:зберігаються в ощадному банку (якщо останній є державним), суми коштів, що залучені у населення за допомогою позик, а також кошти, мобілізовані страховою системою, в сукупності становлять внутрішній державний борг, Крім того, до державного боргу належить також  накопичений бюджетний дефіцит і зовнішні позички.

          Державний кредит може виступати у різних формах. Наприклад, натуральні позики (хлібні, цукрові), у вигляді цінних паперів, облігацій внутрішньої позики, казначейських зобов”язань та інших кредитних документів. Державні цінні папери може випускати як уряд, так і місцеві органи, влади. Кредитна діяльність держави потрібна особливо в низькорентабельних, але необхідних для відтворення галузях (житлове будівництво, -інфраструктура, сільське господарство тощо).

          Міжнародний кредит — це рух і функціонування позичкового капіталу між країнами. Кредитні відносини існують не тільки всередині: кожної країни, а й між державами як одна із форм міжнародного руху капіталів. [4; 9] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

          3.2. Вид кредиту - це більш детальна його характеристика по організаційно-економічних ознаках, використовувана для класифікації кредитів. Єдиних світових стандартів при їхній класифікації не існує. Звичайно кредити класифікуються в залежності від:

• стадій відтворення, що обслуговуються кредитом;
• галузевої спрямованості;
• об'єктів кредитування;
• його забезпеченості;
• терміновості кредитування;
• платності та ін.

          Кредит підрозділяється  на види й у залежності від їхньої галузевої спрямованості. Коли кредит обслуговує потреби промислових підприємств, те це промисловий кредит. Буває також сільськогосподарський, торговий кредит. Галузева спрямованість кредиту часто знаходить своє втілення в державній статистиці ряду країн (окремо виділяються кредити промисловості, торгівлі, сільському господарству і т.д. ). По галузях поділяють кредити й окремі комерційні банки.

          Класифікація кредиту  обумовлена також об'єктами кредитування. Об'єкт виражає те, що протистоїть  кредиту. Найчастіше  кредит використовується для придбання різних товарів (у промисловості - сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, тара та ін. ,

          У торгівлі - товари різноманітного асортименту, у населення - товари тривалого користування) і тут кредиту протистоять різні товарно-матеріальні цінності. У ряді випадків позичка видається для здійснення різних виробничих витрат. Наприклад, у сільському господарстві кредит у більшій частині направляється на витрати по рослинництву і тваринництву, у промисловості - на сезонні витрати (ремонт, підготовку до нового сезону виробництва сільськогосподарських продуктів і ін.).

          Об'єкт кредитування може мати матеріально-речовинну форму і не мати її. Позичальник бере позичку необов'язково для нагромадження необхідних йому товарно-матеріальних цінностей. Кредиту тому необов'язково будуть протистояти конкретні види матеріалів. Позичка досить часто береться під розрив у платіжному обороті, коли в підприємства тимчасово відсутні вільні кошти , але виникають зобов'язання по різноманітних видах поточних платежів. Це можуть бути потреби, зв'язані з необхідністю платежів по виплаті заробітної плати персоналу підприємства, різних податків у федеральний чи місцевий бюджети, по внесках по страхуванню майна й ін. У цьому випадку кредит покриває недолік    коштів чи розриви в платіжному обороті.

          Класифікація кредиту  по видах залежить і від його забезпеченості. Звичайно забезпеченість розрізняють  по характеру, ступеню (повноті) і формам. По характеру забезпечення виділяють позички, що мають пряме і непряме забезпечення. Пряме забезпечення містять, наприклад, позички, видані під конкретний матеріальний об'єкт, на покупку конкретних видів товарно-матеріальних цінностей. Непряме забезпечення можуть мати, наприклад, позички, видані на покриття розриву в платіжному обороті, Хоча позичка і видається на покриття платіжних зобов'язань позичальника, прямої оплати товарно-матеріальних цінностей, що прямо протистояли б кредиту, може не бути, однак виявляється непряме матеріальне забезпечення у формі товарних запасів, створених за рахунок власних грошових джерел.                                        

          По ступені забезпеченості можна виділити кредити з повним (достатнім), неповним (недостатнім) забезпеченням  і без забезпечення. Повне забезпечення мається в тому випадку, якщо розмір забезпечення дорівнює чи вище розміру пропонуємого кредиту. Неповне забезпечення виникає тоді, коли його вартість менше розміру кредиту. Кредит може і не мати забезпечення. Такий кредит називають бланковим. Найчастіше  він надається при наявності достатньої довіри банку до позичальника, упевненості банку в поверненні засобів, наданих позичальнику в тимчасове користування.                              

          Забезпечення кредиту  можна розглядати не тільки з позиції  протистояння йому визначеної маси вартостей, ліквідних товарно-матеріальних запасів, але і визначених зовнішніх гарантій. Крім звичайної застави товарно-матеріальних цінностей, майна, що належить позичальнику, у групу забезпечення повернення кредиту входять різного роду гарантії, поручительства третіх сторін, страхування й ін.

          При класифікації кредиту  в залежності від терміновості кредитування виділяють короткострокові, середньострокові і довгострокові позички.                                              

          Короткострокові позички  обслуговують поточні потреби позичальника, зв'язані з рухом оборотного капіталу. Короткостроковими позичками вважаються такі позички, термін повернення яких за міжнародними стандартами не виходить за межі одного року. Однак на практиці їхній термін може бути неоднаковий. Це визначається економічними умовами, ступенем інфляції. Так, в Україні 90-х рр. у силу значних інфляційних процесів до короткострокових позичок найчастіше відносили позички з терміном до трьох-шести місяців.

          Середньострокові  і довгострокові кредити обслуговують довгострокові потреби, обумовлені необхідністю модернізації виробництва, здійснення капітальних витрат по розширенню виробництва.

          Устояного стандартного терміну як критерію віднесення кредиту  до розряду середньострокових чи довгострокових позичок поки немає. У США, наприклад, середньостроковими позичками є такі позички, термін погашення яких не виходить за межі восьми  років, у Німеччині - до шести років. Немає однаковості й у розмірі терміну по довгострокових позичках.

          В Україні до середньострокових  позичок відносили позички з  терміном погашення від шести до дванадцяти місяців, до довгострокових - кредити, термін оплати яких виходив за межі року. Розподіл кредитів по їхній тривалості функціонування в господарстві  позичальника було виправданим, тому що в умовах знецінення грошей навіть короткочасне їхнє перебування в господарстві позичальника могло привести до втрати схоронності капіталу. Сильна інфляція трансформувала представлення про термін кредитування, змінювала критерії терміновості кредитування позичальників.

          Кредит можна класифікувати по видах і в залежності від платності за його використання. Тут виділяють платний і безкоштовний, дорогий  і дешевий кредити. За основу такого розподілу береться розмір процентної ставки, установлений за користування позичкою.

          У сучасному господарстві кредит функціонує як капітал. Це означає, що кредитор передає позичену вартість не як  суму грошей, а як самозростаючу вартість, що повертається йому зі збільшенням у виді позичкового відсотка. Позичальник  же отримані засоби повинний використовувати таким чином,  щоб з їх допомогою можна було не тільки забезпечити безперервність виробництва, але і створити нову вартість, достатню, щоб розрахуватися з кредитором- повернути йому спочатку авансовану суму і сплатити позичковий відсоток. Саме тому кредит як вартісна категорія носить платний характер.

          Проте   як у  древньої, так і в сучасній історії  існує і безкоштовний кредит у  дуже обмежених розмірах. Найчастіше  в сучасному господарстві він  застосовується при кредитуванні інсайдерів (співробітників банку), при особистих (дружніх) формах кредиту й ін.

          При товарному кредиті (у формі векселів) відстрочка платежу  також не супроводжується стягненням відсотка. Разом з тим хоча прямо  тут плата за кредит і не виявляє  себе, однак побічно відсоток входить у ціну того продукту, по якому була зроблена відстрочка його оплати.