Гроші та їх функції

 
 
 
 
 
 
 

Реферат

з економічної  теорії

на тему: “Гроші та їх функції”

студента  I курсу МБ

Хіврича Данила 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Гроші

    Визначення

    Гроші - складна економічна категорія. Їх особливість полягає у системному багатофункціональному характері.

    Наведемо  такі характерні ознаки грошей:

    Гроші – це:

• "товар товарів", бо кожний товар у процесі реалізації відображає свою вартість у грошах;

    специфічний товар, що виконує роль загального еквіваленту;

• "головна діюча особа" в ринковій економіці;
• "мова ринку".

    Гроші – це загальний еквівалент для  всіх видів інших товарів, тобто вони служать засобом вираження вартості товарів. Гроші також є специфічним товаром, тому що вони не здатні прямо задовольняти будь-які фізичні чи духовні потреби людини, а тільки опосередковано - через витрачання їх на купівлю різних товарів та послуг. Грошам, на відміну від інших товарів, притаманна абсолютна ліквідність.

    Ліквідність визначається як:

    1) можливість використання певного  активу в ролі засобу платежу;

    2) здатність даного активу зберігати  свою номінальну вартість незмінною.

    Абсолютна ліквідність - здатність активу негайно обмінюватися на будь-які блага. Вона є важливим показником, який характеризує відмінність грошей від інших активів.

 

    Функції грошей

    Гроші виконують ряд функцій.

1. Функція міри вартості

Функція міри вартості є центральною у системі грошових відносин.

    Міра  вартості - це грошова одиниця, що використовується для вимірювання та порівняння вартостей товарів та послуг. На основі міри вартості встановлюється ціна, що є грошовим виразом вартості товару. Ціни на товари змінюються прямо пропорційно до вартості товарів і обернено пропорційно до вартості грошей.

    Гроші реалізують свою функцію міри вартості через взаємодію з масштабом цін. Масштаб цін - рахункова функція грошей, що відображає вартість товарної маси в грошових одиницях.

    З масштабом цін пов'язані девальвація і ревальвація грошових одиниць.

    Девальвація (від лат. de – префікс, що означає рух вниз, і valeo – коштувати, мати вартість) - це офіційне зниження, а ревальвація - збільшення курсу грошової одиниці щодо валют інших країн.

    Між сукупною товарною масою і окремими товарами встановлюється цінове співвідношення. Саме це співвідношення і визначає рівень цін.

2. Функція засобу обігу

    Процес  товарного обігу виражається  формулою: Т – Г – Т, тобто  продаж здійснюється заради купівлі. У  цьому процесі гроші відіграють роль посередника між продавцем та покупцем. Основою функціонування грошей як засобу обігу є рух товарів. Роль грошей тут тимчасова. Виконавши свою функцію гроші переходять від одного суб'єкта до іншого. Кількість грошей, що повинна бути в обігу (М), визначається сумою цін товарів та послуг, що підлягають реалізації протягом певного періоду.

    Кількість грошей мала б дорівнювати цій величині за умови, що кожна грошова одиниця використовувалася лише один раз. Але кожна грошова одиниця використовується більше одного разу. Тому суму цін товарів необхідно поділити на середнє число оборотів кожної купюри (V).

    

Функція засобу платежу 

    Функція засобу платежу – відображає особливості кредитного господарства, тобто купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати. Гроші у цій функції – це засіб погашення боргу.

    Цю  функцію можуть виконувати лише реальні  гроші. Для ефективного виконання  цієї функції вони повинні бути стійкими.

    4) Функція засобу нагромадження

    Функція засобу нагромадження обслуговує нагромадження вартості, що знаходиться в розпорядженні суб'єктів економіки у процесі відтворення.

    Для виконання цієї функції гроші  повинні бути реальними.

    Нагромадження грошей - необхідна умова безперервного  розвитку товарного виробництва.

    Формування  нагромаджень та збережень призводить до певних втрат для їх власників (не отримують доходів від своїх грошей). Такі втрати називають зумовленими витратами зберігання грошей.

    Зумовлені витрати зберігання - це сума доходу, який власник грошей не одержує тому, що зберігає їх у ліквідній формі, а не вкладає у фінансові активи.

    5) Світові гроші

    Розвиток  міжнародних політичних і економічних  відносин обумовлює функціонування грошей на світовому ринку. У такому разі за виразом К. Маркса "гроші скидають з себе національні мундири".

    В середині окремої країни можуть обертатися не тільки повноцінні гроші, а й неповноцінні. На світовому ринку знаки вартості, які є обов'язковими до прийому в даній державі, за виключенням грошових одиниць провідних держав світу, втрачають свою силу.

    Світові гроші спочатку виступали у вигляді злитків благородних металів.

    Сучасний  розвиток ринкових відносин у світі призвів до виникнення різноманітних міжнародних засобів розрахунків. Одним з таких засобів є національні валюти економічно найсильніших країн світу - долар США, німецька марка, англійський фунт стерлінгів, японська ієна та ін., тобто вільно конвертовані валюти.

    Золото  також залишається досить надійним резервним активом центральних  банків провідних країн світу. Не зменшуються масштаби приватної тезаврації (нагромадження приватними особами золота як скарбу). Золото сьогодні - досить високоліквідний актив.

 
 
 
 
 
 

    РОЛЬ  ЗОЛОТА В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ

 

    Грошові системи

Грошова система — це визначена державою форма організації грошового обігу, що історично склалася й регулюється законами цієї держави. Її основу становить сукупність економічних відносин та інститутів, які забезпечують її функціонування. Кожна промислово розвинена країна має власну грошову систему, яку розвиває й вдосконалює для розвитку національної економіки

Кожна з нині діючих грошових систем мають багато спільних ознак та включають такі елементи:

• грошову одиницю;
• види державних грошових знаків;
• масштаб цін;
• валютний курс;
• порядок готівкової й безготівкової емісії та обігу грошових знаків;
• регламентацію безготівкового грошового обігу;
• правила вивозу й ввезення національної валюти та організації міжнародних розрахунків;
• державний орган, який здійснює грошово — кредитне й валютне регулювання.

Оскільки грошові системи — це складні економічні системи, що перебувають у стані розвитку і змін, то їх слід розглядати з різних боків:

 

• залежно від  панівних економічних відносин можна  визначити два типи грошових систем:

a) ринкового  типу, який характеризується вільним  функціонуванням грошей, грошово — кредитним регулюванням на рівні банківської системи, використання переважно економічних важелів підтримання стабільності грошового обігу тощо; 
b) неринкова грошова система, якій властиві адміністративно — командні методи і важелі управлінням виробництвом та обміном, а панівним було регулювання виробництва і обміну для зближення і витіснення Товар — Гроші — Виробництво і грошового обігу;

• залежно від рівня входження національної економіки у світовій ринок і глибини міжнародного поділу праці виділяють:

a) грошові системи  відкритого типу — відсутні оближення у формуванні валютних курсів та обмінних операцій, вільне переміщення грошових ресурсів до країни та за її межі, в обігу перебуває вільно конвертована валюта, діють інші важелі підтримання національного грошового обігу як інтегрованої частини світового господарського і грошового обігу; 
b) грошові системи закритого типу. В них переважно панують адміністративно — командні важелі управління суспільним виробництвом, відсутня вільна конвертованість національної грошової одиниці на іноземні валюти, діють численні обмеження у валютних операціях тощо.

• залежно від форми грошей у обігу є 2 типи грошових систем:

a) якщо роль  загального еквіваленту виконують  благородні метали, то такі системи  грошового обігу називають грошовими системами металевого обігу. У них грошовий товар безпосередньо перебуває в обігу і виконує всі функції грошей, а кредитні гроші є безперешкодно розмінюваними на дійсні гроші; 
b) система обігу кредитних і паперових грошей, коли благородні метали з обігу вилучено, а в обігу перебувають знаки вартості.

    Концепції грошей

    Світовій  економічній літературі відомо кілька альтернативних концепцій походження грошей. В одній з них - раціоналістич-ній - зазначається, що гроші є результатом  згоди між людьми, які визнали  необхідність спеціальних засобів  для обслуговування мі-нового обороту. Вперше ця концепція була висунута Арістотелем у праці "Нікомахова етика". Деяке законодавче відображення вона знайшла в античному і середньовічному суспільствах. Наприклад, у римському праві було зафіксовано, що імператор декретує вар-тість грошей.

    Різновидом раціоналістичної концепції є державна теорія гро-шей німецького економіста Г. Кнаппа. В книзі "Державна теорія грошей" він назвав гроші "продуктом правопорядку", творінням державної влади, встановленим законом платіжним засобом. На його думку, створені державою гроші приймаються незалежно від їх металевого змісту, є "хартальними платіжними засобами", тобто умовними знаками, наділеними державною владою певною пла-тіжною силою.

    Раціоналістична концепція походження грошей застосовується і в літературі кінця XX ст. під час аналізу тих форм, яких набувають гроші. Відомий англійський економіст Л. Харріс у праці "Грошова теорія" викладає суть цієї концепції: "Сам по собі доларовий бі-лет - річ непотрібна; він набуває вартості лише тому, що суспіль-ство через свої закони і звичаї наділяє його властивістю функціо-нувати як засіб обігу. Аналогічно морські черепашки, які викорис-товувалися в деяких співтовариствах як гроші, не мали б вартості, якби суспільна структура, яка їх породила, не потребувала в якійсь формі грошей і не надала їм відповідної ролі". Отже, раціоналіс-тична концепція заперечує товарну природу грошей, їх стихійне походження.

    Представники  іншої концепції - еволюційного походження гро-шей - вказують на товарну природу  грошей, стихійне виділення їх із загальної  маси товарів і на їх особливе місце  в економіці. Всебічно ця концепція  була обгрунтована в роботах К. Маркса та його послідовників. Однак вона має прихильників не тільки серед марксистів. Концепція поширена і в сучасній економічній літера-турі Заходу, хоч і не пов'язується з подвійним характером праці, втіленої в товарі, і подвійною природою товару, його внутрішньою суперечністю.