Економічна людина і раціональна поведінка

Отже, постає потреба у розробці моделі, яка б опиралася на позитивні  передумови кожної з моделей - людини економічної та людини соціологічної. Причому засобом такого поєднання  має бути не накладання характеристик  кожної моделі, а метод взаємного  зближення щодо пошуку "золотої  середини" на осі між двома  полюсами.

Саме ця точка у цьому випадку  і повинна вказати адресу "економіко-соціологічної людини", що отримує через своє проміжне положення деякі додаткові якості (наприклад, можливість не просто приймати вольові рішення чи безвольно слідувати нормам, що склались, а узгоджувати свої дії з діями інших). Справді, спроби методологічної рефлексії природно ведуть економістів і соціологів до такого зближення.

Найбільш успішною є спроба зближення  методологічних засад економічного та соціологічного підходів, здійснена В. В. Радаєвим.6 Він виходить із положення, що економіко-соціологічна людина не застигає у крайній позиції і не закріплена в одній із проміжних точок. Вона переміщується ("плаває") в континуумі між двома зазначеними полюсами. Але якщо соціологія "шукає людину" не в якійсь окремій точці, а протягом усього континуума, то це означає, що вона може бути представлена лише у вигляді цілої галереї фігур, як опис різних типів дії. Економічна соціологія не шукає одного універсального засобу пояснення, а будує різні типології. У цьому сенсі, на відміну від homo economicus, економіко-соціологічний підхід характеризується не однією фіксованою моделлю, але є програмою побудови різних моделей, що описують широкий спектр типів дії в континуумі між полюсами "недосоціалізованої" та "пересоціалізованої" дії. Модель "економічної людини" у цьому випадку не відкидається, а включається в методологічний арсенал як одна з ключових робочих моделей для типологічних побудов, але при цьому розглядається не як єдина чи панівна, а скоріше як крайній випадок.

Що характерно для економіко-соціологічної  людини у запропонованій схемі? По-перше, людина займає тут більш активну і більш діяльну позицію. Це людина не просто інформована, але та, що пізнає (knowledgeable agent): не просто слідує нормам, але соціалізується; не просто субординована, але бореться. Це людина, здатна стати актором, що рефлексує власні дії. Вона вже не просто займає відведені їй структурні позиції, відіграє заздалегідь запропоновані ролі, підкоряється встановленим нормам, стає об'єктом чиїхось санкцій. Діючи в рамках багатьох обмежень, людина, як передбачається, сама будує свій світ і виробляє значення того, що відбувається, вона демонструє здатність до самостійної дії, але в багатьох випадках і до рефлексії з приводу цієї дії.

По-друге, перетворення людини в актора в економіко-соціологічному сенсі означає, що вона у змозі не тільки вибирати різні способи використання дефіцитних ресурсів, але здатна переключатися (спонтанно чи в результаті вольових зусиль), переходячи від логіки економічно орієнтованої до логіки соціально орієнтованої дії і назад.

Вона може переключати режими дії, актуалізуючи той чи інший мережний контур своїх взаємозв'язків, переміщатися між різними значеннєвими полями, змінюючи способи ранжирування і  порядок обґрунтування цінності ресурсів (order of worth) (Л. Тевено).

По-mpemє, соціологія економіки припускає, що, крім активного вибору і можливості переключення режимів дії та оцінювання, людина здатна діяти всупереч (to do otherwise) (E. Гіденс) - у тому числі, всупереч очевидній раціональності чи сталим нормам. Вона не просто кидається за вигодою (тим більше, тимчасовою) і не йде неодмінно шляхом найменшого опору. Економіко-соціологічна людина в змозі виявити вольові зусилля і переборювати опір обставин. (Такими обставинами можуть виступати дефіцит ресурсів, неадекватність діючих правил поведінки, неясність цілей і багато чого іншого.)

Нарешті, по-четверте, людина здатна до диференційованих дій. Причому, річ не в тім, що вона може в одних випадках поводитися раціонально, незалежно чи егоїстично, а в інших виявляти альтруїзм чи слідувати традиційним нормам. І не тільки в тому, що рамки дій, які вона здійснює, ширші, ніж передбачені економічною теорією, а в тім, що їх розходження соціально зумовлені, а самі дії укорінені в соціальних структурах, в які включений цей господарський агент.

Отже, підсумуємо передумови, що повинні  бути закладені в основу побудови моделей економіко-соціологічної  дії (ще раз скажемо, що вони не симетричні передумовам моделі "економічної  людини"). Перед нами з'являється:

- людина рефлексуюча - здатна на активний і усвідомлений вибір;

- людина гнучка - здатна переключатися на різні режими дії; 

- людина вольова - здатна чинити спротив обставинам і обраним раніше способам дії; 

- людина соціально-диференційована - здійснює різні, соціально зумовлені способи дії, прив'язані до різних соціальних структур та інститутів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   Висновки

Виробництво - це процес створення  матеріальних благ і одночасно процес формування фізичних і духовних якостей  людини. Матеріальне виробництво  містить у собі трудову діяльність людей, предмети праці і засоби праці.

Праця - це спосіб задоволення  людських потреб; джерело суспільного  багатства; творець суспільства  і фактор суспільного прогресу; скульптор  людини в усі історичні епохи; головна підвалина існування  людського суспільства і його розвитку. Задоволеність людини працею залежить від ступеня гуманізації  праці, свідомого вибору професії, виробничої кваліфікації.

Людина не була би активним і творчим суб'єктом матеріально-виробничої діяльності, якби вона тільки відтворювала один раз вироблені способи і  прийоми створення матеріальних цінностей. Створювати нове, винаходити - така ж стійка потреба людини, як прагнення трудитися.

Економічна діяльність спрямована на вирішення ключової для життя  суспільства проблеми ефективного  використання обмежених ресурсів, спираючись на принцип раціональності і використовуючи різні економічні механізми. Використання для виміру економічної діяльності різних показників дозволяє одержувати уявлення про стан, якість і результати економічних процесів у суспільстві. Вибір способів і методів раціональної поведінки основних суб'єктів економічної діяльності виробників і споживачів - один зі шляхів вирішення проблеми ефективного використання обмежених ресурсів.

 

Щодо мотивів  праці  то  Мотив праці формується, якщо в розпорядку суб'єкта управління є потрібний набір цінностей, що відповідає соціально обумовленим потребам людини; для одержання цих цінностей потрібні трудові зусилля працівника; трудова діяльність дозволяє працівнику одержати ці цінності з меншими матеріальними і моральними витратами, ніж інші види діяльності.

Велике значення для формування мотивів праці має оцінка імовірності  досягнення цілей. Якщо для задоволення  цілей не потрібно великих зусиль, або навпаки, потрібно прикласти  надто великі зусилля, то мотив праці  майже не формується. І в першому, і в другому випадках мотив до праці формується тільки тоді, коли трудова діяльність є майже єдиною, або основною умовою задоволення даної потреби. Якщо ж критерієм при розподілі служать статусні відмінності (посада, кваліфікаційні розряди, ступені, звання, стаж роботи, належність до певної соціальної групи - ветеран, інвалід, мати-одиночка), то формуються мотиви службового просування, одержання розряду, ступеня, звання, закріплення за робочим місцем, які необов'язково передбачають трудову активність працівника, оскільки можуть бути досягненими за допомогою інших видів діяльності.

Для розвитку трудової активності потрібна правова основа відносин керівників і виконавців, при якій працівнику надається право самостійно вибирати лінію трудової поведінки в межах, чітко зафіксованих правовими нормами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  рекомендованої літератури

1. Абалкин Л. И. Новое экономическое  мышление. - М., 1987.

2. Антология экономической классики: В 2 т. - М., 1993.

3. Бабосов Е. М. Человек на  пороге рынка. - Мн., 1992.

4. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. - М., 1990.

5. Веблен Т. Теория праздного  класса: Пер. с англ. - М., 1984.

6. Дорин А. В. Экономическая  социология: Учеб. пособие. - Мн., 1997.

7. Дюркгейм Э. О. О разделении  общественного труда. Метод социологии: Пер. с франц. - М., 1991.

8. Заславская Т И., Рывжина Р  В Социология экономической жизни:  Очерки теории. - Новосибирск, 1988.

9. Заславская Т. И. Экономическое  поведение и экономическое развитие // ЭКО. - 1989. -№3.

10. Економічна соціологія: Навч. посібник / За ред. В. М. Ворони, В. Є.  Пилипенка. - К., 1997.

11. Єременко В. Г. Основи соціальної  економіки. - К., 1997.

12. Косале Л. Я., Рывкина Р. В.  Социальные механизмы как регуляторы  социальных, процессов. - М., 1980.

13. Лукашевич М. П. Соціологія  праці. - К., 2004.

14.Маркс К. Экономические рукописи 1857-1859 годов // Маркс К., Энгельс  Ф. Соч. - 2-е изд. - Т. 46.

15. Моль А. Социодинамика культуры: Пер. с франц. - М., 1973.