Економічна думка Київської Русі

Якщо відповідні статті "Правди Руської" згрупувати за змістом, то виявиться, що майже половина (20 із 43) з них у короткій редакції присвячена відповідальності за порушення права власності та іншим економічним питанням; із 121 статті розширеної "Правди" 87 присвячено економіці. Це доволі промовисті факти, які підтверджують місце "Правди Руської" в історії української та світової економічної думки.

3. Економіка Київської Русі за літописом "Повість временних літ"

              Визначною пам'яткою дослідження економічної думки староруської держави є літописне зведення "Повість врем'яних літ" — монументальний історико-літературний твір, який увібрав у себе не лише досвід староруської писемності, але і досягнення європейської думки середньовіччя, традиції візантійської культури тощо. Створена на початку XII ст. ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором "Повість врем'яних літ" вперше пов'язала історію Київської Русі з всесвітньою історією.

У творі йдеться про активні зовнішньоторговельні зв'язки Київської Русі з іншими державами, поповнення доходів казни за рахунок надходження з господарств данини, зборів з населення, штрафів, торговельного мита та військової здобичі. "Повість врем'яних літ" засвідчує розвиток суспільного поділу праці у давньоруській державі, зміцнення ремесел та товарного виробництва, поширення товарно-грошових відносин тощо.

Хоча центральними у творі є питання політичної історії Русі, економічним і соціальним процесам та явищам надається важливого значення для пояснення історичних подій. У "Повісті временних літ" розглядаються джерела доходів Київської держави: надходження з господарства, данина і збори з населення, штрафи (судове мито), торговельне мито і воєнна здобич. Данина збиралася продуктами, хутром або грошима.               Виплата данини грошима сприяла розвиткові товарного виробництва й товарно-грошових відносин.

Літописець виявляє шанобливе ставлення не лише до розумової, а й до фізичної праці, оскільки обидва ці види праці вважаються однаково важливими для суспільства, для забезпечення його багатства й добробуту.
 

Висновок

Вивчення історії економічної думки показує, що люди завжди прагнули теоретично усвідомити економічні умови свого існування, мотиви господарської діяльності. Практичні потреби регулювання економічного життя й зумовили виникнення економічної теорії.

Важливими джерелами для дослідження історії суспільно-економічних відносин Руси-України є «Руська правда» та «Повість врем'яних літ», що висвітлює історію східних слов’ян та князівської влади, суспільний устрій, утвердження християнства на Русі, умови життя різних суспільних верств та взаємовідносини між ними.

У IX ст. у результаті тривалого внутрішнього розвитку східносдав'янських племен, збагаченого впливами сусідніх народів, склалася одна з найбільших держав Європи — Русь. У своєму розвитку Давньоруська держава пройшла два основні етапи. Перший охоплює кінець IX і Х ст. Тоді Київська Русь була ранньофеодальною державою, у межах якої відбувалося становлення феодального суспільного ладу. Тут в основному завершувався процес політичного об'єднаня Русі, встановлювалися державні кордони, відбувалося утворення та вдосконалення апарату влади. Наприкінці Х — у першій половині XI ст. Київська Русь вступила в період свого розквіту. У другій половині XI ст. спостерігається тенденція до феодальної роздробленості, а наприкінці першої третини ХІІ ст. давньоруська держава вступила у другий етап свого розвитку — етап феодальної роздрібленості. Все це відбилося на економічному розвитку держави. У цілому становлення фео¬дальних відносин у Давньоруській державі відбувалося в загальноєвропейському руслі: від державних форм до сеньйоріальних (вотчинних). Спочатку в IX ст. формується система експлуатації всього вільного населення військовою знаттю (князем та дружиною). Основним елементом цієї системи була данина, «полюддя». У X ст. стався переворот у поземельних відносинах: князі захоплюють і концентрують у своїх руках общинні землі, внаслідок чого виникає доменіальне (вотчинне) землеволодіння великого князя. Наступним кроком у процесі феодалізації стала поява в XI ст. земельної власності верхівки служилої знаті - бояр та православної церкви. У X—XII ст. активно формувалися васальні відносини у давньоруському суспільстві: за вірну службу князь дарував своїм боярам та дружинникам міста і села, дарувалася не територія, а право стягувати податки. Так поступово склалася помістна форма феодального землеволодіння, яка не передбачала передачі землі в спадок та її відчуження без згоди князя. У X—XIII ст. з поглибленням процесів феодалізації на Русі ускладнювалася ієрархічна структура панівного класу, основними категоріями якого були князі, бояри та дружинники. Активно йшов процес диференціації серед феодально залежного населення.

За феодалізму земля була основним засобом виробництва. Право володіння нею стало юридичним підгрунтям, економічною основою отримання феодалами земельної ренти від залежних селян. Характерними рисами формування відносин залежності були пряме насильство (позаекономічний примус). Подальший розвиток товарно-грошових відносин зумовив зародження в Х ст. форми ренти – грошової, яка згодом стала найпоширенішою.

Провідною галуззю економіки Київської Русі було сільське господарство. Спираючись на давні традиції, особливо великого розвитку досягло землеробство, скотарство.

Важливе місце в господарському житті давньоруського суспільства належало ремеслу. Соціальна організація ремісничого виробництва ніби віддзеркалювала процес розвитку феодальних відносин. Прогресуюче відокремлення ремесла від землеробства, диференціація ремісничих спеціальностей, концентрація та організація ремісників зумовили піднесення торгівлі та зростання міст. Розквіту Київської Русі сприяло й те, що її територія була вкрита мережею важливих міжнародних торговельних шляхів.

Активні торговельні відносини (саме «Повість минулих літ» найповніше відображає зовнішньоекономічну діяльність нашої держави) сприяли становленню в Давньоруській державі грошової системи. Перші монети на території України, головним чином, римські, з’явилися в ІІ-ІІІ ст. З часом східні слов’яни запрвадили власну специфічну грошову одиницю- «куну» (хутро куниці або білки). Зі зростанням обсягу торгівлі з’являється нова лічильна одиниця- гривня, яка ХІІ ст. дорівнювала 50 кунам. Проте, незважаючи на появу метале¬вої валюти, хутро було загальним ціновим еквівалентом майже до XIV ст., тобто часу, коли почалося систематич¬не, масове карбування монет.

У добу піднесення Київської Русі інтенсивно розгорта¬ється процес урбанізації. «Гради» (городища) - своєрідні зародки майбутніх міст виникають у східних слов'ян ще в VI ст. Тоді вони виконували роль міжплемінних центрів з обмеженими функціями пунктів збору данини, прикордонних укріплень, місць общинних культових зібрань тощо.

Отже, за доби Київської Русі в соціально-економічній сфері розпочався процес становлення феодальних відносин – формується система приватного землеволодіння, ускладнюється ієрархія панівного класу, інтенсивно й диференціація феодально залежного населення. Феодальна роздробленість послабила могутність слов'янської держави. Виникнення самостійних князівств (кінець XI — початок XII ст.) було початком процесу феодальної роздробленості давньоруської держави та нового етапу формування соціально-економічної думки. Київська Русь характеризувалася підвищеною роллю князівської влади, що розвивала економічні відносини.

Список використаної літератури

1.        Винар Б. Розвиток економічної думки в Київській Русі. – Нью-Йорк; Мюнхен, 1974. – 128 с.

2.      Вірник Д.Ф. Основні завдання досліджень історії економічної думки на Україні / Нариси з історії економічної думки на Україні. – К., 1956. – С. 5 – 66.

3.        Злупко Степан. Українська економічна думка. Постаті і теорії. – Львів: Євросвіт, 2004. – 544 с.: іл.

4.      Українська економічна думка: Хрестоматія / Упоряд. С.М.Злупко. – К.: Знання, 2007. – 694 с.

5.      Історія економічної думки України: Навч. посібник / Р.Х. Васильєва, Л.П. Горкіна, Н.А. Петровська та ін.. – К.: Либідь, 1993. – 272 с.

6.      Історія економічних учень: Підручник. Базилевич В.Д., Гайдай Т.В., Гражевська Н.І. та ін. За ред. Проф.. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2004. – Розділ 9 – 10.

7.      Корнійчук Л.Я. Історія економічної думки України: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2004. – 431 с.

8.      Ущаповський Ю.В. Еволюція теорії цінності в українській економічній думці від давнини до початку ХХ ст..): Наукове видання. – Житомир: ЖІТІ, 2002. – 268 с.