Економічні ризики у підприємницькій діяльності

10). За характером дії:

• динамічний – це ризик непередбачуваних втрат, які може нести підприємство протягом деякого періоду часу;
• статистичний – це ризик можливих втрат, які несе підприємство за короткий період часу.

11). В залежності від можливого  результату:

• чистий;
• спекулятивний.

Чисті ризики – передбачають отримання  або нульового, або негативного  результату. До них належать: погодні  ризики, виробничі ризики.

Спекулятивні – виражаються  в можливості отримання як позитивного, так і негативного результату. До них відноситься більша частина фінансових ризиків, в тому числі інвестиційний ризик.

В результаті проведених досліджень окремих галузей господарської  діяльності для них виявили усталені характерні комплекси ризиків.

Види ризиків цінних паперів:

1. ризик падіння загально-ринкових цін;
2. ризик інфляції;
3. галузевий ризик;
4. фінансовий ризик;
5. ризик ліквідності цінних паперів;
6. систематичний і несистематичний ризики.

Ризик у фінансовому  менеджменті:

Фінансовий ризик являє собою  частину комерційного ризику і характеризується потенційними фінансовими втратами.

В фінансовому менеджменті виділяють  такі основні види ризиків:

• кредитний;
• відсотковий;
• валютний;
• ризик втрачених фінансових зисків.

Фінансовий менеджмент у практичній діяльності проявляється в двох аспектах:

1. як складова частина господарської діяльності суб’єкта ринку;
2. як спеціалізована галузь підприємницької діяльності.

Банківський ризик  як ризик спеціалізованої фінансової установи:

• кредитний;
• відсотковий;
• валютний;
• ризик ліквідності банку;
• ризик фінансування;
• акціонерний ризик;
• товарний ризик;
• ризик андерфракенгу (ризик гарантування випуску цінних паперів);
• політичний ризик;
• загальноекономічний ризик;
• демографічний ризик;
• ризик репутації.

Валютний ризик

Валютний ризик – це загроза  втрат, пов’язаних із зміною курсу  іноземних валют під час здійснення угод по їх купівлі-продажу.

Основні види валютного ризику:

• трансляційний ризик – випадкове зменшення певної суми коштів (пасивів підприємства) у результаті перерахунку їх вартості з однієї валюти в іншу.
• операційний валютний ризик – це випадкове зменшення чистого притоку грошових коштів (зниження прибутків) від господарських операцій у результаті зміни валютного курсу.
• економічний валютний ризик виражається через випадкове зниження конкурентоспроможності товару, зниження довгострокової рентабельності підприємства внаслідок зміни валютного курсу.

Інвестиційний ризик

Представляє собою можливість неотримання, недоотримання або невчасного отримання  коштів від проекту, на реалізацію якого  здійснено інвестиції. Виділяють  такі ризики інвестування:

1) в залежності від сфери прояву:

• економічні;
• політичні;
• соціальні;
• екологічні;
• інші.

2) за формами інвестування:

• ризик реального інвестування;
• ризик фінансового фінансування.

3). в залежності від джерел  виникнення:

• систематичний, який “вбудований” у механізм дії інвестиційного ринку і не залежать від конкретного проекту;
• несистематичний ризик або ризик, який пов’язаний з функціонуванням даного конкретного інвестиційного проекту.

 

7. Поведінка суб’єктів ризику.

Схильність людини до ризику є категорією суб’єктивною, тобто індивідуальною для кожної особи і впливає на манеру прийняття рішення керівника будь-якого рівня, що, в свою чергу, може визначити ризик об’єкта, а отже і ефективність його функціонування.

Теорія ризику виділяє три моделі людини в залежності від схильності до ризику. Графічно поведінку можна представити на малюнках.

1). Якщо для людини більш бажаним  є отримання гарантованого доходу  ніж участь у ризикованому проекті, то така людина не є схильною до ризику.

Плата за ризик – це сума коштів, яку людина несхильна до ризику готова заплатити, щоб уникнути ризику.

2). Якщо людині байдуже чи  обрати участь у ризикованому  проекті, чи отримання гарантованого  виграшу, то така людина нейтральна  до ризику.

3). Якщо для людини ризикований  проект є більш привабливим  порівняно з отриманням гарантованого виграшу, то ця людина є схильною до ризику.

 

Але в реальному житті  кожна людина являє собою складне  поєднання різних схильностей, що стосується і схильності до ризику. Статистичні  дослідження показали, що людина може мати схильність до ризику коли йдеться про невеликі суми грошей і надзвичайно обережною щодо значних сум коштів. Тому функція корисності реальної людини здебільшого має такий вигляд:

Мета діяльності будь-якого менеджера  полягає у постійному пристосуванні  до обставин, у спробах модифікувати, змінити обставини, що склалися або у відкладені рішення на деякий час із тим, щоб зменшити ризик. При чому в залежності від особистої схильності до ризику та інших психічних характеристик, менеджер може пристосуватись до ризику двома шляхами. Розрізняють внутрішні й зовнішні пристосування до ризику.

Зовнішнє пристосування до ризику або екстравертність приставляє собою сукупність способів і методів за допомогою яких суб’єкт ризику намагається активно вплинути на зовнішнє середовище.

Внутрішнє пристосування або інтравертність характерне для осіб мало схильних до ризику, переконані у неможливості прямого впливу на зовнішнє середовище. Їх основні інструменти – це збір додаткової інформації, виграш у часі, поглиблення, обґрунтування варіантів рішення та генерація нових альтернатив рішень.

 

8. Ставлення до ризику й ефективність ризику.

Для характеристики поведінки суб’єкта в умовах ринку у залежності вій  його ставлення до ризику розглянемо наступний приклад.

На малюнку представлено характеристику п’яти компаній у залежності від рівня ризику та віддачі. Використовуючи діаграму ризику необхідно оцінити стратегію інвестора та/або менеджера у залежності від схильності до ризику.

Ситуація з точки  зору інвестора.

Інвестиції в акції Компанії 1, що є підприємством обробної промисловості дають помірний доход і ризикованість їх низька – це майже безпечні інвестиції.

Компанія 2 є підприємством тієї ж галузі, що і перша. Вона більша за Компанію 1 і працює в галузі вже  багато років. Компанія 2 має хорошу репутацію, тому рівень ризику її акцій приблизно такий як у Компанії 1. Проте прибутковість їх вдвічі нижча.

Компанія 3 також працює в обробній промисловості, прибутковість акцій  компанії така ж сама як і в Компанії 1. Але останнім часом вона швидко розширює свою діяльність, тому інвестиції в її акції є більш ризикованими ніж у Компаній 1 і 2.

Компанія 4 працює в іншій галузі, ніж попередні компанії. Прибутковість  її акцій вища ніж у Компанії 3, у той час як рівень ризику такий  самий як і в Компанії 3.

Акції Компанії 5 мають значно більший  ризик ніж акції Компанії 4, а  прибутковість їх лише трохи вища ніж у Компанії 4.

В залежності від міри схильності до ризику інвестор обере такі акції:

- особа не схильна до ризику   акції Компанії 1

- помірно не схильна ризикувати акції Компанії 4

- майже схильна ризикувати           акції Компанії 5

- схильна ризикувати акції Компанії 3

 

Крива А відображає інвестиції, за яких ризик є ефективним, тобто  показує можливі інвестиції, віддача  яких максимальна за даного виду ризику.

Інвестиції, яким відповідають точки  нижче кривої ефективності не є привабливим  для інвестора.

Стратегія менеджера  Компанії 3:

3 - 1. Це стратегія, що передбачає  зниження рівня ризику з допомогою  різних заходів ризик - менеджменту,  залишаючи прибутковість компанії не змінною.

3 - 4. Ця стратегія передбачає  реалізацію резервів по підвищенню  прибутковості роботи компанії  із збереженням існуючого рівня  ризику.

3 - 3А. Полягає у поєднанні  заходів по зменшенню рівня  ризику з реалізацією резервів  підвищення прибутковості.

3 - 5. Стратегія радикальних змін  у напрямках діяльності компанії, що дозволить при певному збільшенні  рівня ризику досягти росту  прибутковості компанії.

Підвищення продуктивності праці  на підприємстві, зменшення її заборгованості, підвищення віддачі компанії – це ті цілі, що ставляться для того, щоб ризик фірми був ефективним, тоді як спосіб досягнення їх залежить від особистого ставлення менеджера до ризику.

 

Література

1. Абрамов С.И. Оценка риска ивестирования // Экономика строительства. №12, 1996. – с. 2 – 12.
2. Балабанов И.Т. Риск – менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1996.
3. Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. – К.: ТОВ “Борисфен-М”, 1996. – 336 с.
4. Воропаев Ю.Н. Оценка риска аудита и бизнеса // Бухгалтерский учёт, - 1996. -№6. – С. 27.
5. Грабовый П.Г., Петрова С.Н. Риски в современном бизнесе. – М.: Аланс, 1994. – 200 с.
6. Грядовая О. Кредитные риски и банковское ценообразование // Российский экономический журнал. – 1995. - №9. – С.
7. Жигло А.Н. Расчёт ставок дисконта  и оценка риска // Бухгалтерский учёт. – 1996. - №6. – С. 41.
8.   Комаринський Я., Яремчук І. Фінансово – інвестиційний аналіз. Навч. Посібник. – К. Українська енциклопедія. – 1996. – 298 с.
9. Кононенко А.Ф., Холезов А.Д., Чумаков В.В. Принятие ришений в условиях неопределённости // ВЦ АН СССР. – М., 1991. – 197 с.
10. Куракина Ю.Г. Оценка фактора риска в инвестиционных расчётах // Бухгалтерский учёт. – 1996. - № 6. – С. 22-27.
11. Нейман Дж.фон, Могенштерн О. Теория игр и экономическое поведение. – М.: Наука, 1970.