Економічні ризики у підприємницькій діяльності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

Ризик у підприємницькій  діяльності

 

План

1. Поняття ризику. Алгоритм оцінки й обґрунтування господарського ризику.
2. Основні причини економічного ризику.
3. Функції ризику.
4. Види втрат у підприємницькій діяльності.
5. Ідентифікація ризику як перший етап його оцінки й обґрунтування.
6. Класифікація ризику.
7. Поведінка суб’єктів ризику.
8. Ставлення до ризику й ефективність ризику.

 

 

1. Поняття ризику. Алгоритм оцінки й обґрунтування господарського ризику.

Для того щоб охарактеризувати поняття  “ризик” розглянемо, що таке ситуація ризику. Кожна людина у побутовій, виробничій і інших видах діяльності постійно стикалася із ситуаціями, коли вона не має однозначного рішення, але обов’язково потрібно зробити вибір одного з декількох варіантів рішень, які мають різну ймовірність здійснення. Акт розуміння людиною того, що вона стикнулася із ситуацією ризику можна охарактеризувати терміном “усвідомлення ризику”. Це необхідний компонент, що взаємопов’язує існуючу ситуацію ризику і безпосередню ризикову дію, оскільки усвідомлення змісту ситуації ризику дозволяє людині зняти її шляхом-вибору й реалізації однієї з наявних альтернативних дій.

Цей комплекс зняття ситуації ризику і відповідає поняттю “ризик”, що в загальному представляє собою  процес “зняття невизначеності”.Графічна модель ризику виглядає наступним чином:

 

Різні науковці дають різні тлумачення поняття “ризик”.

Ризик (Террі) – це рівень невпевненості пов’язаний з проектом або з інвестуванням.

Ризик (Вебстер) – визначається як небезпека, можливість збитку або втрат.

Ризик (Райсбер) – це загроза або небезпека виникнення збитку в найширшому сенсі слова.

Ризик (Бобров) – це можливі збитки або недоотримання доходів порівняно з варіантом передбаченого проектом, програмою, планом або прогнозом.

Ризик (Вітлінський, Наконечний) – є вартісним виразом імовірної події, що може привести до збитків, виникає через відхилення фактичних даних від оціночних щодо сьогоднішнього стану й майбутнього розвитку системи.

Ризик (Грабовий) – це ймовірність втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи виникнення втрат у результаті здійснення певної виробничої, фінансової або іншої діяльності.

Найбільш повно природа ризику відображена в наступному визначенні:

Господарський ризик – це діяльність суб’єктів господарювання пов’язана з доланням невизначеності в ситуації необхідного вибору, у процесі якого вони мають можливість оцінити ймовірність досягнення бажаного результату, невдачі й відхилення від мети.

Економічний ризик  представляє собою об’єктивно-суб’єктивну категорію.

Основними характеристиками ризику є  його елементи:

• об’єкти;
• суб’єкти;
• джерела ризику.

Об’єкт ризику – це економічна система, ефективність та умови функціонування якої наперед точно не відомі.

Суб’єкт ризику – це особа (індивід  чи колектив), яка зацікавлена результатом керування об’єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об’єктів ризику.

Джерела ризику – це чинники (явища  або процеси), які спричиняють  невизначеність або конфліктність  результатів.

Наявність всіх елементів ризику є  необхідною умовою наявності ризику. Для забезпечення раціональності прийняття рішень в умовах ризику обов’язковою умовою є оцінка й обґрунтування ризику.

Алгоритм проведення економічної  оцінки господарського ризику:

1). Визначення всіх можливостей  ризиків певного виду діяльності на основі співставлення сприятливих і негативних наслідків такої діяльності;

2). Оцінка кожного виду ризику:

• кількісна
• якісна
• інтегральна

3). Вибір та обґрунтування заходів  по мінімізації ризику. Визначення  ефективності цих заходів.

2. Основні причини економічного ризику.

Причини виникнення ризику можна поділити на три групи:

1). більшість процесів пов’язані  з економікою є принципово  індетермінованим;

2). економічно-оптимальна неповнота  інформації;

3). “організаційна” невизначеність  або асиметрія інформації.

Причини, що зумовлюють ризик можна  згрупувати також за сферою прояву:

1). внутрішні:

• недоліки у системі управління;
• недоліки організації процесу виробництва;

2). зовнішні:

• поведінка контрагентів;
• похибки у визначені попиту;
• природньо-кліматичні умови;
• зміни ринкової кон’юнктури;
• зміни економічних факторів;
• політичні.

 

3. Функції ризику.

Розуміння сутності ризику безпосередньо  пов’язана з виявленням функцій, які він виконує при здійсненні господарської діяльності. До числа  таких функцій належать регулююча й захисна.

Регулююча функція ризику має суперечливий характер і може виступати у двох формах:

• конструктивна;
• деструктивна.

Конструктивність ризику проявляється, зокрема, у тому, що ризик при здійсненні господарської діяльності виконує  роль своєрідного каталізатора. Йому належать такі властивості як активність і спрямованість у майбутнє, пошук новаторських рішень.

Деструктивний характер ризику проявляється у тому, що прийняття і реалізація рішень з необґрунтованим ризиком  ведуть до валюнтаризму й авантюризму. У цьому випадку ризик виступає у якості дестабілізуючого фактора.

Практика показує, що відбувається реальне перетворення ризику в інструмент регулювання економічних відносин, що допомагає підприємцям виробляти  навички орієнтацій в ймовірному світі і формувати необхідні якості мислення, такі як альтернативність, варіантність і діалектичність.

Захисна функція ризику має також два аспекти:

• історико-генетичний;
• соціально-правовий.

У першому випадку йдеться про  те, що вже на ранніх стадіях розвитку цивілізації люди стихійно шукали засоби й форми захисту від можливих небажаних наслідків.

У сучасних умовах така передбачувальність проявляється у вигляді створення  фондів ризику та застосування різних методів мінімізації ризику, що дозволяє з одного боку використовувати конструктивність ризику, а з другого – захищати підприємця від негативних наслідків. Таким чином сама природа ризику спонукає суб’єкта господарювання захистити об’єкт від негативних наслідків ризикованої події.

Сутність соціально-правового аспекту захисної функції проявляється у забезпеченні прав новатора на ризик, оскільки необхідні правові й економічні гарантії, які б виключали у випадку невдачі покарання працівників, що йдуть на ризик. Практична реалізація цього аспекту пов’язана з введенням в кримінально-господарське й трудове законодавство категорії правомірного ризику, яке б відокремлювало б випадки, в яких негативні наслідки настали від некомпетентності й безгосподарності від тих випадків, коли було при прийнятті рішення було здійснене обґрунтування ризику.

 

4. Види втрат у підприємницькій діяльності.

Безпосередньо з категорією ризику пов’язані такі поняття як витрати, втрати й збитки.

У підприємницькій діяльності виділяють  такі види втрат:

1). Матеріальні втрати – це  додаткові затрати виробничих ресурсів непередбачені проектом або планом, або прямі втрати майна, продукції, енергії, тощо.

2). Трудові втрати –  це втрати робочого часу викликані  випадками непередбачені обставинами.

3). Фінансові втрати – це прямий  грошовий збиток пов’язаний з:

• непередбаченими платежами (виплата штрафів, додаткових податків);
• втратою грошових коштів;
• недоотриманням коштів із передбачених джерел (при неповерненні боргів, зниження ринкових цін на продукцію, що реалізується; не оплата покупцями реалізованої продукції);
• макроекономічними змінами (інфляція, валютний курс, тощо).

4). Втрати часу. На практиці процес  прийняття рішень обумовлюється  втратами, які виникають внаслідок  передчасного або запізненого  прийняття рішень. Таким чином  втрати часу викликаються несвоєчасністю рішення, а також виникають коли процес реалізації такого рішення відбувається повільніше ніж це передбачалось.

5). Спеціальні втрати  – це втрати, які проявляються  у вигляді нанесення збитків  здоров’ю та життю людей, оточуючому  середовищу, престижу підприємця, або в наслідок інших несприятливих соціальних і морально-психологічних наслідків.

За видами діяльності розрізняють такі види втрат:

• втрати у виробничому підприємництві;
• втрати у комерційному підприємництві;
• втрати у фінансовому підприємництві.

Розуміння природи втрат в господарській  практиці дозволить найбільш повно  оцінити негативний вплив на результати такої діяльності будь – якого  ризикованого рішення.

 

5. Ідентифікація ризику як перший етап його оцінки й обґрунтування.

Основними принципами ризик-менеджменту є принцип масштабності й принцип мінімізації.

Суть першого полягає в тому, що господарюючий суб’єкт повинен  прагнути до найбільш повного охоплення  можливих сфер виникнення ризиків. Основним методом, що дозволяє ідентифікувати ці сфери ризику є причинно-наслідковий метод. Сутність якого можна зобразити графічно:

Метод дає змогу розглядати господарське рішення одночасно в декількох  вимірах, відшукуючи “слабкі місця” з закладеним потенціалом негативних наслідків.

 

6. Класифікація ризику.

Для забезпечення можливостей повного охоплення ризиків в господарській практиці, полегшення оцінки та забезпечення ефективного підбору заходів по мінімізації ризику, здійснюється його класифікація.

Розрізняють наступні види ризику згідно з класифікаційними ознаками:

1). За належністю до країни  функціонування господарського  об'єкта:

• внутрішні;
• зовнішні.

2). За рівнем виникнення:

• фірмовий (мікрорівень);
• галузевий;
• міжгалузевий;
• регіональний;
• державний;
• глобальний.

3). За сферою походження:

• соціально-політичний;
• адміністративно-законодавчий;
• виробничий;
• комерційний;
• фінансовий;
• природно-екологічний;
• демографічний;
• геополітичний.

4). В залежності від причин  виникнення:

• ризики, пов’язані з невизначеністю майбутнього;
• пов’язані з нестачею інформації;
• пов’язані із суб’єктивним впливом.

5). За ступенем обґрунтованості  прийнятого ризику:

• обґрунтований;
• частково обґрунтований;
• авантюрний.

6). За ступенем системності:

• системний (систематичний);
• несистематичний (унікальний – носять разовий характер).

7). У відповідності до допустимих меж:

• допустимий;
• критичний;
• катастрофічний.

8). За адекватністю часу прийняття  рішення:

• попереджувальний;
• поточний;
• запізнілий.

9). В залежності від кількості  осіб, що приймають рішення:

• індивідуальний;
• колективний.