Економічні потреби та інтереси як рушійна сила і стимул економічного розвитку

   

Економічні інтереси мають  такі особливості:

а) вони є об’єктивними, оскільки об’єктивні самі економічні відносини;

б) вони є матеріальними.

За суб’єктами інтереси поділяють:

а) особисті;

б) сімейні;

в) колективні.

г) державні;

д) національні;

е) інтернаціональні;

є) споживача;

ж) виробника;

з) демографічних груп.

Особисті- це інтереси первісних  людей, раба і рабовласника, кріпака і феодала, найманого робітника і роботодавця, підприємця, селянина, учителя, депутата, чиновника.

Особистий інтерес  охоплює потреби, що пов’язані з  реалізацією приватної власності, прав володіння та користування, управління, отримання доходів.

Кожна людина одночасно  є носієм різних інтересів, оскільки вона виступає в різних постаттях: по-перше, як індивід;по-друге, як представник певної верстви суспільства; по-третє, як член певного трудового колективу. Суспільний і колективний інтереси персоніфікуються тільки в індивіді.

Отже, має місце  складне переплетіння, взаємодія  економічних інтересів. Значною  мірою інтереси виступаютьяк соціальні протилежності.

             Взаємодію інтересів можна простежити на прикладі їх прояву в сферах виробництва і обміну. У сфері виробництва підприємці та робітники є протилежними сторонами економічних стосунків, проте вони мають спільні інтереси щодо ринку, виступаючи як виробники або споживачі. Не задовольнивши інтереси споживача, виробник не може забезпечити і власні інтереси. Взаємозалежність цих груп об’єктивно зумовлює їх співробітництво. Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб’єктами конкретних економічних цілей. Так, реалізація індивідуальних інтересів забезпечується через зростання індивідуальних доходів. Засобом реалізації колективних інтересів є максимізація прибутку та фонду заробітної плати ( наприклад, для підприємств державного сектора, що знаходиться на комерційних засадах господарювання). Нарешті, засіб реалізації суспільного інтересу- максимізація національного доходу та мінімізація фонду відшкодування створюваного суспільного продукту. Отже, проблема поєднання інтересів знаходить своє вираження у формуванні певних пропорцій у розподілі доходів. Механізм реалізації корпоративних інтересів полягає у взаємодії з політичними інститутами.

       Отже, для економічного життя суспільства характерна наявність різноманітних взаємозв’язаних та взаємодіючих інтересів, які утворюють єдину систему. Проте система економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб’єктами конкретних економічних цілей. У реальному житті єдності інтересів досягають через реалізацію кожного з них у процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації.

Засоби реалізації інтересів:

Особистих, приватних-завдяки  зростанню індивідуальних доходів ( трудових) за рахунок заробітної плати  в умовах найму	Колективних, групових- за рахунок нагромадження колективного багатства, максимізації прибутку, фонду заробітної плати
Суспільних( державних)- за рахунок державної підприємницької  діяльності, зростання економічної  ефективності суспільного виробництва  й національного доходу

[5.29]

        У системі економічних інтересів виділяють економічний інтерес, який відзеркалює суть економічної системи і є рушійною силою економічного розвитку суспільства.

       Основний економічний інтерес  залежить від пануючого типу  власності. В умовах капіталізму основний економічний інтерес є інтерес капіталіста,  власника засобів виробництва в одержанні прибутку. Щоб задовольняти його, власник, засобів виробництва змушений впроваджувати нові технології, засоби виробництва, оновлювати номенклатуру виробництва, наймати кваліфіковану робочу силу, шукати шляхи скорочення витрат виробництва тощо. Це забезпечує реалізацію не лише особистого інтересу підприємця, а й особистих інтересів найманих робітників, населення в цілому.

         Отже, особистий інтерес підприємця є рушійною силою економічного розвитку в сучасній ринковій економіці.

         У системі економічних інтересів  на кожному конкретному етапі  економічного розвитку, крім основного,  можна виділити головний інтерес. Він, по-перше, відбиває специфіку та економічні проблеми певного етапу; по- друге, виступає відображенням реальних інтересів особи, колективу і суспільства; по-третє, трансформується у певну економічну політику, спонукаючи до діяльності, спрямованої на вирішення проблем даного етапу економічного розвитку. Наприклад, в Україні  головний інтерес суспільства полягає у відновленні зруйнованого виробництва, що є передумовою подальшого економічного й соціального прогресу.

     

Сімейні- це інтереси домогосподарств, фірм.

Колективні- це інтереси груп, общин, маєтків.

Державні- це інтереси загальнонародні, регіональні, муніципальні.

Державний інтерес  має такі складові свого прояву:

а) суспільно-економічні інтереси – частина інтересів  держави та інших суб’єктів господарювання збігається ( оподаткування в розумних межах, виділення державних інвестицій та субвенцій, тарифне стимулювання експорту та інше);

б) інтереси державної  бюрократії- інтереси саморозвитку державної  системи, що є корпоративним додатком до інтересів держави;

в) інтереси самоконтролю та оптимізації  громадянського суспільства- держава не може бути виразником інтересів одного класу чи прошарку, в демократичному суспільстві вона частіше виступає як інститут консенсусу.

За об’єктами інтереси поділяють:

а) майнові;

б) фінансові;

в) інтелектуальні;

г) духовні;

д) соціальні.

Узагалі економічні інтереси як усвідомлені потреби  відповідають та відображають види і  структуру потреб.

За важливістю економічні інтереси поділяють на:

а) головні;

б) другорядні.

За ступенем усвідомлення:

а) дійсні;

б) помилкові.

   Проте  система економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Інтереси конкретних індивідуумів ( підприємця і найманого робітника, продавця і покупця), підприємств ( того,що виробляє продукцію і що її купує), підприємства і держави ( підприємство зацікавлене в тому, щоб платити менший податок) не завжди збігаються. У системі економічних інтересів можна виділити основний інтерес суспільства, який повинен відповідати таким критеріям:

а) віддзеркалювати  сутність економічної системи, її найхарактерніші риси;

б)бути рушійною силою економічного розвитку певної системи.

Економічні  інтереси породжують потреби.

Отже, суперечлива  взаємодія виробництва та споживання, інтересів і потреб є рушійною силою соціально-економічного розвитку.[6.58-59]

3.Чому  економічні потреби та інтереси є стимулами економічного розвитку (діалектика взаємодії потреб та інтересів).

   Рушійні  сили діють через виробничі  відносини, які, у свою чергу,  відображуються в економічних  потребах та інтересах. Поява  цих економічних категорій зумовлена існуванням виробничих відносин.

    Становище  суб’єктів економічних відносин  постійно змінюється, їхній розвиток  залежить від розвитку продуктивних  сил. Розвиваючись разом з останніми,  вони активно впливають на  них через систему економічних  потреб та інтересів, які можна класифікувати за різними критеріями.

       Система економічних потреб та  інтересів суспільства завжди  суперечлива. Інтереси окремих  індивідуумів ( підприємця і найманих  робітників, продавця і покупця), підприємців ( тих, які виробляють продукцію і тих, які її купують), підприємств і держави ( підприємство зацікавлене у тому, щоб платити менший податок) не завжди збігаються. Суперечності інтересів мають як об’єктивну, так і суб’єктивну основу. Перша пов’язана з виявами суб’єктивізму і волюнтаризму. Друга спричинена відмінностями між економічним становищем різних суб’єктів.

       У реальному житті єдність  інтересів досягається через  реалізацію кожного з них у  процесі їхньої взаємодії та  взаємореалізації. Особистий інтерес  найманого працівника не можна реалізувати, якщо не буде реалізований інтерес підприємства, на якому він працює. Незважаючи на те, що кожний вид економічних інтересів є персоніфікованим, виокремленим, грунтується на певній потребі, він органічно пов’язаний з колективними, суспільними інтересами. Це створює фундамент для єдності визначальних ( головних) інтересів і позначається на меті виробництва.

Стимули
Подразники, спонукання до дії
Потреби		Інтереси
Внутрішній збудник активності		Усвідомлення  прагнення задовольнити певну потребу
Мотиви
Внутрішні спонукальні  причини дій та вчинків

    Рис. 2.7. Взаємозв’язок потреб, мотивів, стимулів та інтересів 

 Економічні  потреби- це ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукає її до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту та добробуту членів своєї сім’ї.

      Економічні потреби відображають  відношення соціальних суб’єктів ( людина, колектив, суспільство) до можливого споживання вартостей, опосередкованих економічними формами їх реалізації. Вони виявляються як необхідність у життєвих благах, як стимул до споживання.

  В основі  походження потреб лежать дві  основні причини: по-перше, фізіологічний  характер- людина, як жива істота, потребує певних умов і засобів існування; по-друге, потреба є результатом суспільних умов.

   Потреби  характеризують лише можливість  споживання, але щоб ця можливість  перетворилася в дійсність, слід  виробити життєві засоби. Величезна  роль економічних потреб полягає в тому, що вони спонукають людей до дії. Блага, створені в процесі виробництва, утворюють різноманітні проблеми, які становлять предмет інтересу.

   Економічну  природу людини можна розглядати  як сукупність її економічних  потреб ї захоплень. Усвідомлені економічні потреби виявляються як економічні інтереси.

   Продуктивні  сили, безперервно розвиваючись, не  лише створюють умови для задоволення  потреб, які склалися, а й стають грунтом для виникнення нових потреб. Зростання маси і різноманітності споживних вартостей у результаті зростання продуктивних сил призводить до зміни структури виробництва і витіснення старих потреб новими. Цей процес, як і сам процес суспільного виробництва, відбувається безперервно, що свідчить про дію в суспільстві закону зростання потреб.

     Економічні  інтереси- є формою реалізації  економічних потреб, це користь,  вигода, яка досягається в процесі  реалізації економічних відносин. Причому вона є такою, що  забезпечує самостійність, саморозвиток  суб’єкта, тобто створення умов, необхідних для його відтворення на рівні прогресивних соціально-економічних досягнень.

      Кожен суб’єкт є носієм конкретного інтересу. Скільки суб’єктів економічних відносин, стільки і економічних інтересів.

    За  ознакою суб’єктивності видідяють особистий, колективний і суспільний інтереси; за ознакою важливості- головні та другорядні тощо.

     Для  економічного життя суспільства  характерна наявність різноманітних  взаємозв’язаних і взаємодіючих інтересів, які утворюють єдину систему. Проте система економічних інтересів сіспільства завжди суперечлива. Суперечності інтересів мають як суб’єктивну, так і об’єктивну основу. У реальному житті єдності інтересів досягають через реалізацію кожного з них в процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації.

     Економічний інтерес є породженням і соціальним проявом потреби. Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета ( максимізація прибутку, привласнення товару, користування або володіння певним товаром).

     Отже, економічні інтереси- це усвідомлення потреби існування різних суб’єктів господарювання. Генезис інтересу полагає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, реалізації їх.

 

      Економічні інтереси не тотожні  потребам, їхньому задоволенню. По-перше,  економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб.  Потреби і засоби задоволення їх відбивають причину і форму прояву економічних інтересів. По-друге, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб. Наприклад, не може, окрім специфічних випадків, бути інтересом суб’єкта зниження рівня задоволення потреб

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки:

  Розглянувши  тему « Економічні потреби  та інтереси як рушійна сила і стимул економічного розвитку» я можу зробити наступні висновки. Економічні потреби- це ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, яке характеризується відчуттям нестачі певних благ та послуг, бажанням володіти ними, щоб подолати це відчуття. Вони спонукають людей до дії , до виробництва необхідних життєвих благ, отже, виступають передумовою матеріального і духовного виробництва, розвитку продуктивних сил. Продуктивні сили, безперервно розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають грунтом для виникнення нових потреб.Зростання маси і різноманітності споживчих вартостей у результаті зростання продуктивних сил призводить до зміни структури виробництва і витіснення старих потреб новими. Цей процес відбувається безперервно. Для того, щоб впливати на напрямки економічного розвитку, суспільству необхідно знати тенденції та перспективи розвитку потреб- індивідуальних, сімейних, колективних, суспільних, а також їх структурні зміни. Суспільство також повинно контролювати формування потреб, щоб не допустити розвитк у таких, що деформують психологією людини, шкодять її здоров’ю та загрожують життю.