Економічні потреби та інтереси як рушійна сила і стимул економічного розвитку

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  імені Вадима Гетьмана

Кафедра політичної економії

Факультету економіки агропромислових формувань

 

 

Курсова робота

на тему: «Економічні  потреби та інтереси як рушійна сила і стимул економічного розвитку»

 

 

Виконала: Сокур Юлія Миколаївна

 студентка  1курсу,

1групи, спеціальності  6504/1

Факультету  економіки агропромислових формувань

Науковий керівник

Доц.Зазимко А.З.

 

 

Київ-2009

План:

Вступ

1.Економічні  потреби, їх структура.

2.Економічні інтереси, їх види, класифікація.

3.Чому економічні  потреби та інтереси є стимулами  економічного розвитку. Діалектика взаємодії потреб та інтересів.

Висновки

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

      Актуальність мною вибраної теми  «Економічні потреби та інтереси як рушійна сила і стимул економічного розвитку» на сьогоднішній день є важливою. Адже без економічних інтересів не буде попиту, а отже не буде потреб.

      В даній курсовій роботі я  використала літературу таких  авторів:

Л.В. Білецька, А.С.Гальчинський, П.Р.Базилевич, Н.М.Булатов, К.Н.Єщенко, В.Ф.Малий. У цій роботі також використана сучасна література 2004-2006р.р.

     У  даній курсовій роботі ми розглянемо  такі питання як:

-Визначення  економічних потреб;

-Що таке економічні  інтереси;

-Яка діалектика  взаємодії  між ними?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Економічні  потреби, їх структура.

        Економічні потреби-це частина потреб людини та суспільства , для задоволення яких необхідні суспільне виробництво, економічна діяльність.

а).Об’єктивна нужда в чому-небудь або в кому-небудь, що вимагає задоволення;

б).Це прагнення  до реалізації якої-небудь нужди, яку  відчуває людина;

в).Це нужда в матеріальних життєвих благах, необхідних для життєдіяльності людини;

г).Це ставлення  людей до економічних умов їхньої життєдіяльності; це нужда в економічній діяльності, у праці, виробництві життєвих благ;

д).Це категорія , що відбиває ставлення людей, а  звідси і поведінку, до умов їх життєдіяльності, які дають їм задоволення, насолоду або втіху і спонукають їх до діяльності, до того щоб мати і володіти такими умовами.

          Першою висхідною потребою людини  як біосоціальної істоти є  потреби в житті, що вимагає  задоволення, реалізації через  споживання матеріальних благ  і необхідності, потреби їх привласнення-працею(економічною діяльністю). Економічна потреба є спонукальним мотивом такої діяльності.

      Зміст економічної потреби:

1).Потреба в  житті;

2).Потреба в  життєвих благах;

3).Потреба у  праці, економічній діяльності;

4).Потреба у  стосунках між людьми.

     В  структурі потреб суспільства можна виділити кілька типів відносин, що характеризують зв’язок людей з умовами життєдіяльності: (ставлення до природи (потреби у спілкуванні з природою, в охороні природи); до існуючих засобів життя (потреби у засобах виробництва і предметах споживання); до себе та інших людей (потреба у самовираженні, саморозвитку, у соціальному статусі, спілкуванні); до праці та дозвілля(потреба у цікавій, творчій првці, у відпочинку та інші).

      Структура потреб за видами  відносин:

1.Потреба у  взаємодії з природою( привласнення матеріалу природи для особистого і виробничого споживання;

2.Ставлення  до праці- необхідність , добровільність, примусовість праці як джерела  матеріальних благ і задоволення  економічних потреб;

3.Ставлення  до існуючих засобів життя- засобів виробництва і предметів споживання; відносини(потреба) привласнення;

4.Ставлення до інших людей, потреба в економічних і соціальних відносинах; ставлення до себе (самовираження, соціальний статус, спілкування тощо).

    За суб’єктами потреби поділяють на:

а) індивідуальні, колективні та суспільні.До індивідуальних потреб можна віднести потреби в їжї, одязі, житлі, які у кожної людини мають свої якісні та кількісні особливості, задовольняються специфічним набором товарів і послуг.Прикладом колективних потреб можуть бути потреби певного трудового колективу в кваліфікованому керівництві, сприятливому психологічному кліматі,відповідних умовах праці. Суспільні- це потреби у зниженні рівня інфляції та безробіття, у забезпеченні конвертованості національної валюти, економічному піднесенні та ін.;

б) потреби домогосподарств,підприємств  та держави як особливих суб’єктів  економіки.Як власники економічних  ресурсів домогосподарства мають потребу  в тому, щоб якнайвигідніше ними розпорядитися ( продати, здати в оренду чи використовувати самостійно), як споживачі вони мають певні потреби у матеріальних і нематеріальних благах та послугах.Підприємці потребують підвищення конкурентоздатності своєї продукції, зниження витрат виробництва, збільшення прибутків. До потреб держави можна віднести потреби у збільшенні надходжень до державного бюджету, у недоторканості державних кордонів, збереженні держави як єдиного цілого та інше.

      За об’єктами потреби класифікують на:

а) породжені існуванням людини як біологічної істоти ( фізіологічні потреби в їжі, одязі, житлі) та породжені існуванням людини як соціальної ( суспільної ) істоти ( соціальні потреби – в спілкуванні, в суспільному визнанні та статусі, інформації, освіті та інші),фізіологічні потреби передбачають реалізацію об’єктивних умов,необхідних для нрмальної життєдіяльності людини. Їх елементарність визначається безпосереднім зв’язком з біологічними функціями організму людини.В той самий час навіть елементарні потреби не можуть розглядатися як чисто біологічні, оскільки реальний спосіб задоволення їх ( спосіб виживання) має соціальний характер, отже позначається на формуваннісоціальних потреб. Якщо парною категорією соціальним потребам індивіда є фізіологічні ( біологічні) потреби, то соціальним потребам суспільства- потреби економічні.Тому інколи потреби класифікують  на економічні та соціальні. Перші відбивають відношення до праці як вимушеної діяльності і виявляються як необхідність економії праці, що є критерієм розвитку економіки суспільства. Другі – це потреби у розвитку його соціальної сфери- освіти,науки, культури, мистецтва. У механізмі відтворення економічні та соціальні потреби взаємопов’язані та рівнозначні. Їх рівнозначність полягає в тому, що освіта, охорона здоров’я, виховання дітей, культура, задоволеннявід роботи постійно реалізується в економії праці;

б) матеріальні – потреби в матеріальних благах та послугах і духовні- потреби у творчості, самовираженні, самовдосконаленні, вірі;

У самовираженні ( саморозвиток і самореалізація)	Соціальні потреби ( потреба соціального контакту, любов, відчуття духовної близькості)
У повазі ( самоповага, визнання, статус)	Потреби в безпеці ( надійність доходів,захист у разі непрацездатності, чисте повітря, чисті  продукти)	Фізіологічні  потреби ( голод, спрага, одяг, житло)

в) першочергові- потреби, що задовольняються предметами першої необхідності ( продукти харчування, одяг, житло, громадський транспорт, збереження здоров’я), та непершочергові- потреби, що задовольняються предметами розкоші ( парфуми, хутра, яхти).

Рис.1 Таблиця  потреб людини ( Теорія ієрархії потреб за А. Маслоу) [5.24]                          

Ця класифікація досить умовна: те, що вважається предметом  розкоші при одному рівні розвитку виробництва та добробуту суспільства, стає предметом першої необхідності при більш високому рівні розвитку економіки: те, що є предметом розкоші для однієї людини, вважається предметом першої  необхідності для людини з іншим рівнем достатку. Західні вчені великого значення надають градації потреб за ступенем їх першості. Так, А.Маслоу запропонував ієрархію потреб відповідно до їх вагомості (рис.7). Людина намагається задовольнити насамперед головні( перші) потреби. Якщо вони задоволенні, то на певний час ці потреби перестають бути рушійним мотивом для людини. В неї виникає бажання задовольнити наступні за вагомістю потреби. Останні задають програму діяльності, а діяльність забезпечує можливість їх задоволення. Потреби визначають зміст майбутньої діяльності і необхідний рівень її ефективності: діяльність повинна задовольняти потреби на прийнятому рівні.

     За  можливістю реалізації потреби можна класифікувати на:

1. абсолютні;
2. дійсні;
3. платоспроможні;

Абсолютні потреби- породженні сучасним рівнем розвитку світової економіки.

Дійсні- потреби відповідають рівню розвитку економіки певної країни.

Платоспроможні- потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін( тобто вони визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення). Споживати, задовольняючи таким  чином потреби, можна лише те, що вже вироблено, і лише те, що можна оплатити. Залежно від цих двох чинників структура платоспроможного попиту може відповідати дійсним потребам або не відповідати їм. Тим самим суперечність між потребами та виробництвом набуває форми незбалансованого попиту і пропозиції  на товари і послуги.

За ступенем реалізації потреби поділяють на:

Первинні- (фізіологічні, матеріальні-предмети першої необхідності).

Вторинні- (соціальні, духовні- ставлення до себе, сім’ї, людей).

Третинні- (перспективні- у предметах розкоші тощо).

За масштабами і структурою виробництва економічні потреби можна класифікувати  на:

а) абсолютні;

б) дійсні;

в)фактичні.

  Абсолютні-визначаються максимальним обсягом створюваних у суспільстві матеріальних благ і послуг за найсприятливіших умов, які могли б бути спожиті суспільством;

Дійсні-такі, що задовольняються при оптимальних розмірах виробництва;

Фактичні-це ті, що виступають у формах задоволеного попиту.

Рушійною силою  розвитку сучасного суспільства  є забезпечення умов для певного розвитку потреб.

« Люди звикли пояснювати свої дії з свого мислення, замість  того, щоб пояснювати їх із своїх  потреб ( які при цьому, звичайно, відображуються в голові, усвідомлюються)…» зазначав Ф.Енгельс.

           Отже, економічні потреби народжуються насамперед у виробництві, в процесі праці та пов’язанні з ним.

          Задоволення ж економічних потреб  відбувається у споживанні, яке  відтворює і створює потребу.  Завдяки економічним потребам  відбувається органічний взаємозв’язок цілей.

Реалізація, або задоволення потреб, означає певний рівень споживання благ, який залежить від багатьох факторів

Рівня розвитку продуктивних сил суспільного виробництва  й економічної ефективності	Соціально-економічних  відносин і принципів розподілу  благ, які забезпечують соціально-економічну ефективність
Політичного устрою держави, системи організації й  управління виробництвом, політики держави	Традицій, рівня  культури- від історично визначеного  способу виробництва, формації, цивілізації

 

Соціально-економічні потреби-це нужда в матеріальних благах і послугах, для задоволення яки люди взаємодіють із природою та між собою. Існує й інший погляд на матеріальні потреби.

2.Економічні  інтереси, їх види,класифікація.

Економічні  інтереси-це вигода, якої досягають у процесі реалізації економічних відносин.

а) Це усвідомлені  потреби в матеріальних благах;

б) Це усвідомлена  економічна потреба як конкретна  мета діяльності та існування різних суб’єктів;

в) Це реальний, зумовлений економічними відносинами  та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій людей щодо задоволення потреб;

г) Це спонукальний мотив господарської діяльності людей, обумовлений їхнім місцем у системі соціално-економічних  відносин.

       Видатний французький енциклопедист   К.А. Гельвецій  зазначав: « Якщо фізичний світ підкоряється закону руху, то світ духовний не менш підкоряється закону інтересу». Економічні інтереси є визначальною  об’єктивною мотивацією діяльності людей,  виходячи з їх місця у суспільному виробництві.

       Виходячи із сутності економічних інтересів, стає зрозумілим, чому вони виступають могутнім двигуном економічного прогресу.

     Необхідно  звернути увагу на об’єктивні  чинники, які визначають зміст  економічних інтересів ( моральні, політичні, соціальні, матеріальні умови життя, класова незалежність людей та інші). Усе це ускладнює структуру економічних інтересів. У такій структурі вирізняють індивідуальні інтереси, класові інтереси, інтереси трудових колективів, економічні інтереси держави, загальнонародні інтереси.

Варто усвідомлювати, що існують різні способи впливу на інтереси людей, за допомогою яких забезпечується їх участь у виробництві. Перехід України до ринкових відносин посилює вплив на інтереси людей  важелів економічного примусу. Це означає, що реалізація економічних інтересів пов’язана з розв’язанням характерних для них суперечностей.

          У суспільстві кожен індивідуальний  інтерес органічно пов’язаний  з колективним і суспільним  інтересом, чим і створюється  об’єктивна основа для співробітництва людей в узгодженні економічних інтересів та їх своєчасного задоволення.

За часом  дії поділяють на:

а) поточні;

б) перспективні.

        Економічні  потреби та інтереси реалізуються  у споживанні, яке є завершальним  моментом і кінцевою метою  виробництва. Важливо мати на увазі, що призначення виробництва- служити споживанню, задовольняючи економічні інтереси людей.

Кожний суб’єкт економічних відносин є носієм конкретного інтересу. Скільки суб’єктів економічних відносин, стільки й економічних інтересів. Сукупність їх створює систему.

У ринковій економіці приватний  інтерес домінує над суспільним, але ринковий механізм забезпечує поєднання  цих інтересів. Механізм суспільної координації був відкритий А.Смітом.

Економічний інтерес є  породженням і соціальним проявом потреби. Інтерес виникає , коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета( максимізація прибутку, привласнення товару, користування або володіння певним товаром тощо).

      Економічні  інтереси не тотожні потребам, їхньому задоволенню. По-перше, економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб. Потреби і засоби задоволення їх відбивають причину та форму прояву економічних інтересів. По-друге, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб. Наприклад, не може, окрім специфічних випадків, бути інтересом суб’єкта зниження рівня задоволення потреб.