Ефективність використання обмежених ресурсів

Кількісне вираження економічного закону рідкості показує ступінь  обмеженості економічних ресурсів, дає уявлення про реальні можливості подолання суперечності між зростанням потреб у певному ресурсі та його обмеженістю. Це можна зробити різними способами. Один з них такий: у кожний момент часу оптимальний ступінь задоволення потреб в економічних ресурсах можна з'ясувати за допомогою співвідношення між обсягом економічного ресурсу, який потрібний країні при цьому рівні продуктивних сил, і обсягом наявності цього ресурсу, що виробляється в країні. Якщо ступінь задоволення суспільством своїх потреб позначити Сз.п, обсяг економічного ресурсу, який потрібний для країни, — Оп, обсяг економічного ресурсу, що фактично є в наявності, — Оф, то ступінь задоволення потреб у цьому економічному ресурсі можна визначити за такою формулою:

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4 Механізм дії закону рідкості

 

Ця формула показує, по суті, величину обмеженості ресурсу. Наприклад, Україні потрібно 40 млн  т нафти для задоволення потреб свого господарства. У країні видобувається  її приблизно 5 млн т. Отже, ступінь  задоволення потреб в цьому ресурсі становить 12,4 відсотка. Як бачимо, цей економічний ресурс досить обмежений. Подолати цю обмеженість можна за рахунок імпорту нафти з інших країн, що потребує валютних коштів, які можна отримати за рахунок експорту певних власних економічних ресурсів. Інший шлях подолання обмеженості — розвиток видобутку власної нафти. Для цього треба здійснювати геологічні розвідки, створювати нові нафтопромисли, розвивати раціональну енергозберігаючу технологію виробництва.

Пізнання і використання економічного закону рідкості потребує для подолання суперечності між  потребою і обмеженістю ресурсу  розробки спеціальних заходів, орієнтованих на розвиток і ефективніше використання продуктивних сил за рахунок застосування багатьох чинників.

Отже, закон рідкості ресурсів є, по суті, законом обмеженості виробничих можливостей. І тому він вимагає від людини певної раціональної суб'єктивної поведінки з метою подолання обмеженості використання економічних ресурсів. При цьому слід зазначити, що закон рідкості ресурсів впливає на будь-який чинник виробництва: на знаряддя виробництва, предмети праці, на людину, що приводить в дію засоби виробництва. 

Висновки

Уважний розгляд форми кривої, точніше, її опуклості вправо вгору дає підставу зробити певні висновки. Ця опуклість пояснюється тим, що одні ресурси можуть використовуватися більш продуктивно при виробництві споживчих товарів, інші - при виробництві капітальних товарів. Рухаючись по межі виробничих можливостей вправо вниз і змінюючи таким чином структуру виробництва на користь збільшення випуску споживчих товарів, нам доведеться все більше залучати у виробництво порівняно малоефективні для виробництва предметів споживання ресурси.

Тому кожна додаткова одиниця випуску предметів споживання буде вимагати все більшого скорочення виробництва капітальних товарів. У міру наближення до будь-якої з осей координат нахил кривої (до даної осі) буде збільшуватися, тобто будуть рости змінні витрати (альтернативні витрати).

Відсутність досконалої взаємозамінності ресурсів, а отже, збільшення витрати наявних ресурсів при перемиканні з виробництва одного продукту на виробництво іншого зумовлює зниження загальної прибутковості виробництва.

Таким чином, крива виробничих можливостей служить ілюстрацією чотирьох основних ідей:

1. Обмеженість ресурсів передбачає, що всі комбінації випуску продукції, розташовані з зовнішнього боку кривої виробничих можливостей, нездійсненні;
2. Можливість вибору знаходить вираз у необхідності для суспільства проводити відбір з різних досяжних комбінацій продуктів, розташованих на (усередині) цієї кривої;
3. Спадний нахил кривої має на увазі поняття про нижчі витрати (альтернативних витратах);
4. Увігнутість кривої показує збільшення поставлений витрат і, як наслідок, зменшення прибутковості.

 

Література:

1. Посібник «Економічна теорія» 2001
2. Макконнелл К., Брю С. Экономикс. Принципы, проблемы и политика. -М., 1992.
3. Малышев ПА., Стерликов Ф.Ф. Законы экономической жизни. - М., 1991.
4. Маршалл А. Принципы экономической науки. - М., 1993.
5. Милюков А.И., Сенчагов В.К. Шведская модель: третий путь развития // ЭКО. 1992. № 2.
6. Новожилов В.В. Проблемы измерения затрат и результатов при оптимальном планировании. - М., 1972.
7. Hypeee P.M. Основы экономической теории: Микроэкономика: Учеб. для вузов. - М., 1996.
8. Пиндайк Р., Рубинфельд Д. Микроэкономика. - М., 1992. Гл. 1, 2.
9. Самуэльсон П. Экономика. - М., 1992.
10. Макконелл Кэмпбелл Р., Брю Стэнли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с англ. 11-го изд. – М.: Республика, 1995.

 

Словник термінів

Ресурси – все, що потрібно для задоволення потреб людини.

Ефективність економічна — показник економії суспільної праці в результаті застосування певних заходів; зіставлення результатів (зокрема побічних і непрямих) господарської діяльності з витраченими ресурсами: трудовими, матеріальними, природними, фінансовими, основними фондами тощо. Теорія ефективності розробляє методи вимірювання витрат і результатів функціонування народного господарства та його окремих ланок.

Ефективність використання ресурсів – характеризує зв'язок між кількістю ресурсів, витрачених у процесі виробництва, і кількістю товарів і послуг, отриманих у результаті використання цих ресурсів.

Природні ресурси — це однорідні складові природи, що є елементами екосистеми і придатні для задоволення певних потреб людини.

Людські ресурси — сукупність робітників з кваліфікацією до розробки або підтримки продукту або сервісу. Товари

Послуги — це дії, результат яких споживається в процесі їх надання. Вони становлять собою діяльність індивіда на користь іншої особи. «Цілеспрямована діяльність, результати якої мають прояв в корисному ефекті».

Виробництво — процес створення матеріальних і суспільних благ, необхідних для існування і розвитку. Створюючи певні блага люди вступають у зв'язки і взаємодію – виробничі відносини. Тому виробництво є завжди суспільним.

Крива виробничих можливостей — залежність, що графічно ілюструє можливості одночасного виробництва двох продуктів з урахуванням обмеженості ресурсів, що витрачаються на виробництво цих продуктів.

Обмеженість виробничих ресурсів – є однією з важливих передумов розвитку і формування ринку. Об'єктивною її основою є дія закону рідкості, знання якого дає можливість зрозуміти необхідність подолання суперечностей між зростанням потреб і обмеженістю виробничих ресурсів.