Аналіз прибутку від операційної діяльності у закладах ресторанного господарства

2

Міністерство  освіти і науки ,молоді та спорту України 
Докучаєвський технікум 
Донецького національного університету економіки і торгівлі 
імені Михайла Туган- Барановського

 

 

Циклова комісія  обліково-економічних дисциплін 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Економічний аналіз» 
на тему: 
«Аналіз прибутку від операційної діяльності у закладах ресторанного

господарства….» 
(роботу виконано за матеріалами кафе «Мрія» м.Волноваха)

 

Виконавець:

Студентка 3 курсу групи БО-09-Б

Денної форми  навчання

Спеціальності 5.03050901

Бухгалтерський  облік

Саламатіна  Т.А.

 

Керівник:

Викладач  вищої кваліфікаційної 

Категорії  Гаршина Н.Т.

 

2011

Зміст

 
1.Вступ 
2.Суть і порядок формування прибутку від операційної діяльності. Значення і задачі аналізу прибутку і рентабельності. 
3.Коротка характеристика основних економічних показників підприємства, на матеріалах якого виконана робота. 
4.Інформаційна база аналізу прибутку і рентабельності. 
5.Аналіз прибутку від операційної діяльності і рентабельності підприємства. 
6.Висновки. 
7.Література. 
8.Додатки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Вступ

Заклади ресторанного господарства, як галузь народного господарства представляє собою сукупність підприємств, об'єднаних за характером перероблюваної сировини і продукції, організації виробництва і форми обслуговування населення.

            Основними завданнями підприємств  ресторанного господарства є найбільш повне задоволення попиту населення, поліпшення якості продукції, підвищення культури обслуговування.

Послуги громадського харчування виконують ресторани, кафе, бари, їдальні, закусочні та інші місця громадського харчування, типи яких, а для ресторанів і барів також їх класи (люкс, вищий, перший) визначаються виконавцем відповідно до державного стандарту.

Слід  зазначити, що харчування, що становить  одну з форм споживання, поряд з виробництвом, розподілом і обігом (обміном) є невід'ємною частиною суспільного виробництва. Задоволення особистих потреб населення в їжі передбачає її виробництво і організацію споживання, які виникають і розвиваються в тісному взаємозв'язку з матеріальними умовами суспільства і виступають в індивідуально або суспільно-організованій формі. У другому випадку їжа виробляється і споживається в масових розмірах на спеціальних підприємствах: в їдальнях, кафе, ресторанах і т.п.

           Ресторанне господарство, як підгалузь торгівлі розпорядженні великими спеціалізованими підприємствами, використовує значна кількість обладнання, сировинних ресурсів, грошових та інших коштів, має кваліфіковані і професійно підготовлені кадри.

          Прибуток є основним показником  оцінки фінансово-господарської  діяльності підприємств громадського харчування і головним джерелом стимулювання праці, виробничо-торговельного та соціального розвитку суб'єктів господарювання, зростання їх майна та власного капіталу. Підприємства громадського харчування забезпечили успішне виконання плану і високі темпи зростання прибутку в динаміці, мають можливість своєчасно зробити відрахування в бюджет і позабюджетні фонди, поповнити власний капітал, створити необхідні спеціальні фонди, резерви і т.п. Розрізняють прибуток від реалізації продукції власного виробництва та покупних товарів, прибуток (збиток) від операційної діяльності (неосновної) і позареалізаційних операцій, загальну (балансову) і чистий прибуток. Як і на торгових підприємствах, прибуток від реалізації власної продукції та покупних товарів в громадському харчуванні визначають вирахуванням з валового доходу, що залишається в розпорядженні підприємств, витрат виробництва та обігу. У статистичній звітності (форми № 2-ф Звіт про фінансові результати) прибуток від реалізації продукції власного виробництва та покупних товарів розраховують відніманням від загальної суми валового доходу податку на додану вартість, акцизів, інших обов'язкових платежів, що стягуються за рахунок реалізованих торгових надбавок і націнок, і витрат виробництва та обігу. Результати розрахунку прибутку від реалізації власної продукції та покупних товарів в обох випадках будуть однакові. Балансову (загальну) прибуток або збиток визначають наступним чином: до прибутку від реалізації продукції власного виробництва та покупних товарів додають прибуток від операційної діяльності, а також позареалізаційні доходи і віднімають витрати і збитки від операційної діяльності, позареалізаційні витрати і втрати, якщо вони є.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Суть  і порядок формування прибутку  від операційної діяльності.

Прибуток - це грошове вираження основної частини грошових накопичень, створюваних підприємствами будь-якої форми власності. Прибуток як економічна категорія відбиває чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва в процесі господарської та комерційної діяльності. Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує наступні основні функції:

Прибуток  є показником, найбільш повно відображає ефективність виробництва і які оцінюватимуть господарську діяльність підприємства (оцінна функція).

Прибуток  впливає на підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства (стимулююча функция).

Прибуток  є джерелом формування бюджетних  ресурсів та позабюджетних фондів (фіскальна  функція).

Значення  прибутку полягає в тому, що вона відображає фінансовий результат, що відображає ефективність виробництва, обсяг і  якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень витрат і т.д. Разом  з тим на величину прибутку та його динаміку впливають фактори, як залежні, так і не залежні від зусиль підприємства. Практично поза сферою впливу підприємства знаходиться кон'юнктура  ринку, рівень цін на споживані матеріально-сировинні  і паливно-енергетичні ресурси, норми  амортизаційних відрахувань. Певною мірою, залежать від підприємства такі фактори, як рівень цін на вироблену й продавану  продукцію та заробітна плата. До факторів, що залежать від підприємства, ставляться рівень господарювання, компетентність керівництва і менеджерів, конкурентоспроможність продукції, організація виробництва  і праці, його продуктивність, стан і ефективність виробничого і фінансового планування.

Перераховані  фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг проданої продукції та собівартість, тому для виявлення кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу проданої продукції і вартість ресурсів, що використовуються у виробництві, витрат на її продаж. Таким чином, прибуток характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства. Але всі аспекти діяльності підприємства за допомогою прибутку як єдиного показника оцінити неможливо. Саме тому при аналізі виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства використовується система показників.

           Зміст стимулюючої функції прибутку полягає в тому, що прибуток одночасно є фінансовим результатом і основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства, тобто реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. За рахунок частки чистого прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів, здійснюється фінансування заходів з розширення виробничої діяльності, науково-технічного та соціального розвитку підприємств, матеріального заохочення працівників. Багатоаспектне значення прибутку посилюється з переходом економіки держави на основи ринкового господарства. Акціонерне, орендне, приватне або іншої форми власності підприємство, отримавши фінансову самостійність і незалежність, вправі вирішувати, на які цілі і в яких розмірах спрямовувати прибуток, що залишився після сплати податків до бюджету та інших обов'язкових платежів і відрахувань.

            Прагнення до одержання прибутку орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібної споживачеві, зниження витрат на виробництво. При розвинутій конкуренції цим досягається не тільки мета підприємництва, але й задоволення суспільних потреб. Для господарюючого суб'єкта прибуток є сигналом, що вказує на те, де можна домогтися найбільшого приросту вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери. Свою роль відіграють і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки в напрямку засобів, організації виробництва і збуту продукції.

           Економічна нестабільність, монопольне становище товаровиробників спотворюють формування прибутку як чистого доходу, приводять до прагнення одержання доходів, головним чином, в результаті підвищення цін. Усуненню інфляційного наповнення прибутку сприяє фінансове оздоровлення економіки, розвиток ринкових механізмів ціноутворення, оптимальна система податків. Ці завдання має реалізовувати держава в ході здійснення економічних реформ.

Нарешті, прибуток є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів, позабюджетних  фондів. Вона надходить до бюджетів у вигляді податків і поряд  з іншими дохідними надходженнями  використовується для фінансування суспільних потреб, забезпечення виконання  державою своїх функцій, державних  інвестиційних, виробничих, науково-технічних  і соціальних програм.

Види прибутку

Розглядаючи прибуток як економічну категорію, ми говоримо про неї абстрактно. Але  при плануванні й оцінці господарської  і фінансової діяльності підприємства, розподілі прибутку, що залишився  в розпорядженні підприємства, використовуються конкретні показники прибутку. Важливими  інформативними показниками діяльності підприємства є оподатковуваний  і чистий прибуток (прибуток, що залишається  в розпорядженні підприємства).

Операційний прибуток - це прибуток від основної діяльності підпріємства, тобто від виробництва и реалізації продукції, послуг, робіт.

Прибуток  від операційної діяльності являє  собою сукупний обсяг прибутку від  реалізації продукції і прибутку від інших операцій, які не відносяться  до інвестиційної або фінансової діяльності.

 Управління  операційнім прибутком охоплює  велику кількість трансакцій, які  виконують на різніх етапах  руху грошових коштів, що надійшли від реалізації продукції, послуг, робіт та забезпечуються отриманням чистого прибутку. У зв'язку з цим основною метою управління прибутком є ​​оптимізація грошових надходження та витрат, виявлення резервів та їх мобілізація.

 Прибуток (збиток) від операційної діяльності  розраховується у декілька етапів.

 На першому етапі візначається чистий дохід від реалізації продукції шляхом коригування доходів від реалізації на суму непрямих податків та інших вірахувань з доходу.

 На другому етапі отриманий результат коригується на собівартість реалізованої продукції. У результаті розраховується валовий прибуток або збиток від реалізації продукції.

 На третьому  етапі валовий прибуток збільшується (зменшується) на суму іншого  операційного прибутку (збитки), який отрімується від реалізації інших оборотних актівів (крім фінансовіх інвестіцій), операційної оренда актівів, операційної курсової різніці, отримання штрафів, пені тощо.

 На четвертому  етапі візначається прибуток (збиток) від операційної діяльності як різніця між результатом, отриманим на третьому етапі, та величиною адміністратівніх витрат та витрат на збут.

 Таким чином, на кожному  етапі відповідна сума прибутку  корігується на суму витрат  згідно з табл. 5.1.

Формування  прибутку від основної діяльності перебуває  під впливом як зовнішніх, так  і внутрішніх факторів.

           Основними шляхами збільшення операційного прибутку є нарощування обсягів виробництва, зниження собівартості реалізованої продукції, розумна асортиментна політика, підвищення якості продукції.

Розподіл і використання прибутку підприємства 

         Розподіл і використання прибутку є важливим господарським процесом, що забезпечує як покриття потреб підприємства, так і формування доходів держави.

        Механізм розподілу прибутку повинен бути побудований таким чином, щоб сприяти підвищенню ефективності виробництва, стимулювати розвиток нових форм господарювання.

        Залежно від об'єктивних умов суспільного виробництва на різних етапах розвитку вітчизняної економіки система розподілу прибутку змінювалася й удосконалювалася. Однією з найважливіших проблем розподілу прибутку як до переходу на ринкові відносини, так і в умовах їх розвитку є оптимальне співвідношення частки прибутку, що акумулюється в доходах бюджету і залишається в розпорядженні господарюючих суб'єктів.

       З розвитком ринкових відносин підприємства мають право використовувати отриманий прибуток за своїм розсудом, крім тієї її частини, яка підлягає обов'язковим відрахуванням, оподатковуванню й іншим напрямкам відповідно до законодавства.

       Таким чином виникає необхідність у чіткій системі розподілу прибутку, передусім, на стадії, що передує утворення чистого прибутку (прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства).