Аналіз безробіття

Однак характеристика форм безробіття буде неповною, якщо не згадати  про приховане безробіття. Воно виникає  тоді, коли існує часткова зайнятість, тобто працівники працюють неповний робочий день (тиждень, місяць, рік) без збереження заробітної плати. Такі люди є частково безробітними, хоча й входять до категорії зайнятих. Приховане безробіття, яке розповсюджене  досить широко, не дає змоги точно  визначити рівень безробіття, адже частково безробітних удвічі-утричі більше, ніж повністю безробітних[10, c. 59-62].

 

2. Аналіз стану  безробіття в Україні та його  наслідки

2.1. Основні тенденції  безробіття в Україні

Основні тенденції, що були притаманні ринку праці у 2007 порівняно  з 2006 роком:

- щодо економічної активності  населення працездатного віку:

• збільшення рівня економічної активності з 71,2% до 71,7% населення відповідного віку;
• збільшення рівня зайнятості з 65,9% до 66,7% населення відповідного віку;
• зростання обсягів самостійної зайнятості – на 3,6%;

- зниження рівня безробіття  економічно активного населення  відповідного віку:

• визначеного за методологією МОП з 7,4% до 6,9%;
• зареєстрованого з 3,8% до 3,3%;
• зменшення кількості економічно неактивних осіб, зневірених у пошуку роботи на 15,7%;
• зростання рівня працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості з 39,7% до 45,4%;
• зростання розміру середньомісячної номінальної заробітної плати на 29,7%;
• зростання реальної заробітної плати на 12,5%;
• зменшення обсягів вивільнення працівників з причин скорочення штатів на 26,9%;

- зменшення кількості  працівників, які:

• переведені з ініціативи адміністрації на скорочений графік роботи – на 7,7%;
• знаходились в адміністративних відпустках з ініціативи адміністрації – на 18,5%;
• вчасно не отримали заробітну плату – на 27,8%;
• зменшення суми боргу з виплати заробітної плати на 17,1%.

Тенденція щодо скорочення обсягів безробіття збереглася у 2007р. Кількість безробітних (за методологією МОП) у віці 15–70 років у 2007р., порівняно  з 2006р., скоротилася на 97,4 тис. осіб, або на 6,4% та становила 1,4 млн. осіб. Серед безробітних майже три  чверті складали мешканці міської місцевості (1,0 млн. осіб), решту – сільські жителі (379,4 тис. осіб). Загальне скорочення безробіття населення віком 15–70 років відбулося  в основному за рахунок осіб працездатного  віку (на 97,0 тис. осіб, або на 6,4%).

Рівень безробіття населення  віком 15–70 років (за методологією МОП) у цілому по Україні знизився на 0,4 в.п. та становив 6,4% економічно активного  населення зазначеного віку[14, c. 10].

Цей показник був на рівні  з Мальтою та Румунією та нижчим, ніж в середньому по країнах Євросоюзу (діаграма 1).

Серед населення працездатного  віку рівень безробіття (за методологією МОП) знизився з 7,4% у 2006р. до 6,9% у 2007р. Більш  суттєве зниження цього показника  спостерігалося серед жінок, на відміну  від чоловіків, та серед міського населення ніж серед сільського населення.

Найвищий рівень безробіття (за методологією МОП) спостерігався  серед молоді віком 15-24 роки. Проте, у порівнянні з відповідним періодом 2006р. спостерігалось його скорочення.

Слід відмітити, що рівень безробіття населення працездатного  віку (за методологією МОП) в 2 рази перевищував  рівень зареєстрованого безробіття, розрахованого по відношенню до економічно активного населення працездатного  віку (у жінок – у 1,6 раза, чоловіків  – у 2,9 раза, міського населення –  у 3,2 раза, сільського населення –  у 1,1 раза більше).

Рівень безробіття (за методологією МОП) серед населення віком 15–70 років  знизився в усіх регіонах. Найбільше  зниження цього показника відбулося  у Закарпатській (на 0,8 в.п.), Волинській, Чернівецькій, Одеській, Харківській  областях та м.Севастополі (на 0,7 в.п. у  кожній).

Слід зазначити, що максимальне  значення цього показника спостерігалось у Рівненській області ( 9,0%), а  мінімальне – у м.Києві (3,1%).

Основними причинами незайнятості безробітних віком 15-70 років (за методологією МОП) у 2007р. виступали: звільнення за власним  бажанням (38,2%), вивільнення з причин економічного характеру (28,9%), непрацевлаштованість після закінчення навчальних закладів (17,4%), звільнення у зв'язку з закінченням  терміну дії трудового договору (10,3%).

Серед населення у віці 15-70 років понад третини (13,3 млн.) складала категорія економічно неактивного  населення, з них кожен другий був пенсіонером за віком, по інвалідності та на пільгових умовах, кожен четвертий - учнем або студентом, кожен сьомий - зайнятий в домогосподарстві. Зазначена  група населення також включає  незайнятих осіб, які припинили активні  пошуки роботи, тому що втратили надію  її знайти (зневірені). Порівняно з  показником за 2006р. ця категорія осіб працездатного віку скоротилася  на 15,7% та у 2007р. становила 170,3 тис. осіб. Також зменшилася кількість економічно неактивних осіб працездатного віку, які не знали де і як шукати роботу, яким чином організувати власну справу, або були переконані у відсутності  підходящої роботи. Кількість таких  громадян у 2007р. складала 126,6 тис. осіб, або 1,6% економічно неактивного населення  працездатного віку (у 2006р. відповідно – 162,7 тис. осіб, або 2,0%). Остання категорія  громадян, як і ті особи, які зневірились  у пошуках роботи, за умови сприятливої  кон’юнктури могли б запропонувати  свою робочу силу на ринку праці, а  отже, є потенціалом поповнення лав  безробітних. З урахуванням таких  громадян рівень безробіття населення  працездатного віку становив би 8,2%, проти 6,9%, розрахованого за методологією МОП (у 2006р. – 9,0% та 7,4% відповідно).

За адміністративними  даними державної служби зайнятості послугами цієї установи у 2007р. скористалися 2,4 млн. не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що на 10,4% менше, ніж у 2006р. Серед таких осіб майже кожен  другий (49,0%) раніше займав місце робітника, кожен четвертий (25,3%) – посаду службовця, решту складали некваліфіковані  працівники та особи без професії. Статус безробітних впродовж 2007р. набули 969,0 тис. незайнятих осіб, що на 13,2% менше, ніж у 2006р. Середньомісячна кількість  зареєстрованих безробітних, порівняно  з 2006р., зменшилась на 14,2% та становила  у 2007р. 673,1 тис. осіб, що складає близько  половини (47,5%) кількості безробітних  працездатного віку, визначених за методологією МОП.

Рівень зареєстрованого  безробіття в середньому за 2007р. склав 3,3% від економічно активного населення  працездатного віку. Зазначений показник був вищим серед жінок (4,3%), порівняно  з чоловіками (2,4%) та у населення  сільської місцевості (5,7%), порівняно  з міськими жителями (2,2%).

За показником рівня зареєстрованого  безробіття серед країн СНД Україна  посідає разом з Киргизстаном друге-третє місце після Вірменії (діаграма 5).

Слід зазначити, що впродовж 2007р. показник середньої тривалості зареєстрованого безробіття, як аналогічний  показник, серед безробітних працездатного  віку (за методологією МОП), у порівнянні з 2006р. не змінився та становив 6 місяців. При цьому кількість безробітних, які перебували на обліку державної  служби зайнятості більше одного року, за цей період зменшилась на 11,9% та на кінець 2007р. становила 74,7 тис. осіб, або 11,6% від загальної кількості зареєстрованих безробітних. Кількість безробітних  працездатного віку (за методологією МОП), які шукали роботу понад один рік, також скоротилася на 15,6% і  складала у 2007р. 312,9 тис. осіб (23,0% від  загальної кількості тих, які  шукали роботу).

Слід відмітити, що кількість  незайнятих громадян, які були зняті  з обліку без вирішення питання  працевлаштування у 2007р., порівняно  з відповідним періодом 2006р., скоротилася  на 188,0 тис. осіб, або на 22,1% та становила 660,8 тис. осіб.

Одним із напрямів соціального  захисту незайнятого населення  є організація оплачуваних громадських  робіт, які забезпечують тимчасову  зайнятість. На таких роботах упродовж 2007р. працювали 422,1 тис., що на 3,5% менше, ніж у 2006р. В основному, це були особи, які мали статус безробітних (99,6%). Середня  тривалість громадських робіт у  розрахунку на одного безробітного, залученого до їх проведення, у 2007р. становила 12,3 дня  проти 12,5 дня у 2006р. Загалом на організацію  та проведення таких робіт у 2007р. було витрачено 134,7 млн.грн., що на 21,0% більше, ніж у 2006р.

З метою підвищення конкурентоспроможності безробітних, державною службою  зайнятості здійснюється їх професійне навчання (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації). В навчальних закладах усіх типів упродовж 2007р. проходили  професійне навчання 229,4 тис. безробітних, що на 12,8% більше, ніж у 2006р., з них  завершили навчання у зазначеному  періоді 188,8 тис. осіб. Із загальної  кількості безробітних, які завершили  навчання, 68,4% – навчалися з метою  підвищення своєї кваліфікації, 22,2% – пройшли перепідготовку на іншу професію, а решта (9,4%) – вперше отримали професійну освіту.

З Фонду загальнообов’язкового  державного соціального страхування  України на випадок безробіття видатки  на виплату допомоги у зв’язку  з безробіттям у 2007р. становили 1,7 млрд.грн. Середній розмір допомоги у  грудні 2007р. склав 339,27 грн., що дорівнює 73,8% законодавчо встановленого у  цьому періоді мінімального рівня  заробітної плати (460 грн.).

Із загальної кількості  зареєстрованих безробітних, які отримували допомогу по безробіттю на кінець 2007р. (468,3 тис. осіб), кожен третій отримав 160,00 грн., четвертий – 160-235 грн., кожен  сьомий – понад 561 грн.

2.2. Негативні соціально-економічні  насідки, які породжує безробіття  та методи боротьби з безробіттям

Незайнята робоча сила означає  недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, які є наслідком природного і  фактичного безробіття ( і відповідно зайнятості)

Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, ніби спрацьовує на користь спілки підприємців.

Під час тривалого безробіття працівник втрачає кваліфікацію, а отримання нової кваліфікації й адаптації до нових умов часто  проходять для нього важко.

Безробіття веде до прямого  занепаду раніше досягнутого рівня  життя. Допомога по безробіттю завжди менша від заробітної плати, має  тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний та інвестиційний  попит, скорочує обсяг заощаджень у  населення.

Сам факт безробіття завдає людині важкої психологічної травми, яку можна порівняти з найнеприємнішими обставинами. Багато соціологів пов’язують зростання злочинності зі зростанням безробіття.

Існують різноманітні методи боротьби з безробіттям.

Часто вони випливають з  тієї концепції, якої ті або інші сучасні  економісти дотримуються при пояснення  причин безробіття.

Мальтузіанці пропонують обмежити народжуваність. Прихильники  класичної теорії ринку праці  – заходи по зниженню заробітної плати.

Кейнсіанські програми в  короткочасному періоді пропонують суспільні роботи за рахунок бюджету  держави; в довгостроковому періоді  – державні замовлення приватному сектору, заходи по стимулюванню інвестиційного попиту, при цьому особливе значення надається зниженню облікової ставки процента.

Монетаристи пропонують зменшення  державного бюджетного дефіциту, ухилення від планування соціальних програм, приборкання інфляції і створення  здорового ринкового середовища, в якому обов’язково буде присутнє розорення неефективних підприємств  і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників. Зокрема  монетаристи пропонують не знижувати, а підвищувати облікову ставку процента. Вони вважають, що ефективно діючий ринок викличе зростання виробництва, і, як наслідок – зростання попиту на робочу силу. Платою суспільства  за монетарний шлях розвитку ринку  є жебрацтво, злодійство і соціальна  напруга в суспільстві. Досвід України, яка використовувала монетарні  важелі розвитку економіки, - наочний  тому приклад[16, c. 23-24].

 

3. Шляхи подолання  безробіття

Існують різноманітні методи боротьби з безробіттям. Часто вони випливають з тієї концепції, якої ті або інші сучасні економісти дотримуються при пояснення причин безробіття. Мальтузіанці пропонують обмежити народжуваність. Прихильники класичної теорії ринку  праці – заходи по зниженню заробітної плати. Кейнсіанські програми в короткочасному періоді пропонують суспільні роботи за рахунок бюджету держави; в  довгостроковому періоді – державні замовлення приватному сектору, заходи по стимулюванню інвестиційного попиту, при цьому особливе значення надається  зниженню облікової ставки процента.

Монетаристи пропонують зменшення  державного бюджетного дефіциту, ухилення від планування соціальних програм, приборкання інфляції і створення  здорового ринкового середовища, в якому обов’язково буде присутнє розорення неефективних підприємств  і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників. Зокрема  монетаристи пропонують не знижувати, а підвищувати облікову ставку процента. Вони вважають, що ефективно діючий ринок викличе зростання виробництва, і, як наслідок – зростання попиту на робочу силу. Платою суспільства  за монетарний шлях розвитку ринку  є жебрацтво, злодійство і соціальна  напруга в суспільстві. Досвід України, яка використовувала монетарні  важелі розвитку економіки, - наочний  тому приклад. Особливість українського безробіття початку 90-х років можна  пояснити і специфікою його окремих  видів[14, c. 9-10].

Незважаючи на кризовий стан економіки, циклічне безробіття ще не набуло розмаху завдяки його штучному стримуванню шляхом дотування підприємств  державного сектора. Так само гальмується повільністю ринкових перетворень і структурне безробіття, головний поштовх якому дала лише реорганізація військово-промислового комплексу. Фрикційне безробіття спричинене передусім низькою зарплатою у державному секторі.

Намагаючись прогнозувати подальшу ситуацію з безробіттям в Україні, необхідно враховувати чинники, що діятимуть як у бік збільшення, так і в бік зменшення його рівня. Зростання, зокрема, спричинятимуть:

1) потреба структурної  реорганізації неефективної економіки;

2) зняття штучних обмежень  щодо росту циклічного безробіття;

3) дефіцитність інвестицій  для створення нових робочих  місць;

4) відсутність досвіду  роботи служб зайнятості, дисципліни  і відповідальності виконавчої  влади.

До чинників, які діятимуть  у бік скорочення безробіття, можна  віднести:

1) безмежність незадоволеного  попиту і можливість створення  нових робочих місць у багатьох  сферах, особливо у сфері послуг;