Засади корпоративного управлiння

управління. За виконавчим органом (колегіальним, одноособовим)

зберігаються  повноваження по управлінню поточною діяльністю

товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним  зборам і

наглядовій раді і організує виконання їх рішень.

        Законодавство України про господарські товариства не містить будь-яких обмежень стосовно кількісного складу спостережної ради або правління. Питання про кількість членів спостережної ради або правління вирішується зборами акціонерів і залежить від розміру компанії. Як правило у великих компаніях (відкритих акціонерних товариствах) до складу спостережної ради входять від 5 до 12 осіб.

    Певну особливість мають відкриті акціонерні товариства, створені

в процесі приватизації великих та середніх державних підприємств, в

тому числі і тих, які пройшли етап корпоратизації. Саме для таких

корпоратизованих  підприємств був на законодавчому  рівні визначений

порядок створення  і діяльності спостережних рад. Відповідно до

Положення “Про спостережну раду”, яке було затверджене  постановою

Кабінету Міністрів  України від 19.07.1993 р. № 556, передбачалося, що у

відкритих акціонерних  товариствах, створених на основі майна

державних підприємств, акції яких були об‘єктами загальнодержавної

власності, обов‘язково  створюються спостережні ради, до складу яких

призначалися  представники державних органів  приватизації, зацікавлених галузевих міністерств, Міністерства економіки, Міністерства фінансів, Антимонопольного комітету, банківських установ, трудового колективу.           Виходячи з цих принципових засад,визначався кількісний склад спостережної ради.

  Так, спостережна  рада НАК “Нафтогаз України” складається  з 11

осіб, НАК “Вугілля України” – з 8 осіб, Ощадбанку –  з 10 осіб.

       Створена таким чином спостережна рада зберігала повноваження

до перших загальних зборів акціонерів, що мають проводитися після

продажу більше, ніж 60 відсотків акцій в процесі  приватизації.

        Будь-яких інших законодавчих обмежень стосовно кількісного і персонального складу як для спостережної ради, так і для правління в Україні не встановлено.

         Хоча законодавство і не обмежує можливість участі одних і тих же

осіб у діяльності спостережних рад та правління різних компаній, таку

практику (особливо для виконавчих органів, де членами  є, як правило,

наймані працівники) не можна визнати поширеною. Разом з тим, поява на ринку України великих стратегічних  інвесторів, які володіють контролем над компанією, формує нові тенденції у реалізації функцій корпоративного управління. В окремих випадках, комерційні банки, інші великі кредитори до погашення боргових зобов‘язань вимагають участі своїх представників у органах корпоративного управління. Однак це поки що поодинокі випадки, які

регулюються на основі індивідуальних домовленостей  і не закріплени на

законодавчому рівні.

  Правління, як виконавчий орган акціонерного товариства,

відповідає перед  спостережною радою і загальними зборами (а відтак –

перед всіма  акціонерами) за керівництво поточною діяльністю товариства.

  Стосовно  обов‘язку врахування інтересів  дрібних акціонерів, то

він закріплений на загальному рівні і не деталізується в положеннях, які регулюють діяльність спостережної ради чи правління.

  Так, акціонери, які в сукупності володіють більше, ніж 10 відсотками акцій вправі:

  - призначати  своїх представників для контролю  за здійсненням реєстрації акціонерів для участі в загальних зборах;

  - вносити  свої пропозиції до включення  у порядок денний загальних зборів акціонерів;

  - вимагати  скликання позачергових зборів.

  Цим практично  і вичерпуються можливості для захисту  інтересів дрібних акціонерів, визначені законодавством.

        Посадовими особами акціонерного товариства визнаються голова та члени виконавчого органу (правління), голова та члени спостережної ради, а також голова ревізійної комісії.

      Посадові особи за вчинені ними правопорушення несуть передбачену законодавством цивільно-правову (майнову), дисциплінарну адміністративну та кримінальну відповідальність на загальних засадах.

       Притягнення до майнової відповідальності посадових осіб

товариства віднесене  до компетенції загальних зборів. Застосування заходів адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення адміністративних проступків і злочинів з боку посадових осіб належить до компетенції відповідних державних органів. Спеціальна адміністративна або кримінальна відповідальність за порушення корпоративного законодавства в Україні не передбачена.

       Притягнення до дисциплінарної та майнової відповідальності посадових осіб акціонерних товариств не можна визнати поширеним, оскільки це передусім зумовлене недосконалістю цивільного і трудового законодавства. Як вже зазначалося, в Україні поки ще не прийняті новий Цивільний кодекс та новий Кодекс законів про працю, в яких були б враховані сучасні вимоги ринкової економіки.

       Не можна визнати поширеним і достатньо ефективним застосування контрактної форми у трудових відносинах з членами правління. Чинне трудове законодавство містить значні обмеження у цьому питанні.

      Оскільки спостережна рада обирається виключно із числа акціонерів товариства, а до складу правління можуть призначатися і сторонні особи на засадах трудового контракту, то проблема “аутсайдерів” і “інсайдерів” вирішується в Україні саме у такий спосіб.

      Участь незалежних членів у діяльності спостережних рад передбачається тільки для державних акціонерних компаній.

       Визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв віднесено до компетенції загальних зборів акціонерів.

       Спеціальні правила стосовно винагороди членам спостережної

ради, членам правління, іншим посадовим особам закріплюються  у локальних (внутрішніх) актах товариства. Відомості про розмір винагороди не публікуються.

         Законодавство не визначає обов‘язкового створення спеціальних

комісій з внутрішнього аудиту і винагород керівництву. Як правило, ця

інформація не є відкритою.

         Відповідно до чинного Закону України “Про господарські товариства” , акціонерне товариство по своїх зобов‘язаннях несе відповідальність тільки майном товариства.

     Акціонери відповідають за зобов‘язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. Наймані працівники (менеджери) по зовнішніх зобов‘язаннях компанії відповідальності не несуть. Ні законодавство, ні судова практика не передбачає випадків відходу від принципу обмеженої відповідальності акціонерного товариства та його акціонерів.

   Такі правила передбачаються у перспективі: у проекті Цивільного

кодексу України  та Законі “Про акціонерні товариства”. Ці законопроекти також зорієнтовані на загальні принципи корпоративного

управління і  передбачають певні гарантії для  захисту прав акціонерів,

розгалужену деталізацію  повноважень і діяльності всіх ланок корпоративного управління. Як вже відзначалося, врегулювання корпоративних відносин в Україні значно відстає навіть від сусідніх країн СНД: Росії, Казахстану, Грузії та інших.

          Останнім часом активізується обговорення проблем корпоративного управління, про що свідчать конференції, круглі столи,учбові семінари, разом з тим загальний рівень корпоративної культури вУкраїні ще не можна визнати достатнім.

  Пропозицій  щодо створення добровільного зведення правил корпоративного управління не надходило. Це обумовлено тим, що в Україні ще не функціонують належним чином механізми фінансового ринку, а володіння акцій масовим інвестором суцільно обумовлено приватизаційними процесами.

3.Суть ефективного корпоративного у правління в Україні

    Створення великих високотехнологічних корпоративних структур має ряд досить важливих переваг у порівнянні з підприємствами малого і середнього бізнесу та відіграє значну роль у формуванні ефективної структури економіки України й у посиленні економічної і науково-технічної інтеграції. Тенденція до об’єднання суб’єктів господарювання відбиває об’єктивну необхідність їхнього розвитку. Великі корпорації сприяють стійкості економічного співробітництва як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, координації діяльності промислових структур за допомогою засобів внутрішньофірмового управління, що, у свою чергу, обумовлює необхідність дослідження механізму корпоративного управління [4].

  Ефективне корпоративне управління стає вирішальним  фактором успішної роботи компаній в  умовах ринку. Для багатьох компаній, фінансових інститутів, бірж і урядів ця вимога ринку є на сьогодні ключовою[5,ст.149]. Без ефективної структури, що визначає взаємини ради директорів, виконавчого органу та акціонерів, розвиток українських компаній та економіки в цілому буде постійно стримуватися нестачею капіталу .

  Багато  українських компаній могли б  успішно конкурувати зі своїми західними колегами, спираючись на вже здобутий позитивний досвід. Однак для цього необхідні значні кошти на відновлення інфраструктури, модернізацію виробництва, впровадження управлінських інформаційних систем, зміцнення матеріальної бази, для того щоб компанії могли протистояти впливам зовнішнього ринку та політичних потрясінь.

  У даний час український ринок  капіталу перебуває на стадії становлення  і є вкрай обмеженим. Тому основна  частина капіталу повинна надходити  від іноземних інвесторів і кредиторів. У недалекому минулому деякі іноземні інвестори закривали очі на слабкість корпоративного управління в Україні, оскільки їх вабили високі прибутки та інвестиційні можливості, що здавалися їм безмежними. Сьогодні через високий рівень ризику ситуація змінилася. Тому необхідно істотно розширити коло потенційних інвесторів шляхом залучення серйозного капіталу. Для відкриття дороги великому капіталові необхідно, щоб українські компанії опанували ефективні процедури корпоративного управління.

  Іноземні  інвестори будуть вкрай неохоче інвестувати кошти в українську економіку, поки не переконаються в тому, що їхні права надійно захищені. Ризик, з яким сьогодні стикаються інвестори, буде залишатися дуже високим доти, поки існують сумніви в ефективності захисту прав акціонерів компаній.

  В Україні повинно сформуватися ефективне  корпоративне управління. PricewaterhouseCoopers надає професійні послуги багатьом українським компаніям, а також  цілому рядові міжнародних банків, інвестиційних компаній, що готові інвестувати кошти в українську економіку. Ми зацікавлені у швидкому та ефективному розвитку українського ринку капіталу. Ми переконані, що захист прав інвесторів і забезпечення прозорості компаній є, серед іншого, запорукою успішного залучення вітчизняних і міжнародних інвестицій. Тому ми підготували рекомендації з реалізації основних принципів ефективного корпоративного управління і наполегливо рекомендуємо ознайомитися з ними власникам і керівникам компаній. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Висновок

     Ефективність  корпоративного управління стає вирішальним фактором успішної роботи компаній в ринкових умовах. Для багатьох компаній, фінансових інститутів, бірж і урядів країн ця вимога ринку є на сьогодні однією з головних. За відсутності ефективної структури, що визначає взаємини ради директорів, виконавчого органу та акціонерів, українські компанії та економіка в цілому будуть постійно стримуватися в своєму розвитку нестачею капіталу.

  На шляху  підвищення ефективності корпоративного управління в Україні вже здійснено  перші кроки. Зокрема, нещодавно запропоновано впровадження концепції так званого «незалежного директора» спостережної ради, яка є новою для всього українського корпоративного сектору. Незалежний директор – це особа, незалежна від керівництва та основних акціонерів, яка може бути об'єктивною при оцінці ситуацій та неупередженою, є нейтральним представником акціонерів меншості та усіх зацікавлених сторін і діє лише в інтересах корпорації.