Процесуальний порядок порушення та відкриття справ з банкрутства

З цього правила є кілька виключень.

Так, при банкрутстві відсутнього боржника ліквідатора повідомляє про це всіх відомих йому кредиторів, які в місячний термін з дня одержання повідомлення можуть направити арбітражному керуючому заяви з вимогами до банкрута. Кредитори можуть оскаржити результати розгляду їх вимог ліквідатором до господарського суду до затвердження судом ліквідаційного балансу.

У місячний термін з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідуються, банкрутом кредитори зобов'язані заявити свої претензії до боржника.

У разі визнання банкрутом громадянина-підприємця таку постанову і інформацію про це господарський суд направляє всім відомим кредиторам із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог, який не може перевищувати двох місяців.

Важливий етап ліквідаційної процедури - формування ліквідаційної маси. Тут ліквідатор наділений широкими повноваженнями. Він, зокрема, може відмовитися від виконання договорів банкрута, як це передбачено процедурою санації; вживає заходів з пошуку, виявлення та повернення майна боржника; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкрута.

Ліквідатор для поповнення ліквідаційної маси може заявити вимоги до третіх осіб, які несуть відповідно до законодавства субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір таких вимог визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Якщо ліквідатор виявить частку банкрута у спільному майні, то ця частка підлягає виділенню.

Іншим важливим елементом формування ліквідаційної маси є інвентаризація і оцінка особистого майна банкрута.

До складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права), які належать банкруту на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлення в її ході (ст. 26 Закону).

У разі відмови від задоволення визнаної у встановленому порядку боргу ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Слід мати на увазі, що до погашеним слід віднести вимоги кредиторів, не визнаних господарським судом або не заявлених взагалі (крім привілейованих кредиторів).

Якщо вимоги не задоволені через брак майна, то вони вважаються погашеними.

У відношенні деяких суб'єктів Закон встановив особливий порядок черговості вимог кредиторів.

Заключним етапом процедури ліквідації є затвердження звіту ліквідатора. Звіт і ліквідаційний баланс підприємства подаються ліквідатором до господарського суду після завершення всіх розрахунків з кредиторами.

У ході розгляду господарським судом звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів суд може затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс або призначити нового ліквідатора, коли попередній не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси боржника. [17]

Затвердження господарським судом звіту і ліквідаційного балансу є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

Подальша доля юридичної особи - банкрута залежить від наявності залишився в нього після ліквідаційної процедури майна.

Якщо майна не залишилося, то суд ліквідує юридичну особу. Копії ухвали суду направляють органу, який здійснив державну реєстрацію банкрута, та організації держстатистики для виключення з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У разі коли майна банкрута вистачило, щоб задовольнити вимоги кредиторів, то він вважається таким, що не має боргів і може здійснювати свою підприємницьку діяльність.

                                      3.2. Мирова угода

Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та / або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Мирова угода є особливою (специфічної) угодою, у якої є свої ознаки, що відрізняють її від інших цивільно-правових угод.

По-перше, мирова угода укладається у процедурі банкрутства, по-друге, воно вступає в силу з моменту затвердження його господарським судом, по-третє, сторони угоди не можуть надалі вносити зміни, по-четверте, сторони угоди не можуть самостійно його розірвати . Для цього необхідне рішення господарського суду; по-п'яте, розірвання мирової угоди або визнання його недійсним тягне за собою відновлення провадження у справі про банкрутство та відновлення колишніх вимог в незадоволеною частини.

Крім того, слід розрізняти мирову угоду як процесуальну угоду і процедуру банкрутства.

Процедура мирової угоди представляє собою порядок досягнення домовленості між кредиторами і боржником про умови відстрочки (розстрочки), прощення боргів, а так само процес затвердження господарським судом мирової угоди.

Мирова угода може бути укладена на всіх стадіях банкрутства. Правда, є певні етапи банкрутства, де мирову угоду неможливо укласти. Наприклад, у процедурі розпорядження майном мирову угоду можливо лише після попереднього засідання суду і затвердження реєстру вимог кредиторів. До публікації в газеті мирова угода не укладається, а використовується такий інструмент, як відкликання заяви кредитора (ст. 10 Закону). У процедурі ліквідації і санації мирову угоду можливо до погашення повністю всієї заборгованості на етапі розрахунків з кредиторами.

Значення мирової угоди полягає в тому, що воно є механізмом фінансового оздоровлення фінансово неспроможних підприємств.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається більшістю голосів членів комітету кредиторів і вважається прийнятим за умови, що всі заставні кредитори дали письмову згоду на його укладення.

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника (в процедурі розпорядження майном) або арбітражним керуючим (в процедурі санації та ліквідації).

Мирова угода укладається у письмовій формі. Воно підписується з боку боржника керівником або арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), а від імені кредиторів - головою комітету кредиторів.

У світовому угоді містяться належні та можливі умови.

Мирова угода має містити положення про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника, відстрочення або розстрочення, прощення (списання боргів та їх частини). [18]

Після того, як мирова угода буде підписана усіма діючими сторонами, заяву про його затвердження має бути передано арбітражним керуючим у 5-денний термін до господарського суду.

Мирова угода набирає чинності з дня його затвердження господарським судом. З цього моменту боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

Мирова угода є обов'язковим для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від виконання умов мирової угоди не допускається.

З дня затвердження господарським судом мирової угоди припиняються повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

У випадках визнання мирової угоди недійсною або її розірвання повідомлення про відновлення провадження у справі про банкрутство повинні публікуватися в офіційних друкованих органах.

                                                    Висновок

   Банкрутство — це комплексний правовий інститут. Він складається з норм як матеріального, так і процесуального права.
   Згідно з Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” під неплатоспроможністю розуміється “...неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності” (стаття 1 зазначеного закону. Далі по тексту всі посилання на цей закон).
   За цим законом суб’єктом банкрутства не можуть бути тільки відокремлені структурні підрозділи юридичної особи — філії, представництва, відділення тощо (ст. 1) та казенні підприємства (ст. 5). До кола суб’єктів банкрутства за новою редакцією закону включені навіть юридичні особи, які діють у формі споживчого товариства, благодійного чи іншого фонду (ст. 5) та фізичні особи — підприємці (ст.ст. 47—49). Окрім того, перелік можливих суб’єктів банкрутства розширено також за рахунок підприємств, що знаходяться в стані приватизації, згідно зі ст. 11, суддя своєю ухвалою зупиняє процес приватизації до припинення провадження у справі про банкрутство цього підприємства.
   Сторонами у процедурі банкрутства (згідно зі ст. 1) є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут). Боржник визначається як “...суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати” (ст. 1). Після встановлення його неплатоспроможності боржник постановою суду визнається банкрутом. Боржники можуть і самі виступати ініціаторами порушення справи про банкрутство у випадку власної неплатоспроможності або загрози її настання.
   Кредиторами у процедурі банкрутства можуть виступати юридичні й фізичні особи (у тому числі іноземні), які мають “...у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів)”, окрім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою. Кредитор, майнові вимоги якого забезпечені заставою, може звернутися із заявою до господарського суду тільки на суму, яка не забезпечена заставою, або на суму, яка дорівнює різниці між повною сумою боргу, та “...виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги...”
   Кредиторам надано право звертатися до господарського суду із заявою про визнання боржника банкрутом та задоволення їхніх майнових вимог за рахунок майна боржника. Крім того, вони наділені цілим рядом специфічних повноважень. Так, тільки за узгодження з обраним кредиторами комітетом можливе відкриття процедури санації та укладення мирової угоди (господарський суд лише затверджує план санації боржника, звіт керуючого санацією, мирову угоду чи ліквідаційний баланс); комітет кредиторів приймає рішення про спосіб та порядок продажу майна боржника і таке інше. Кредитори, майнові вимоги яких визнані господарським судом, усі рішення приймають на своїх зборах. Рішення набирає сили, якщо за нього проголосували кредитори, майнові вимоги яких становлять більше половини сукупної визнаної судом суми заборгованості боржника. Перші збори кредиторів, які звернулися з майновими вимогами до боржника, призначаються господарським судом. Всі наступні збори проводяться кредиторами у міру необхідності. Кредитори на зборах обирають свій повноважний орган — комітет кредиторів.

                           Список викорастаних джерел

                                            Нормативні акти

1. Конституція України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141).

2. Господарський кодекс.

3. Господарсько-процесуальний кодекс.

4.Цивільний кодекс України.

5. Закон Украины "О восстановлении платежеспособности должника или признании его банкротом" № 2343-XII от 14.05.1992.

                                  Наукова література

6. Балюк І.А. Господарське процесуальне право: навч. посібник / Державний вищий навчальний заклад "Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана". - К.: КНЕУ, 2008. - 224с.

7. Булгакова І.В. Господарське право України: Навч. посіб. / Академія адвокатури України. - К.: Прецедент, 2006. - 347с.

8. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2005. - 623с.Віхров О.П. Господарське право. Спеціальна частина: навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. - К.: Слово, 2006. - 344с

9. Голяк Л.В. Господарське право: Навч. - метод. посібник / Міжрегіональна академія управління персоналом. - К.: МАУП, 2006. - 194с.

. - № 67

10. Крупка Ю.М. Господарське право України: навч. посібник для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна" / Н.Р.

11. Малишева (ред). - К.: Університет "Україна", 2007. - 342с.

Щербина В.С. Cуб`єкти господарського права: монографія. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 264c.

12. Ніколаєва Л.В. Підприємницьке право / Л.В. Ніколаєва, О. Старцед. - К.: Істина, 2006. - 208 с.

13.  Папе Г. Институт несостоятельности: общие проблемы и особенности правового регулирования в Германии. Комментарий к действующему законодательству / Г. Папе; [пер. з нем. В. Крикун]. - М.: БЕК, 2002. - 272 с.

14.  Пасічник В.Г. Планування змін та реструктуризація підприємств / В.Г. Пасічник, О.В. Акіліна. - К.: Вид-во Європейського університету, 2006. - 150 с. Родзинський А. Банківські міфи про банкрутство для українців / А. Родзинський // Економічна правда, - 2009. - № 4. - С.17-19.

15.  Салига С.Я. Управління фінансовою санацією підприємства / С.Я. Салига, О.І. Дацій, Н.В. Нестеренко. - Запоріжжя.: ЗІДМУ, 2005. - 238 с.

16.  Свит Ю. Восстановительные процедуры - способ предотвращения банкротства / Ю. Свит // Российская юстиция. - 1998. - № 3. - С.16-18.

17.  Святогор А. Замораторенные требования кредиторов / А. Святогор // Юридическая практика. - 2005. - № 23. - С.12-13.

18.  Сгара З. Особенности заключения мирового соглашения в процедуре банкротства финансовых учреждений / З. Сгара // Предпринимательство, хазяйство й право, - 2002. - № 9. - С. 19-21.

1

[6]Балюк І.А. Господарське процесуальне право: навч. посібник / Державний вищий навчальний заклад "Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана". - К.: КНЕУ, 2008 С 186

[7] . Булгакова І.В. Господарське право України: Навч. посіб. / Академія адвокатури України. - К.: Прецедент, 2006 С 203.

[8] Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2005. - 623с.Віхров О.П. Господарське право. Спеціальна частина: навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. - К.: Слово, 2006 С 162

[9] Голяк Л.В. Господарське право: Навч. - метод. посібник / Міжрегіональна академія управління персоналом. - К.: МАУП, 2006 С 25.

[10] . Крупка Ю.М. Господарське право України: навч. посібник для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна" / Н.Р

[11]Малишева (ред). - К.: Університет Україна", 2007. С 67

[12] Ніколаєва Л.В. Підприємницьке право / Л.В. Ніколаєва, О. Старцед. - К.: Істина, 2006 С 189.

[13] Папе Г. Институт несостоятельности: общие проблемы и особенности правового регулирования в Германии. Комментарий к действующему законодательству / Г. Папе; [пер. з нем. В. Крикун]. - М.: БЕК, 2002 С 97

[14] .  Пасічник В.Г. Планування змін та реструктуризація підприємств / В.Г. Пасічник, О.В. Акіліна. - К.: Вид-во Європейського університету, 2006. - 150 16.  Свит Ю. Восстановительные процедуры - способ предотвращения банкротства / Ю. Свит // Российская юстиция. - 1998. - № 3. - С.16-18.

[15] .  Салига С.Я. Управління фінансовою санацією підприємства / С.Я. Салига, О.І. Дацій, Н.В. Нестеренко. - Запоріжжя.: ЗІДМУ, 2005. С 109

[16] .  Свит Ю. Восстановительные процедуры - способ предотвращения банкротства / Ю. Свит // Российская юстиция. - 1998. - № 3. - С.16-18.

[17] Святогор А. Замораторенные требования кредиторов / А. Святогор // Юридическая практика. - 2005. - № 23. - С.12

[18] .  Сгара З. Особенности заключения мирового соглашения в процедуре банкротства финансовых учреждений / З. Сгара // Предпринимательство, хазяйство й право, - 2002. - № 9. - С. 19-21.