Правовий статус господарських товариств

У разі відмови  правонаступника (спадкоємця) від вступу до повного товариства або відмови  товариства у прийнятті правонаступника (спадкоємця) йому виплачують вартість частки, що належить реорганізованій  юридичній особі (спадкоємцю), розмір якої визначається на день реорганізації (смерті) учасника. В цих випадках відповідно зменшується розмір майна  товариства, вказаний в установчому  договорі.

Оскільки  всі учасники повного товариства займаються спільною підприємницькою  діяльністю, вони не мають права  від свого імені та в своїх  інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних), які мають однорідну з повним товариством мету діяльності. У разі порушення цієї вимоги, учасник товариства зобов'язаний компенсувати збитки, заподіяні товариству.

     Законодавством  встановлено особливий  порядок виходу учасника з  повного товариства. Якщо товариство  було створено на невизначений  строк, його учасник може в  будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніше  як за 3 місяці. Вихід з товариства, створеного на визначений строк,  можливий лише з поважних причин  та з попередженням не пізніше  як за 6 місяців. Якщо при виході  учасника з повного товариства  це товариство зберігається, то  учаснику виплачується вартість  його внеску відповідно до  балансу, складеного на день  виходу. На вимогу учасника та  за згодою товариства вклад  може бути повернуто повністю  або частково в натуральній  формі.

     Зокрема, установчий договір про Командитне товариство, крім відомостей, які містить установчий договір про повне товариство, має відображати участь вкладників у такому товаристві, а саме: стосовно вкладників вказується тільки сукупний розмір їхніх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.Оскільки правовий статус повних товариств було розглянуто в попередньому параграфі, тут доцільно зупинитися на особливостях участі вкладників у командитномутоваристві.Вкладник може вступати до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів. Таким чином, вкладники беруть участь у діяльності командитного товариства лише своїми вкладами, розмір яких визначає суму отримуваного ними прибутку. Будь-якої участі в управлінні товариством вони не беруть.Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю (повними товаришами). Якщо в товаристві є тільки один такий учасник, управління справами він здійснює самостійно.Вкладники не мають права перешкоджати діям повних товаришів з управління справами товариства.Незважаючи на те, що, за загальним правилом, відповідальність вкладника обмежується вкладом у майні товариства, в окремих випадках, передбачених законодавством (ст. 82 Закону України "Про господарські товариства"), він також несе повну відповідальність. Приміром, якщо вкладник здійснює угоду від імені і в інтересах товариства без відповідних повноважень, то у разі схвалення його дій командитним товариством він разом з повними товаришами відповідає за угодою перед кредиторами усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Якщо ж він не дістане схвалення, вкладник відповідатиме перед третьою особою самостійно усім своїм майном.

                                            Висновок

    Отже, поняття і види господарських  товариств, правила їх створення,  діяльності, а також права і  обов’язки їх учасників та  засновників визначаються Цивільним  і Господарським кодексами України  та Законом України «Про господарські  товариства», які містять порівняно  з іншими організаційно-правовими  формами юридичних осіб, значну  кількість норм, що упорядковують  діяльність господарських товариств.  Але не зважаючи на достатню правову регламентацію господарських товариств, існують деякі поширені проблемні питання діяльності господарських товариств, яких можливо уникнути шляхом зазначення в установчих документах відповідних положень:

1) неврегульованість  процедури ведення загальних  зборів учасників товариства, зокрема  порядку обрання голови загальних  зборів, порядку ведення протоколу  загальних зборів, визначення осіб, які його підписують.

2) законодавство  передбачає можливість виходу (виключення, відступлення частки) учасника товариства, проте не визначає момент виходу  учасника, що впливає на визначення  розміру частки прибутку (дивідендів), яку має одержати учасник –  пропонується моментом виходу (виключення, відступлення частки) визначити  дату державної реєстрації відповідних  змін до установчих документів  товариства.

3) Невизначеність  механізму надання учаснику товариства  інформації про діяльність товариства  – доцільно визначати в установчих  документах порядок її надання,  зокрема і те, за рахунок товариства  чи учасника вона буде надана.

4) Недосконалість  законодавства, що регулює корпоративні  відносини в акціонерних товариствах,  спричиняє численні порушення  прав.

                        Список використаних джерел 

1. Господарський кодекс України  від 16 січня 2003 року № 436-IV/ Відомості Верховної Ради.-2003.-№ 18, № 19-20, № 21-22.- ст.144.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV /Відомості Верховної Ради .- 2003. - №№ 40-44. - ст.356.

3. Про цінні папери та фондовий  ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-IV/ Відомості Верховної Ради. – 2006. - №31. - ст.268. 
4. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР / Відомості Верховної Ради . – 1995. - № 4.- ст. 28. 
5. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 року № 1576-XI / Відомості Верховної Ради (ВВР).- 1991.- № 49.- ст.682. 
6. Жук Л.А.Господарське право/Л.А.Жук - К.: Кондор, 2005. - 384 с. 
7. Глусь Н.С. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту/Н.С.Глусь– К.: 2008. – 23 с. 
8. Кучеренко І.В. Повні та командитні товариства /І.В.Кучеренко-К.: 2006. - С. 36-39.