Правовий статус господарських товариств

 

Східноєвропейський  університет

економіки і менеджменту

 

КОЛЕДЖ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                  Реферат з предмету«ЦИВІЛЬНЕ ТА СІМЕЙНЕ ПРАВО»                                    

                                                       на тему:  

                  «ПРАВОВИЙ СТАТУС ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                       Виконав:Колотило Сергій Вадимович

                                                                             Студент групи:КЮР-02 

                                                                             Перевірив:Куценко Д.М. 

 

 

 

 

 

                                                      

                                                     Черкаси 2012        

                                                  Зміст

Вступ……………………………………………………………………………… 3

1.Поняття та юридичний статус акціонерного товариства…………………….4

2.Управління акціонерним товариством………………………………………...6

3. Особливості правового статусу товариства з обмеженою відповідальністю9

4.Правове положення повного та командитного товариства…………………11

Висновки…………………………………………………………………………14

Список використаної літератури……………………………………………….15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                               

 

 

 

 

 

 

                                                    Вступ 

      Як відомо, на сьогодні господарські  товариства є найбільш популярною  формою організації підприємницької  діяльності як за кордоном, так  і в Україні.

     Основним законодавчим актом,  що регулює діяльність господарських  товариств в Україні є Закон  України «Про господарські товариства».  Відповідні норми щодо діяльності  господарських товариств з’явились  також і в новому Цивільному  та Господарському кодексах України,  які набули чинності на початку  2004 р.

      Існує також низка спеціальних  законодавчих актів, що регулюють  діяльність та особливості правового  статусу акціонерних товариств  – закони України «Про цінні  папери та фондовий ринок», «Про  національну депозитарну систему  та особливості електронного  обігу цінних паперів» тощо.

      Так, господарські товариства, згідно  з Господарським кодексом України — це підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені на засадах договору організаціями, які мають права юридичних осіб та (або) громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку . Основними видами господарських товариств є повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство.  

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Поняття та юридичний статус акціонерного товариства

       Господарські статутні товариства  кваліфіковано законом як організаційно-правову  форму підприємства, заснованого  на колективній власності. Ця  форма має суттєві особливості  щодо створення, діяльності та  юридичного статусу.Статутні товариства  є різновидом підприємств, тому  вони діють також на підставі  законодавства про підприємства.

    Основною особливістю, за якою  товариство відрізняється від  інших суб'єктів права (не товариств), є об'єднання на підставі угоди  майна та зусиль учасників  для спільної господарської діяльності. Товариство становить собою об'єднання  на засадах угоди майна та  підприємницької діяльності фізичних  та/або юридичних осіб у формі  підприємства (установи, організації)  для спільної діяльності з  метою отримання прибутку. Всі  товариства згідно із законом  є юридичними особами, діють  на підставі установчих документів, затверджених учасниками, мають  власні назви із зазначенням  організаційно-правової форми товариства (акціонерне тощо).

      Особливості його правового статусу виражає визначення акціонерне. Ці особливості обумовлені акціонерною власністю, акціонерним способом формування і функціонування статутного фонду товариства.

Акціонерним визнається засноване на установчому  договорі та статуті товариство, яке  має статутний фонд, поділений  на визначену кількість акцій  рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. З визначення випливають особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу. По-перше, статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним особам. По-друге, акціонерне товариство має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій). Інші товариства не мають статусу емітента акцій. Акціонерне товариство є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов'язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Шляхом випуску і продажу акцій акціонерні товариства і формують свої статутні фонди, і збільшують їх, якщо це необхідно. Акції відкритих акціонерних товариств допускаються до вільного продажу на умовах, визначених Законом України «Про цінні папери і фондову біржу», іншими актами про фондовий ринок. По-третє, фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, фіксуються у реєстрі власників іменних цінних паперів і набувають статусу акціонерів. По-четверте, особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів. Акціонери відповідають (точніше — несуть ризик відповідальності) за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. За ознакою відповідальності акціонерів акціонерне товариство належить до товариств з обмеженою відповідальністю.

      Засновники закритих акціонерних  товариств до дня скликання  установчих зборів повинні внести  не менше 50 відсотків номінальної  вартості акцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                   

 

                   2.Управління акціонерним товариством

 Господарські  функції і права акціонерного  товариства як суб'єкта права  у правовідносинах реалізують  його органи управління. Акціонерне  товариство є підприємством з  найбільш складною управлінською  структурою, що обумовлено так  званою акціонерною власністю,  тобто тим, що акціонерне товариство  є об'єктом і суб'єктом права  колективної власності акціонерів, права на частки якої, за загальним  правилом, є трансфертними, можуть  вільно передаватися ними іншим  особам. 
З урахуванням такої особливості колективної власності світова теорія акціонерного товариства (компанії, корпорації) виробила три основні принципи організації управління товариством, які традиційно застосовуються загальним і статутним акціонерним законодавством та практикою. 
     Перший принцип - це розмежування компетенційними правовими нормами (законодавчими, статутними) функцій колективного власника (акціонери) і функцій централізованого управління діяльністю товариства. Іншими словами - розмежування економічної влади колективної власності і функцій управління майном товариства у процесі звичайної ділової активності. Цей принцип втілює організацію і виражає діяльність та управлінську компетенцію вищого органу товариства, яким закон визначив його загальні збори. Це орган влади й управлінської компетенції всіх акціонерівтовариства. 
      Другий принцип - централізація керівництва поточною (звичайною) діяльністю товариства в руках компетентного виконавчого органу на чолі з керівником, який без доручення діє від імені товариства. Централізацію втілюють і виражають виконавчі органи, якими закон, за загальним правилом, визначив правління товариства, голову і членів правління. Статутом товариства можуть бути передбачені інші органи, наприклад, рада директорів. Це виконавська управлінська влада в товаристві, яка складається зпосадовихосіб. 
      Посадовими особами органів управління акціонерного товариства визнаються голова та члени ради товариства (спостережної ради), голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії. 
Посадовими особами органів управління акціонерного товариства не можуть бути члени виборних органів громадських організацій, військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю товариства. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути посадовими особами тих товариств, які здійснюють цей вид діяльності. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть обіймати у товаристві керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю. Кабінетом Міністрів України 19 липня 1993 р. затверджено Положення про спостережну раду, яке поширюється на акціонерні товариства, створені у процесі корпоратизації державних підприємств та закритих акціонерних товариств. Цим актом, по-перше, визначено склад спостережних рад. Це представники засновника, акціонерів (крім членів правління), уповноважені представники обслуговуючих банківських установ, є представники трудових колективів, органів приватизації. Щодо інших суб'єктів (без участі держави) визначення складу спостережної ради належить до компетенції самих товариств. Якщо товариство віднесено до категорії монополістів, до спостережної ради може входити представник Антимонопольного комітету. По-друге, персональний склад ради в акціонерному товаристві, створеному шляхом корпоратизації, формується зверху: за пропозицією засновника (міністерства, іншого уповноваженого органу) його затверджують Мінфін, Мінекономіки, Фонд державного майна України (їх спільна постійна комісія). Призначена зверху рада діє до перших загальних зборів акціонерів, які скликаються після прийняття рішення про приватизацію майна товариства. Перші збори обирають нову спостережну раду товариства. 
Функції спостережної ради поділяються на контрольні у сфері управління та контрольні у сфері господарської діяльності товариства. У першій сфері рада затверджує голову правління (якщо це не директор корпоратизованого державного підприємства), за його поданням - членів правління, аналізує дії правління щодо управління товариством. У другій сфері рада розглядає й аналізує звіти правління, ревізійної комісії товариства; аналізує дії правління щодо реалізації інвестиційної, технологічної та цінової політики, додержання товариством номенклатури товару (послуг); є ініціатором позачергових ревізій та аудиторських перевірок господарських і фінансових результатів роботи товариства;погоджує операції товариства щодо розпорядження майном на визначену статутом суму; вносить засновнику і зборам пропозиції з питань діяльності товариства. Рада не має права втручатися в оперативні дії товариства. 
        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Особливості правового статусу товариства з обмеженою відповідальністю

Одним з  найпоширеніших видів господарських  товариств в економічній сфері  України є товариства з обмеженою  відповідальністю (ТзОВ).

ТзОВ може складатися з двох і більше учасників. Закон не обмежує максимальну кількість його учасників, але практика діяльності подібних товариств свідчить, що число їх учасників не повинно перевищувати 50 осіб. В середньому ж кількість членів ТзОВ коливається від 2 до 5 осіб.

ТзОВ  діє на підставі установчого договору і статуту. Однією з особливостей змісту установчих документів товариства є те, що вони, крім відомостей, загальних  для всіх видів господарських  товариств, повинні містити відомості  про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. 

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства.

До моменту  реєстрації товариства з обмеженою  відповідальністю кожен з учасників  зобов'язаний внести до тимчасового  розрахункового рахунку в банку  не менше 30 % відсотків зазначеного  в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник  зобов'язаний повністю внести свій вклад  не пізніше 1 року після реєстрації товариства.

Одною з  відмінностей товариства з обмеженою  відповідальністю від акціонерного товариства є те, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю може передати свою частку (чи її частину) одному чи кільком учасникам цього товариства, а якщо інше не передбачено установчими  документами, то і третім особам лише за згодою інших учасників. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки учасника, який її відступив, пропорційно їхнім часткам у статутному фонді товариства або в іншому, погодженому між ними розмірі.

Будь-який з учасників має право вийти  з товариства зі сплатою йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.

Учасник також може бути виключеним з товариства за рішенням зборів учасників, якщо систематично не виконує свої обов'язки або якщо його дії суперечать досягненню цілей  товариства.

Управління  ТзОВ здійснюється за допомогою системи  органів, які формують учасники товариства. Функції з управління товариством  поділяються між його органами:

вищим - зборами учасників;

виконавчим - дирекцією (директором);

контролюючим - ревізійною комісією.

Вищим органом  товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників, що складаються  з учасників або призначених  ними представників.

До основних компетенції зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:

1. визначення  основних напрямів діяльності  товариства і затвердження його  планів та звітів про їх  виконання;

2. внесення  змін до статуту товариства;

3. прийняття  рішення про припинення діяльності  товариства.

Статутом  товариства до компетенції зборів учасників  можуть бути віднесені й інші питання.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього  проголосують учасники, що володіють  у сукупності більш як 50 % загальної  кількості голосів учасників  товариства.

 

 

4.Правове положення повного та командитного товариства

     Повним товариством  визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Повне товариство створюється і діє на підставі установчого договору (статуту цей  вид товариства не має). Крім загальних  вимог щодо змісту установчих документів господарських товариств, установчий договір про повне товариство повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад  та порядок внесення вкладів, форму  участі у справах товариства. Такі вимоги випливають з особливого характеру  товариства, зокрема з ведення  його справ, яке здійснюється за загальною  згодою всіх учасників.

      Ведення справ товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства. Також ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників. Учасники, яким було доручено ведення справ повного товариства, зобов'язані надавати решті учасників на їхню вимогу повну інформацію про дії, виконувані від імені та в інтересах товариства

     Правонаступник (спадкоємець) несе  відповідальність за борги учасника, що виникли за час діяльності  товариства, перед повним товариством,  а також за борги товариства  перед третіми особами.