Господарське право

2

1.Порядок внесення змін до господарських договорів за законодавством України.Договір міни.

1.1.Порядок внесення змін до господарських договорів за законодавством України.

   Звісно, законодавство та судова практика, зокрема у пункті 1 роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними» зазначає, що, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними, і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.              Але загальний, спрощений спосіб та підтвердження прийняття до виконання замовлення відповідно до статті 181 Господарського кодексу України є окремими по своїй суті в процесі їх застосування. Звісно, найпоширенішим у професійній діяльності юристів є загальний спосіб, так як є найбільш зрозумілим та безпечним з точки зору можливого юридичного захисту як по відношенню до контрагента, так і можливої зацікавленості контролюючих органів, розробки правової позиції у судових органах, та навіть для процесу виконання, особливо для тривалих договірних відносин. Такої ж позиції притримується законодавство, встановлюючи цілу низку випадків обов’язковості укладення по загальному способу, навіть коли сторони укладають договір лише на основі примірних і типових договорів (ч. 3 ст. 184 ГК). Таким чином, зважаючи на чітке відокремлення законодавцем трьох способів, можемо констатувати, що укладення господарських договорів ведеться одним із них і як наслідок небажано застосовувати змішування способів у процесі дії договору, тим більше, що процес доказування існування додаткових домовленостей до визначеного договору, у

3

необхідності, значно ускладниться. Так, навіть якщо піти дзеркальним шляхом, беручи до уваги частину 2 статті 182, яка вказує на необхідність наявності в попередньому договорі істотних умов основного договору та те, що до укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів, відсилаючись до норм Цивільного кодексу України, через частину 5 цієї ж статті, знаходимо майже відсоткове дотримання письмової форми (ст. 206, ст. 208 ЦК), у тому числі для попереднього договору (ст. 635 ЦК), а також обов’язок укладення попереднього договору у формі, встановленій для основного договору. Тому, беручи за аналогію викладений шлях, переходимо до можливостей укладення додатків та додаткових угод до договору звернувшись до першоджерел тлумачення.  

   «Форма» - (лат. forma — зовнішність, устрій) вид, устрій, тип, структура, порядок чогось (наприклад, форма держави, форма правління, форма процесуальна). Виходячи з визначення форми, як виду, наприклад «видавничий договір» є видом авторського договору, наближуємось до того, що поняття «додаткова угода» є наступною формою відповідно до якої оформлюються додаткові домовленості сторін по договору, на відміну від поняття «додаток», який в усіх тлумаченнях є частиною чого-небудь, доповненням до основного документу, саме тому специфікації, креслення, ін., вказуються як додаток до договору і оформлюється разом із ним. Звісно будь-яка судова практика постійно розвивається маючи можливість вірно впливати на поточні обставини життєдіяльності. Законодавець погоджується, що у разі не зазначення яким чином вносяться зміни в договір, потрібно діяти виходячи з необхідності дотримання форми, а отже за загальним способом це письмове оформлення нового документу, який змінює попередній, і саме «Додаткова угода» набагато ближча до цього поняття ніж «Додаток», який між іншим може оформлюватись і як додаток до додаткової угоди.

4 

Українське ж законодавство  містить більше десятка визначень  різних договорів, загальним же є  поняття договору визначене у  Цивільному кодексі, відповідно до якого  договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Неможливо не згадати ст. 654 цього ж Кодексу, яка спеціалізовано стверджує, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається «Стаття 188. Порядок зміни та розірвання господарських договорів»

   Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. 2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. 3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. 4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. 5. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір .

   1.Оскільки у коментованій статті не визначені можливі підстави для зміни або розірвання господарських договорів, слід враховувати загальні правила частини 2 статті 651 ЦК: договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною д оговору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладанні договору.

5

При цьому під терміном «шкода» слід розуміти не тільки можливі  додаткові витрати, неодержання  прибутку, а й інші наслідки, що суттєво  впливають на інтереси сторони. Так, істотним порушенням є поставка товарів якості нижчої, ніж це вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном). У такому разі покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо останні вже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми (ч. 5 ст. 268 ГК).

   Досить широко у ГК, ЦК та інших актах, що регулюють договірні відносини певного виду, як синонім терміна «розірвання договору» використовуються терміни «відмова від договору» або «відмова від виконання». Так, відповідно до частини 7 статті 268 ГК у разі якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться нижчого сорту, ніж було обумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, чи відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

   Особливість одностороннього розірвання договору або зміни його умов полягає у відсутності згоди контрагента. Можливість та підстави розірвання договору в односторонньому порядку можуть встановлюватися законом чи передбачатися сторонами у договорі.

   У випадках, визначених цим Кодексом чи іншими законодавчими актами, одностороння відмова від договору (відмова від виконання) повністю або частково означає відповідно зміну чи розірвання договору. Якщо у законі або договорі встановлена підстава для односторонньої зміни чи розірвання договору, сторона, наділена відповідним правом, може скористатися нею без звернення до суду.

6

У деяких випадках можливість внесення змін до певного виду договору чи його розірвання законодавчо обмежується.

   Так, особливості договорів, що укладаються на підставі типового договору, визначені частиною 4 статті 179 ГК. За змістом цієї норми сторони не мають права вносити зміни до договору щодо умов, імперативно визначених типовим договором, і, відповідно, будь-яка з них не може ініціювати внесення таких змін. У цьому разі сторони можуть лише конкретизувати умови типового договору.

   Враховуючи правову природу договорів приєднання, сторона, що приєдналася до договору, обмежена у можливості вимагати внесення змін до такого договору. За правилами частини 3 статті 634 ЦК, якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до останнього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, котра приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

   Зміни у договорі приєднання (формулярі або іншій стандартній формі) мають бути доведені стороною, до якої приєднуються, до всіх контрагентів, зважаючи на вимогу однаковості таких умов для всіх інших осіб.

   Для державних контрактів, укладених на підставі державного замовлення, встановлено спеціальне правило щодо внесення змін або розірвання. Відповідно до пункту 7 статті 2 Закону України «Про поставки продукції для державних потреб» [408] право внесення необхідних змін або припинення дії контракту в порядку, передбаченому законодавством, належить державному замовнику.

   2. Пропозиція щодо внесення змін до договору або його розірвання може виходити від будь-якої сторони і має бути викладена письмово.

7  

Дії сторін щодо внесення змін до договору або його розірвання спрямовані на зміну чи припинення правовідносин, отже, є правочином, який має відповідати загальним положенням цивільного законодавства про правочини.

   Оскільки за загальним правилом господарські договори мають письмову форму, досягнута сторонами згода про зміну або розірвання договору також має бути зафіксована письмово.

   3. Після одержання пропозиції про зміну або розірвання договору сторона може прийняти таку пропозицію чи відхилити її. Сторона, яка виступила з такою пропозицією, має бути поінформована про результати її розгляду в двадцятиденний строк. Якщо пропозиція приймається іншою стороною, договір вважається зміненим або розірваним.

   4. Якщо сторони не досягли згоди щодо внесення змін до договору чи його розірвання, заінтересована сторона може вимагати зміни або розірвання договору в судовому порядку за наявності достатніх підстав. До відсутності згоди однієї із сторін на внесення змін до договору чи його розірвання прирівнюється і неодержання відповіді на пропозицію змінити або розірвати договір. Відповідно до статті 12 ГПК України спори, що виникають при зміні та розірванні господарських договорів, підвідомчі господарським судам.

   Позови про зміну чи розірвання договору є позовами про перетворення, що спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин. Зміна і припинення правовідношення, за визначенням статті 16 ЦК, є одним із способів захисту цивільних прав й інтересів.

   Норма частини 4 коментованої статті про право сторони передати спір, що виник при внесенні змін до договору або його розірванні, до суду, є однією з правових підстав позову, яка відповідно до вимог статті 54 ГПК України має зазначатися у позовній заяві.

8 

У коментованій статті подається  бажана, з точки зору законодавця, модель поведінки сторін при внесенні змін до договору або його розірванні. Ця модель має рекомендаційний характер з огляду на те, що будь-яких санкцій за недодержання порядку внесення змін до договору чи його розірвання, передбаченого частинами 2 та 3 коментованої статті (а саме порядку направлення пропозиції про зміну або розірвання договору та відповіді на неї), ГК не передбачає.

      Але коментовані правила статті 188 ГК є нормами матеріально-правовими, а не процесуальними (так само, як і норми, що регулюють порядок укладення договорів). Тому недодержання сторонами визначеного ГК порядку внесення змін до договору або його розірвання не можна кваліфікувати як порушення досудового порядку врегулювання спору і застосовувати наслідки, передбачені пунктом 6 частини 1 статті 63 та пунктом 3 частини 1 статті 81 ГПК України.

   Оскільки господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при зміні або розірванні договорів, то тільки дотримання сторонами встановленого даною статтею ГК порядку зміни та розірвання договору і недосягнення при цьому згоди може свідчити про наявність між ними спору. Якщо ж особа, яка бажає змінити або розірвати договір, не зверталася з відповідною пропозицією до іншої сторони, то в цьому разі немає підстав стверджувати про існування спору між сторонами.

   5. Зміна та розірвання сторонами договору вважаються такими, що відбулися, з моменту . укладення відповідної угоди (вчинення правочину), якщо інше не визначено сторонами. Якщо ж підставою для зміни або розірвання договору є рішення суду, договір вважається зміненим чи розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили. У судовому рішенні може бути визначений інший момент, з якого договір вважається зміненим або розірваним.

9 

Відповідно до статті 84 ГПК України у резолютивній частині судового рішення у спорі, що виник при зміні договору, вказується рішення з кожної спірної умови договору. Рішення господарського суду в такій справі є юридичним фактом, з яким пов'язується настання правових наслідків, визначених статтею 653 ЦК.

   Щодо затверджених форм договорів національними державними органами наочним прикладом є наказ Міністерства промислової політики України від 1 липня 2008 року № 425 «Про затвердження Форм договору та додаткової угоди на створення та передачу науково-технічної продукції», в якому чітко викладена техніка підписання всіх додатків разом з договором, а додаткових угод вже під час його дії.

ВИСНОВОК:

   Незважаючи на відсутність чіткої визначеності українського законодавства щодо правильності назв «Додаток» та «Додаткова угода», але виходячи з суті кожного з представлених понять та досвіду юридичної техніки, в тому числі в Україні, необхідно намагатись уніфіковувати професійну практику виходячи з першоджерел, національного та історичного досвіду.

1.2. Договір  міни

   Загальні положення щодо міни (бартеру) містяться у ст. 293 ГК України та § 6 гл. 54 ЦК України. Операції, що мають ознаки бартерних, додатково регулюються Податковим кодексом України та ст..715,716 ЦК і ст..293 ГК, законом від 23 грудня 1998 р. № 351-ХР/ "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", а також прийнятою на виконання останнього постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1999 р. № 756 "Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності".