ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ

Поняття правове  регулювання обэкт субэкт 
 

ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ 

 Питання теми: 

1.        Принципи організації фінансів  страховика 

2.       Умови забезпечення фінансової  стійкості страховиків 

3.        Гарантії платоспроможності страховиків 

4.        Планування і прогнозування страхової  діяльності 

5.        Проблеми становлення страхового  бізнесу в Україні 

  

 Сьогодні  поряд із традиційним призначенням  страхування – забезпеченням  економічного захисту страхувальників  від стихійних природних нещасть  (землетрусу, повені, пожежі і т.д.), випадкових подій технологічного  й екологічного характеру (вибухи  в шахтах, забруднення навколишнього  середовища хімічними й іншими  викидами) об'єктами страхування  усе більше стають майнові  інтереси. Вони пов’язані з життям  і здоров'ям юридичних і фізичних  осіб (крадіжки, розбійні напади  і т.д.), а так само з відшкодуванням  заподіяного страхувальником шкоди  особистості чи майну третіх  осіб (страхування цивільної відповідальності  власників автотранспорту, фінансових  ризиків, професійної відповідальності  й ін.). 

 Фізичні і  юридичні особи (господарюючі  суб'єкти) різних форм власності,  що виступають в ролі страхувальників,  відчувають потребу не тільки  у відшкодуванні збитку, що виражається  в ушкодженні чи знищенні основних  фондів і оборотних коштів (що  мало місце при командно-адміністративній  системі керування народним господарством). Така потреба виражається в  компенсації недоотриманого прибутку  чи доходу через вимушені простої  підприємств (непостачання сировини, неплатоспроможність споживачів  енергоресурсів), невиконання договірних  зобов'язань, контрактів тощо. 

В економіці  ринкового типу страхування виступає, з одного боку, засобом захисту  бізнесу і добробуту людей, а  з іншого – комерційною діяльністю, що приносить прибуток за рахунок  вкладення тимчасово вільних  грошей у перспективні об'єкти матеріального  виробництва, вигідні проекти (будівництво  швидкісних залізниць, тунелів і  т.д.), на банківські депозити, купівлю  акцій підприємств та інше. За таких  умов страхування служить важливим фактором стимулювання господарської  діяльності, прагненням одержати вигоду, бажанням ризикувати, “випробувати себе”. 

Тож роль страхових  компаній у ринковій економіці, зобов'язує їх приділяти особливу увагу організації  власних фінансів, і як наслідок, забезпеченню фінансової стійкості  і платоспроможності.

 Принципи  організації фінансів страховика 

У сучасних умовах страхові організації займаються не тільки страховою діяльністю, але  й інвестиційно-фінансовою, використовуючи для цього тимчасово вільні кошти  зі страхових резервів та інших нагромаджень. Внаслідок цього грошовий обіг страхової  організації більш складний, порівняно  з іншими комерційними структурами. 

 Грошовий  обіг страхової організації включає  два незалежних грошових потоки: 

1.      Страхові виплати – оборот  коштів, що забезпечують страховий  захист страхувальників. При цьому  спершу формуються страхові резерви  і фонди страховиків, а згодом  частина вільних коштів інвестується  у нестрахові рентабельні проекти і фінансові організації - банки (депозитні внески) і цінні папери (акції, векселя, облігації й ін.) з метою одержання додаткового прибутку (дивідендів). 

2.      Кошти, призначені для функціонування  страхової організації. 

3.      Основний дохід страхових організацій  формується за рахунок страхових  платежів (внесків страхувальників). Крім основних статей одержання  доходів від страхових платежів, інвестиційних і банківських  вкладень страхова організація  може мати доходи від спонсорства,  менеджменту (по ризикових операціях), за рахунок консультацій, навчання  кадрів та ін. 

 Страхові  резерви по особистому, майновому  страхуванню і страхуванню відповідальності  утворюються із страхових внесків  і призначаються для забезпечення  виконання прийнятих страховиком  страхових зобов'язань як страхові  виплати при настанні страхових  випадків. 

 Страховики  вправі також інвестувати чи  іншим способом розміщати страхові  резерви. Наприклад, видавати  позички страхувальникам, що уклали  договори особистого страхування,  у межах страхових сум за  такими договорами[1] . 

 Грошовий  обіг, що безпосередньо пов'язаний  з наданням страхового захисту,  визначається випадковими ризиковими  настаннями страхових випадків  і невизначеністю величини нанесеного  збитку. Тож в основі виплачення грошового страхового обороту лежить ймовірнісно-статистичний метод розрахунку, що дозволяє обчислити частку участі кожного страхувальника в створенні фінансів страховика, собівартість і вартість страхової послуги, тобто установити розміри тарифних ставок. 

 Формаза якою обчислюють витрати на проведення даного страхування, називається страховою калькуляцією, її допомогою визначають страхові платежі за договорами, а також встановлюють суми витрат на ведення справи в страховій організації. 

Чим вища ймовірність, що створені страховиком грошові  фонди виявляться достатніми для  дотримання еквівалентності взаємин  страховика і страхувальника, тим  вища фінансова стійкість страховика. 

 Діяльність  страхової організації в умовах  ринку припускає не тільки  відшкодування страхових збитків  і витрат на ведення справи, але й одержання прибутку. У  страхуванні термін "прибуток" застосовується умовно, тому що  страхові організації не створюють  національного доходу, а лише  беруть участь у його перерозподілі. 

Під прибутком  від страхових операцій розуміють  такий позитивний фінансовий результат  страхової діяльності, при якому  досягається перевищення доходів  над витратами щодо забезпечення страхового захисту страхувальників. Головним джерелом одержання прибутку для страхової організації у  більшості цивілізованих країн  є не збір страхових платежів, а  інвестиційна діяльність, що проводиться  шляхом вкладення частини тимчасово  вільних коштів резервного страхового фонду в прибуткові науково-технічні проекти, комерційні справи, цінні папери, державні короткострокові облігації, на депозити й ін. 

Кошти від інвестиційної  діяльності спрямовуються, як правило, на фінансування страхових операцій, на дотації збиткових видів страхування, розробку нових видів страхування (екологія та ін.), підготовку кадрів тощо. 

На відміну  від обороту коштів по наданню  страхового захисту, оборот коштів, зв'язаних з організацією страхової справи і розвитком страхової організації, регулюється чинним законодавством, статутом страхової організації  й інших факторів. 

  

  
 
 

  

Рис. 17 Схема  діяльності страхових компаній 

  

 Особливості  розкладки, ймовірність можливого  збитку в ризиковому (як правило,  короткостроковому) і накопичувальному (ощадному чи довгостроковому)  страхуванні пород два типи страхових фондів: 

1.      страхові резервні фонди по  ризикових видах страхування; 

2.      страхові резервні фонди по  накопичувальних видах страхування  (страхування на дожиття, пенсії  й ін.). 

У тих видах  страхування, де збиток може досягати астрономічних розмірів (стихійні лиха, космічні, морські й авіакатастрофи, смерть (загибель) туристів і мандрівників), можуть також формуватися резервні фонди перестрахувального характеру. 

 Оскільки  страхові організації є суб'єктами  господарювання, і знаходяться на  госпрозрахунку, самофінансуванні  і самокупності, то формують, крім специфічних страхових резервів, й інші фонди, необхідні для забезпечення господарської діяльності. У ст. 30 Закону "Про страхування" сказано, що "з доходів, що залишаються після сплати податків і надходять у розпорядження страховиків, вони можуть утворювати резерви і фонди, необхідні для забезпечення їхньої діяльності". Наприклад, створювати резерви і фонди для фінансування заходів щодо попередження нещасливих випадків, транспортних аварій, чи втрати ушкодження застрахованого майна. Так, акціонерні страхові товариства (АСТ), що є власниками статутного капіталу (майно, передане товариству засновниками, включаючи доходи від реалізації акцій), повинні створювати крім страхових резервів і інші фонди в розмірі не нижче 15 % від статутного капіталу шляхом щорічних відрахувань у розмірі не нижче 5 % від чистого прибутку. 

 Резерви і  фонди формують шляхом щоквартальних  відрахувань від страхових платежів, що надійшли за договорами  страхування і перестрахування  упродовж даного кварталу. 

 Розмір відрахувань  визначається рішенням виконавчого  органа страховика - радою директорів, виходячи з кількості укладених  договорів страхування і перестрахування,  термінів їхньої дії, розміру  страхових премій, що надійшли, обсягу  страхових зобов'язань, характеру  страхових ризиків, розмірів виплат, зроблених по раніше укладених договорах, та інших особливостей ситуації, що складається у страхуванні. 

 Резерви є  тимчасово вільними спеціальними  оборотними страховими ресурсами  і не класифікуються доходом  страховика. 

Кошти резервів це резерви майбутніх виплат по страхових  зобов'язаннях перед клієнтами (страхувальниками, застрахованими особами). Абсолютна  величина коштів, накопичених у резервах, повинна збільшуватися по мірі росту  кількості діючих договорів страхування. 

Кошти страхових  резервів не тотожні внутрішньогосподарському резервному фонду, створення якого  відповідно до законодавства передбачено  для всіх господарюючих суб'єктів. 

 Резерви знаходяться  у володінні, користуванні і  розпорядженні страховика. Вони  можуть використовуватися страховиком  як інвестиційні ресурси для  одержання додаткового доходу  з метою зниження витрат на  ведення страхової справи, підвищення  конкурентоздатності страховика  і рівня ліквідності страхової  організації. 

 Напрямки  інвестування коштів резервів (вкладення  на депозити, цінні папери, державні  облігації і т.д.) регламентуються  законодавством. Відповідно до нього  з метою забезпечення фінансової  стійкості страхові організації  інвестують страхові резерви,  утворені з отриманих від страхувальників  страхових внесків для майбутніх  страхових виплат, дотримуючись  таких співвідношень: 

• не менш 10 % коштів резервів - у державні цінні папери обласних, крайових і місцевих органів  керування; 

• не більш 40 % - у нерухоме майно; 

• не більш 50 % - на банківські вклади (депозити) 

• не більш 40 % - у цінні папери акціонерних товариств  та в інші цінності; 

• не більш 10 % - у валютні цінності відповідно до Закону "Про валютне регулювання  і валютний контроль"; 

• не менш 5 % - на розрахунковий рахунок у банку  для здійснення поточних виплат страхових  сум за здійснюваними видами страхування; 

• не менш 80 % інвестується на території України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами. 

 Відповідно  до Закону "Про страхування"  розміщення страхових резервів  здійснюється страховиками на  умовах диверсифікованості (примусовому  вкладенні вільних грошей у  держоблігації й інші цінні  папери), зворотності (повернення  страхових внесків страхувальнику  при достроковому припиненні  дії договору), ліквідності (здатності  задовольняти претензії, пропоновані  страхувальниками) і прибутковості. 

 Забороняється  використання коштів страхових  резервів для: 

 ·        ведення договорів позики (кредитних договорів) фізичними і юридичними особами, крім випадків, передбачених Законом "Про страхування" (також видавати позички страхувальникам, що уклали договори особистого страхування, у межах страхових сум по такиих договорах;