Вплив трудового фактора визначається обсягом витрат праці на виробництво  одиниці продукції.

     

     Рис.4. Фактор робочої сили (трудовий)

     Трудомісткі види виробництва доцільно розміщувати в регіонах з високою щільністю населення. Наукомісткі виробництва, які вимагають, крім висококваліфікованих кадрів, великих вкладень у науково-дослідну базу, треба розміщувати у великих містах, що мають кілька науково-дослідних інститутів та вищих навчальних закладів.

     Дія фактору робочої сили (трудового) залежить від демографічного потенціалу регіону, чисельності трудових ресурсів, їхньої кваліфікації, статевовікової структури.

     Вплив трудового фактора визначається обсягом витрат праці на одиницю  продукції. Можна його порахувати шляхом обчислення питомих витрат на зарплату в собівартості продукції, однак даний метод не завжди точний, тому що, якщо вартість вихідної сировини є висока, то в кінцевій собівартості готової продукції її питома вага буде великою, що понизить питому вагу зарплати. На неї істотно впливає рівень механізації праці.

     Точнішим  є метод натуральних показників, наприклад витрати людино-години на одиницю продукції. Цей метод  використовується в сільському господарстві.

     5. Фактор «працемісткості»

     Працемісткість  також можна визначити через  розрахунок маси продукції, яка припадає на одного виробника.

     До  фактора “працемісткості” наближений фактор “наукомісткості” виробництва. В деякій випадках наукомістке виробництво  виноситься разом з науковою бібліотекою за межі великого міста (Новосибірське академмістечко).

     6. Транспортний фактор

     Транспортний  фактор посилює дію попередніх факторів, його складова в структурі витрат в багатьох випадках є високою. У  залежності від розмірів транспортних витрат виробництво розміщують ближче до сировини або до споживача. Дешеві вантажі перевозити на великі відстані невигідно, тому що частка транспортних витрат буде становити в цих випадках 25% і більше. Для порівняння – у вартості дорогих вантажів вона становить 0,1-1,5%.

     

     Рис. 5. Транспортний фактор розміщення продуктивних сил

     Вплив транспортного фактору дається  в ознаки через забезпеченість території  транспортними сполученнями (конфігурація транспортної мережі, щільність доріг  і т.д.). високий економічний розвиток регіону і розвиненість транспортної мережі є прямопропорційними величинами.

     7. Фактор науково-технічного прогресу

     Фактор  науково-технічного прогресу істотно  впливає на РПС. Тобто, на території  регіону може виникнути виробництво, яке раніше тут було неефективним.

     Наприклад, до 20 ст. підприємства чорної металургії орієнтувались у розміщенні переважно  на вугілля, тому що його було потрібно більше, ніж руди на одиницю металу (виник металургійний район Донбас). При зміні технології витрата  вугілля значно знизилась і виробництво чорної металургії почало тяжіти у розміщенні до залізорудних басейнів (Кривий Ріг).

     Зміни в технології й організації виробництва, якщо вони мають кардинальний характер, можуть істотно вплинути на розміщення продуктивних сил. На території деяких країн і регіонів може виникнути виробництво, яке раніше було тут неефективним.

     Наприклад, до середини XVIII ст. бавовняна промисловість  Великобританії не могла конкурувати  з індійською, яка використовувала  власну сировинну базу і відносно дешеву робочу силу. Але після винаходу прядильних, а згодом і ткацьких машин виробництво тканин у Великобританії настільки здешевіло, що англійська бавовняна промисловість опинилася поза конкуренцією майже на півтора століття.

     До XX ст. підприємства чорної металургії орієнтувалися переважно на вугілля, тому що його потребувалося більше, ніж руди на одиницю металу. Так з'явилися великі металургійні райони: Донбас, Рурський басейн. Але потім технологія змінилася. Руди потребувалося більше, ніж: вугілля, і чорна металургія почала переміщуватися до залізорудних басейнів Криворіжжя, припортових міст Німеччини (Гамбург), куди зручно було підвозити імпортовану Руду.

     

     Рис.    6.    Фактор    науково-технічного    прогресу    в    розміщенні продуктивних сил

     8. Фактор кон'юнктури ринку     

     Кон'юнктура  ринку - умови реалізації певного  продукту, що визначаються співвідношенням  попиту та пропозиції на даний продукт, а також ступенем впливу держави  на ринок.

     НТП у кожній історичній фазі виводить на провідні місця ті чи інші галузі економіки. Наприклад, до середини 19 ст. провідними були с/г і текстильна промисловість, згодом – металургія і транспортне машинобудування, зараз – енергетика, машинобудування, хім.. промисловість, електроніка.

     Ринкова кон’юнктура враховує конкретні  умови відтворення товарів, послуг, робочої сили. Фактори кон’юнктури визначають рух цін, цінних паперів, розмір виробництва та зайнятості населення.

     Кон’юнктура ринку – конкретні умови реалізації суспільного продукту, яка здійснюється у співвідношеннях між наявними на ринку матеріальними цінностями та послугами й потребою в них. Якщо попит перевищує пропозицію, то створюється стимул для розвитку виробництва, якщо навпаки, то виробництво доцільно скорочувати.

     Ринкова кон’юнктура тісно пов’язана  з НТП. Товари вищої якості, якщо задовольняють вищі потреби, мають високий попит і на них ростуть ціни.

     Економіка витримує темп НТП при умові врахування тенденції ринкової кон’юнктури.

     Фактор  кон'юнктури ринку визначає рух  цін, цінних паперів, розмірів виробництва, зайнятості тощо. Якщо попит перевищує пропозицію, створюються стимули для розвитку виробництва. В іншому випадку з'являється необхідність скорочення виробництва.

     Якщо  коливання кон'юнктури короткострокові, то вплив незначний, але якщо підвищення або зниження попиту на окремі товари має довгострокову тенденцію, то зміни в розміщенні продуктивних сил неминучі.

     

     Рис. 7. Фактор кон'юнктури ринку в розміщенні продуктивних сил

     Наприклад, на початку XX ст. основним паливним ресурсом було вугілля - його питома вага в паливному балансі економічно розвинутих країн досягала 75-80%. Вугільна промисловість була тоді могутнім районоформуючим фактором (така ситуація склалася ще в XIX ст.). Проте поступово більш економічні види палива - нафта і газ - почали витісняти вугілля. Нові нафтохімічні комплекси стали визначати економіку багатьох країн світу, залучаючи капітали, матеріальні і трудові ресурси. Тим часом в деяких країнах економіка традиційних вугільних районів почала занепадати. Вугілля виявилося неконкурентоспроможним, тому що в перерахунку на умовне паливо його вартість у п'ять разів перевищує собівартість нафти й у 10 разів - газу.

     9. Екологічний фактор РПС

     Екологічний фактор РПС, тобто необхідність врахування при спорудженні виробничих об’єктів вимог охорони навколишнього середовища, – це фактор, який ґрунтується на загальнонаціональних інтересах і його реалізація забезпечується методами адміністративного та економічного впливу держави. При цьому мова може йти як про взагалі заборону спорудження чи експлуатації підприємств, так і про заборону будівництва їх на певній території, або регламентування їх роботи. З іншого ж боку, заохочується природоохоронна робота на підприємствах, а також розширення потужностей діючих і будівництво нових очисних споруд. Частка споруд та пристроїв такого спрямування у складі засобів виробництва з кожним роком зростає.

     З розвитком світової економіки, збільшенням  кількості підприємств і їх потужностей, використанням все більших обсягів  природних ресурсів у виробництві  зростає значення екологічного фактора в розміщенні продуктивних сил. 

     Будь-які  економічні вигоди не можуть бути виправдані, якщо вони супроводжуються загрозою для навколишнього середовища.

     Екологізація  виробництва є складовою економічної  політики держави. Основи екологічної  політики України визначені “Законом про охорону навколишнього природного середовища”.

     Врахування  екологічного фактору в РПС виявляється  в наступних ситуаціях:

     - недопустима концентрація шкідливих  видів виробництва;

     - треба врахувати рельєф місцевості  та мікрокліматичні умови;

     - проектування промислових підприємств  має врахувати розу вітрів;

     - створення санітарних зон навколо  шкідливих виробництв, які позбавлені  від постійного проживання людей.

     Основні шляхи вирішення екологічних  проблем:

     — Зниження матеріалоємності виробництва, зменшення затрат сировини на одиницю продукції; цей процес уже відбувається в індустріально розвинених країнах.

     — Зниження енергоємності виробництва, зменшення затрат енергії на одиницю продукції.

     — Структурна перебудова виробництва, що супроводжується зменшенням питомої ваги традиційних галузей виробництва (чорна металургія, важке машинобудування, основна хімія) і підвищенням нематеріалоємних, наукомістких виробництв (електроніка, біотехнологія).

     — Впровадження технологій з повним циклом виробництва.

     10. Фактор економіко-географічного  положення

     Також має вплив фактор економіко-географічного  положення.

     Економіко-географічне  положення об’єкта – це сукупність його відношень до інших економіко-географічних об’єктів, що лежать поза ним. Тобто  об’єкт характеризується розташуванням на певній території та системою реальних і потенційних зв’язків з іншими об’єктами. Зміна економічного простору біля об’єкту впливає істотно на економічний потенціал даного об’єкту.

     Наприклад, Київ став політичним і економічним центром України, тому що він розташований на перехресті водних шляхів та у центрі серед політично пов’язаних між собою князівств.

     Макроположення  характеризує економічні відносини  об’єкта за відношенням до компактної і відносно невеликої за розміром території його оточення.

     Мікрорівень характеризує зони впливу міст на навколишню територію та об’єкт відносно невеликого оточення.

     Від економіко-географічного положення  залежить створення зон спільного  підприємництва, які формуються навколо  великих портово-промислових комплексів.

     Вплив розташування виробництва на навколишнє середовище почав враховуватися  в 

     2-й  половині 20 ст. Екстенсивне ведення  с/г виробництва призвело до  вирубування лісів та ерозії  земель. Промислова революція істотно  прискорила ресурсовикористання. 6 млн. га. земель на планеті щорічно перетворюється на пустелі, 11 млн. га. лісів щорічно вирубається, лише від пожеж. В цілому, екологічний фактор набув глобального значення. В 159 країнах, які входять до ООН, створені спеціальні служби охорони навколишнього середовища. Вони у взаємодії з регіональними органами ООН розробляють екологічні проекти.

     Впливи  є безпосередні і опосередковані, коротко- і довготривалі, виявляються  у вигляді механічних порушень, руйнування, теплового ефекту. Наслідки є оборотні і необоротні, первинні та вторинні.

 

      Висновки

     Фактори, які найбільше впливають на розміщення виробництва:

     — сировинний;