Напрями розвитку машинобудування в Україні

1

                                                ЗМIСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….2

РОЗДIЛ 1. Значення машинобудiвельного комплексу  в Українi та умови його формування………………………………………………………………………..3

1.1             Роль машинобудівельного комплексу для розвитку економіки України…………………………………………………………………………….3

1.2             Принципи i фактори розвитку та розміщення підприємств машинобудування………………………..……………………………………….4

РОЗДІЛ 2. Аналіз розвитку розміщення і структури  машинобудування в Україні…………………………………………………………………………..…7

2.1 Географічні особливості розвитку машинобудування……………………..7

2.2 Структура  машинобудівного комплексу……………………………….......9

2.3 Аналіз розвитку машинобудівної промисловості України ………………11

РОЗДIЛ 3.Напрями розвитку машинобудування в Україні ……………...…..16

3.1 Вплив економічної кризи на розвиток машинобудування України……...16

3.2 Перспективні напрямки розвитку транспортного машинобудування…...19

ВИСНОВОК……………………………………………………………………...22

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...24

ВСТУП

Актуальнiсть теми: Машинобудування — провідна галузь промисловості, яка забезпечує випуск різноманітних машин і устаткування для багатьох галузей господарства і населення. Машинобудування визначає науково-технічний прогрес у національній економіці, забезпечує її технічне переозброєння, інтенсифікацію і підвищення ефективності всього суспільного виробництва.

Мета: дослідити особливості сучасного стану машинобудування України та визначити перспективні напрямки його розвитку.

Задачi роботи:

розкрити значення машинобудiвного комплексу;

розглянути умови й фактори його формування в Україні;

проаналiзувати розвиток й розмiщення машинобудування України;

визначити особливості галузевої структури машинобудівного комплексу України;

дослідити проблемні аспекти розвитку машинобудування;

визначити пріоритети  розвитку машинобудівної промисловості у рамках анткризової політики України.

Об'єктом дослідження є система мiжгалузевих комплексiв України, а предметом – особливостi розвитку й розміщення машинобудiвного комплексу України.

Методи: діалектичний, порівняльний, індуктивний, метод обробки літературних джерел..

Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, висновку, трьох розділів, списку літератури з 11 джерел. Зміст роботи викладено на 25 сторінках комп’ютерного тексту, включаючи 3 таблиці, 2 рисунки.

РOЗДIЛ 1. ЗНАЧЕННЯ МАШИНОБУДIВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ  В УКРАЇНI ТА УМОВИ ЙОГО ФОРМУВАННЯ

1.1 Роль машинобудiвельного комплексу для розвитку економіки України

Машинобудування має велике значення для зміцнення економіки України і становлення її як незалежної високорозвиненої держави. "Економічне диво" Німеччини, Японії, Південної Кореї і інших держав починалося з розвитку сучасних його галузей. Машинобудування є одним з провідних ланок важкої промисловості.  Створюючи найбільш активну частину основних виробничих фондів (знаряддя праці), машинобудівна галузь істотно впливає на темпи і напрями науково-технічного прогресу в різних галузях народного господарства, зростання продуктивності праці, інші економічні показники, що визначають ефективність розвитку суспільного виробництва. У Україні цей комплекс - один з найбільш розвинених. З 1940 по 1990 рік об'єм його продукції виріс в 95 разів. З кінця 70-х років машинобудування стає провідною галуззю промисловості. На нього доводиться більше 40% всього промислово-виробничого потенціалу індустріального виробництва. Доля продукції комплексу в загальному об'ємі продукції промисловості складає 29%.

Значення машинобудування в розвитку країни визначає його обслуговуюча функція у всіх міжгалузевих комплексах - паливному, агропромисловому, будівельному і т.п.; участь в територіальному розподілі праці (внутрідержавному і міждержавному). Саме від долі машинобудівної продукції в експортному секторі залежить, багато в чому, статус країни, її місце в міжнародних економічних інтеграційних процесах. Машинобудівний комплекс України як основа важкої індустрії грає вирішальну роль у вдосконаленні матеріально-технічної бази. Випускаючи засоби виробництва для різних галузей народного господарства, машинобудування реалізує досягнення науково-технічного прогресу і забезпечує комплексну механізацію і автоматизацію виробництва. Особливо велику роль грає машинобудування України в економічній інтеграції держав колишнього СРСР. Так, в 1990 р. Україна виробляла 95-100% роторних екскаваторів, вугільних, кукурузно- буряковозбиральних комбайнів, 40% доменного і сталеплавильного устаткування, майже 50% силових трансформаторів і 30% екскаваторів і т. п.. У структурі експорту 1995 р., коли об'єми продукції цієї галузі знизилися майже на 50% в порівнянні з 1990 р., машинобудування і металообробка все ж займали значне місце (на них доводилося 13% експорту).

Поглиблення загальнодержавної кризи, погрішності в системі ціноутворення особливо гостро відбилися на цій галузі.

1.2 Принципи i фактори розвитку та розміщення підприємств машинобудування

Розміщення машинобудівних підприємств здійснюється науково обґрунтовано. При виборі місць розміщення конкретних підприємств враховуються різні чинники і умови. 

Підприємства машинобудівної галузі мають відмінні від інших галузей особливості розміщення. Вони майже не залежать від природних умов і ресурсів, їх продукція має широке коло споживачів. Внаслідок цього машинобудування розвинуте в усіх регіонах країни, відмінності полягають у різному рівні розвитку та набір галузей, їх зна­ченні на різних територіях. В одних регіонах вони є галузями спеціалізації, в інших — задовольняють потреби тільки даного регіону.

Один із важливих принципів розміщення машинобудівних підприємств — орієнтація на сировину. Основна сировина для підприємств галузі — метал, а також конструкційні матеріали, які виробляють легка, хімічна, деревообробна промисловість.

Металомісткі виробництва здебільшого розміщені в районах металургійної промисловості. Більшість галузей машинобудівного комплексу належить до трудомістких. Орієнтація на трудові ресурси — другий принцип розміщення. Постійно зростають вимоги до кваліфікації робочої сили. В усіх галузях машинобудування зростає значення науково-дослідних та дослідницько-конструкторських робіт. Наукомісткість — визначальна риса багатьох сучасних машинобудівних виробництв. Такі виробництва тяжіють до найбільших міст і агломерацій, де сконцентрована наукова база країни. Таким чином розміщуються галузі  точного наукомісткого машинобудування, зокрема верстато- і приладобудування, електронного, електротехнічного та деяких інших підгалузей.
На розміщення підприємств, які випускають важкотранспортабельну продукцію, також значно впливає споживач. Це виробництво сільськогосподарських машин, устаткування для легкої, харчової, хімічної промисловості, а також металургійного комплексу, нафто-, газовидобувної та вугільної промисловості. Виключно на споживача орієнтуються морське і річкове суднобудування, яке розміщується у морських та річкових портах.
Вплив названих чинників необхідно розглядати у їх сукупності, тому що деякі галузі машинобудування одночасно орієнтуються і на сировину, і на споживача, і на трудові ресурси. Розміщення сучасних машинобудівних підприємств України безпосередньо залежить від техніко-економічної специфіки їх виробництва, насамперед від таких його особливостей, як конструктивна складність виробів, широкий розвиток спеціалізації і кооперування. Обмеження розміщення нових машинобудівних підприємств у великих містах створює сприятливі передумови для розташування їх у середніх, малих містах і навіть у селищах міського типу.

Транспортне машинобудування займає провідне місце в структурі загального машинобудування. Підприємства галузі орієнтуються у своєму розміщенні в основному на споживача готової продукції, а також на наявність металу. Україна має досить сприятливі умови для розвитку цієї галузі машинобудування, що і сприяло концентрації її виробництва на території нашої держави ще за часів Радянського Союзу. 
Структура. Підприємства, що виготовляють тепловози, вагони, легкові й вантажні машини, мікроавтобуси, тролейбуси, літаки. 
Центри. Автозаводи України випускають великовантажні (Кременчук), малолітражні легкові (Запоріжжя) автомобілі. В Луцьку налагоджено виробництво легкових автомобілів для сільської місцевості.

Львівській автобусний завод (ЛАЗ) є найбільшим в СНД. Автомобільна промисловість кооперується із заводами, які випускають двигуни, окремі вузли і агрегати автомобілів (Мелітополь, Полтава, Херсон, Чернігів, Синельникове, Кременчук), електрообладнання (Херсон, Сутиска Вінницької обл.), запасні частини (Чернігів). За останні роки в Україні налагоджується власне виробництво внутрішньоміського транспорту: тролейбусів (Київ і Дніпропетровськ) і в перспективі — трамваїв. Виробляють також мотоцикли (Київ), мопеди (Львів), велосипеди (Харків, Чернігів).

Локомотивобудування зосереджене в Луганську (тепловози, дизель-поїзди, трамваї) і Харкові (електровози), а вагонобудування у Кременчуці, Стаханові, Маріуполі. Ці галузі є металомісткими, тому у своєму розміщенні орієнтуються на сировину. У крупних залізничних вузлах — Львові, Києві, Полтаві, Дніпропетровську, Запоріжжі, Одесі, Дружківці і Конотопі є підприємства для ремонту тепловозів. Вантажні вагони виробляють у Кременчуці, Дніпродзержинську, Києві — на Дарницькому вагоноремонтному заводі, великовантажні вагони — у Стаханові, цистерни — у Маріуполі. Суднобудування розвинуте у портових містах: річкове — у Києві, Запоріжжі, Херсоні, Ізмаїлі, морське — у Миколаєві, Києві, Керчі, Херсоні, Феодосії.

Літакобудування і виробництво космічної техніки — це наукомісткі галузі, які орієнтуються на потужні конструкторські бюро. Основні центри літакобудування — Київ і Харків, виробництва космічної техніки — Дніпропетровськ і Харків.

РOЗДIЛ 2. АНАЛIЗ РОЗВИТКУ РОЗМIЩЕННЯ I СТРУКТУРИ МАШИНОБУДУВАННЯ В УКРАЇНI

2.1 Географічні особливості розвитку машинобудування

У дореволюційній Україні машинобудування розвивалося за участю іноземних капіталів. Перші підприємства, які виробляли сільськогосподарські машини, з'явилися в 60-х роках XIX століття в Одесі, Харкові, Києві, Бердянську, Миколаєві, Херсоні.

У 90-х роках XIX століття розвиток промисловості, у тому числі металургійною і вугільною, залізничного транспорту, а також потреб сільського господарства сприяли формуванню галузей машинобудування. Проте в той період розвивалися переважно транспортне, сільськогосподарське машинобудування і в деякій мірі виробництво устаткування для шахтарської, металургійної, харчовий промисловості. У Донбасі і Придніпров'ї сформувався центри виробництва гірничо-шахтарського і металургійного устаткування: Катеринослав, Харків, Юзовка, Горлівка, Краматорськ. На центри транспортного машинобудування перетворилися Луганськ(1876р.) і Харків(1895р.), де почали працювати паровозобудівні заводи. Суднобудування було налагоджене в Миколаєві і Херсоні.

На південних землеробських районах України розвивалося сільськогосподарське машинобудування (Одеса, Кіровоград). Його центрами також були Харків, Київ, Біла Церква і ін. Напередодні Першої світової війни Україна випускала більше 50% загальноросійського виробництва сільськогосподарської техніки. Машинобудування того періоду в Україні випускало продукцію невисокого технологічного рівня. Складне виробниче устаткування завозилася з-за кордону. Перед Першою світовою війною в Україні налічувалося 450 підприємств машинобудівної промисловості, на яких працювали близько 57 тис. людей, що складало 23% Росії.

На південних землеробських районах України розвивалося сільськогосподарське машинобудування (Одеса, Кіровоград). Його центрами також були Харків, Київ, Біла Церква і ін. Напередодні Першої світової війни Україна випускала більше 50% загальноросійського виробництва сільськогосподарської техніки.

Прискорений розвиток машинобудування в Україні перед Другою світовою війною значно змінив його матеріально-технічну базу.  Відбувалися серйозні структурні зміни. Все більше збільшувалася доля енергетичного машинобудування, верстатобудування, інструментальною, харчовою і ін. галузей, зменшувалася доля сільськогосподарської і транспортної галузей.

Завдяки будові верстатобудівних і інструментальних підприємств виробництво металоріжучих верстатів в Україні досягло в 1940р. 11704 шт. (у 1913-65 шт.) Обсяги виробництва продукції машинобудування України в 1940р. виросло порівняно с1913 р. у 50 разів.

За час Великої Вітчизняної війни машинобудівна промисловість України фактично перестала існувати. Промислове устаткування значною мірою було демонтоване і перевезене в західні райони колишнього СРСР. Залишені на окупованій території підприємства були розграбовані або повністю знищені. Відновлення машинобудування після війни було завершене вже в першої післявоєнної п'ятирічки (1946-1950 рр.).