Характеристика економіко – географічного положення природного потенціалу Брунею

В Брунеї проживає невелика кількість людей і основна  маса живе в столиці Бандар-Сері–Бегаван. Іммігранти, які приїжджають в Бруней на заробітки, осідають виключно в містах. Різні раси населяють цю країну, панує ісламська релігія. Іммігранти, які приїжджають в Бруней на заробітки, осідають виключно в містах. Мешканці Брунею поважають свою релігію і привітно відносяться до людей іншої віри. Пробачають туристам не порозуміння але зв'язок між мусульманином і не мусульманкою у них карається.

2.2 Туристський аналіз історії країни

VIII ст. на території нинішнього Брунею з'явилися перші поселенці  аустронезійскі племена [2].

Острів Калімантан перебував  на периферії малайсько-індонезійського  світу. Спочатку він був заселений аустронезійскими племенами, пізніше на північному Калімантані з'явилися малайці, що створили перші князівства на острові. Суспільний лад цих державних утворень був схожий з їх аналогами на Малаккський півострів, з тією різницею, що тут вплив узбережжя на глибинні районних островів, які заселені переважаючі малайцями за чисельністю племенами, виявлялося набагато слабкіше.

На початку XV століття в  Бруней проник іслам. Правителі Брунею розірвали формальні узи, що зв'язували  їх з індуїстським Маджапахіта, і  стали орієнтуватися на Малакку, торгівля з якою приносила Брунею значні вигоди. На початку XVI століття влада султанів Брунею простягалася на все північне узбережжя Калімантану. В Сараваці правили родичі султана, що визнавали васальну залежність від Брунею [27].

У липні 1521 в гавань Брунею зайшли два вцілілих корабля експедиції Магеллана. Один з учасників експедиції - італієць Антоніо Пігафетта - залишив опис Брунею, який перебував у зеніті могутності: це було велике місто з населенням більше 100 000 чоловік, в палаці були зали з шовковими завісами, золотим і фарфоровим посудом, срібними канделябрами. Влада султана Булкіаха визнавав весь північ Калімантану і південь Філіппін, він підтримував торговельні та дипломатичні відносини з багатьма мусульманськими державами Архіпелагу і з Китаєм. В результаті весь острів Калімантан став відомий європейцям як «Борнео» (перекручене «Бруней»).

 У 1526 році в Бруней  прибув португальський мореплавець  Жорже ді Менезіш, який уклав торговий договір з султаном, відповідно до цього договору Бруней поставляв в португальську Малакку перець, сушену рибу і рис, а натомість ввозив зброю і тканини [28].

У 1578 році в боротьбу за престол наслідування в Брунеї втрутилися іспанці, яким були потрібні союзники для боротьби з султанатом Сулу. Прийшовши до влади з іспанською допомогою султан не виконав своїх обіцянок, і відбив іспанську експедицію на північний Калімантан в 1580 році [27].

У столиці Брунею розташовано  чимало пам'яток історії та архітектури. Один з них - королівська мечеть, названа ім'ям султана Омара-Алі-Сайфуддіна. Цей храм - один з найбільш значущих символів ісламу в країні. Вибудувано мечеть відносно недавно, в 1958 році. Велична споруда абсолютно домінує над іншими будівлями [2].

Для відвідування Брунею туристами  було дозволено з 1990-х років. Історичні пам’ятки з’явилися в честь султанів, які приводили країну до процвітання. Велике число мечеті, де як правило моляться мусульмани. Але вони побудовані як палаци в які можна сходити на екскурсію [27].

 

2.3 Культура та традиції як компонент туризму

Бруней - досить сувора мусульманська країна, тут навіть існує Міністерство релігійних справ, яке стежить за дотриманням ісламських норм і сприяє просуванню ісламу в усі сторони життя країни. Практично все життя брунейців обертається навколо ісламу, "адат" або "загальноприйнятий закон", керує багатьма аспектами як особистої, так і суспільного життя місцевих жителів. Деякі речі і вчинки заборонені ("харам"), інші допустимі, але не заохочуються ("макрух"), і є ще цілий пласт подій, що потрапляють під поняття ("халаль"), тобто дозволених мусульманинові.

Конституція, проте, враховує особливості інших релігій, які  сповідуються жителями країни, здійснене  і право повної свободи віросповідання. При цьому в деяких широко відомих  ісламських нормах тут зроблені явні послаблення, а місцеві жителі мають  репутацію лібералів - жінки в  Брунеї вільно ходять як у національній, так і в європейському одязі, служать в поліції, водять машини і беруть участь в суспільному житті. Тим не менш, жінкам настійно рекомендується не носити викликаючі сукні з відкритими колінами і непокритою головою. Легкий одяг з довгими рукавами цілком прийнятний, проте при відвідуванні культових місць та ділових заходів слід попередньо уточнити всі умови і правила, які підходять саме для цього випадку.

Брунейці в цілому дуже терпимі і досить легко прощають іноземцям невеликі порушення місцевих норм та звичаїв. Тим не менш, дотримання місцевих законів лише підкреслює повагу гостя до культури і звичаїв цієї країни, що помітно полегшує спілкування і взаєморозуміння. При відвідуванні мечеті всі відвідувачі повинні зняти взуття й залишити її у порога (подібна норма застосовна і до входу в місцеві житла). Жінки повинні покрити голову і мати закриті одягом коліна і зап'ястя.

Вживання свинини та алкоголю в Брунеї заборонено, але приватне споживання вина не мусульманам в  готелях і деяких ресторанах дозволяється (на публіці цього робити не варто). Не слід їсти м'ясо, приготоване без  дотримання ісламських норм, доторкатися  до голови незнайомої людини (навіть дитини), доторкатися до Корану або проходити перед людиною яка схилилася в молитві. Користуватися лівою рукою при передачі чогось не можна, ця частина тіла в ісламі вважається "нечистою". Куріння підпадає під поняття "макрух".

Ввічливим вважається прийняття  невеликих подарунків або частування. При відмові від чогось слід злегка торкнутися правою рукою пропонованого предмета і сформулювати важливу відмову. Брунейці обмінюється теплим рукостисканням, тільки злегка торкаючись рук, а потім притискають руку до грудей. Обмінюватися рукостисканнями з представниками протилежної статі не рекомендується. Також тут слід дуже обережно користуватися жестикуляцією - багато цілком буденні для європейця жести, начебто вказівки пальцем на щось, і тим більше - когось, є непристойними. Не можна бити кулаком однієї руки у відкриту долоню іншої. Щоб викликати таксі або привернути чиюсь увагу, слід махнути всією рукою з розкритою долонею.

Протягом місяця Рамадану, мусульмани не вживають їжі від сходу до заходу сонця. Приймати їжу або пити в їх присутності в цей період вкрай непристойно. Не мусульмани не повинні знаходитися в компанії осіб, що сповідують іслам. Сексуальні контакти між не мусульманами і мусульманами, і навіть поведінку, натякають на їх можливість, карні аж до висилки. Є багато форм ввічливих звернень до місцевих жителів - найбільш часто вживається "аванг", еквівалентне нашому "пані" або "пан". Якщо за столом немає столових приладів, можна їсти рукою (тільки правою!).

У країні передбачені дуже жорсткі, аж до смертної кари, норми  покарання за вживання та розповсюдження наркотиків. Також не слід обговорювати політику султана або його самого - в очах місцевих жителів це дуже поважна людина, чиї вчинки не можуть піддаватися сумнівам.

Бруней живе за жорсткими законами шаріату. Тому найгострішим моментом в обговоренні, відкривати країну для туризму чи ні, були вельми вільні (в розумінні мусульман) звичаї європейців і побоювання з приводу того, як будуть взаємодіяти люди абсолютно різних культур, віросповідань та суспільної моралі.

Бруней - це багата культурна  спадщина, які зберігалися століттями традиції, музеї, золоті куполи мечетей, прекрасні національні парки, безкрайні  простори незайманих джунглів, дивовижний природний світ, піщані пляжі, розкішні готелі і багато іншого. Цінителі Сходу  тут відкриють для себе нову, скоєно іншу і незвичайну Азію. У Брунеї буде цікаво всім - любителям пляжного відпочинку, гольфу, історії, культури, природи і підводного світу (Додаток 2).

 

 

 

 

 

 

III. Політико – економічні умови розвитку туризму

3.1 Політичні умови  розвитку туризму  в країні

Туризм в Брунеї розвивається з середини 1990-х з метою диверсифікації економіки, залежної від експорту вуглеводнів. До цього часу кілька факторів перешкоджали розвитку туризму.

 Серед них :

- обмеження споживання алкоголю

- висока вартість розміщення в столиці країни

- відсутність транспорту і готелів у регіонах пам'яток

- загальне уявлення про країну.

Однак, нерозвиненість інфраструктури до сих пір стримує розвиток цих  туристичних територій .У 2003 році країну відвідало близько 1 млн. чоловік, в  основному, з сусідньої Малайзії. З цього числа, за розрахунками Бюро Туризму Брунею, приблизно 100 000 осіб відвідали. У 2008 році продовжувалося зростання тур потоку до 194 тисяч чоловік , який впав у 2009 до 157 тисяч туристів . Причиною цьому стала епідемія вірусу H1N1 і економічна криза .У топ-10 по відвідуваності Брунею увійшли туристи з таких країн у порядку убування (у 2010 році): Малайзія, Китай / Гонконг, Сінгапур, Великобританія, Австралія, Філіппіни, Індонезія, Нова Зеландія, Індія, Таїланд [17].

У 2009 році, з метою підвищення туристичної привабливості, Бруней перевів всі свої інтернет - ресурси, пов'язані з подорожами. Після цього відвідуваність головного сайту bruneitourism.travel зросла з 600 000 до більш ніж 1,1 мільйона хітів на місяць [17] .

Для в’їзду в країну обмежень немає і відвідування можливо  круглий рік, за винятком Китайського  Нового Року.

Конституційна монархія (султанат), входить до Співдружності Великобританії. Бруней став повністю незалежним у 1984 році. Глава держави - султан. Адат, або "загальноприйнятий закон", керує  багатьма аспектами життя країни, є навіть відомство, відповідальне  за збереження традицій, церемоній  і для повідомлення щодо протоколу, сукні та геральдики.

 Сильні та інші ісламські  традиції, це досить сувора мусульманська  країна, спеціально створене Міністерство  Релігійних Справ, яке сприяє просуванню ісламу в усі сторони життя країни. Конституція, проте, враховує особливості інших релігій, які сповідуються жителями країни, здійснене і право свободи віросповідання.

Для того щоб в’їхати  в країну, громадянам СНД для в'їзду необхідна віза. Звичайний термін оформлення документів у посольстві - до 2-х тижнів. Національна віза в Бруней для громадян України  надається без різних проблем  при передумові подачі всіх необхідних для оформлення документів.

Дозвільні порядки всіх республік  землі кардинально відрізняються, але солідарним прийомом для більшості  є обов'язок фактичного затвердження ходу переходу кордону в дану країну.

Кожен рік Бруней приваблює  більше туристів, але це досить сувора мусульманська країна. Для того щоб в’їхати в країну, громадянам СНД для в'їзду необхідна віза. Звичайний термін оформлення документів у посольстві - до 2-х тижнів. Для в’їзду в країну обмежень немає і відвідування можливо круглий рік, за винятком Китайського Нового Року.

 

3.2 Економіко та  туристська інфраструктура в  країні

Благополуччя султанату  базується майже виключно на видобутку  нафти і природного газу. Зважаючи поступового зниження світових цін  на рідке паливо з кінця 1980-х років  уряд вживає заходів з диверсифікації економіки, стимулюючи розвиток банківських  та інших фінансових інститутів і  прагнучи залучити в країну туристів. Проте в нафтогазовій промисловості створюється близько 50% ВВП, а експорт її продукції забезпечує Брунею 90% зовнішньо торговельних надходжень (за даними на середину 1990-х років) [19].

Економічна політика направлена на скорочення безробіття, зміцнення банківського та туристичного сектора, збільшення обсягу сільськогосподарського виробництва, і загалом, подальше розширення економічної бази нафти.

У Брунеї знаходяться 2 аеродроми, 3 аеропорти.

Міжнародний аеропорт Брунею (малайск. Lapangan Terbang Antarabangsa Brunei- головний комерційний аеропорт Королівства Бруней, розташований в столиці держави місті Бандар-Сері-Бегаван. Аеропорт обслуговує маршрути усередині країни і міжнародні рейси між країнами Азії та Океанії, а також рейси в лондонський аеропорт Хітроу.

Royal Brunei Airlines Sdn Bhd (Malay: Penerbangan DiRaja Brunei, Jawi: RBA - авіакомпанія, наділена правом зображувати державний прапор Брунею на належних їй літаках і повністю знаходиться у власності Уряду Брунею. Її головний офіс знаходиться в RBA Plaza в столиці Бандар-Сері-Бегаван .

Громадський транспорт в  Бандар-Сері-Бегаване скупо представлений  нечисленними автобусами та мікроавтобусами, які, строго кажучи, є міжміськими (йдуть  у довколишні села і селища), але  по дорозі висаджують пасажирів і  в межах столиці. Ні ті, ні інші не мають ніякого розкладу. Вони стартують  від автовокзалу Jalan Cator не раніше, ніж всі місця в салоні будуть зайняті.

 Поїздка на саму  околицю Бандара коштує максимум $ 0,5, але нерегулярність роботи і деяка невизначеність маршрутів цього виду транспорту роблять його вкрай незручним для туристів [14].

Для брунейців найбільш природним рішенням транспортної проблеми представляється оренда автомобіля в прокатній фірмі (мінімум $ 60 в день) . Ті, хто з якоїсь причини не бажає йти цим шляхом, можуть вдатися до послуг таксі. Вони функціонують на європейський манер (лічильник, твердий тариф) і беруть приблизно $ 1,7 за кілометр пробігу [14].

За категорією безпечність  транспорту Бруней знаходиться на першому місці в Південно-Східній Азії, саме через це тут дуже слабо розвинений громадський транспорт. Пішки пересуваються тільки робочі найбільш низькооплачуваних професій і туристи. Оскільки практично у всіх громадян є автомобілі, громадський транспорт ходить дуже погано, а тротуарів практично ніде немає.