Характеристика економіко – географічного положення природного потенціалу Брунею

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………….……….3

 

 І. Характеристика  економіко – географічного положення природного потенціалу Брунею.

1. Особливості географічного положення з точки зору туризму……...4

1.2     Характеристика рельєфу, клімату, внутрішніх вод як природних умов розвитку туризму……………………………………………………….5

1.3    Особливості вертикальної та горизонтальної природної зональності території………………………………………………………………...…….7

 

ІІ. Історико – культурні особливості країни.

2.1 Народонаселення, раси, конфесії країни………………………………9

2.2 Туристський аналіз історії країни…………………………………..…..10

2.3 Культура та традиції як компонент туризму………………….……….11

 

ІІІ. Політико –  економічні умови розвитку туризму.

3.1 Політичні умови розвитку туризму в країні…………………………...14

3.2 Економіка та туристська інфраструктура в країні………………….…15

3.3 Екологічний стан території країни та його вплив на розвиток туризму…………………………………………………………………………...…18

 

IV. Види туризму, поширені в регіоні………………………..……….….20

Висновок…………………………………………………………………..…23

Література…………………………………………………………..……….24

Додатки………………………………………………..……………………..26 

 

 

ВСТУП

Туризм входить в число  основних інтересів багатьох людей  і не виходить за межі економічних  можливостей більшості населення. Саме це рухає величезною світовою індустрією, призначеної для задоволення  потреб та інтересів тих, хто якийсь час знаходиться далеко від дому. Сьогодні туризм став грати таку важливу  роль у житті багатьох людей, що перетворився на унікальну найбільшу світову  індустрію.

Дослідження туристичних  ресурсів країн важливі для майбутніх  працівників в туристичній сфері, завдяки цьому дають змогу  оцінити туристичний потенціал  кожної країни та спрогнозувати потік  туристів в різні держави.

Об`єкт — природно - культурні ресурси Брунею.

Предмет — оцінка природно - культурного туристичного потенціалу країни.

Завдання:

• здійснити теоретичний аналіз туристичного потенціалу Брунею.

• виявити особливості географічного положення Брунею, рельєфу, клімату, внутрішних вод, як природних умов розвитку туризму.

• з`ясувати історико-культурні особливості Брунею.

• обґрунтувати політико-економічні умови розвитку туризму в Брунею.

• узагальнити відомості про види туризму, що поширені в Брунеї.

 

Структура курсової роботи - курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів та висновку . В першому дається характеристика економіко-географічного положення природного потенціалу Брунею, в другому здійснюється теоретичний аналіз історико-культурних особливостей країни, в третьому розділі розглядається політико-економічні умови розвитку туризму, в четвертому узагальнюємо відомості про види туризму, що поширені в Брунеї.

 

 

I.Характеристика економіко-географічного положення природного потенціалу країни

1.1 1.1 Особливості географічного положення з точки зору туризму

Бруней знаходиться на північ від екватора на північно-західному  узбережжі острова Калімантан (Борнео), у частині світу – Азія. У  країні немає великих озер і річок. Річки - Бруней, Тудонг, Тембуронг, Белайт течуть з пагорбів південній частині країни на північ, впадаючи в Південно-Китайське море (Додаток 1).

Західний Бруней - горбиста низовина, на півдні розташовуються передгір'я. Східна частина складається з  прибережної рівнини, яка сильно заболочена. Клімат тропічний, екваторіальний. Схильний до сильного впливу мусонів з акваторії Південно- Китайського моря. Температура повітря протягом усього о року близько +26 C. Понад 75% території займають вологі тропічні ліси, у смузі припливу - мангрові ліси. Переважна частина території країни зайнята вологими екваторіальними лісами із дуже зволоженими ґрунтами. Рослинний і тваринний світ країни досить різноманітний [28, 19].

Межує з Малайзією. З Малайзією склалися торгівельні відносини. Країни не конфліктують. Основу економіки Брунею складає видобування нафти і природного газу.

На даний час війни  в країні не має. Останній напад був  здійснений японцями у 1941-1945 роки Другої Вітчизняної Війни. Здорова екологія, природу в цій країні поважають. За мусонів бувають великі повені.

Отже зробивши аналіз географічно  – економічного положення Брунея можна зробити висновок, що країна має достатній туристичний потенціал: наявність гір, вихід до моря, сприятливий клімат, частина країни зайнята вологими екваторіальними лісами із дуже зволоженими ґрунтами. Рослинний і тваринний світ країни різноманітний, не конфліктуюча країна останній напад був досить давно.

1.2 Характеристика  рельєфу ,клімату ,внутрішніх  вод як природних умов розвитку туризму

Велика частина території  Брунею - рівнинна низина, плавно переходить в невисоку горбисту місцевість, а потім - в піднесеність і нагір'я. Ланцюги пагорбів збираються на своєрідний вузол на річкових вододілах, підносячись до півдня, де, вже за брунейським кордоном, проходять стародавні гірські хребти Калімантану.

Західний анклав Брунею, головним чином його центральна частина, складається з пагорбів, вершини  яких не перевищують 150-200 м над рівнем моря. Південна частина, особливо в прикордонній з Сараваком місцевості, - більш гориста, піднімається місцями на 700-800 м . Північне узбережжя являє собою смугу мангрових заростей, що чергуються з широкими і вологими піщаними просторами [15].

Ландшафтність східного анклаву більш різноманітна. В цілому то пересічена гориста місцевість, майже чверть якої становить приливно-відливна заболочена низовина, поступово переходячи у горбисту рівнину, а південніше - в нагір'я. На крайньому півдні знаходяться гори, найвища з яких – Букіт-Пагоня яка досягає 4000 м над рівнем моря[15].

В горах є мангрові зарослі які приваблюють людей, які цікавляться екологічним туризмом. Також відкривається чудовий краєвид з найвищої гори -Букіт-Пагоня.

Бруней - екваторіальна країна. Клімат морський, тропічний, мусонного  типу. Для півдня характерні сталість теплового режиму і стійкі високі температури при середньорічній 26-27 ° С, а середньодобових - в межах 9-12° С; велика кількість опадів; слабкі вітри; висока відносна вологість (80 - 91%) - різка зміна пір року, характерною для помірного поясу; майже не змінюється тривалість світлового дня .

Сезонність в Брунеї, як і в інших країнах Південно-Східної  Азії, виражена не в різниці температур, а в кількості опадів (період дощів  і сухий сезон), що пов'язано зі зміною напрямку мусонних вітрів.

 Приблизно з грудня  по лютий над територією Брунею  панують насичені вологою північно-східні  мусони з центральних районів  Тихого океану. У березні-квітні  настає черга сухих південно-східних  мусонів, які дмуть з області  австралійського антициклону. Ці  вітри несуть посушливий сезон,  що триває 3-4 місяці. Крім сезонних  вітрів регулярно дмуть бризи.  Вітри Брунею узбережжя-слабкі, м'які;  потужні, мають силу тайфуну  вітри Малаккської протоки- Суматра - берегів Брунею, як правило, не досягають.

Велика кількість опадів, слабкі вітри. Різка зміна пір  року, є характерною для помірного поясу.

Річки в Брунеї течуть з височин і пагорбів південної частини країни в північному напрямку, до узбережжя Південно-Китайського моря. Найбільш значні річки Бєлан, Тутонг, Бруней і Тембуронг. Є досить густа мережа дрібних річок, протяжність яких через складність рельєфу незначна.

Річки Брунею навряд чи можна назвати багатоводними, їх протяжність за деяким винятком, невелика - всього по кілька десятків кілометрів. У верхів'ях це вузькі і звивисті лісові струмки, в низинах - широкі і багатоводні річки, але піщані і мулисті наноси, що утворюють мілину, роблять їх гирла здебільшого непридатними для судноплавства. У багатьох частинах країни, особливо в східному анклаві, річки - по суті єдиний засіб пересування; річки дають рибу - важливий компонент харчового раціону місцевих жителів, вони - постійне джерело зрошення. У Брунеї багато озер, але вони, невеликі. У період дощів озера сильно розливаються. Найбільше з них і одне з найчистіших у світі - озеро Тасек-Мерімбум. В деяких місцях Брунею річка єдиний спосіб пересування. Туристи в Брунеї подорожують по не великим річках .

Рельєф Брунею сприятливий  для розвитку туризму (має гірський та рівнинний район); клімат сухий, тому відвідувати країну треба у певну пору року. 

1.3 Особливості  вертикальної та горизонтальної  природної зональності території

Понад 85% площі країни покрито тропічної рослинністю. Південні райони займають вічнозелені ліси, а культурний ландшафт (близько десятої частини території), гори і горби, безлісні простори зберігають свій тропічний колорит завдяки рясним чагарникам та високо трав’яним рослинам .

Значні масиви незайманих тропічних лісів зберігаються в  східному анклаві, займаючи понад 95% його території. «Великими джунглями» справедливо називають місцеві жителі ці необжиті райони [17].

У природному рослинному покриві  Брунею чітко виділяються по меншій мірі чотири вертикальні зони (поділ  носить, звичайно, умовний характер).

Перша, нижня зона - болотисті  зарості мангрової рослинності. На відміну від півдня Калімантану  або східного узбережжя прилеглої  Суматри, в Брунеї мангрові зарості  місцями перериваються горбистими обривами і піщаними пляжами.

Мангрові дерева ростуть  на мулисто жирному ґрунті в заболочених гирлах річок та на низинних ділянках узбережжя в зоні припливу. В цілому мангрова рослинність займає понад 150 кв. км території країни [17].

За лінією припливу мангрові зарості поступаються місцем вічнозеленому  тропічному лісу: панданусовим деревам, кокосовим пальмам, низькорослої Ніпе та інші. На узліссях пальмових гаїв ростуть бананові і бамбукові дерева; зустрічаються густі зарості фікусів, деревовидних папоротей. Це - друга зона, що покриває близько 1 тис. кв. км.[17].

Тільки в брунейських лісах водиться велика людиноподібна мавпа орангутанг (по-малайські лісова особа). До теперішнього часу цей вид приматів перебуває на межі вимирання. Мешкають в тропічних заростях Брунею гібони і павіани. У джунглях багато мавпоподібних: це - макаки і тонкотели (вузьконосі мавпи лангури), носач, рінопітекі, семіаси, водиться і «носата мавпа», старі самці якої мають великий грушоподібний ніс. Зустрічаються тут і напівмавпи - товстий лорі, лемури.

В лісах живуть білки, численні колонії кажанів-м'ясоїдних летючих  собак (калонгов) і комахоїдних летючих мишей, а також шерстокрилів. Дрібні гризуни, нерідко завдають значної шкоди посівам, зустрічаються повсюди і у великій кількості.

Багатий світ хижаків, серед  яких леопард, червоний вовк, чорний малайський ведмідь. Місцевий ведмідь (по-малайські  беруанг) відрізняється від свого північного родича подовженою мордою, кольором шерсті і меншими розмірами. Беруанг сильний і спритний, а гострі і довгі шаблеподібні кігті допомагають йому легко підніматися на стрімкий стовбур високого дерева. Значну частину часу ведмідь проводить на деревах, ласуючи медом і плодами. З дрібних хижаків в Брунеї водяться дикі собаки, дикі коти, видри, куниці, вівера.

З копитних в брунейських лісах водяться дворогі норосоги, дика свиня, бантенг - широколобий дикий бик, довжиною до двох метрів і заввишки більше півтора метрів. Це сильне і витривала тварина сірувато-бурого забарвлення, голова якого увінчана широкими і загнутими догори рогами, що досягають півметра. Живуть бантенги невеликими стадами. На липень 2010 року цей вид знаходиться на межі вимирання, так само як і дворогі носороги. Дика свиня - бабіруса - невелика моторна тварина з великою головою і величезними гострими іклами, що дозволяють їй вступати в сутичку з великими хижаками [17].

Природні зони Брунею залучають туристів  недоторканою природою та великою різновидністю видів тварин, які вимирають.

 

 

 

II. Історико – культурні особливості країни

2.1 Народонаселення  , раси, конфесії країни

Чисельність населення - 395 тис. (оцінка на липень 2010) [28].

Етнічний склад: малайці (66%), споріднені з ними етнічні групи - келаяни, ібани, меланау, дусуни, мурут, даяки і інші - 8%, живуть також китайці (11%), європейці, індійці. Малайсько расовий тип, хоча є малі і деякі австралоїдні риси. Офіційна мова - малайський, поширені також англійська та китайська мови [28].

Іммігранти, які приїжджають  в Бруней на заробітки, осідають виключно в містах. Вони залишаються відокремленою групою серед корінних брунейців, майже не адаптуючись в їхньому середовищі. Залишивши в переважній більшості випадків свої сім'ї за межами Брунею, іммігранти зберігають міцні економічні та родинні зв'язки з тими країнами, де постійно проживають їхні родини. Наявність великої і замкнутою колонії іммігрантів породжує чималі соціально-етнічні проблеми.

Офіційна релігія - іслам (67% населення), 13% - буддисти, 10% - християни (в основному протестанти), 10% - інші (в основному аборигенні культи). Наприкінці 80-х років XX століття була прийнята концепція Мела-Іслам-Бераджа ("Малайська ісламська монархія"), яка передбачає повагу та рівні права всіх конфесій на території Брунею, з домінуючою роллю ісламу. З християнських конфесій в основному поширені протестантизм і католицизм. Представниками даної конфесії є приїжджі з інших країн. Конфуціанство і даосизм поширені в китайських общинах [29].