Забруднення повітря та водних ресурсів

     Основний  же споживач води – сільське господарство. Це зумовлено передусім збільшенням  площ зрошуваного землеробства. Зрошувані  землі набагато продуктивніші від  незрошуваних. Сьогодні в світі площа  зрошуваних земель становить 15% загальної  площі сільськогосподарських угідь, а дають ці землі понад 50% усієї  продукції.

     Питоме  водоспоживання під час зрошення залежить від виду вирощуваних сільськогосподарських  культур, клімату, технічного стану  зрошуваних систем і способів поливу.

     Більша  частина води (20-60%). Що використовується для зрошення, безповоротно втрачається (випаровується), певна ї ї кількість повертається назад у водойми у вигляді так званих поворотних вод, сильно забруднених солями.

     Водопостачання  населення( близько 10% усієї споживаної людством води) задовольняє потреби  в питній воді й комунально-побутові потреби (робота підприємств побутового обслуговування, поливання вулиць і  зелених насаджень, протипожежні заходи тощо). Є поняття питоме водоспоживання, тобто добовий об`єм води, необхідний для задоволення потреб одного жителя міста або села.

     Можемо  підвести підсумок про те , що основними  джерелами забруднення води є  підприємства , які забирають близько 20% води на свої потреби та сільське господарство, яке інтенсивно використовує воду для зрощення полів, більшість  цієї води все ж таки повертається у вогляді так званих поворотних вод, але вони сильно забруднені і  потребують очищення.

     Забруднення води. В результаті діяльності людей гідросфера змінюється : кількісно( зменшення кількості води, придатної для використання) та якісно (забруднення).

     Серед забруднень розрізняють фізичне, хімічне, біологічне й теплове.

     Фізичне забруднення води відбувається внаслідок: накопичення в ній нерозчинних домішок – піску, глини, мулу в результаті змивання дощовими водами з розораних ділянок (полів); надходження суспензій з підприємств гірничорудної промисловості; потрапляння пилу, що переноситься вітром у суху погоду тощо. Тверді частинки знижують прозорість води, пригнічують розвиток водних рослин, забивають зябра риб та інших водяних тварин, погіршують смакові якості води, а іноді роблять її взагалі непридатною для споживання.

     Хімічне забруднення відбувається через надходження у водойми зі стічними водами різних шкідливих домішок, неорганічного(нафта й нафтопродукти, мийні засоби, пестициди тощо) складу. Шкідлива дія токсичних речовин , що потрапляють у водойми, посилюється за рахунок так званого кумулятивного ефекту (прогресуюче збільшення вмісту шкідливих сполук у кожній наступній ланці трофічного ланцюга). Так, у фітопланктоні концентрація шкідливої сполуки часто виявляється в декілька разів вищою, ніж у воді, у зоопланктоні (личинки, дрібні рачки тощо) – в десятки разів вищою, ніж у фітопланктоні, в рибі, яка харчується зоопланктоном, – ще в десятки разів вищою. А в організмі хижих риб ( таких, як щука чи судак) концентрація отрути збільшується ще в десять разів і, отже, буде в десять тисяч разів вищою, ніж у воді.

     Особливої шкоди водоймам завдають нафта й нафтопродукти, які утворюють на поверхні води плівку, що перешкоджає газообмінові між водою та атмосферою й знижує вміст у воді кисню. В результаті розливу 1 т нафти плівкою покривається 12 км кВ. води. Згустки мазуту, осідаючи на дно, вбивають донні мікроорганізми, які беруть участь у процесі самоочищення води. Внаслідок гниття осадів, забруднених органічними речовинами виділяються шкідливі сполуки, зокрема сірководень, що отруюють усю воду в річці чи озері.

     До  основних забруднювачів  води належать хімічні, нафтопереробні й целюлозно-паперові комбінати, великі тваринницькі комплекси, гірничорудна промисловість. Серед забруднювачів води особливе місце посідають синтетичні мийні засоби. Ці речовини надзвичайно стійкі, зберігаються у воді роками.

     Забруднення води речовинами, що містять фосфор, сприяє бурхливому розмноженню синьо-зелених  водоростей і «цвітінню» водойм , яке  супроводжується різким зниженням  у воді вмісту кисню, «заморами» риби, загибеллю інших водяних тварин. Під час «цвітіння» Каховського  та інших «рукотворних» морів  на Дніпрі стоїть сморід, а хвилі  викидають на берег трупи риби, що задихнулася.

     Біологічне  забруднення водойм полягає в надходженні до них зі стічними водами різних мікроорганізмів ( бактерій. вірусів) , спор грибів, яєць гельмінтів і т.д. , багато з яких є хвороботворними для людей , тварин і рослин. Серед біологічних забруднювачів перше місце посідають комунально-побутові стоки ( особливо, якщо вони не очищені або очищені недостатньо) , а також стоки цукрових заводів , м`ясо комбінатів,підприємств з обробки шкір, деревообробних комбінатів. Особливо небезпечне біологічне забруднення водойм у місцях масового відпочинку людей( курортні зони узбереж морів). Через поганий стан каналізаційних систем та очисних споруд останніми роками нерідко закривалися пляжі в Одесі, Маріуполі та інших містах на узбережжях Чорного та Азовського морів, оскільки в морській воді було виявлено збудників таких небезпечних захворювань, як холера, дизентерія, вірусний гепатит та ін.

     Теплове забруднення води відбувається внаслідок спускання у водойми підігрітих вод від ТЕС, АЕС та інших енергетичних об`єктів. Тепла вода змінює термічний і біологічний режим водойм і шкідливо впливає на їхніх мешканців. Як показали дослідження гідробіологів, вода нагріта до температури 26-30 градусів, діє на риб та інших мешканців водойм пригнічуючи. А якщо температура води піднімається до 36 градусів, то риба гине. Найбільшу кількість теплої води скидають у водойми атомні електростанції.

     До  основних джерел забруднення водоймищ відносять:

     – атмосферні опади, що містять забруднюючі речовини промислового походження, які вимиваються з атмосфери;

     – міські стічні води (побутові, каналізаційні стоки, що містять шкідливі для здоров`я синтетичні миючі засоби та ін.);

     – промислові стічні води;

     – сільськогосподарські стічні води (відходи тваринницьких комплексів, змив з полів пестицидів дощами і весняними талими водами та ін.).

     Найбільш  значущу частку забруднення водоймищ становлять промислові стічні води, половина обсягу яких скидається у водоймища  без очищення, а велика частина  другої половини – в недостатньо  очищеному вигляді. Тому майже всі  річки забруднені нафтопродуктами, важкими металами, органічними і  мінеральними сполуками. Сільськогосподарські стічні води несуть у річки та озера  величезну кількість добрив і  пестицидів. Скидання стічних вод  у водоймища супроводжується  накопиченням забруднюючих речовин  у донних осадках у великих  концентраціях, що може призводити до різкого підвищення рівня забруднення, пов`язаного з утворенням нових хімічних сполук.

     Морські води також піддаються забрудненню. З ріками і стоками прибережних  промислових і сільськогосподарських  підприємств щорічно виносяться в моря мільйони тонн хімічних відходів , а з комунальними стоками і  органічних з`єднань. Через аварії танкерів і нафтовидобувних установок  в океан попадає по різним джерелам не менше 5 млн. тонн нафти в рік, що викликає загибель багатьох водних тварин, морських птахів. Хвилювання викликають захоронення ядерних відходів на дні морів, кораблі, які потонули з ядерними реакторами і ядерною  зброєю.

     Отже, можна відмітите те, що найбільш небезпечними для водоймищ є фізичне, хімічне, біологічне і теплове забруднення. Вони призводять не тільки до погіршення якості води , але й до того, що починають  з`являтися трупи риб, що в наш час не є несподіванкою, окрім цього забруднення водоймищ згубно впливає і на саму людину. Оскільки може призводити до таких страшних хвороб як холера, дизентерія, вірусний гепатит та ін. Забруднюються не тільки річки , а й моря, вони теж часто забруднюються нафтою та нафтопродуктами, що має найбільш згубний вплив. Поширилося так зване «цвітіння води», яке супроводжується різким зниженням у воді вмісту кисню, «заморами» риби, загибеллю інших водяних тварин. 

2.3 Екологічні проблеми Дніпра, Чорного й Азовського морів 

     У минулому Дніпро – одна з найбільших річок Європи був чистоводним, зі стабільною екосистемою, яка нормально  функціонувала тисячоліттями, поїла  й годувала мільйони людей.

     Сьогодні  через грубі порушення людиною  всіх правил і принципів раціонального  природокористування екосистеми Дніпра деградують, зламані вертикальні та горизонтальні зв’язки біотичного й абіотичного оточення.

     Основні причини кризової ситуації, що склалася:

     – будівництво на Дніпрі каскаду водосховищ, які докорінно змінили динаміку стоку;

     – великомасштабна меліорація;

     – спорудження численних промислових комплексів у басейні річки;

     – величезні об`єми водозабору для потреб промисловості та зрощення;

     – дуже сильне забруднення.

     Річковий  режим Дніпра штучно трансформовано в озерний, водообмін різко сповільнився, утворилися зони застою, прискорилися темпи евтрофікації. Водосховища  істотно погіршилися стан прилеглих  територій: підвищився рівень ґрунтових  вод навіть на чималих відстанях  від берегів, посилилося засолення  ґрунтів і зменшився вміст  у них гумусу, майже в 10 разів  збільшився об`єм підземного стоку  басейну, змінився водно-сольовий режим  у зонах іригації, посилилася ерозія берегової зони.

     У донних відкладення Дніпра постійно збільшується концентрація радіонуклідів, особливо в Київському водосховищі, у водах і мулах Дніпродзержинського  та Дніпропетровського водосховищ стрімко  зростає концентрація заліза, ціанідів, хлоридів, хрому, міді, кобальту, свинцю, цинку, кадмію, фенолів, нафтопродуктів.

     В Азовському морі стався також беззвучний біологічний вибух. Десятиліття  тому з експериментальних кошів  у море вийшла далекосхідна риба пеленгас витісняє чимало аборигенних видів  азовської іхтіофауни й уже став одним із основних промислових видів  цього моря.

     Види  Азова здавна славилися цілющими властивостями. Нині ж у результаті антропогенного забруднення ці властивості  втрачені. Так іще в 1987 р. концентрація пестицидів збільшилася в 20 разів. Сьогодні в донних відкладеннях моря вміст отрутохімікатів і важких металів у багато разів перевищує норму.

     У 70-х роках у таганрозькій затоці було зареєстровано перші великі спалахи токсичного «цвітіння» води синьо-зеленими водоростями. У 80-х роках  вони стали регулярними. В 1997 в «цвітіння» спостерігалося вже на відкритих акваторіях моря й охоплювало не тільки його східну, найзабрудненішу частину, а й західну.

     Різко погіршилася санітарно-епідеміологічна  ситуація на узбережжі Азова. Щороку великі курортні зони періодично оголошуються закритими через невідповідність  санітарно-гігієнічним нормам, спалахи  особливо небезпечних інфекційних  захворювань, наприклад холери.

     Головні причини екологічної  кризи Азова:

     – хижацький вилов риби підприємствами Мінрибгоспу колишнього СРСР , який розпочався в 50-х роках способом потужного океанічного лову за допомогою величезних тралів, кошів, механічних драг, замість традиційних невеликих сіток, спеціальних снастей, невеликих баркасів, розрахованих на глибини моря 5-8 м;

     – будівництво гребель і водосховищ на основних річках, що живлять море, – Дону та Кубані, й перетворення цих водосховищ на гігантські промислові відстійники;

     – впровадження в басейнах стоку в море зрошуваного землеробства та інтенсивних технологій вирощування рису замість вирощування традиційних культур, що призвело до пере хімізації та засолення ґрунтів, забруднення вод, істотного скорочення стоку річок Дону та Кубані;

     – збільшення кількості неочищених викидів підприємствами хімічної та металургійної промисловості містах Маріуполь, Ростов-на-Дону, Таганрог, Комиш-Бурун;

     – інтенсивне будівництво на узбережжі й морських косах численних пансіонатів і баз відпочинку й, як наслідок, – скидання в море побутових відходів і каналізаційних стоків.

     Екологічна  ситуація в басейні Чорного моря дещо краща, чому сприяють його розміри і глибина. Проте в Чорне море впадають Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай, які щорічно приносять мільйони кубометрів стоків, що містять токсиканти десятків найменувань. У воді й донних відкладеннях значно підвищилася концентрація радіонуклідів. Шельф забруднюють побутові й каналізаційні стоки, супровідні індустрії туризму. Через це останнім часом десятки разів закривалися пляжі Ялти, Феодосії, Євпаторії, Алушти, Одеси. В південно-західній частині Чорного моря у зв`язку з розробкою підводних нафтогазових родовищ почалось інтенсивне забруднення води нафтопродуктами. В цьому ж регіоні дедалі частіше виникають зони замору. Величезну небезпеку становлять потужні припортові заводи та Південний порт поблизу Одеси. Тут, зокрема, виготовляються й концентруються величезні об`єми рідкого аміаку, експлуатується потужний аміакопровід Одеса-Тольяті. Ця вкрай шкідлива речовина перевозиться танкерами місткістю 50-120 тис. т. Навіть одна аварія на заводі, в порту чи на такому танкері може мати тяжкі екологічні та економічні наслідки.