Забруднення повітря та водних ресурсів

       Найбільшу загрозу для людства становить  забруднення атмосфери радіоактивними речовинами. Ця проблема вперше виникла  в 1945 р. після вибуху двох атомних  бомб, скинутих з американських літаків  на японські міста Хіросиму й Нагасакі. Природна радіоактивність існує  незалежно від діяльності людини.

       Живі  істоти певною мірою пристосувалися до неї, хоч шкідливість її для  них є очевидною.

       Атмосфера має здатність до самоочищення. Концентрація забруднювальних речовин через розпорошення їх у повітрі, осідання твердих часточок під впливом сили гравітації, випадання різних домішок з опадами (дощ інтенсивністю 1 мм/год за 45 хв вимиває з повітря 28 % часточок пилу діаметром 10 мкм). Проте від величезної кількості забруднювальних речовин, що надходять в атмосферу сьогодні, вона не встигає самоочищуватись. Так, при спалюванні за рік 2,1 млрд т кам'яного вугілля і 0,8 млрд т бурого в навколишнє середовище потрапляє 225 тис. т арсену, 225 тис. т германію, 153 тис. т кобальту і, крім того, мільйони тони пилу з металургійних заводів, майже 1/5 частина світового виробництва цементу.

       За  приблизними підрахунками, маса забруднювальних речовин в атмосфері становить 9-10 мли т. Порівняно з масою земної атмосфери це мізерна величина, однак на висоті 50— 100 м від Землі, де саме концентруються забруднювальні речовини, частка їх є істотною відносно кількості чистого повітря.

       Головними екологічними глобальними наслідками забруднення атмосфери є:

       · парниковий ефект;

       · озонова дірка;

       · кислотні дощі;

       · смог.

       Вплив транспорту на атмосферне повітря. В промислово розвитих країнах основним джерелом забруднення атмосфери є автотранспорт, парк якого безупинно росте. Якщо в 1900 р. на планеті нараховувалося біля 6 тис. автомобілів, то до 2000 р. чисельність світового парку автомашин досягла 500 млн. одиниць.

       Частка  автотранспорту в забрудненні атмосфери  продуктами згоряння показана в табл.1.  

       Таблиця 1

       Обсяги  викидів продуктів згоряння, млн. т. рік 

 

       До  токсичних відносять такі компоненти вихлопних газів: оксид вуглецю, оксиди азоту, вуглеводні. Крім того, деякі види палива містять сірку; що обумовлює вміст у вихлопних газах діоксиду сірки.

       З початку 1930- х років тетраметил- і тетраетил свинець добавляють у якості антидетонатора до переважної більшості бензинів у кількості 80 мг • л -1. При прямуванні автомобіля від 25 до 75% цього свинцю викидається в атмосферу, осаджується на землю, потрапляє в поверхневі води. Свинець акумулюється в ґрунті і рослинності уздовж автострад (у містах - уздовж вулиць із пожвавленим рухом), помітна кількість сполук свинцю утримується в повітрі великих міст.

       Викиди  автомобільного транспорту істотно  залежать від режиму роботи двигуна  і якості використову ваного палива. Зразковий склад вихлопних газів автомобілів поданий у табл. 2.  

       Таблиця 2

       Наближений  склад (% по обсягу) вихлопних газів  автомобілів  

 

       За  даними США і Великобританії, до 90% усього свинцю, що утримується в  атмосфері, варто віднести за рахунок  вихлопних газів. В даний час  у ряді країн (Японії й ін.) використання етилованого бензину заборонено. Виходячи із середніх втрат нафтопродуктів на одну автомашину 10 - 11 л в рік, загальний викид нафтопродуктів світовим автомобільним парком обчислюється 2,1-2,2 млн. т у рік, причому велика частина його потрапляє в ґрунти і гідросферу.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       2. Забруднення водних ресурсів 

       2.1 Водні ресурси 

     Водні ресурси — це поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві. Водні ресурси є одним з життєво важливих компонентів гідросфери земної кулі та необхідною підвалиною соціально-економічного розвитку в цілому, задоволення основних потреб людей, діяльності у галузі виробництва продовольства, збереження екосистем. Частина користувачів (промисловість, сільське і комунальне господарства) безповоротно забирають воду з рік, озер, водосховищ, водоносних горизонтів. Інші використовують не саму воду, а її енергію, водну поверхню або водоймище загалом (гідроенергетика, водний транспорт, рибництво). Водойми мають велике значення для відпочинку, туризму, спорту.

     Незважаючи  на неухильне зростання споживання води внаслідок швидкого збільшення чисельності народонаселення, головною проблемою став не брак питної води в більшості країн світу, а  прогресуюче забруднення річок, озер і підземних вод. Значне зростання  промисловості призвело до різкого  збільшення обсягів технічних відходів, що скидаються, у вигляді неочищених або недостатньо очищених стічних  вод у водоймища. Нині забруднення  води в басейнах великих рік практично  на всій території України досягло  критичних показників. Деякі річки  практично перетворені на стічні канави. Виносами річок забруднені прибережні зони Азовського та Чорного  морів.

     Отже, предметом мого дослідження є  стан водних ресурсів – найбільш розповсюдженої сполуки на нашій планеті, встановлення їх проблем та забруднення, шляхи  їх очищення, та охорона водних ресурсів. Я вважаю, цю проблему досить актуальною в наш час. Оскільки вода – основа всіх живих процесів. Адже з неї  все і зароджувалось, розвивалося  на Землі. В минулі роки проблема чистої прісної води не була настільки поширеною, як зараз. В наш час вона стала  глобальною. Метою моєї роботи є  з`ясування в результаті чого забруднюються водоймища. Що сприяє цьому. Чому в наш час досить поширеним став такий процес як «цвітіння води». Як впливають сучасні підприємства та сільське господарство на стан водоймищ.

     Космонавти  кажуть, що коли дивитися на землю з  висоти космічної орбіти, то око  розрізняє переважно два кольори: білий колір хмар і крижаних полярних шапок і блакитний колір Світового  океану, що вкриває 71 % поверхні нашої  планети; морська вода – найпоширеніша  на Землі речовина.

     Вода  виконує дуже важливі екологічні функції:

     – вода – це головна складова частина всіх живих організмів;

     – за участю води здійснюється численні процеси в екосистемах (наприклад, обмін речовин, тепла);

     – вода – один із найважливіших видів мінеральної сировини, основний природний ресурс ,що споживається людством.

     Величезну роль відіграє гідросфера у формуванні поверхні Землі, її ландшафтів, у розвитку екзогенних процесів, в перенесенні  хімічних речовин, у тому числі й  забруднювачів довкілля.

     Для багатьох організмів вода – це середовище їхнього життя. Хімічний склад морської води дуже схожий на склад плазми крові  людини: містить ті самі хімічні  елементи й приблизно в тих  самих пропорціях. Це один із доказів  того, що предки людини, як і решти  ссавців, колись жили в морі.

     Підземні  води за своїм хімічним складом дуже різноманітні : від прісних, що використовуються для пиття й водопостачання, до мінералізованих і навіть до ропи із солоністю 600% ; деякі мінералізовані підземні води мають лікувальні властивості.

     Основне джерело водопостачання для людини – річковий стік. Перше місце  за цим показником посідає Бразилія з її гігантською повноводою річкою Амазонкою. Він розподіляється по території  нашої держави нерівномірно: 70% стоку  припадає на Північно-Західний економічний  район. Де мешкає лише 40% населення. А  на Донецько-Придніпровський і Південний  економічні райони, де живе 60% населення  й зосереджені найбільш водоємкі галузі господарства, припадає тільки 30% стоку.. У зв`язку з цим у багатьох районах півдня України відчувається гострий дефіцит води, для ліквідації якого доводиться перекидати її каналами, будувати водосховища тощо.

     Головне джерело води для України –  річка Дніпро. Крім того, потреби  у воді забезпечуються річками Дунай. Дністер, Південний Буг, Тиса, Прут та ін.. Стан води й повноводність цих  артерій залежать в основному  від стану їхніх приток – малих  річок, яких в Україні налічується  близько 63 тис. Їхня роль величезна: досить згадати, що 90% населених пунктів  нашої країни розташовані саме в  долинах малих річок і користуються їхньою водою. Однак стан малих річок  України сьогодні викликає велику тривогу. Понад 20 тис. їх уже зникло, пересохло. Це невідворотно веде до деградації великих  річок. Тому проблема їх збереження та оздоровлення – одна з найгостріших для нашої молодої держави.

     Підземні  води України мають не менше значення для забезпечення водою населення: близько 70% населення сіл і селищ  міського типу задовольняють свої потреби  в питній воді за рахунок ґрунтових  вод чи глибших водоносних горизонтів . Стан підземних вод України в  цілому кращий, ніж поверхневого стоку , хоча місцями вони забруднюються стоками промислових підприємств, тваринницьких комплексів тощо. В деяких промислових районах розробка шахт і кар`єрів негативно впливає на якість і запаси підземних вод. У результаті багаторічного відкачування води з цих об`єктів рівень дуже понизився, а з деяких водоносних горизонтів вода зникла зовсім.

     Отже , Гідросфера – це саме та оболонка, яка охоплює в своєму складі всі  моря, океани, річки, озера. Як з`ясувалося, що вода має теж свої функції для людей, цілющі властивості, тому й людство повинно дбати про водні ресурси. Проблема нестачі водних ресурсів, забруднення водоймищ торкнулося навіть України, стан річок і морів України на даний час не є задовільним, в кращому стані перебувають лише підземні води України, хоча їхній стан і не найкращий. 

     2.2 Споживання прісної води 

       Всі галузі господарства стосовно водних ресурсів поділяються на споживачів і користувачів. Споживачі забирають воду з джерела водопостачання, використовують її для виготовлення продукції. А потім повертають, але вже в меншій кількості й іншої якості. Користувачі воду не забирають, а використовують її як середовище (водний транспорт, рибальство, спорт тощо) або як джерело енергії (ГЕС). Протей вони можуть змінювати якість води (наприклад водний транспорт забруднює воду).

     Промисловість використовує близько 20 % води, споживаної людством. Кількість води, що споживається підприємством, залежить від того, яку  продукцію воно випускає, від системи  водопостачання (прямоточна чи оборотна) та від інших причин.

     За  прямоточної системи вода з джерела  надходить на промисловий об`єкт, використовується в процесі виготовлення продукції, потім піддається очищенню й після цього скидається у водостік чи водойму. За оборотної системи відпрацьована вода після очищення не повертається у водойму, а знову використовується в процесі виробництва. Витрата води за такої системи набагато нижча.

     Кількість води, необхідної для виробництва 1 т продукції, називають водоємкістю виробництва. За цим показником різні виробництва дуже відмінні. До найбільших споживачів води в промисловості належать атомні електростанції. Так, Хмельницька АЕС, розташована у верхів`ях річки Горинь, «випиває» всю в воду з цієї річки, яка колись була основним джерелом водопостачання населення й промисловості Рівненської області.