Вражаючі фактори ядерної зброї

На щастя, закінчення холодної війни небагато розрядило міжнародну політичну обстановку. Підписано ряд договорів про припинення ядерних іспитів і ядерне роззброювання.

Також важливою проблемою на сьогоднішній день є  безпечна експлуатація атомних електростанцій. Адже сама звичайне невиконання техніки  безпеки може привести до таких же наслідків що і ядерна війни.

Сьогодні люди повинні подумати про своє майбутнє, про тім у якому світі вони будуть жити вже в найближчі десятиліття.

 

 

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЯДЕРНОГО ОСЕРЕДКУ УРАЖЕННЯ

 

Вогнищем ядерної поразки  називається територія, яка була піддана безпосередньому впливу вражаючих факторів ядерного вибуху. Воно характеризується масовими руйнуваннями будинків, споруд, завалами, аваріями в мережах комунально-енергетичного господарства, пожежами, радіоактивним зараженням і значними втратами серед населення.

Розміри вогнища тим  більше, чим могутніше ядерний  вибух. Характер руйнувань у вогнищі  залежить також від міцності конструкцій будинків і споруд, їхньої поверховості і щільності забудови.

За зовнішню межу вогнища ядерної поразки приймають умовну лінію на місцевості, проведену на такій відстані від епіцентру (центру) вибуху, де величина надлишкового тиску ударної хвилі дорівнює 10 кПа.

Вогнище ядерної  поразки умовно поділяють на зони – ділянки з приблизно однаковими за характером руйнуваннями.

Зона повних руйнувань – територія, що була піддана  впливу дії ударної хвилі з  надлишковим тиском (на зовнішній  межі) понад 50 кПа.

У зоні цілком руйнуються всі будинки і споруди, а також  протирадіаційні укриття і частина  сховищ, утворюються суцільні завали, ушкоджується комунально-енергетична мережа.

Зона сильних  руйнувань – з надлишковим  тиском у фронті ударної хвилі  від 50 до 30 кПа. У цій зоні наземні  будинки і споруди одержують  сильні руйнування, утворюються місцеві  завали, виникають суцільні і масові пожежі. Більшість сховищ збережеться, у окремих сховищ будуть завалені входи і виходи. Люди в них можуть одержати поразки тільки через порушення герметизації, затоплення або загазованість приміщень.

Зона середніх руйнувань – з надлишковим тиском у фронті ударної хвилі від 30 до 20 кПа. У ній будинки і споруди одержать середні руйнування. Сховища й укриття підвального типу збережуться. Від світлового випромінювання виникнуть суцільні пожежі.

Зона слабких  руйнувань – з надлишковим  тиском у фронті ударної хвилі від 20 до 10 кПа. Будинки одержать невеликі руйнування. Від світлового випромінювання виникнуть окремі вогнища пожеж.

Зона радіоактивного зараження – це територія, яка  була піддана зараженню радіоактивними речовинами в результаті їх випадання після наземних (підземних) і низьких повітряних ядерних вибухів [4].

Шкідливе діяння іонізуючих випромінювань оцінюється отриманою дозою випромінювання (дозою радіації) Д, тобто енергією цих променів, поглиненою в одиниці  об'єму середовища, що опромінюється. Ця енергія вимірюється існуючими дозиметричними приладами в рентгенах (Р).

Рентген – це така кількість гамма-випромінювання, що створює в 1 см2 сухого повітря (при  температурі 0°C і тиску 760 мм рт. ст.) 2,08 x 109 іонів.

Для оцінки інтенсивності іонізуючого випромінювання, що випускається радіоактивними речовинами на зараженій місцевості, введено поняття "потужність дози іонізуючого випромінювання" (рівень радіації). Її вимірюють у рентгенах у годину (Р/год), невеликі потужності в мілірентгенах у годину (мр/год).

Поступово потужність дози випромінювання знижується. Так, потужність дози випромінювання, заміряна через 1 год після наземного ядерного вибуху, через 2 год зменшиться вдвічі, через 3 год – у чотири рази, через 7 год – у десять разів, а через 49 – у сто разів.

Необхідно відзначити, що при аварії на АЕС з викидом  осколків ядерного палива (радіонуклідів) місцевість може бути забруднена протягом від декількох місяців до декількох  років.

Ступінь радіоактивного зараження і розміри зараженої  ділянки (радіоактивного сліду) при ядерному вибуху залежать від потужності і виду вибуху, метеорологічних умов, а також від характеру місцевості і ґрунту.

Розміри радіоактивного сліду умовно поділяють на зони.

Зона  надзвичайно небезпечного зараження. На зовнішній межі зони доза випромінювання з моменту випадання радіоактивних речовин із хмари на місцевість до повного їх розпаду дорівнює 4000 Р (в середині зони – 10000 Р), потужність дози випромінювання через 1 год після вибуху — 800 Р/год.

Зона  небезпечного зараження. На зовнішній межі зони випромінювання – 1200 Р, потужність дози випромінювання через 1 год – 240 Р/год.

Зона  сильного зараження. На зовнішній межі зони випромінювання – 400 Р, потужність дози випромінювання через 1 год – 80 Р/год.

Зона  помірного зараження. На зовнішній межі зони випромінювання – 40 Р, потужність дози випромінювання через 1 год – 8 Р/год.

В результаті дії  іонізуючих випромінювань, як и при  дії проникаючої радіації, у людей  виникає променева хвороба. Доза 150—250 Р викликає променеву хворобу першого ступеня, доза 250—400 Р — променеву хворобу другого ступеня, доза 400—700 Р — променеву хворобу третього ступеня, доза понад 700 Р — променеву хворобу четвертого ступеня (таблиця 1).

 

Таблиця 1 – Наслідки опромінення залежно від отриманих доз опромінювання

Доза опромінення (Р)	Наслідки опромінення
до 50	Ознаки ураження відсутні. Працездатність зберігається
50-100	У 10 відсотків  уражених спостерігається нудота І  блювота. Працездатність зберігається
100-200	У деяких осіб втрачається  працездатність. Починається променева хвороба І ступеня
200-300	Майже в усіх уражених спостерігається нудота і  блювота. Багато хто втрачає працездатність
300-400	Променева хвороба II ступеня. Захворювання у більшості випадків закінчується видужуванням
400-700	Променева хвороба III ступеня. Сильний головний біль, підвищення температури, слабкість, судороги, нудота, блювота, понос, крововилив у внутрішні  органи. Одужання можливе при своєчасному  та ефективному лікуванні
Понад 700	Променева хвороба IV ступеня. Хвороба у більшості випадків призводить до смерті. Ураження проявляється через кілька годин
Понад 1000	Блискавична форма  променевої хвороби. Практично відразу  уражені втрачають працездатність, гинуть у перші дні після опромінення

 

Доза однократного опромінення протягом чотирьох діб до 50 Р, як і багаторазового до 100 Р за 10—30 днів, не викликає зовнішніх ознак захворювання і вважається безпечною [4].

Нейтронні боєприпаси є різновидом ядерних боєприпасів. Їхню основу складають термоядерні  заряди, в яких використовуються ядерні реакції поділу і синтезу. Вибух таких боєприпасів робить вражаючу дію насамперед на людей за рахунок могутнього потоку проникаючої радіації, в якому значна частина (до 40%) приходиться на так називані швидкі нейтрони.

При вибуху нейтронних боєприпасів площа зони поразки проникаючою радіацією перевершує площу зони поразки ударною хвилею в кілька разів. У цій зоні техніка і споруди можуть залишатися непошкодженими, а люди одержують смертельні поразки.

Для захисту  від нейтронних боєприпасів використовуються ті ж засоби і способи, що і для захисту від звичайних ядерних боєприпасів. Крім того, при спорудженні сховищ і укриттів рекомендується ущільнювати і зволожувати ґрунт, що укладається над ними, збільшувати товщину перекриттів, влаштовувати додатковий захист входів і виходів [9].

На початку 60-х  років в пресі США почали з'являтися статті, вихваляючі нову ядерну зброю. Наприклад, 26.06.1961 р. газета 'Washington post and Times gerald' надрукувала статтю кор. Г.Саймонса, в якій він писав : 'Нейтронна бомба — це зброя, призначена для вбивства людини. Нейтронну бомбу називають бомбою без поділу, чисто термоядерною бомбою або 'чистою' бомбою'.

Але насправді  нейтронна бомба не просто вбиває людей. Вона піддає їх мукам і доводить до смерті. Своєю хімічною дією вона іонізує рідину у людському організмі ( а її майже 85 % всього складу тіла ), порушує внутрішні покриви травної системи, викликає пухлини мозку і згубно впливає на кістковий мозок. Агонія, яка передує смерті наступає не так скоро — іноді через 48 годин, а іноді і через декілька місяців [16].

 

 

3. НАСЛІДКИ ЗАСТОСУВАННЯ ЯДЕРНОЇ ЗБРОЇ

 

Оцінюючи можливі  наслідки ядерної війни для здоров’я населення нашої планети, слід константувати, що вони є досить різноманітними і надзвичайно серйозними. Це зумовлено величезною руйнівною силою ядерної зброї, а також такими її уражаючими властивостями, які проявляються не тільки в момент застосування ядерних засобів, але і впливають на здоров’я майбутніх поколінь.

Аналіз наслідків  застосування  ядерної  зброї базується на:

• вивченні даних, отриманих в результаті атомних бомбардувань  Хіросіми та Нагасакі в роки Другої світової війни ;
• оцінці результатів експериментальних вибухів ядерних зарядів;
• аналізі наслідків радіаційно-ядерних аварій;
• вивченні радіаційних уражень, отриманих людьми внаслідок нещасних випадків;
• аналізі даних, отриманих шляхом експериментів на тваринах;
• гіпотетичних розрахунках, які грунтуються на узагальненні даних, виявлених під час випробовування ядерної зброї і отриманих методом побудови математичної моделі ядерного вибуху [11].

Аналіз та узагальнення вищезазначених даних дозволяє достатньо  чітко судити про соціально-гігієнічні наслідки ядерної війни. Їх можна розглядати наступним чином:

1) безпосередній  результат дії уражаючих факторів  ядерного вибуху на людей;

2) найближчі  наслідки для здоров’я людей  бойового застосування ядерної зброї чи її випробувань;

3) віддалені  наслідки застосування ядерної  зброї;

4) опосередкований  вплив ядерного вибуху на здоров’я  людей [12].

Перша атомна бомба, яка отримала назву «Пристрій», була підірвана в рамках випробувань в штаті Нью-Мексико 16 липня 1945 р. У містах Хіросіма і Нагасакі (Японія) 6 і 9 серпня 1945 р. були підірвані друга і третя атомні бомби, які отримали назву відповідно «Малюк» і «Товстун». Військові експерти вважали, що бомби з урану-235 будуть мати низьку ефективність, оскільки в них розщеплюється лише 1,38% матеріалу. На сьогоднішній день це єдиний приклад бойового застосування атомної зброї.

На час атаки населення  Хіросіми становило приблизно 255 000 чоловік. Від моменту скидання бомби до вибуху пройшло всього 45 секунд. Вона вибухнула в 600 метрах над поверхнею землі сліпучим спалахом у вигляді гігантської вогняної кулі, що мала температуру більш ніж 4000°С. Ядерний вибух моментально у всіх напрямках з вибуховою хвилею надстислого повітря, що несла смерть і руйнування. Під час вибуху «Малюка» на місці загинуло приблизно 70–80 тисяч осіб. Радіус зони повного руйнування складав приблизно 1,6 кілометра, а пожежі виникли на площі в 11,4 км2. Понад 90% будівель Хіросіми було або пошкоджено, або повністю знищено . Від невідомої хвороби, пізніше названої «променевою», почали вмирати десятки тисяч хіросімців. Плутонієва бомба «Товстун» вибухнула біля поверхні землі над однією з церков в центральній частині м. Нагасакі. У результаті вибуху було практично повністю знищено місто і його жителів .

Загальна кількість  загиблих в Нагасакі склала 75 тис. осіб. В обох містах переважна більшість  жертв були цивільними особами.

За офіційними даними, на існуючих п'яти ядерних полігонах – Невада (США, Великобританія), Нова Земля (СРСР, тепер Росія); Семипалатинський (СРСР, тепер Казахстан), атол Муруроа (Франція), Лобнор (Китай) – була виконана більша частина з 2059 експериментальних ядерних вибухів різних типів, у тому числі 501 випробування проводилося безпосередньо в атмосфері.

Природно, що про проблеми збереження і охорони навколишнього  природного середовища в той період практично ніхто всерйоз не замислювався. Випробування ядерної зброї призвели до тяжких екологічних наслідків глобального масштабу: вперше в історії планети Земля в результаті радіоактивних випадінь практично на всій її поверхні помітно підвищився радіаційний фон [10].

 

Глобальною  проблемою для людства залишається  ядерна небезпека. В останні роки, особливо після того, як була вироблена концепція "ядерної ночі" і "ядерної зими", виникла гостра необхідність ретельного аналізу різних, в тому числі і медико-біологічних, наслідків застосування ядерної зброї і ядерних випробувань, а також мирного використання атомної енергії безпосередньо для життя і здоров`я людей та середовища їх проживання.