Водні ресурси міста Баштанки та їх якість

Населенні пункти розташовані  в долині річки, там же розташовані  сільськогосподарські центри, а польові  землі витягнуті на захід від  річки вузькими полосами. Ці землі  розрізаються системою боліт, які залягають  в материкові породи, внаслідок чого підземні води залягають на великій глибині.

Підземні води залягають  в межах району глибоко. Глибина  залягання їх поступово збільшується з півночі і північного сходу на південь і південний захід, де вона досягає максимальної величини. Джерелом підземних вод є атмосферні опади. Внаслідок незначного їхнього випадання і значного випаровування, підземних вод мало.

Підземні води відіграють важливу роль в водозабезпеченні населення. Це основне джерело побутово-питтєвого водозабезпечення. В літні спекотні місяці рівень підземних вод різко зменшується і не рідко колодязі, особливо загального користування, залишаються зовсім без води.

Згідно з заляганням ґрунтових вод Баштанський район  відноситься до району з інтенсивним заляганням 3-5 м. Підземні води мають високу мінералізацію. Висока мінералізація підземних вод пояснюється локальною загіпсованістю водовмісних покладів.

В господарстві району налічується 12 ставків, загальною  площею 327 га. Річки та ставки мають більш господарське значення. Крім того вони покращують мікроклімат і ландшафт прилеглих до них територій Баштанського району, створюють сприятливі умови для відпочинку.

 
Розділ 2. Аналіз води місцевих ставків.

2.1 Методи відбору  проб води і методи дослідження

З метою аналізу якості питної води в місцевих ставках було проведено досліди, об'єктами для проведення практичних робіт стали ставок «Куртин», ставок «Центральний», ставок «Сольоний». На цих точках спостереження використався метод, що дозволяє за присутності у воді певних видів тварин - біоіндикаторів, що чутливо реагують на шкідливі домішки, визначити її якість, а також опис таких характеристик води, як запах, «цвітіння», наявність масляних плям, сміття й інших забруднювачів, що проявляються візуально.

Мешканці водойм різним чином реагують на забруднення. Реакція може полягати у наявності чи відсутності виду, значеннях чисельності особин окремого виду тощо. Існує група дуже чутливих організмів, які у разі забруднення водойми першими зникають зі складу її населення. Це індикатори чистої води. Діаметрально протилежною є група видів, які пристосовані до життя в дуже забруднених водоймах. Вони не тільки почувають там себе цілком комфортно, але і не можуть жити у чистій воді. Це витривалі види — індикатори значного забруднення. Поміж цими «екстремалами» знаходиться група помірно чутливих організмів. Цікавим є той факт, що кількість видів першої і другої груп незначна, тоді як помірно чутливих видів набагато більше. Визначення біотичного індексу Вудівісса

Систему побудовано на визначенні, за допомогою спеціальної таблиці, біотичного індексу, який характеризує ступінь забруднення певної зони водойми або ділянки водотоку (див. табл. «Таблиця визначення якості води за макрозообентосом» на кольоровій вкладці № 4). Метод базується  як на врахуванні індикаторної ролі організмів, які є в угрупованнях, так і  на видовому (таксономічному) різноманітті, притаманному певним угрупованням. Він  набуває значень від 1 до 10, кожне  з яких приблизно відповідає певній сапробній зоні та певному класу вод за міжнародною класифікацією. Досліднику лише потрібно навчитися розрізняти групи тварин, серед яких є як вибагливі, такі невибагливі до навколишніх умов.

Методика відбору гідробіологічних проб

1. Вибір точок досліджень. Точки для відбору проб доцільно визначати з урахуванням завдань досліджень (пошукові, контрольні дослідження тощо, протяжність ділянки, яку потрібно дослідити) та особливостей водного об'єкта і ландшафту. Врахуйте, чи планується порівнювати отримані результати у просторовому аспекті. Наприклад, якщо відоме розташування точкових джерел забруднень, доцільно дослідити дві точки — до місця впливу забруднюючого чинника та після. Можуть бути досліджені різні біотопи (ділянка з піщаним або замуленим дном, зарослі та не зарослі вищою водною рослинністю тощо). Найбільш інформативними з точки зору дослідження екологічного стану річок вважаються перекати.

2. Вибір сезону досліджень. Угруповання макробезхребетних найкраще досліджувати влітку або на початку осені (червень-вересень), коли вони розвинуті найкраще, а самоочисні процеси у водоймах відбуваються найбільш інтенсивно.

Прилади та матеріали:

1. Підсака з «млинарського газу» (капронового сита) для облову ділянки (бажано не використовувати занадто дрібне сито — це значно збільшить об'єм проби та час її обробки).

2. Пластикове відро для відмивання проб від решток водяних рослин, сміття та надлишку мулу (бажано з білого пластику).

3. Посуд з широким горлом (250-500 мл, скляні або пластикові банки).

4. Герметичні кришки для посуду.

5. Лейкопластир для наклеювання етикеток на посуд з пробами.

6. Фіксуючий розчин (найбезпечніше для недосвідченого дослідника застосовувати рідини з високим вмістом спирту).

7. Промивальне сито для відмивання проб від фіксуючого розчину.

8. Бінокулярна лупа (бажано МБС-9 або МБС-10 з підсвіткою) для визначення таксонів.

9. Чашка Петрі.

10. Тонкий пінцет.

11. Препарувальна голка (бажано).

12. Польовий (для описів ділянок та місць відбору проб) та лабораторний (для обробки здобутих проб) щоденники.

13. Олівець простий, олівець по склу, шарикова ручка.

14. Круглий фільтрувальний папір.

Відбір, фіксування та етикетування проб:

1. Вибрати біотоп, типовий для ділянки річки, що вивчається.

2. Зайти у воду і здійснити облов організмів у межах вибраного біотопу, виконавши 10-20 подвійних помахів підсакою. Бажано досягти деякого змочення верхнього шару донних відкладів, а також обловити пагони вищої водної рослинності, якщо вона є. Необхідно, щоб кількість помахів була приблизно однаковою на різних точках відбору проб для того, щоб отримані величини індексу можна було більш коректно порівнювати.

3. Вивернувши підсаку, змити її вмісту пластикове відро, до половини наповнене річковою водою. Бажано уникати втрат вмісту підсаки, а також вручну (пінцетом) зняти зі стінок підсаки організми, які у ній заплуталися.

4. Ретельно змити вручну організми, прикріплені до пагонів рослин, каміння або інших твердих предметів, які потрапили до проби, не виймаючи їх з відра, а також подрібнити грудки донних відкладів.

5. Вилучити з відра пагони рослин та їхні фрагменти, тверді субстрати, сміття тощо, впевнившись, що більшість організмів змито з них у відро.

6. Повільно помішуючи воду у відрі, вилити його вміст у промивальне сито. Після чого знову наповнити відро водою, уникаючи втрат. Процедуру повторити 5-6 разів, поки вода у відрі перестане бути каламутною, а на його дні залишаться лише важкі фракції ґрунту (пісок, каміння тощо).

7. Ретельно промити вміст промивального сита від мулу (протягом 2-3 хв.) Бажано, щоб у підсумку об'єм Вашої промитої проби не перевищував 1/3 об'єму підготовленого посуду.

8. Налити на дно банки невелику кількість води і перенести в неї вміст промивального сита, уникаючи великих втрат. Слідкувати за тим, щоб організми, які прикріпилися до стінок сита, також потрапили до банки.

9. Якнайшвидше зафіксувати пробу, заливши її фіксуючим розчином (не менше 1/3 об'єму посуду).

Фіксування проб застосовується не лише для забезпечення можливості їх тривалого зберігання, а, перш за все, тому, що значна кількість організмів у проб є хижими, і в умовах значного скупчення вони активно полюють один на одного. Якщо Ви налаштовані опрацювати пробу найближчим часом (безпосередньо вдень відбору або через день-два), концентрація фіксуючого розчину може бути значно нижчою. Не рекомендується працювати з «живими» (незафіксованими) пробами. Значна кількість організмів (особливо хижаки) своєю рухливістю утруднить визначення їхньої таксономічної належності. Пам'ятайте, що під час тривалого зберігання розчини, які містять спирт, знебарвлюють покриви організмів та руйнують їхні тканини!

10. Герметично закрити банку з пробою та наклеїти на неї відповідну етикетку (дата, назва водного об'єкту, тип та номер досліджуваного біотопу, згідно з Вашим планом досліджень, вказати для чого відібрано пробу).

11. Здійснити детальний опис точки відбору проби у щоденнику. Це може знадобитися Вам для подальшої інтерпретації результатів обробки.

Обробка проб для  визначення біотичного індексу Вудівісса

1. Вилити вміст банки з пробою у промивальне сито та відмити пробу від фіксуючого розчину протягом 10 хв. під постійним струменем води (бажано з водогону, а не взятої з річки, щоб запобігти потраплянню у пробу сторонніх організмів). Досягти повного зникнення з проби запаху фіксуючого розчину.

2. Налити на дно банки чистої води і перенести туди з сита відмиту пробу.

3. Переносити пробу частинами у чашку Петрі, підклавши під неї білий фільтрувальний папір. Дно чашки зі зворотного боку доцільно розграфити олівцем по склу на окремі поля. їх розмір вибирається таким чином, щоб кожне окреме поле цілковито вміщувалося у поле зору лупи при вибраному Вами збільшенні (вибирається залежно від можливостей лупи та звички дослідника). Чашку обережно і без перемішування пересувають, проглядаючи кожне поле окремо. Таким чином, Ви матимете змогу послідовно переглянути всі поля в чашці Петрі, порахувати наявні таксони та «групи», які використовуються в системі Вудівісса (див. зворот обкладинки та описи організмів), а також за потреби порахувати всі наявні там організми.

4. Після повного перегляду всіх полів чашки та необхідних підрахунків її вміст замінюється (між порціями чашку слід обов'язково сполоснути водою.

Види, які використовують з метою оцінки якості води, називають  біоіндикаторами. Біоіндикатори —  це живі організми, які реагують на комплекс чинників навколишнього середовища своєю наявністю або відсутністю, зміною зовнішнього вигляду, хімічним складом, поведінкою, ступенем розвитку. Для біоіндикації якості середовища обирають ті види, що мають відносно вузьку «спеціалізацію», тобто живуть у досить неширокому діапазоні умов середовища. У разі організації та проведення екологічного моніторингу стану водойми використання біоіндикаторів зазвичай дає ціннішу інформацію, ніж оцінка забруднення хімічним методом або спеціальними приладами, які визначають лише окремі чинники забруднення. Натомість, види-біоіндикатори реагують на комплекс речовин-забруднювачів або загальні зміни зовнішніх умов. Найточніші результати біоіндикації водойм дає вивчення організмів, які у разі змін комплексу умов середовища не здатні швидко і назовсім покинути біотоп. До таких належать, насамперед, тварини-мешканці дна водойми — макрозообентос. Це досить великі організми, які можна легко зібрати у водоймі й визначити до певного таксономічного рівня без збільшувальних приладів та спеціальної підготовки.

Саме через це розроблено декілька методів, які ґрунтуються  на використанні як індикаторних властивостей окремих видів, родів, родин, так і на структурних характеристиках угруповань. При цьому, переваги обох підходів поєднуються, немає потреби визначати організми до виду, підхід є доступним для використання нефахівцями. Найбільш простими, універсальними і водночас придатними для широкого використання є метод Майєра та метод Вудівісса. Останній був запропонований гідробіологами Англії в середині 60-х pp. XX ст., і застосовується у деяких країнах навіть на державному рівні.

Тут використовуються крупні, здебільшого видимі неозброєним  оком форми безхребетних тварин (макробезхребетні), які є мешканцями як донних відкладів, так і угруповань водних рослин. Серед них є представники таксонів з високою чутливістю до забруднення: водні личинки цілої низки комах, більша частина життєвого циклу яких проходить у воді (личинки веснянок, одноденок), ракоподібних тощо. Інші групи макробезхребет них здатні витримувати значне органічне забруднення води: олігохети (малощетинкові черви) та личинки хірономід (комарів-дзвінців).

Для обробки результатів  використовують наступну таблицю

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якість води: 1- 2 бали (червоний колір) - дуже брудна: 3-4 бали (оранжевий колір) -брудна; 5-6 бали (жовтий колір) - забруднена; 7-8 бали (зелений колір) - чиста; 9-10 (голубий колір) -дуже чиста

Работая таблицею: Для того, аби оцінити стан подними, необхідно:

1) Визначте, які індикаторні (показові) групи організмів зустрічаються у водоймі, що досліджується. Пошук розпочинають з найчутливіших до забруднення груп організмів – веснянок, далі - одноденок, волохокрильців, тобто в тому порядку, як вони розташовані у таблиці зверху до низу. Якщо у водоймі, що досліджується, є личинки веснянок, то далі робота ведеться за першим чи другим рядком таблиці, решта ж рядків просто не береться до уваги. Якщо у пробі знайдені кілька видів веснянок, робота ведеться з першим рядком таблиці, якщо ж лише один - з другим. Якщо веснянок в ваших пробах немає, шукають личинок одноденок. Якщо вони є, то залежно від кількості видів цих безхребетних, працюємо, відповідно, з третім і четвертим рядками таблиці, нехтуючи рештою. Уразі їхньої відсутності шукаємо личинки волохокрильців і т.д.

2) Наступинм кроком с оцінка різноманітності бентосних організмів у водоймі (пробі), для чого визначаємо кількість бентосних груп організмів у пробі.

3) На перехресті рядків і стовпчиків у таблиці отримуємо значення біотичного індексу. Значення біотичного індексу співставне з уживаними в Україні класами якості води.